ПоясненняЗа останнє десятиріччя в Україні активним суб’єктом соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю стали неурядові організації. За активної участі неурядових організацій у місцевих громадах вирішуються такі важливі для суспільства питання як підтримка дітей групи ризику, відстоювання їх прав на сприятливе оточуюче середовище, профілактика негативних явищ серед неповнолітніх, організація дозвілля, розробка та впровадження нових освітніх технологій тощо. Неурядові організації – це громадські організації, благодійні фонди, які сформовані на принципах добровільності, не мають на меті отримання прибутку, незалежні та не підпорядковані урядовим структурам, захищають інтереси окремих груп людей відповідно до статуту У низці міжнародних документів, зокрема в Конвенції ООН про права дитини, Європейській хартії про участь молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівні, резолюції міжурядової конференції „Зробимо Європу та центральну Азію регіоном, придатним для життя дитини” (13-15 травня 2004 року, Сараєво) значна увага приділена створенню умов для реалізації права дітей на свободу асоціацій та мирних зборів, розвитку структур, що сприяють участі дітей у всіх сферах діяльності, які торкаються їх життя. Сьогодні в Україні у відповідності з концептуальними положеннями базових міжнародних документів створюються та розвиваються дитячі та молодіжні громадські організації, які розглядаються як соціально-педагогічний суб’єкт виховання особистості, своєрідний інститут громадянського суспільства. Своєрідним каталізатором цього процесу стало прийняття у 1998 році Закону України „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, у якому визначено, що вони мають здійснювати діяльність, спрямовану на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей дітей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, сприяти соціальному становленню дітей як повноправних членів суспільства. Дитяча громадська організація – добровільне, закріплене формальним членством об’єднання дітей і підлітків, яке побудоване на принципах самодіяльності і організаційної самостійності, має своїм завданням сприяти природному прагненню дітей до самореалізації і самоорганізації на основі здійснення багатопланової діяльності, яка спрямована на задоволення різноманітних інтересів членів організації, захист їх прав і потреб, а також соціальне становлення підростаючого покоління. Дитячі громадські організації використовують соціально-психолого-педагогічний потенціал вільного часу дитини та відрізняються від інших формальних та неформальних дитячих об’єднань низкою специфічних особливостей. Кардинальна відмінність сучасних дитячих організацій України полягає в тому, що вони подолали стереотипи радянського періоду, коли такі організації були невід’ємною складовою навчально-виховного процесу освітнього закладу. Зараз громадські дитячі організації створюються та функціонують як при загальноосвітніх навчальних закладах, так і при позашкільних закладах різного типу, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, закладах культури, неурядових організаціях, релігійних конфесіях тощо. Цілі діяльності дитячих об’єднань варто розглядати з позиції інтересів дітей-членів організації та дорослих, які є організаторами дитячого руху. Здебільшого мотивація дітей до участі в громадських організаціях обумовлена прагненням цікаво провести вільний час, бажанням розширити коло друзів, робити цікаві справи з однолітками, бажанням знайти захист від певних соціальних негараздів. Напрями соціально-педагогічної діяльності дитячих громадських організацій: § залучення дітей до суспільно корисних справ; § формування активної життєвої позиції особистості; § виховання гуманної особистості, свідомого громадянина України; § збереження та примноження природного довкілля, історико-культурної спадщини; § забезпечення гармонії фізичного, духовного та інтелектуального розвитку підростаючого покоління; § захист прав та свобод дітей, створення умов для їх самореалізації; § організація змістовного дозвілля; § формування здорового способу життя дітей; § профілактика негативних явищ у дитячому середовищі. Участь дитини в діяльності громадської організації дає їй можливість: § розвивати свої комунікативні, організаторські та лідерські якості; § реалізувати особистісний та творчий потенціал; § відчути причетність до громадських та державних справ; § вчитися толерантності; § розширювати кругозір, своє інформаційне поле; § самовдосконалюватися та самореалізовуватися в різних видах суспільно корисної діяльності; § набути досвіду волонтерської роботи; § реалізувати власні ініціативи; § знайти своє місце в громадському житті. Отже, участь неповнолітніх у діяльності дитячих організацій – це форма активного вираження дитинства, спроба заявити дорослим про свої потреби, проблеми та можливості, реалізувати права дітей, закріплені в різних державних та міжурядових документах. У соціальному плані дитячі організації як відкрита соціально-педагогічна система виконують ряд завдань: · орієнтованих на особистість: забезпечення для підростаючого покоління, що перебуває на етапі соціального становлення, входження в дорослий світ та адаптацію до його умов, можливість освоєння нових соціальних ролей, прискорення процесів соціальної ідентифікації; · орієнтованих на групу учасників: є певним каналом необхідної інформації, яку діти та молоді люди не завжди можуть отримати іншим способом, сприяють набуттю в процесі міжособистісних стосунків і спільної діяльності досвіду соціальної взаємодії, вмінню узгоджувати особистісні інтереси з інтересами групи; · орієнтованих на громаду: стимулюють дітей та учнівську молодь до соціальних ініціатив, доброчинної та суспільно корисної діяльності в інтересах своєї громади, посилюють усвідомлення приналежності підростаючого покоління до певної спільноти. Оскільки громадські організації є своєрідним соціально-виховним інститутом, постає питання про принципи їх діяльності. Найбільш повно визначила і охарактеризувала принципи діяльності сучасних дитячих об’єднань російська дослідниця Р. Литвак: 1. Принцип гуманізації,який передбачає реалізацію видів діяльності на основі врахування інтересів і потреб дітей, виховання на ідеях гуманізму, любові, доброти. 2. Принцип свободи вибору: добровільність вступу і виходу з організації; визнання особистості дитини найвищою цінністю, метою і суб’єктом виховного процесу; повага до гідності дитини, потенційних можливостей її особистості; спрямованість системи діяльності (її цілей, завдань, змісту, форм і методів) на інтереси і потреби дітей; формування самосвідомості дитини, її активного ставлення до себе і світу; створення реальних можливостей для вибору дітьми видів і змісту діяльності; забезпечення дитині можливості вільно висловлювати свої погляди, повага її прав на свободу думки, отримання і передачі інформації; право дитини вибирати і бути обраною до всіх органів управління об’єднанням; можливість кожного члена об’єднання користуватись матеріальною базою і засобами; повага до інших дитячих організацій та об’єднань, діяльність яких не носить асоціального характеру. 3. Принцип самореалізації: навчання дітей творчості, стимулювання творчої діяльності; створення можливостей для прояву творчої активності; створення умов для реалізації інтересів, потреб дітей; розвиток ціннісно-орієнтованих умінь і навичок; вироблення вміння приймати рішення; розвиток мотиваційно-потребової сфери особистості; розвиток мислення, інтелекту, внутрішньої культури; формування здатності до безперервного збагачення соціального досвіду; забезпечення безперервної діяльності дитини в соціальній сфері; стимулювання і заохочення різноманітної соціально значущої діяльності дітей. 4. Принцип взаємодії дітей і дорослих: взаємоповага, довіра і культура демократичних стосунків; організація спільної діяльності для передачі і засвоєння дітьми соціального досвіду; надання соціально-педагогічної допомоги, сприяння соціальному, духовному благополуччю, активній участі дитини в житті суспільства. 5. Принцип соціально-педагогічної захищеності дітей: підтримка у дітей позитивних емоцій, оптимістичного погляду на світ, подолання негативних переживань, які травмують дитину; розвиток психологічної стійкості особистості; формування позитивної Я-концепції створення атмосфери захищеності в мікросоціумі об’єднання запобігання міжособистісним конфліктам, заохочення і розвиток доброзичливих взаємовідносин; захист прав дитини. 6. Принцип романтики та гри в діяльності: емоційна насиченість творчих і суспільно корисних справ; використання символіки, атрибутики, ритуалів; активне творче використання ігрових форм і прийомів в організації діяльності; розвиток фантазії. Отже, дитячі громадські організації, виступають „школою життя”, первісним осередком набуття дитиною та учнівською молоддю досвіду в пошуку свого місця в мінливому та стратифікованому суспільстві. Вони надають змогу неповнолітнім зорієнтуватися в системі соціальних зв’язків, оволодіти механізмами регуляції соціальної поведінки, здійснити аналіз власних можливостей та реалізувати їх у соціально схваленій діяльності.
Досить помітну роль у реалізації завдань соціальної політики в останній час відіграють неурядові організації соціальної спрямованості (їх ще називають сервісними організаціями). Виокремлють такі групи сервісних неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей та молоді.
До першої групи організацій соціальної спрямованості зараховують такі, які пріоритетною метою своєї діяльності вважають соціальну підтримку та допомогу різним категоріям дітей, що знаходить своє відображення у назві цих організацій. За даною ознакою виокремлюють два типи таких організацій: · представництва міжнародних організацій (Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), міжнародна благодійна організація „Надія і житло для дітей”, міжнародна благодійна організація „Кожній дитині”, благодійна організація „Приятелі дітей” та інші); · вітчизняні громадські організації (Український фонд „Благополуччя дітей”, Харківська громадська організація "Спорт і діти," Чернівецький обласний благодійний фонд "Діти Буковини", громадська організація „Дитинство” [м.Харків], Дитячий фонд "Манго"[м.Дніпропетровськ], Благодійний фонд "Діти Макіївки", Кіровоградська обласна організація „За майбутнє дітей України” та інші).
Другу групу організацій соціальної спрямованості складають організації, створені на підтримку дітей з функціональними обмеженнями та їх сімей. Серед них можна також виокремлюють організації двох типів: · громадські організації, створені батьками дітей-інвалідів як організації самодопомоги (об’єднання сімей, в яких виховуються діти-інваліди, "Надія" [м.Прилуки], об’єднання батьків, діти яких хворі на лейкемію „Журавлик” [м.Сімферополь], громадська організація „Школа життя”[м.Київ], Союз матерів, які мають дітей-інвалідів з дитинства [м.Лисичанськ], Тернопільське обласне об’єднання "Товариство батьків дітей хворих на цукровий діабет, "Буратіно", громадська організація родин дітей-інвалідів „Дитина” [м.Тернопіль] та інші); · громадські організації, які створені для соціального захисту осіб із функціональними обмеженнями (Коростенський благодійний фонд "Діти-інваліди Чорнобиля за виживання", благодійне товариство „Джерела” [м.Київ], Всеукраїнський фонд дітей-інвалідів „Квіти полину”, обласний благодійний фонд "Діти - інваліди" [ м. Одеса] та інші).
Третю групу складають організації, діяльність яких націлена на профілактику негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі (благодійний фонд „Надія та спасіння” [м.Сімферополь], Вінницький обласний благодійний фонд „Позитив”, громадська організація „Вікторія” [м.Павлоград], Макіївський міський благодійний фонд „Здоров’я нації”, благодійний фонд „Сподівання” [м. Запоріжжя], громадська організація „Порятунок” [м.Кременчук], асоціація сприяння вирішенню проблем наркоманії та СНІДу „Вікторія” [м.Хмельницький], Всеукраїнська мережа людей, що живуть із ВІЛ та інші).
До четвертої групи громадських організацій соціального спрямування зараховують організації, створені на підтримку сім’ї та дітей, позбавлених батьківського піклування (благодійний дитячий фонд „Сирітська доля” [м.Львів], обласна громадська організація „Школа мам” [м.Рівне], Хмельницький обласний благодійний фонд „Сім’я і дитина”, громадська організація „Екологія сім’ї” [м.Київ], Полтавське міське товариство одиноких матерів „Мальва” та інші).
П’ята группа представлена громадськими організаціями та благодійними фондами, які створені та працюють під патронатом релігійних конфесій (Асоціація християнської молоді, Українська молодь Христові, Молодіжна християнська організація „Родина”, благодійна організація „Мальтійська служба допомоги”, Міжнародний благодійний фонд „Карітас України” та інші).
Зараз більшість сервісних неурядових організацій зосереджена, переважно, у великих містах та обласних центрах. На жаль, у малих містах зустрічаються лише поодинокі приклади активної діяльності громадських організацій, а в селищах і селах вони майже відсутні. Неурядові організації соціального спрямування беруть курс на активну співпрацю з різними державними організаціями територіальної громади: загальноосвітніми закладами, соціальними службами різного типу, позашкільними установами. Така взаємодія обумовлена цілою низкою причин. Перш за все, неурядові організації не завжди мають належне приміщення для здійснення своєї діяльності, тому в рамках співпраці з державними організаціями вони можуть розгортати свою діяльність на їх території. Досить часто в громадських організаціях є кошти для реалізації певних програм чи окремих заходів, але не завжди вони мають належний досвід в створенні окремих напрямів соціально-педагогічної діяльності, тому звертаються за допомогою до фахівців соціальної сфери. Оскільки сервісні громадські організації орієнтовані на те, щоб надавати свої послуги достатній кількості клієнтів, вони зацікавлені розвивати свою активність у тих державних установах, в яких, переважно, перебувають діти та учнівська молодь. Співпраця з громадськими організаціями є також досить значущою для загальноосвітніх закладів і центрів соціальних служб. Вона надає можливість підвищити рівень професійної компетентності фахівців соціальної сфери шляхом участі у тренінгах, навчальних семінарах, круглих столах, що проводять неурядові організації, впровадити в практику роботи з дітьми та молоддю нові технології соціально-педагогічної роботи, ініційовані громадськими організаціями, акумулювати ресурси державних і неурядових організацій з метою поліпшення соціального ефекту від різноманітних соціальних програм, які реалізують соціальні служби, апробувати нові моделі надання соціальних послуг різним групам клієнтів.
Соціально-педагогічна діяльність неурядових організацій в Україні здійснюється за такими напрямками: · соціальний супровід дітей та молоді, які перебувають у важкій життєвій ситуації; · гуманітарна допомога (безкоштовний одяг, ліки, продукти харчування, подарунки до свят тощо); · організація профілактичної роботи щодо попередження та локалізації негативних явищ у молодіжному середовищі; · реалізація соціальних програм у партнерстві з державними організаціями; · соціально-анімаційна робота з дітьми та молоддю; · оздоровлення дітей та учнівської молоді в канікулярний період; · підтримка дитячих і молодіжних ініціатив; · проведення навчальних тренінгів і семінарів для фахівців соціальної сфери; · залучення громадськості до вирішення проблем дітей та молоді з використанням різних інформаційно-рекламних технологій.
Використана та рекомендована література 1. Безпалько О.В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи: Монографія. – К., 2006. 2. Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді: Навч. посіб. – К., 2005. 3. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога: Учеб. пособие. – М.: Академия, 2004. 4. Дитячі громадські організації. – Х., 2004. 5. Дитячі об’єднання України у вимірах минулого та сучасного: Довідник-посібник / Р.М. Охрімчук, Л.В. Шелестов, О.В. Кравченко та ін. – Луганськ, 2006. 6. Досвід роботи мережі соціально-реабілітаційних центрів з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями в територіальній громаді м.Києва. – К., 2004. 7. Здійснення соціальної роботи центрами соціальних служб для сім”ї, дітей та молоді у 2004 році: Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність центрів соціальних служб для сім”ї, дітей та молоді // За заг. ред. С.В.Толстоухової. – К., 2005. 8. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.-метод. комплекс / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Ж.В. Петрочко. – К., 2007. 9. Литвак Р. Детское общественное объединение как фактор социализации ребенка // Социальная педагогика. – № 1. – 2003. 10. Никитина Л.Е. Социальный педагог в школе. – М., 2003. 11. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М., 2001. 12. Поліщук Ю.Й. Соціально-педагогічна діяльність сучасних громадських молодіжних об’єднань в Україні: Монографія / За ред. Н.Г. Ничкало. – Тернопіль, 2005. 13. Семигіна Т. Робота в громаді: практика й політика. – К., 2004. 14. Сорочинська В.Є. Організація роботи соціального педагога: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К., 2005. 15. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За ред. І.Д. Звєрєвої. –К., 2008. 16. Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За ред. І.Д. Звєрєвої. – К., 2006. 17. Соціальна педагогіка. Підручник / За ред. Капської А.Й. – К., 2006. 18. Шакурова М.В. Социальное воспитание в школе: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. А.В.Мудрика. – М., 2004.
|
