Психофізіологічні аспекти діяльності співробітників галузі.

Робота працівників фіскальної та митної служби України супроводжується цілим рядом небезпечних чинників, що можуть призвести до травм, хвороби або смерті.

Виробничі чинники, які зумовлюють появу професійних небезпек, поділяються на небезпечні та шкідливі, відповідно до ДСТУ-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять» небезпечний виробничий чинник – це чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння, іншого раптового різкого погіршення здоров’я або до смерті; шкідливий виробничий чинник – це чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності або негативного впливу на здоров’я нащадків.

За своїм походженням небезпечні та шкідливі виробничі чинники поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. На працівників фіскальної та митної служби в процесі праці діють шкідливі та небезпечні чинники всіх чотирьох груп. Але враховуючи особливості трудової діяльності працівників фіскальної та митної служби і те, що вони постійно працюють у системі “людина-людина” саме психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники є визначальними в їхній професійній діяльності. Шкідливі та небезпечні чинники, які зумовлені особливостями фізіології та психології працівника у взаємозв’язку з конкретними умовами виробництва, називають психофізіологічними.

Відповідно до ГОСТ12.0.003-74 психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники за характером дії поділяються на фізичні та нервово-психічні перевантаження.

До фізичних відносять статистичні, динамічні та гіподинамічні перевантаження, а до нервово-психічних – розумові пере­вантаження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці та емоційні перевантаження.

Як зазначалося раніше, статистичні навантаження зумовлені робочою позою працівника («сидячи»). М’язи ніг, плечей, шиї, рук, хребта перебувають довгий час у скороченому стані і не розслаблюються, що погіршує в них кровообіг. У результаті виникають больові відчуття в руках, шиї, верхній частині ніг, спині та плечових суглобах.

Крім того, робота «сидячи» призводить до зниження м’язової активності – гіподинамії. За браком рухів відбувається зниження споживання кисню клітинами організму, сповільнюється обмін речовин. Це сприяє розвитку атеросклерозу, ожиріння, може стати причиною дистрофії міокарда, хронічного головного болю, запаморочення, безсоння, роздратування та ін.

Внаслідок динамічного навантаження кістково-м’язового апарату кистей рук у працівників, особливо у тих, хто тривалий час працює на автоматизованих робочих місцях, з персональними комп’ютерами (ЇЖ), виникають больові відчуття різної сили в суглобах та м’язах кистей рук, оніміння та повільна рухливість пальців, судоми м’язів кистей, ниючий біль у ділянці зап’ястя. У результаті виникають локальні м’язові перенапруження, хронічні розтягнення м’язів травматичного характеру, що сприяють появі професійних захворювань: дисоціативні моторні розлади, захворювання периферійної, кістково-м’язової, нервової систем. Ці захворювання увійшли в Перелік професійних захворювань, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1662.

Помірними гімнастичними вправами можна викликати активізацію обміну речовин в організмі, посилити виділення отруйних продуктів обміну, зменшити гіподинамію та наслідки статичного і динамічного навантажень.

Особливість діяльності працівників фіскальної та митної служби зумовлює появу психологічних небезпечних чинників – нервово-психічного навантаження, внаслідок чого у працівника знижується функціональна активність центральної нервової системи, виникають розлади в її діяльності, що призводить до розладів інших фізіологічних систем.

Характер трудової діяльності працівників фіскальної та митної служби визначає величину нервового і емоційного напруження. За рівнем напруження розрізняють стани помірного і підвищеного напруження.

Нормальний робочий стан працівника, який характеризується психічною активністю та помірними зрушеннями фізіологічних реакцій, створює помірне напруження. Воно виявляється в доброму настрої, стабільному виконанні трудових завдань і не призводить до втоми.

Діяльність працівника в екстремальних умовах, коли від нього вимагають вольових зусиль, супроводжується підвищенням напруження. До факторів, які спричиняють підвищення напруження працівників фіскальної та митної служби, відносять:

- невідповідність умов праці нормативним вимогам (фізіологічний дискомфорт);

- перевантаження інформацією;

- дефіцит часу на виконання роботи;

- підвищену складність завдання;

- дефіцит інформації для прийняття рішення;

- високу значущість помилкових дій;

- спілкування в умовах правового регулювання;

- конфліктні ситуації

Залежно від того, які психічні функції особливо активізуються і які несприятливі умови призводять до їх змін, напруження поділяють на:

- інтелектуальне, викликане різним змістом і характером роботи, складністю завдання;

- сенсорне, зумовлене неоптимальними умовами діяльності сенсорних систем (зоровий, слуховий аналізатор) і через це труднощами у сприйманні інформації;

- емоційне, викликане підвищеним ступенем відповідальності;

- монотонія – напруження, викликане одноманітністю виконуваних дій;

- напруження, викликане змінністю роботи (однозмінна, двозмінна, тризмінна, нерегулярна змінність).

Надмірні фізичні та нервово-психічні навантаження зумовлюють перевантаження і зміни у фізіологічному та психологічному станах працівника фіскальної та митної служби, призводять до розвитку втоми і перевтоми.

Втома – це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої чи тривалої праці. Характер втоми залежить від виду трудової діяльності, тому що функціональні зміни в організмі при втомі переважено локалізуються в тих ланках організму, які несуть найбільше навантаження. На основі цього втома поділяється на фізичну та розумову, які відрізняються співвідношенням глибини функціональних змін у різних аналізаторах, окремих фізіологічних системах, відділах центральної нервової системи тощо.

У працівників фіскальної та митної служби втома визначається як розумова і виявляється в нервовому напруженні, зниженні концентрації уваги і зменшенні свідомого її регулювання, погіршенні оперативної пам’яті і логічного мислення, в сповільненні реакції на подразники, зниженні працездатності, великій кількості помилок. Нервове напруження впливає на дію серцево-судинної системи, збільшуючи артеріальний тиск і частоту пульсу, а також на терморегуляцію організму та емоційний стан працівника.

Збільшення втоми та її кінцева величина залежать від індивідуальних особливостей працюючого, трудового режиму, умов виробничого середовища тощо. Втома може перейти у хронічну втому або перевтому. Перевтома – це сукупність стійких несприятливих для здоров’я працівника функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми. Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зрушень при втомі і неповна, зворотність їх при перевтомі. Перевтома веде до порушення координації рухів, зорових розладів, неуважності, втрати пильності та контролю реальної ситуації. При цьому працівник порушує вимоги інструкцій, припускається помилок та неузгодженості в роботі, у нього знижується відчуття небезпеки. Крім того, перевтома супроводжується хронічною гіпоксією (кисневою недостатністю). Перевтома призводить до стомлення нервової системи, що може спровокувати розлади фізіологічних систем: серцево-судинної, шлунково-кишкової, дихальної тощо і призвести до різних захворювань (інфаркти, інсульти, виразкова хвороба, гіпертонія, ішемічна хвороба серця). Проявом перевтоми є головний біль, підвищена стомленість, дратівливість, нервозність, порушення сну.

Слід зазначити, що втома є. захисною реакцією організму. Вона спрямована проти виснаження центральної нервової системи і стимулює відновлювані процеси в організмі. Тому заходи щодо запобігання втоми ні в якому разі не повинні мати за мету ліквідувати це явище. Вони мають бути спрямовані на віддалення розвитку втоми в часі, недопущення глибоких стадій втоми і переходу її у перевтому, на прискорення відновлення сил і працездатності працівника.

Зменшення втоми, у першу чергу, зводиться до покращання санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища (зменшення забруднення повітря, шуму, вібрації, різних видів випромінювання, нормалізація мікроклімату та освітлення тощо.) Особливу роль у запобіганні втоми у працівників фіскальної та митної служби відіграють професійний відбір кадрів, організація робочого місця, ритм роботи, раціональний режим праці та відпочинку, стимулювання праці та її безпеки тощо.

Крім того, для профілактики втоми працівників фіскальної та митної служби потрібно застосовувати специфічні методи, до яких можна віднести заходи та засоби відновлення функціонального стану зорового та опорно-рухового апарату, зменшення гіподинамії, підсилення мозкового кровообігу, оптимізації розумової діяльності. Комплекс вправ для очей, рук, голови та хребта і прийоми психофізіологічного розвантаження наведені в додатку А.

Особливо несприятливо на діяльності і стосунках між працівниками фіскальної та митної служби, платником податку та інспектором, позначаються афекти та настрої.

Афект – це короткотривала, бурхлива, емоційна реакція у формі гніву, страху, відчаю, розгубленості і т.д. Афекти характеризуються значними змінами у свідомості, порушенням контролю за діями, втратою витримки, а також змінами фізіологічних функцій.

Настрій – це загальний емоційний стан, який супроводжує протягом тривалого часу діяльність і поведінку людини. Настрої є в основному слабо вираженими, але вони можуть набувати значної інтенсивності і впливати на ефективність розумової діяльності, на продуктивність праці.

Унаслідок надмірного психофізіологічного напруження, викликаного сильним несприятливим впливом того чи іншого чинника, у працівників фіскальної та митної служби може виникнути стресовий стан, який близький за психологічними характеристиками до афекту, а за тривалістю – до настрою. Стан працівника при стресі характеризується дезорганізацією поведінки і, навіть, мови. В одних випадках стрес проявляється у невпорядкованій активності, в інших – у пасивній бездіяльності.

Стрес проявляється як необхідна і корисна реакція організму на різке збільшення загального зовнішнього навантаження. Він характеризується зростанням активності мозку, підвищенням частоти серцебиття, зростанням потоку крові, розширенням кровоносних судин, цілим рядом фізіологічних змін в організмі, що підвищують його енергетичні можливості і успішність виконання складних і небезпечних дій. Отже, стрес здійснює позитивний вплив на результат праці (мобілізує організм і сприяє подоланню перешкод, які викають у процесі праці) лише до тих пір, доки він не перевищить певного критичного рівня. Такий стрес називається дистресом. Він може стати причиною виникнення фізіологічних та психічних змін, призводить до розладів нервової і серцево-судинної системи, органів травлення та інших систем і сприяє багатьом захворюванням: психози, неврози, захворювання судин мозку, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, зниження імунітету, онкологічні захворювання. Згубна дія стресу проявляється у поширенні алкоголізму та наркоманії, зростанні числа самогубств, у підвищенні рівня травматизму.

Під дистресовий стан часто підпадають люди розумової праці, в тому числі і працівники фіскальної та митної служби, трудова діяльність яких носить стресогенний характер, що зумовлено складними умовами праці, коли працівники постійно зазнають дії різноманітних екстремальних факторів. Через це у них розвивається підвищене напруження і перенапруження адаптаційних можливостей організму, внаслідок чого виникає ймовірність збільшення кількості помилкових дій та виникнення і подальшого розвитку розладів здоров’я.

Основними стресогенними факторами в діяльності працівників податкової служби є ускладнення умов праці, а саме: підвищена інтенсивність праці, зростання потоку інформації, яку необхідно опрацювати при дефіциті часу; підвищена відповідальність за прийняття рішень; конфлікти між працівниками фіскальної та митної служби та платниками; ненормований робочий день; несприятливий психологічний клімат у колективі; різні негативні впливи виробничого середовища (шум, забруднення, випромінювання тощо). Ще одним фактором, що може визвати дистресовий стан, є – низька оплата праці у працівника, який довго працює за невиправдано низьке винагородження. У такого працівника поступово втрачається ентузіазм і він впадає в апатію.

Для попередження виникнення стресових станів необхідно намагатися усунути постійно діючі стресори в трудовій діяльності, а для профілактики та реабілітації наслідків психоемоційного стресу рекомендується застосовувати вправи, що включають психотерапію, фізичні, водно-повітряні процедури, фізіотерапевтичні процедури, масаж, адекватне харчування, вживання вітамінів. мінеральних речовин, релаксуючу музику та вправи, медитацію, аутогенне тренування тощо.

Результат дії небезпечних та шкідливих чинників на працівника фіскальної та митної служби залежить від його індивідуальних якостей, які поділяються на психічні, фізіологічні, соціальні та виробничі.

Серед психічних якостей потрібно відмітити такі: недостатня здібність до розподілу і концентрації уваги, мислення; низька обережність, спостережливість, кмітливість, розсудливість; гордовитість, самовпевненість, неповага до інших тощо.

Фізіологічними якостями, які впливають на безпеку трудової діяльності працівника, потрібно вважати; недоліки органів чуттів (дефекти зору, слуху); порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами чуттів; функціональні зміни в нервовій та іншій системах, хворобливий стан працівника. Усе це підвищує ймовірність нарадитися на небезпеку, схильність до небезпечних дій.

Основними соціальними якостями працівника, які необхідно враховувати при роботі, є; стан здоров’я, відношення до роботи, вміння контактувати з товаришами, керівництвом та іншими особами; рівень спілкування, рівень освіти і культури; задоволеність своєю працею та соціально-економічними і побутовими умовами; надмірна критичність до керівництва і менша до себе, толерантність та ін.

Найбільш важливими виробничими якостями працівника, які впливають на безпеку праці, є професійні знання, навички, вміння й майстерність. Вони визначають не лише якість трудової діяльності, а й стають якостями особистості, які впливають на її безпеку.

Отже, для зменшення дії психофізіологічних небезпечних та шкідливих чинників у процесі праці необхідно враховувати не тільки умови праці, а й індивідуальні якості працівника, оскільки помилка на виробництві є наслідком зіткнення між якостями людини та особливостями конкретної професійної діяльності