Написання і відмінювання власних особових назв.

Українські прізвищапишуться за тими самими нормами правопису, що й слова, від яких їх утворено: Сивокінь (бо сивий кінь), Онищук (бо Онисько), Олійник (бо олія}, (Счісаренко (бо січка), Олексієнко (бо Олексій).

Апостроф у прізвищах пишеться за тими самими припилами, що й в інших словах: Крип'якевич, Дроб'язко, Солов'яненко, Карп'юк, Стеф'юк, М'яло, Мар'яненко; але: Довбяга, Ужвюк, Рябокляч.

М'який знак у прізвищах вживається за тими самими правилами, що й в інших словах: Семенець, Вихованець, Рудь, Гуць, Шмигельський, Старицький; але: Бондар, Панченко (хоч Панько), Гринчишин (хоч Гринько), Дяченко (бо дяк), Касяненко (бо Касян), Улянич (бо Уляна).

Літери подвоюються в прізвищах, якщо одна частина слона закінчується, а друга починається на ту саму літеру: Піддубний, Беззубенко, Винниченко, Тютюнник, Долин­ний.

За характером відмінкових закінчень імена та прізви­щу людей, як і загальні назви, розподіляються за відміна­ми. Прізвища, що мають форму прикметників, і ті, що не змінюються, до жодної відміни не належать (Світличний).

Жіночі прізвища, які мають форму присвійних прикмет­ників, можуть не відмінюватися: Олена Дяків, Олени Дяків, Олені Дяків і т.д.; Ганна Лесин, Ганни Лесин, Ганні Лесин тощо.

Чоловічі прізвища, які походять від назв національності, відмінюються як відповідні іменники: Волошин — Волошином, Сербин — Сербином, Турчин — Турчином, Литвин — Литвином. Жіночі прізвища цього типу не відмінюються: Ольга Волошин, Ольги Волошин, Ользі Волошин і т. д.

Усі інші прізвища відмінюються як іменники відповідних відмін твердої, мішаної та м'якої груп.

Прізвища на зразок Вадзьо, Іеаньо (з кінцевим м'яким основи та закінченням -о) у давальному, місцевому й оруд­ному відмінках мають закінчення, як у твердій групі: Бадзьові, Бадзьом, Іваньові, Іваньом.

У складних прізвищах, що становлять поєднання двох слів як рівноправних, відмінюються обидві частини: Не­чуй- Левицький — Нечуя-Левицького, Нечуєві-Левицькому т. д.; Антоненко-Давидович ~ Антоненка-Давидовича, Антоненку-Давидовичу тощо.

Але коли перша частина прізвища — односкладове слово, то відмінюється, як правило, лише друга частина: Драй-Хмара — Драй-Хмари, Драй-Хмарі і т. д.; Кос-Анатольський — Кос-Анатольського, Кос-Анатольському тощо.

Як відомо, іменники чоловічого і жіночого роду І та ІІ відмін мають в однині кличний відмінок.

Іменники чоловічого роду II відміни в кличному від­мінку закінчуються на -у (-ю), -е. Наприклад: Костю, Вікторе, Юрію, Іване, Петре.

Іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та зрідка іменники жіночого роду III відміни у кличному відмін­ку закінчуються на -о, -е (-є), -ю. Наприклад: Людмило, Миколо, Маріє, Софіє, Меласю, Талю, Олю, Лесю, Грицю, Вітасю,

У звертаннях, що складаються з двох власних імен (Імені та по батькові), обидва слова мають закінченнякличного відмінка: Романе Романовичу, Іване Миколайо­вичу, Миколо Артемовичу, Маріє Семенівно, Ганно Василівно.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличний відмінок мають обидва слова: пане брига­дире, пане агрономе, пане полковнику, пане директоре, пане лікарю, пане господарю.

У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, кличний відмінок має лише загальна назва. Прі­звище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шев­чук, пані Шевчук, пане Андрієнко, пані Андрієнко, пане Яковенко, пані Яковенко.

У звертаннях, що складаються з загальної назви і влас­ного імені, кличний відмінок має як загальне слово, так і власне ім'я: брате Іване, друже Ярославе, товаришу Анд­рію, сестро Ярино.

Географічні назви, які складаються з прикметника й іменника, відмінюються в обох частинах: Асканії Нової, Кам'янця-Подільського, Переяславу-Хмельницькому. Але похідні від них прикметники відмінюються лише в другій частині: Корсунь-Шевченківського району, у переяслав-хмельницькій школі, кам'янець-подільською дорогою.

Сполучення двох іменників або іменника з присвійним прикметником в одне слово потребує відмінювання тільки другої частини: Івано-Франківська, але: у Кончі-Заспі, Пущі-Водиці.

Якщо власна назва виступає разом із словом, що є родо­вим поняттям до неї, то її треба узгоджувати у відмінку: біля села Вишеньок, у місті Світловодську. Винятком може бути конструкція, яка має термінологічне значення або якщо власна назва складається з двох слів — іменника та прикметника: за містом Красний Лиман, хоч можливі форми до міста Кривого Рогу.