Пояснення. Центр соціально-психологічної допомоги – заклад, у якому надають соціальні послуги особам, які опинилися у складних життєвих обставинах

Центр соціально-психологічної допомоги – заклад, у якому надають соціальні послуги особам, які опинилися у складних життєвих обставинах. Його створює місцевий орган виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Основне завдання центру – надання невідкладних психологічних, соціально-побутових, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юридичних послуг, послуг із працевлаштування осіб у складних життєвих обставинах для сприяння їх якнайшвидшому поверненню до нормальних умов життєдіяльності.

До таких центрів зокрема приймають неповнолітніх, які опинилися у складних життєвих обставинах: таких, що залишилися без піклування батьків, постійного місця проживання, засобів для існування; дітей з кризових сімей; дітей, які втратили сімейні, родинні та інші позитивні соціальні зв’язки; неповнолітніх, які стали жертвами насилля в сім’ї чи державних закладах системи опіки тощо. Прийняття дітей до центрів соціально-психологічної допомоги здійснюють на підставі направлення служби у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини, за клопотаннями органів опіки та піклування, управління освітою, у справах сім’ї та молоді, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, притулків, батьків. Дитина також може самостійно звертатися за допомогою до центру цілодобово та перебувати там протягом часу, необхідного для реабілітації, але не більше, ніж 9 місяців у разі стаціонарного перебування та 12 місяців – у разі денного перебування. Строк перебування дитини в центрі визначає психолого-медико-педагогічна комісія за погодженням з відповідною службою у справах неповнолітніх. Перед влаштуванням до центру відбувається медичний огляд дитини, проводяться санітарно-гігієнічні процедури, за необхідності надається перша медична допомога.

Група спеціалістів, яка працює в центрі (психолог, вихователі, соціальний педагог, соціальний працівник, медична сестра), розробляє індивідуальний план реабілітації дитини, в якому дається характеристика причини виникнення складної життєвої ситуації дитини, визначаються види необхідної допомоги та форми психокорекційної роботи. План індивідуальної реабілітації дитини містить комплекс завдань та заходів щодо реабілітації з урахуванням її вікових та особистісних особливостей, ступеня дезадаптації за такими напрямами: захист прав дитини та надання соціальної допомоги (сприяння органам опіки та піклування, службі у справах неповнолітніх у подальшому влаштуванні дитини; вирішенні правових, в тому числі житлових проблем; здійсненні соціального патронажу); побутова реабілітація дитини; організація медичного обстеження та, за необхідності, лікування; соціалізація та інтеграція дитини в соціум (відновлення втрачених та встановлення нових соціальних зв’язків); психологічна реабілітація та корекція (подолання деформацій поведінки, формування позитивної установки на навчання та працю, вирішення конфліктів з однолітками й дорослими); реабілітація у сфері навчальної діяльності (заходи щодо включення дезадаптованої дитини чи підлітка в систему навчання в загальній чи спеціалізованій школі; надання допомоги під час підготовки домашніх занять; корегуюче навчання за індивідуальними програмами); відновлення зв'язків дитини з сім’єю (пошук батьків дитини чи осіб, які їх замінюють, близьких родичів; допомога у відновленні внутрішньосімейних зв'язків; підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу). Група спеціалістів, яка відповідає за складання та реалізацію плану індивідуальної реабілітації, забезпечує включення неповнолітніх у процес самообслуговування, навчальну, ігрову, трудову, пізнавальну, дозвіллєву та інші види діяльності в центрі та поза його межами.

На етапах реабілітації дитини спеціалісти центру вирішують низку завдань: вивчення фізичного та психічного стану дитини, особливостей її поведінки; визначення ступеня дезадаптації дитини, робота з наслідками психотравм та стресів; з’ясування місця проживання дитини та рідних; повідомлення осіб, які відповідають за виховання дитини, про місце її перебування; збір чи відновлення необхідних документів дитини; розробка рекомендацій щодо організації процесу взаємодії з сім’єю та соціальним оточенням дитини тощо. Рішення про вибуття дитини з центру приймає служба у справах дітей на підставі висновку психолого-медико-педагогічної комісії. Після вибуття дитини з центру відповідна служба у справах дітей у місячний термін інформує центр про подальше влаштування дитини, необхідність соціального супроводу дитини, сім’ї.

 

 

Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними – заклад денного перебування для дітей та молоді з функціональними обмеженнями віком від 7 до 35 років, мета діяльності якого – відновлення та підтримка їхнього фізичного та психічного стану, адаптація та інтеграція в суспільство.

В основу діяльності цих центрів покладено такі принципи: дитина з обмеженими можливостями здоров'я – це рівноправний член суспільства; вона повинна мати рівні з іншими можливості, а суспільство, держава та сім'я мають їх забезпечити; дитина з обмеженими можливостями здоров'я має жити та розвиватись у природному середовищі, у своїй сім'ї; реабілітаційні послуги дітям мають надаватися за місцем проживання, в її громаді; формування життєвої компетентності дитини-інваліда неможливе без відповідного суспільного оточення, без спілкування з однолітками, без колективу.

Основні напрями соціально-педагогічної роботи, які реалізують у центрах соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями:

діагностика та корекція соціально-психологічного стану дітей та молоді;

· лікувально-оздоровча робота з дітьми та молоддю;

· соціально-побутове обстеження родин, що мають дітей із функціональними обмеженнями; формування в дітей та молоді навичок соціальної компетентності;

· розвиток потенційних творчих можливостей дітей та молоді; профорієнтаційна робота з молодими інвалідами;

· організація культурно-дозвіллєвої діяльності дітей та молоді з функціональними обмеженнями;

· соціально-педагогічна робота з батьками та родичами дітей з обмеженими функціональними можливостями.

У більшості таких центрів працюють мультидисциплінарні команди фахівців: соціальний педагог, логопед-дефектолог, психолог, реабілітолог, соціальний працівник. Щоб створити умови для взаємодії дітей та молоді з функціональними обмеженнями з їхніми фізично здоровими ровесниками, фахівці залучають до роботи в центрах волонтерів з числа школярів і студентів. Вони допомагають працівникам центрів у підготовці та проведенні різних заходів, працюють у змішаних групах, супроводжують дітей під час поїздок на концерти, екскурсії, беруть участь у клубах спілкування тощо.

Мультидисциплінарний підхід у роботі центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями дозволяє забезпечити надання клієнтам комплексу соціальних послуг та здійснювати різні форми соціально-педагогічної роботи, зокрема: послуги з побутової реабілітації дітей з функціональними обмеженнями (навчання елементам самообслуговування та норм елементарної поведінки в різних мікросоціумах); психологічне консультування дітей та молоді з особистісних проблем; послуги з психологічної корекції; лікувально-оздоровчі заняття в облаштованих кімнатах, басейнах тощо; консультування батьків, родичів дітей та молоді з функціональними обмеженнями з юридичних, правових, психолого-педагогічних питань; соціально-психологічні тренінги для дітей та молоді; ігротеки для дітей із функціональними обмеженнями; навчальні програми та курси для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; групи тимчасового перебування дітей із функціональними обмеженнями; гуртки та творчі майстерні для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; прокат реабілітаційного обладнання; бібліотечне обслуговування батьків та дітей із функціональними обмеженнями; групи психологічної підтримки для батьків; відвідування дітьми культурно-масових заходів у театрах, клубах, кінотеатрах тощо; виставки творчих робіт дітей із функціональними обмеженнями; екскурсії, свята, фестивалі, конкурси; клуби спілкування та клуби за інтересами для дітей та молоді з функціональними обмеженнями; оздоровчі літні табори для дітей із функціональними обмеженнями та їхніх батьків; спільні оздоровчі зміни дітей і молоді з функціональними обмеженнями та їхніх ровесників. Кожний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями самостійно визначає необхідні види соціальних послуг та форми роботи із зазначеного переліку, враховуючи особливості дітей та молоді, які в ньому перебувають.

 

Соціальний центр матері та дитини – заклад тимчасового проживання жінок на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерів з дітьми віком від народження до 18 місяців, які опинилися в складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку.

Центр створюється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Утримання центру здійснюють за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених для виконання програм, спрямованих на вирішення проблем дітей, жінок та сім’ї.

Основна мета діяльності центру – запровадження нових форм соціальної підтримки жінок та запобігання відмові батьків від новонароджених дітей. Зарахування до центру здійснюють на підставі письмової заяви вагітної жінки (матері) після попередньої її співбесіди з психологом за рішенням директора центру.

Завдання соціально-педагогічної роботи з жінками у центрі:

· формування в матері відповідально ставлення до догляду за дитиною та її розвитку;

· формування необхідних санітарно-гігієнічних навичок догляду за дитиною;

· навчання матері необхідних побутових та соціальних навичок; забезпечення матір’ю відповідних заходів та умов для фізичного та психічного розвитку дитини;

· підготовка матері до самостійного життя після закінчення перебування у центрі;

· допомога у налагодженні взаємостосунків з біологічної сім’єю жінки, батьком дитини чи його родиною, іншими рідними чи близькими людьми;

· допомога жінці у здобутті освіти, професії, пошуку роботи як умови матеріального забезпечення матері та дитини після закінчення перебування у центрі.

Житлово-побутові умови в центрах матері та дитини створені таким чином, аби забезпечити максимум самостійності та комфорту в повсякденному житті. Кожна жінка проживає разом із дитиною в мебльованій кімнаті. До послуг матерів – вітальня, кухня, де вони готують їжу (персонал консультує, як приготувати ту чи іншу страву для дитини і жінки), в окремих центрах створюються майстерні, комп’ютерні кімнати.

В основу соціально-педагогічної роботи з юними матерями, які перебувають у таких центрах, покладено метод ведення випадку. Мультидисциплінарна команда фахівців, до складу якої входять соціальний педагог/працівник, медична сестра та психолог, визначає, у формуванні яких побутових навичок, навичок догляду за дитиною необхідна допомога фахівців. На підставі цього складають план індивідуального супроводу молодих матерів, у якому фіксують рекомендації всіх фахівців мультидисциплінарної команди, форми та методи роботи з метою досягнення необхідних результатів в інтересах матері та дитини. План супроводу має відображати всі аспекти життя матері та дитини: стан здоров’я та розвитку дитини, стосунки матері й дитини, підготовку матері до самостійного життя, освіту, роботу, стосунки з сім’єю та батьком дитини, підтримку з боку оточення й заходи щодо реінтеграції матері та дитини в сім’ю. Часовий період перебування в центрі має бути настільки коротким, наскільки це можливо, і настільки довгим, наскільки це необхідно. Клієнти з початку мають розуміти, що центр – це тимчасовий притулок у зв’язку з виникненням кризової ситуації. Шляхом порозуміння між молодою матір’ю та персоналом центру може бути укладена угода з визначеним терміном перебування. Максимальний термін перебування матері з дитиною в центрі – 18 місяців. За цей час молода мати набуває необхідних навичок самостійного життя, соціальний працівник допомагає їй влаштуватися на роботу та вирішити питання з житлом. Після закінчення терміну перебування в центрі подальший соціальний патронаж матері та дитини здійснює центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

 

Центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді – спеціалізований заклад, що проводить роботу із соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.

Центр створюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями і органами місцевого самоврядування за наявності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам і вимогам пожежної безпеки. Фінансування центру здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, передбачених для виконання програм, спрямованих на розв'язання проблем дітей, молоді, жінок та сім'ї, а також інших джерел.

Основні завдання центру – створення умов для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, розроблення та здійснення заходів щодо соціальної підтримки й супроводу таких дітей та молоді, що спрямовані на їх інтеграцію в суспільство.

Центр відповідно до покладених на нього завдань: надає ВІЛ-інфікованим дітям та молоді різні види соціальних послуг (соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, юридичні та інформаційні); здійснює лікувально-оздоровчі заходи, надає в разі потреби першу невідкладну допомогу; організовує клуби за інтересами, проводить конкурси; залучає батьків або осіб, що їх замінюють, до співпраці, дає їм методичні поради; організовує роботу груп взаємодопомоги для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, а також батьків або осіб, що їх замінюють; забезпечує харчування дітей та молоді, що в ньому перебувають, відповідно до установлених норм; співпрацює із закладами охорони здоров'я, навчальними закладами та іншими організаціями, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим дітям і молоді; направляє в разі необхідності осіб, що звернулися до центру, до закладів та установ, які можуть забезпечити задоволення їхніх потреб.

Відповідно до поставлених завдань, в центрах визначають необхідні соціальні послуги та форми роботи, спрямовані на соціальну підтримку дітей, молоді, які живуть з ВІЛ та їхніх сімей. Це – консультації юриста, психолога, соціального працівника, проведення підтримуючого консультування – кауселінгу, арт-терапевтичні заняття, індивідуальні та групові розвиваючі заняття для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, організація дозвілля дітей в ігрових кімнатах, курси занять для батьків з питань розвитку, виховання та догляду за дітьми, які живуть із ВІЛ, клуби вихідного дня тощо.

 

Соціальний гуртожиток – заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком 18-23 років.

Гуртожиток утворюється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наявності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, які відповідають санітарним і гігієнічним вимогам. Утримання гуртожитку здійснюють за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених для виконання програм, спрямованих на розв’язання проблем дітей, жінок та сім’ї.

Головна мета діяльності соціальних гуртожитків – створення умов для соціальної адаптації осіб, що в ньому проживають, та їх підготовки до самостійного життя. Основні завдання, на вирішення яких спрямована соціально-педагогічна робота психологів, соціальних педагогів, юристів у таких закладах:

· оволодіння молодими людьми навичками самостійного ведення господарства;

· влаштування на навчання з метою здобуття професії;

· допомога в працевлаштуванні; формування навичок ефективної взаємодії з оточуючими;

· формування навичок самостійного прийняття відповідальних рішень; планування молодими людьми своїх життєвих перспектив та їх реалізація.

Перебування випускників шкіл-інтернатів у соціальних гуртожитках забезпечить їм можливість здобути певний адаптаційний потенціал для самостійного життя та необхідні професійні уміння і навички як базису для подальшого влаштування у соціумі.