Министерство науки и образования РФ

 

 

 

ПоясненняСоціальні послуги - дії державних або неурядових організацій, спрямовані на задоволення потреб і забезпечення прав, вирішення проблем або подолання складних життєвих обставин окремих осіб чи соціальних груп.

У ст. 5 Закону України „Про соціальні послуги” (2003 р.) виокремлено соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні, інформаційні, просвітницькі, рекламно-пропагандистські послуги та послуги з працевлаштування.

Соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м’яким і твердим інвентарем, транспортом, засобами малої механізації, здійснення патронажу, придбання медикаментів, допомога в самообслуговуванні тощо.

Різновидами педагогічних послуг є освітні та розвиваючі. Освітні послуги можуть надаватися в формі індивідуальних і групових занять, навчальних курсів, семінарів, відеолекторіїв, соціально-психологічних тренінгів, просвітницьких бесід, майстер-класів тощо. Розвиваючими послугами можна вважати заняття в гуртках художньо-естетичного, спортивного, технічного спрямування, участь у культурологічних заходах, ігротеках тощо. Педагогічні послуги надають у загальноосвітніх закладах, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, позашкільних та закладах соціального спрямування, підліткових клубах за місцем проживання, неурядових організаціях тощо.

Психологічні послуги спрямовані на формування в особистості впевненості та мотивації щодо подолання складних життєвих ситуацій, розвиток навичок самовдосконалення, зміну у свідомості людини уявлення про безвихідь її становища, відновлення психологічних сил організму. Різновидом цих послуг є діагностичні та корекційні. Психологічні послуги можуть надавати в формі консультацій, психологічної діагностики, психокорекційних занять, психологічних тренінгів, зустрічей груп самодопомоги, консультування по „телефону довіри” тощо.

Приклад медико-оздоровчих послуг – консультації спеціалістів; заняття з різних видів спорту та фізичної культури (аеробіки, шейпінгу тощо); організація та проведення туристичних маршрутів; оздоровчі програми для дітей; оздоровлення дітей у санаторіях, пансіонатах, таборах відпочинку; оздоровчі процедури (масаж, фізіотерапія, рефлексотерапія, фітотерапія, лікувальна гімнастика) тощо. Переважно оздоровчі послуги надають у загальноосвітніх закладах, спортивних клубах, центрах, клубах за місцем проживання. Медичні – у реабілітаційних центрах, медичних установах, центрах репродуктивного здоров’я, дружніх клініках для молоді тощо.

Різновиди юридичих послуг

– надання консультацій з питань чинного законодавства; допомога клієнтам в оформленні необхідних юридичних документів; адвокатські послуги неповнолітнім; захист інтересів дітей та молоді щодо їхніх майнових прав; проведення юридичних процедур під час влаштування дитини в прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу тощо.

Інформаційно-довідкові послуги надають у формі індивідуальних чи групових консультацій; консультування по телефону; шляхом забезпечення клієнтів рекламно-інформаційною продукцією (буклети, пам’ятки, брошури, журнали тощо), розміщення інформації в Інтернеті тощо.

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб’єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб’єктами, які надають послуги; дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

Суб’єкти, що надають соціальні послуги, мають здійснювати свою діяльність на професійній основі. Професійна діяльність з надання соціальних послуг спрямована на задоволення потреб та забезпечення прав, вирішення проблем або подолання складних життєвих обставин окремих осіб чи соціальних груп згідно з визначеними вимогами до соціальних послуг. Така діяльність передбачає, що послуги надаються спеціалістами, які мають необхідний рівень професійної компетентності (знання, уміння, навички), підверджений відповідними документами про освіту та кваліфікацію фахівців.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно. Безоплатні соціальні послуги державними та комунальними суб’єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надають: громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю та не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; громадянам, які знаходяться в складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу; жертвам стихії, катастроф, біженцям внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму; дітям та молоді, які знаходяться в складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами та жорстоким ставленням у сім’ї.

За тривалістю дії соціальні послуги поділяються на:

· постійні (всі види соціального страхування; послуги, гарантовані діяльністю соціальних служб різного типу);

· тимчасові (пов’язані з необхідністю отримання важливої для особистості інформації, консультації чи організації її життєдіяльності в певний період).

 

 

Використана та рекомендована література

1. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребенка. Учеб. пособие. – СПб., 2004.

2. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: Монографія / За заг. ред. Н.В. Гавриш. – Луганськ, 2006.

3. Загвязинский В.И., Зайцев М.П., Кудашов Т.Н., Селиванова О.А., Строков Ю.П. Основы социальной педагогики: Учебное пособие для студентов педагогических вузов и колледжей / Под ред. П.И.Пидкасистого. – М.,2002.

4. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика: Монографія. – К., 1998.

5. Иваненков С.П. Проблемы социализации современной молодежи. Монография. – Спб., 2003.

6. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. – К.,2000.

7. Лукашевич М.П. Соціалізація: виховні механізми і технології. – К.,1998.

8. Малько А.О. Теоретико-методологічні основи розвитку соціальної педагогіки: Монографія. – Х., 2004.

9. Мудрик А.В.Социальная педагогика: Учеб. пособие. – М.,2001.

10. Плоткин М.М. Социальное воспитание школьников: Монография. – М., 2003.

11. Розум С.И. Психология социализации и социальной адаптации человека. – СПб., 2006.

12. Ромм М.В. Адаптация личности в социуме: теоретико-методологический аспект: Монография. – Новосибирск, 2002.

13. Савченко С.В. Социализация студенческой молодежи в условиях регионального образовательного пространства. Монография. – Луганск, 2003.

14. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За ред. І.Д. Звєрєвої. – К., 2008.

15. Харченко С.Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика. - Луганськ, 2006.

16. Шакурова М.В. Социальное воспитание в школе: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. А.В.Мудрика. – М., 2004.

17. Шевцов А.Г. Методичні основи організації соціальної реабілітації дітей з вадами здоров’я. Монографія. – К., 2004.

 

Министерство науки и образования РФ