Принципи управління трудовими колективами
Фундаментальними основами управлінської діяльності є принципи управління. Ефективне управлінню не терпить спонтанності і повинно будуватися відповідно природним закономірностям і процесам. Найбільш важливі з цих природних закономірностей знаходять своє вираження в принципах управління, облік яких в управлінській практиці не лише підвищує її ефективність, але і дає певні результати у формуванні осіб працівників, їх навчанні і вихованні. Тому корисно розглянути принципи, на яких це управління будується. Опис принципів управління як результатів філософського осмислення управлінської діяльності зустрічається в трактатах і роботах Сунь-цзи, Шень Бухая, Хань Фея, Н. Макіавеллі і інших філософів. У теорії сучасного менеджменту перші принципи наукового управління були сформульовані Ф. Тейлором і А. Файолем. Надалі цей перелік значно видозмінювався в процесі розвитку теорії управління. Нині в літературі з основ управління і менеджменту приводяться загальні принципи управління, що описують особливості організації управлінського процесу в цілому (В. І. Кнорринг), психолого-педагогічні принципи управління (А. М. Столяренко), етичні принципи управління і бізнесу (Ю. Ю. Петрунін, В. К. Борисов), а також ряд інших. Слід зазначити, що, з одного боку, принципи управління універсальні, тобто можуть застосовуватись і для дії на конкретну особистість, і для управління соціумом, як офіційним, так і неофіційним. З іншого боку, необхідно розуміти, що ті або інші принципи і їх поєднання можуть видозмінюватися відповідно до специфіки діяльності і ситуаційних умов. Наприклад, принципи управління співробітниками силових структур і персоналом театру можуть істотно відрізнятися, хоча і не обов'язково. Один з основоположників наукової організації праці, творець "теорії адміністративного управління" Анрі Файоль стверджував, що число принципів управління необмежено. А зміна стану речей може спричинити і зміну правил, пов’язаних з цим положенням. З психологічної точки зору принципи управління, якими керується в професійній діяльності конкретний керівник, є його когнітивними базовими положеннями (переконаннями), сформованими ним в процесі особистого досвіду і які зумовлюють його індивідуальний стиль управління, особливості ухвалення управлінських рішень, його відношення до управлінської діяльності, до людей, норм моральності і моралі. У свою чергу, вивчення принципів управління може виступати інструментом в осмисленні управлінського процесу і формуванні професійного управлінського світогляду керівника. Нижче приведені узагальнені принципи управління, розділені на три блоки,: 1) процесуально-адміністративні принципи управління регламентують особливості управлінської діяльності як процесу; 2) психолого-педагогічні принципи управління окреслюють необхідність і можливості використання в управлінській практиці психологічних особливостей співробітників і трудових колективів; 3) організаційні принципи управління регламентують загальні організаційні особливості управлінської діяльності. Процесуально-адміністративні принципи управління Принцип цілеспрямованості. Суть цього принципу полягає в тому, що кожна управлінська дія має бути цілеспрямованою, тобто мати ясну і визначену мету. Цей принцип поширюється на усі види управління, від управління діяльністю окремої людини або групою людей до державного управління. 2. Принцип єдиноначальності. Цей принцип потрібний в забезпеченні керованості організації, колективу і співробітників. У кібернетиці доведено, що ніж більше центрів управління будь-якої системи, тим менше передбачуваність, а відповідно, і керованість цієї системи. А управлінська практика показує, що чим більше у підлеглого начальників, тим менше ефективність його роботи, як, власне, менше і відповідальність цих начальників за їх управлінські дії. 3. Принцип заміщення керівника. Якщо функції управління не виконуються, то організація або підрозділ некеровані. Тому в організації або конкретному підрозділі може бути відсутнім керівник як людина, але не як роль. Принцип одноразового введення управлінської команди. Керованість системи залежить від точності і своєчасності виконання управлінських команд. Якщо команда віддана, то система повинна на неї відгукуватися оперативно без додаткового повторення цієї команди - ось сенс цього принципу.
|
