ПЕРЕДМОВА 7 страницаДинаміка населення – 1) Зміни у складі та структурі біологічних угруповань, пов’язані із неспівпадінням у часі піків чисельності популяцій або розвитку особин різних видів. 2) Різні форми руху народонаселення, у тому числі його зміни у часі та просторі. ДИНАМІКА ПОПУЛЯЦІЙ – періодична або неперіодична зміна чисельності, статевого чи вікового складу популяції в результаті дії абіотичних (не залежать від чисельності та щільності самої популяції) і біотичних (залежать від чисельності та щільності популяції) чинників. Д.п. визначається внутрішньо популяційними процесами і взаємодією популяцій різних видів. Виділяють три види популяційної динаміки: стабільну (зміна чисельності популяції в кілька разів); мінливу (коливання чисельності в десятки разів); вибухову (періодичне перевищення середньої чисельності в сотні і тисячі разів). Динаміка фітоценозу – періодичні та неперіодичні зміни рослинних угруповань, за винятком еволюційно-історичного процесу їх формування (ценогенезу), що розглядається окремо. ДИоксид вуглецю (синонім: вуглекислий газ) – СО2, продукт окислення сполук, що містять вуглець. Д.в. утворюється при диханні організмів і при спалюванні палива, що містить вуглець, а також при виверженні вулканів і вивітрюванні карбонатних гірських порід. При підвищенні концентрації Д.в. в атмосфері формується парниковий ефект. Вміст у атмосфері Д.в. до початку промислової революції складав 0,028%, нині - вище 0,03%. ДИоксид сірки (Д.с.) – SO2, безбарвний газ з різким запахом, один з головних забруднювачів атмосфери. Д.с. утворюється при спалюванні викопного палива на підприємствах паливно-енергетичного комплексу і в двигунах внутрішнього згоряння, а також на підприємствах нафтохімічного комплексу. Д.с. згубно впливає на рослини, оскільки проникає в листок і вступає в реакцію із залізом, що входить до складу хлорофілу, викликає розпад хлорофілу і загибель рослини. Забруднення атмосфери Д.с. – головна причина кислотних дощів. Країни світу шукають можливості зменшення викидів Д.с. в атмосферу. У країнах Західної Європи за останні 20 років вдалося скоротити обсяг викидів Д.с. з 65 до 40 млн. тон на рік, проте за рахунок збільшення викидів Д.с. Індією, Китаєм і країнами СНД у глобальному масштабі загальна кількість викидів Д.с. практично не зменшилася. Кількість Д.с., яке викидається в атмосферу на одиницю національного продукту, залежить від рівня технології і екологічної безпеки підприємств країни. Так, в останні роки існування СРСР на одиницю національного продукту викидалося Д.с. в 19 разів більше, ніж в Японії. Забруднення Д.с. багато в чому пов'язане з «експортом» забруднення, тобто транскордонним перенесенням забруднень атмосферними потоками. Оскільки в Європі переважає західне перенесення, багато країн отримують переважно «імпортовані» кислотні дощі. ДИоксини (Д.) – група найотруйніших речовин серед відомих нині. Д. розчиняються в органічних речовинах, мають канцерогенну дію і дуже стійкі. Період напіврозпаду Д. в грунті становить 10-20 років. Катастрофічне забруднення навколишнього середовища Д. сталося в 1976 р. в Севезо (Італія), де на фабриці з виробництва фенолу стався витік 2,5 кг Д. У результаті сотні людей захворіли хворобою хлоракне, довелося провести евакуацію населення з площі 87 га і забити 75 тис. сільськогосподарських тварин. Домішка Д. до дефоліанту в препараті «Помаранчева суміш», який в США використовували під час війни у В'єтнамі, стала причиною підвищеної захворюваності та збільшення частоти природжених вад розвитку у потомстві в'єтнамців і сотень американських солдат, які брали участь у цій війні. Дисиміляція (від лат. несхожий) – один з етапів обміну речовин у живому організмі. Окислювально-відновний процес розкладання органічних сполук, що входять до складу живих тіл, на прості речовини. Внаслідок Д. відбувається оновлення живої матерії і виділяється необхідна для забезпечення життєдіяльності організму енергія. Дисперсант (нафтовий) – 1) Речовина, що використовується для очищення води від нафти; подрібнює нафтову плівку або скупчення нафти у воді на найдрібніші часточки. 2) Нафта у стані дисперсної системи (суспензія, емульсія тощо). ДИСТРОФІКАЦІЯ ВОДОЙМИ [від грецьк. dys – префікс, що означає порушення, втрату, і trophe - їжа, харчування] – збіднення водойми поживними речовинами, киснем; спрощення і збіднення біотичного водного угруповання. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ НІШ – процес розділення популяціями різних видів простору та ресурсів. Найбільш яскраво виражений процес диференціації екологічних ніш у тварин, пов’язаний з різними видами раціонів живлення. Наприклад, деякі види птахів ловлять комах і червів, інші – харчуються плодами та насінням рослин. Рослини, хоч і мають один тип живлення (автотрофи, фотосинтез) та використовують ті ж самі ресурси середовища (розчин поживних речовин, вуглекислий газ та сонячне світло), але у них ніші також диференційовані. Існують рослини світло- і ті невитривалі, їхні кореневі системи розміщені на різній глибині, вони потребують різну кількість води, у різні строки зацвітають та плодоносять, мають різних запилювачів. Ярусність у лісі – приклад розділення екологічних ніш різних видів рослин і тварин. В організмів кожного виду можуть бути дві ніші: фундаментальна та реалізована. Фундаментальна ніша – це умови, в яких вид може існувати; реалізована – ті умови, де вид реально зустрічається у даній спільноті. Реалізована ніша завжди складає певну частину фундаментальної. Дихання (деструкція) – сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, використання його клітинами й тканинами для окислення органічних речовин і виділення з організму утвореного в процесі метаболізму вуглекислого газу. Є одним з основних проявів обміну речовин та енергії між організмом і середовищем. Забезпечує організм необхідною для його життєдіяльності енергією. ДІАПАЗОН ТОЛЕРАНТНОСТІ – мінімальне і максимальне значення екологічного чинника, які витримує даний організм або екосистема в цілому. Діапауза (від грецьк. перерва, зупинка) – стан відносного фізіологічного спокою (сплячки) тварин, в основному у членистоногих (наприклад, комах), що характеризується різким гальмуванням їх росту і розвитку (аж до повного припинення), сповільненням обміну речовин. Д. може тривати від кількох годин до кількох років, найчастіше – кілька місяців. Д. – один із способів пристосування тварин до виживання в несприятливих умовах. Діаспора (біол.) – частина рослини, що природньо відокремлюється від материнської і виконує функції розмноження та поширення цієї рослини. Це може бути спора, насінина, цибулина тощо. “ДІРА” ОЗОНОВА – простір в озоносфері планети з пониженим (50 %) вмістом озону (середні темпи розширення “діри” - 4 % протягом року). Передбачається як природне, так і антропогенне походження Д.о. (внаслідок викидів фреонів і знищення лісів як продуцентів кисню). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), зменшення вмісту в атмосфері озону на 1% призводить до збільшення захворюваності людей на рак шкіри на 6%; при цьому значно послаблюється імунна система людини. Діюча речовина пестициду – біологічно активна частина пестициду, використання якої у вигляді різних препаратних форм призводить до впливу на той чи інший вид шкідливого організму або на ріст і розвиток рослин. ДОВГОВІЧНІСТЬ ЛАНДШАФТУ – період часу, протягом якого ландшафт або його динамічна стадія існували або можуть існувати, зберігаючи основні риси своєї структури та функціонування. ДОВГОСТРОКОВА ЛІЦЕНЗІЯ – спеціальний дозвіл на здійснення господарської чи іншої діяльності, пов'язаної з використанням та охороною об'єктів тваринного світу (закон "Про тваринний світ"). ДОВКІЛЛЯ - сукупність абіотичного (неживої природи), біотичного (живої природи), і соціального середовища, які разом безпосередньо впливають на людей і господарство. Доза летальна (доза абсолютна) – мінімальна кількість шкідливого агента, що призводить до смерті організму. Дозиметр (Д.) – прилад для контролю радіаційного навантаження. Існують два принципово різних типи Д.: Д., який вимірює дозу, накопичену за певний час перебування в умовах підвищених радіаційних навантажень, і Д., який показує перевищення допустимої безпечної величини навантаження або вимірює абсолютну величину інтенсивності радіаційного випромінювання. Перший тип Д. має вигляд авторучки або наручного годинника. Працівники АЕС або інших об'єктів ядерної енергетики отримують прилад при роботі на об'єкті, і на підставі його свідчень враховується отримана доза радіації. Д. другого типу (радіометри) вимірюють інтенсивність іонізуючого випромінювання та/або вказують на підвищену інтенсивність радіаційного навантаження світінням або звуковим сигналом, або показують на екрані його величину в рентгенах. Домінант (від лат. панівний) – вид, значно поширений у головних ярусах рослинного угруповання (фітоценозу). Він визначає характер рослинного угруповання в цілому (наприклад, ковила в ковиловому степу, дуб у діброві тощо). Основне значення домінанта полягає у створенні найбільшої частки первинної продукції. За назвами Д. утворюють назви одиниць фітоценозів. Д. виділяються серед рослин (дуб, береза, сосна, вільха чорна в лісах; осока кочкоподібна на трав'яних болотах; ковили і типчак в степах; кострець безостий і канареєчник в пригирловій частині річкової заплави тощо). Можливе виділення Д. і всередині трофічних груп тварин (наприклад, серед травоїдних у степу – сайгаки). Домінантність, домінування – 1) Здатність виду займати панівне становище в угрупованні та спричинювати переважний вплив на біоценотичні процеси. 2) Форма взаємозв’язку парних (алельних) генів, за якої один з них – домінантний – сильніше впливає на відповідну ознаку особини, ніж інший – рецесивний. Донні відкладЕННЯ – донні наноси і тверді частки, що утворилися та накопичуються на дні водного об'єкта в результаті фізико-хімічних і біохімічних процесів у межах водойми. Д.в. створені речовинами як природного, так і техногенного походження. Допустиме зниження рівня підземних вод – максимально можливе (з урахуванням гідрогеологічних, техніко-економічних та природоохоронних обмежень) зниження рівня підземних вод при їх відборі з надр. Допустиме рекреаційне навантаження – число відвідувань рекреації населенням в одиницю часу на одиницю площі, при якому зберігається стійкість природного комплексу, забезпечуються природний комфорт і раціональні умови експлуатації культурно-історичних пам'яток. Допустимий рівень ризику АВАРІЇ гідротехнічних споруд – значення ризику аварії гідротехнічної споруди, встановлене нормативними документами. Допустимий шкідливий вплив НА ПІДЗЕМНІ ВОДНІ ОБ'ЄКТИ – вид шкідливого впливу, при якому зміни кількісних і якісних показників підземних вод, що відбуваються, не впливають на можливість їх використання за заданим призначенням і забезпечують збереження інших компонентів природного середовища на заданому рівні. ДОЩ КИСЛОТНИЙ – дощ (сніг), підкислений (рН нижче 5,6) за рахунок сполучення атмосферної вологи з промисловими викидами оксидів (СО х, NО х, S0х) та хлоридів металів. Дощова вода (Д.в.) – одна з форм атмосферних опадів. В умовах забрудненої атмосфери в Д.в. потрапляють розчинні в ній оксиди азоту і сірки, пил. У країнах Західної Європи та в багатьох районах США в перші хвилини дощу Д.в. виявляється більш брудною, ніж міські стоки (з цієї причини не слід ходити під дощем з непокритою головою). При розчиненні в Д.в. значних кількостей оксидів сірки і азоту випадають кислотні дощі. Навіть у сільській місцевості не слід використовувати Д.в. для пиття. Дощові черв'яки (Д.ч.) – найбільш вивчена група малощетинкових кільчастих хробаків, грунтових організмів-детритофагів, що прискорюють процес руйнування рослинних залишків. Відомо близько 1500 видів Д.ч. Вони сприяють формуванню структури грунту, оскільки активно пересуваються, розштовхуючи частинки грунту або пропускаючи її через себе, при цьому грунтові грудочки покриваються слизом. Стінки ходів, які залишають Д.ч., зміцнюються слизовими виділеннями їхньої шкіри, є дуже стійкими. Вони мають велике значення для аерації грунту та її повітряного та водного режиму і представляють собою готові ходи для коренів рослин. Д.ч. сприяють гуміфікації органічної речовини, затягуючи ночами в свої ходи з поверхні опале листя. Велика кількість Д.ч. в грунті – біологічний індикатор її родючості. При використанні багатьох видів пестицидів Д.ч. гинуть. Деякі види Д.ч. використовуються для вермикультури. Дощування – спосіб зрошення сільськогосподарських культур, при якому вода розбризкується спеціальними дощувальними машинами та пристосуваннями; струмені поширюються на відстань до 100 м. Надмірне Д. може призводити до перезволоження, заболочування і засолення грунтів. ДренажнА водА – вода, що збирається дренажними спорудами і скидається у водні об'єкти. ДУБЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – відносна функціональна взаємозамінність популяцій (ценопопуляцій) видів однієї трофічної групи в межах екосистеми. Д.е. один з механізмів забезпечення надійності (стійкості) екосистем, оскільки при Д.е. зниклий або знищений вид, як правило, замінюється функціонально близьким. Е ЕВАПОТРАСПІРАЦІЯ [від лат. evaporo - випаровують і транспирація], або сумарне випаровування - кількість вологи, яка переходить в атмосферу у вигляді пари в результаті транспирації (фізіологічне випаровування) та внаслідок фізичного випаровування з ґрунту і з поверхні рослин. Е. виражається в міліметрах водного стовпа і корелює з біопродуктивністю екосистем. ЕВОЛЮЦІЯ - історичний розвиток живої природи, що супроводжується зміною генетичного складу популяцій, формуванням адаптацій, утворенням і вимиранням видів, перетворенням біогеоценозів, великих екосистем і біосфери в цілому. ЕВОЛЮЦІЯ ЛАНДШАФТА – див. Розвиток ландшафту. Еволюційна екологія – розділ екології, що досліджує еволюцію видів під впливом чинників середовища та еволюцію екосистем. ЕВРИБІОНТ - організм, здатний жити в різних, інколи різко відмінних умовах середовища. Еврибіонти здатні існувати при широкому діапазоні мінливих екологічних факторів. Вони поділяються на евритерми – організми, здатні витримувати значні коливання температур; евригалини – організми, що витримують значні коливання солоності води; еврифаги – всеїдні тварини; евритопи – поширені у різних місцях помешкання та ін. ЕВРИГАЛІННІ ТВАРИНИ – це гідробіонти, пристосовані до існування в умовах значних змін солоності води. До них належать багато мешканців естуаріїв, які опріснюються за рахунок річкового стоку та атмосферних опадів. Водяні безхребетні естуаріїв за солоністю водного середовища проживання поділяються на чотири групи. До першої належать організми, які витримують солоність води 15‰ і вище (поліхети, нематоди, копеподи). Другу становлять ті, що живуть у діапазоні коливань солоності від 15 до 8‰ (їстивний береговичок і морський анемон). До третьої включені деякі найпростійші, сцифомедуза аурелія та інші, які можуть жити в морській воді і проникати на деякий час в естуарії. Діапазон солоності води, яку вони витримують, складає від 8 до 3‰. Четверту групу Е.т. морських організмів складають гідробіонти, які можуть проникати у воду зі зниженою солоністю – від 1 до 3‰. До них належать, зокрема, планктонний гіллястовусий рачок евадне Нордмонна (Evadne nordmanii), який може зустрічатись і в нерозчиненій морській воді. До Е.т. належать також риби, багато видів яких мешкають у солонуватих водах, серед них – прісноводний судак, лящ, щука, а з морських – види родини кефалевих. ЕВРИОКСИБІОНТИ – організми, здатні витримувати низький вміст кисню у воді в процесі життєдіяльності. До Е. відносяться: олігохети, черевоногі молюски, сазан, карась, линь. При критичних значеннях недостатності кисню у воді відбуваються замори (зимові та літні), що призводить до загибелі гідробіонтів. ЕВТРОФІКАЦІЯ (евтрофування) [від грецьк. eu - добре і trophe - харчування і лат. facio - роблю] - підвищення рівня первинної продукції води завдяки збільшенню в ній концентрації біогенних елементів; масовий розвиток фітопланктону - водоростей у товщі води, внаслідок чого вона набуває різноманітного забарвлення – синьо-зеленого, жовто-зеленого, яскраво-червоного, червоно-бурого, коричневого та ін., що погіршує її кисневу забезпеченість. Е. спричинює негативні зміни водного режиму (застій води, забруднення органічними речовинами і мінеральними добривами, засмічення та ін); погіршення кисневого режиму водойми, викликає замори риби і інших водних тварин. Одна із причин цвітіння води — надходження у водойми мінеральних, особливо фосфоровмісних добрив, синтетичних миючих речовин, органічних забруднювачів. У морях та океанах «цвітіння» води спричиняють головним чином діатомові, динофітові та синьо-зелені водорості. У прісних водоймах влітку «цвітіння» води найчастіше викликають синьо-зелені та динофітові водорості, весною та восени – діатомові. Рідше «цвітіння» води обумовлюють зелені та жовто-зелені водорості. ЕВТРОФІКАЦІЯ АНТРОПОГЕННА - евтрофікація, обумовлена діяльністю людини. Розвивається в результаті збагачення водойми біогенними елементами, які надходять зі стічними водами, а також з поверхневим стоком з полів; призводить до "цвітіння" води і до різкого погіршення її якості. Евтрофування водойм – підвищення рівня первинної продукції водойм завдяки збільшенню в них концентрації біогенних елементів, головним чином азоту та фосфору. Інтенсивний розвиток рослин призводить до збільшення вмісту органічних речовин, які внаслідок неповної мінералізації накопичуються у водоймах. Розрізняють природну, яка триває тисячоліттями, та антропогенну Е. в., яка настає значно швидше, особливо у водоймах з уповільненим стоком – озерах, водосховищах, ставках та у внутрішніх морях. Біогенні елементи надходять до водойм унаслідок змиву добрив з полів, а також з промисловими та комунальними стоками, атмосферними опадами. При Е.в. погіршується якість води, виникає явище “цвітіння води”, зменшується її прозорість, вміст кисню тощо. Високий ступінь Е.в. викликає загибель риби та інших гідробіонтів. ЕЙКУМЕНА - див Ойкумена. ЕЙДЕКОЛОГІЯ (грецьк.eidos – вид), або екологія видів – найменш вивчений розділ сучасної екології. Вид – сукупність популяцій особин, здатних до схрещування з утворенням плодючого потомства, які населяють певний ареал, мають ряд загальних морфо-фізіологічних ознак і типів взаємовідносин з оточуючим середовищем. Вид – основна структурна одиниця в системі живих організмів, якісний етап їх еволюції, тому вид є основною таксономічною категорією в біологічній систематиці. Разом з тим вид є й екологічною одиницею. ЕКВІФІНАЛЬНИЙ СТАН ЛАНДШАФТА - див Корінний стан ландшафту. Екогенез – 1) Виникнення нових форм під впливом середовища. 2) Історичний процес зміни особливостей організмів, зумовлений зміною умов існування. Прикладами Е. можуть бути набуття нових біологічних властивостей багатьма травоїдними ссавцями після виходу їх з лісу на відкриті простори, зміна будови тіла китів в зв’язку з переходом їх предків від наземного способу життя до водного. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА - стан захищеності особистості, суспільства і держави від наслідків антропогенного впливу на навколишнє середовище, а також стихійних лих і катастроф. ЕКОЛОГІЧНА ЗБРОЯ - будь-який фізичний, хімічний та біологічний засіб, що завдає матеріальної шкоди, знижуючи обороноздатність і призводить до погіршення здоров'я (аж до загибелі) супротивника і мирного населення через зміну природного середовища проживання (розпорошення отрутохімікатів під час війни у В'єтнамі, розлив нафти в Перській затоці під час Близькосхідного конфлікту і т. д.). ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА – система державних природоохоронних заходів, спрямованих на перевірку відповідності проектів і планів у галузі будівництва та використання природних ресурсів вимогам екологічного захисту природного середовища. Е.е. – це оцінка впливу комплексу господарських нововведень на середовище життя, природні ресурси і здоров’я людей. Базується на екологічних нормативах. Виражається як в економічних, так і в неекономічних показниках. Існують різні форми Е.Е., які стосуються різних об’єктів експертизи: раціональне природокористування у проектах перспективних та річних планів економічного та соціального розвитку; територіальні комплексні схеми охорони природи; проекти будівництва підприємств та споруд; проекти планування та забудови міст та населених пунктів; проекти перетворення природного середовища; проекти стандартів та технічних умов на нові види сировини, виробів, матеріалів. ЕКОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД – система впорядкування критеріїв якості води, тобто кількісних значень її складу та властивостей. За гідрофізичними, гідрохімічними, гідробіологічними, бактеріологічними, токсикологічними та радіоекологічними показниками визначаються класи, категорії, індекси якості, а також ступені трофності та зони сапробності поверхневих вод. ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА – етап і складова частина загальносвітової культури; сукупність знань, вмінь, соціальних та інженерних норм, керуючись якими людина усвідомлює себе і відповідним чином діє як частина природного середовища і як суб’єкт, який відповідає перед наступними поколіннями людей за збереження середовища життя. ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА – мережа з’єднаних між собою ділянок природних територій. Е.М. включає “екологічні ядра” - значні за розмірами території, як правило, заповідні, “екологічні коридори ” – ділянки, що поєднують між собою ядра, буферні зони – території, які слугують захисту, пом’якшенню зовнішніх впливів на екоядра та екокоридори. Метою створення Е.М. є забезпечення ценотичної та екосистемної цілісності, біомної репрезентативності природного середовища. ЕКОЛОГІЧНА НІША – місце виду в природі, яке включає не тільки просторове положення, але й функціональну роль його в угрупованні; положення виду у загальній системі біоценозу, комплекс його біоценотичних зв’язків та вимог до абіотичних факторів середовища. Е.н. - функціональне місце, яке займає певний вид в екосистемі, не конкуруючи з іншими видами за джерела енергії. Е.н. – це умови життя в межах екосистеми, які найкраще відповідають вимогам виду або популяції до умов оточуючого середовища. Е.н. характеризує ступінь біологічної спеціалізації виду. Чим подібнішими є Е.н., тим сильнішими буде конкуренція і витіснення одного виду іншим. Кожна Е.н. зайнята переважно одним видом, проте кожен вид залежно від етапів онтогенезу може займати різні Е.н. Поняття Е.н. ввів американський зоолог Дж. Гриннел для визначення ролі того чи іншого виду в біоценозі. Е.н. – це абстрактне поняття, що відображає сукупність всіх факторів середовища, у межах яких можливе існування виду в природі. За влучним визначенням Ю. Одума, місце помешкання –це «адреса», а ніша – «професія» виду. Наприклад, травоїдні мешканці степів антилопи та кенгуру займають одну екологічну нішу, але мають різні місця помешкання. Навпаки, мешканці лісу – білка і лось є також рослиноїдними, але займають різні екологічні ніші. ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА – система навчання, спрямована на засвоєння теорії і практики взаємодії суспільства і природи, вмінь і навичок з охорони тих елементів природи, які оточують людину і без яких вона не може обійтися як біологічна та соціальна істота. ЕКОЛОГІЧНА ПІРАМІДА – модель, яка відображає співвідношення кількостей, біомас, продукцій (потоків енергії) особин популяцій, які відносяться до послідовних трофічних рівнів екосистеми – продуцентів, консументів та редуцентів. Е.П. зображують у вигляді діаграм, де ширина стовпчиків відбиває відповідний показник кожного з рівнів. Ефект піраміди у вигляді моделей запропонував американський еколог Ч.Елтон. Розрізняють три типи Е.П.: 1) піраміда чисельності, якавідображає розподілення організмів по трофічним рівням за чисельністю, причому чисельність особин у напрямку від продуцентів до консументів різного порядку значно зменшується. Наприклад, на 1 га луку (перший рівень - продуценти) приблизно зростає 9 млн. рослин, на ІІ-му рівні (фітофаги) – 700 тисяч рослиноїдних комах, на ІІІ-му рівні – 350 тисяч хижих комах і павуків, на ІУ-му рівні – 3 птаха; 2) піраміда біомаси, що характеризує загальну суху масу або іншу міру кількості живої речовини та її розподілення у певній екосистемі по трофічним рівням. У наземних екосистемах біомаса продуцентів більша за біомасу консументів І порядку, а біомаса консументів І порядку є більшою за біомасу консументів ІІ порядку і т.д., тому діаграма Е.п. має вигляд нормальної піраміди. У водних екосистемах екологічна піраміда є “перевернутою”, оскільки з підвищенням трофічного рівня запасання біомаси збільшується. Це відбувається тому, що основним продуцентом у водних екосистемах є фітопланктон. Одноклітинні водорості, які переважають у ньому, живуть від декількох днів до декількох тижнів. Споживачі ІІ-го (планктон) та наступних трофічних рівнів живуть довше і накопичують більшу біомасу. Така перевернута піраміда водних екосистем спостерігається не завжди: навесні, під час масового розвитку планктону, його біомаса переважає біомасу організмів ІІ-го і ІІІ-го трофічних рівнів; 3) піраміда енергії – різновид піраміди біомас, в якій представлена кількість енергії, заключеної в кожному з трофічних рівнів екосистеми або тієї енергії, що проходить через ці рівні. Піраміди потоків енергії ніколи не бувають “переверненими”, оскільки наступний трофічний рівень може пропустити “крізь себе” лише частину енергії, засвоєної попереднім рівнем. Приклад піраміди енергії: 8,3 х 103 кал енергії – тканини людини 1,19 х 106 кал – теля 1,19 х 10 7 кал - люцерна 6,3 х 10 9 кал – використана сонячна енергія. ЕКОЛОГІЧНА ПЛАСТИЧНІСТЬ – ступінь витривалості організмів або їх угруповань до впливу факторів середовища. Е.П. лежить в основі відповідних реакцій організмів на дію факторів середовища. Проявом Е.П. є морфологічні адаптації на рівні клітин, тканин та цілого організму, фізіологічні та біохімічні адаптації, які підвищують рівень витривалості до факторів середовища і біологічні адаптації, які забезпечують ефективність розмноження. Однією з форм Е.П. в умовах ритмічної зміни кліматичних умов є вироблення організмами відповідної форми організації життєвих процесів (активного функціонування організму та періоду сплячки у тварин або періоду спокою у рослин). ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА - заява організації про свої наміри і принципи, пов'язані з її загальною екологічною ефективністю, що служить підставою для дії та встановлення цільових і планових екологічних показників. Е. глобальна включає проведення міжнародних правових, політичних, зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, запасів наявних у світі природних ресурсів та їх розподіленні (наприклад, встановлення економічних зон океану, глобальних квот використання природних ресурсів країнами). Е. регіональна відображає інтереси країн одного континенту, субконтиненту; частини суходолу, об’єднаної басейном одного моря (країни Балтії, Середземномор’я) або ріки (придунайські держави). Ці країни встановлюють кордонні заповідники, національні парки; домовляються про транскордонне перевезення забруднювачів повітрям або водою; встановлюють регіональні квоти вилучення природних ресурсів. Е. державна – соціально-економічна політика держави, у тому числі міжнародна, побудована на розумінні виграшів і недоліків, пов’язаних з екологічним станом території. ЕКОЛОГІЧНА РІВНОВАГА - кількісне і якісне, динамічне співвідношення між природними ресурсами і природними умовами та ступенем їх використання і видозмінення людиною, що призводить до тривалого існування екосистеми даного виду або її еволюції у ході сукцесії. У даному випадку слід пам'ятати про умовність використання терміну "рівновага", оскільки екосистеми і біосфера в цілому не є рівноважними системами у фізичному сенсі. Е.р. зберігає природні умови життя людини як біологічного виду. ЕКОЛОГІЧНА ЯКІСТЬ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА - здатність забезпечувати функціонування екологічних систем, комфортність життєдіяльності людини та збереження фізико-географічної основи територіальних природно-ресурсних комплексів. ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ - глибока індивідуальна і колективна здатність розуміння раціонального, економного ставлення до природних і створених людьми ресурсів, ролі соціально-економічних факторів у виникненні екологічної кризи і пошуку шляхів її подолання. ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ - підприємницька діяльність екологічних аудиторів або екологічних аудиторських організацій щодо здійснення незалежних позавідомчих перевірок господарської діяльності, яка впливає на стан навколишнього середовища, та розробка рекомендацій щодо зниження негативного впливу на довкілля та здоров'я населення. ЕКОЛОГІЧНИЙ БІЗНЕС – будь-яка комерційна діяльність, яка поліпшує екологічну ситуацію, сприяє охороні природного та соціального середовища, оточуючого людину. Включає: 1) виготовлення контрольно-вимірювальної апаратури, очисного обладнання; 2) розробка сучасних ресурсо- та енергозберігаючих технологій, екологічно та економічно більш ефективних; 3) використання вторинних ресурсів; 4) відновлення природних ресурсів (рекультивація, лісовідновлення); 5) формування якості середовища життя людини, включаючи виробництво здорової їжі (екологічне землеробство, виробництво продуктів дитячого харчування); 6) формування сфери послуг, в якій виділяють ринок екологічних послуг (раціональне міське будівництво, сфера побуту, відпочинку тощо).
|
