Контроль стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності

Метою ревізії стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності є перевірка відповідності технології отримання і змісту облікових і звітних показників ревізованого підприємства чинними законодавчим і нормативним актам та засновницьким документам.

Завдання ревізії:

· дати загальну оцінку стану облікового процесу на ревізованому підприємстві;

· визначити, чи забезпечує облік системний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, збереженням
і використанням матеріальних ресурсів, станом розрахунків;

· оцінити достовірність звітності підприємства, виявити наявні порушення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства і розробити належні заходи для їхнього усунення.

Для досягнення даної мети і вирішення наведених завдань у робочих планах ревізорів передбачаються такі основні напрями ревізії:

1) перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві;

2) перевірка стану внутрішньогосподарського контролю;

3) контроль стану бухгалтерського та податкового обліку;

4) перевірка стану звітної дисципліни і достовірності звітності.

Джерела інформації для ревізії:

1) статут, засновницькі документи, протоколи зборів засновників, реєстри акціонерів, витяги з протоколів зборів акціонерів (засновників);

2) накази про облікову політику, положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу підприємства, посадові інструкції працівників бухгалтерії, плани роботи й матеріали з їхнього виконання, методичні розробки бухгалтерії і відділів внутрішнього контролю та інші внутрішні регламенти підприємства;

3) первинні документи, графіки документообігу, порядок проведення інвентаризацій на підприємстві;

4) регістри аналітичного, оперативного, синтетичного та подат­кового обліку;

5) звітність (статистична, податкова, бухгалтерська).

Нормативно-правова база. Під час проведення ревізії ревізор керується Законами України: «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про підприємства в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями); Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО): П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»; Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій; Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку; іншими законодавчими та нормативно-правовими актами про порядок здійснення обліку і складання звітності.

Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємствіпочинається з обстеження стану організації облікового процесу в бухгалтерії ревізованого підприємства.

Послідовність і напрями контролю:

1. Перевіряючи облікову політику ревізованого підприємства, ревізор насамперед цікавиться наявністю наказу про облікову політику та оцінки його зміст на відповідність чинному законодавству (перш за все ст. 8—10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні») та особливостям функціонування підприємства. Застосовуючи методи порівняння та нормативно-правової перевірки, він з’ясовує, на скільки фактична методика бухгалтерського обліку, техніка його ведення та
організація бухгалтерської служби відповідають положенням,
зафіксованим в обліковій політиці. При цьому перевіряються такі питання:

¨ дотримання під час розроблення облікової політики вимог П(С)БО та інших нормативних документів;

¨ повнота розкриття обраних при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку показників фінансової звітності та стан звітної дисципліни загалом;

¨ системність організації внутрішньогосподарського контролю;

¨ обґрунтованість вибору підприємством форми ведення бухгалтерського обліку (журнально-ордерна, меморіально-ордерна, з використанням бухгалтерських комп’ютерних програм);

¨ наявність посадових інструкцій, робочого плану рахунків, затверджених графіків документообігу, порядку проведення
інвентаризацій майна та зобов’язань;

¨ організація податкового обліку.

Окремо вивчаються методологічні питання облікової політики та ефективність їхнього застосування на підприємстві, а саме: методи оцінювання активів та зобов’язань, методи амортизації основних засобів і нематеріальних активів, методи розподілу загальновиробничих витрат, методи розрахунку резерву сумнівних боргів тощо.

Перелічені питання забезпечують основу розроблення та прийняття облікової політики на підприємстві. Недотримання її положень призводить до перекручення картини майнового та фінансового стану ревізованого підприємства і тому розглядається ревізором як неправильне ведення бухгалтер­ського обліку.

2. Перевірка обґрунтованості планів роботи бухгалтерії і стану їхнього виконання. У річному плані роботи бухгалтерії передбачаються роботи з удосконалення облікового процесу в структурних виробничих підрозділах підприємства (цехах, відділеннях, бригадах, складах) і в бухгалтерії, плани роботи підрозділу внутрішнього контролю, технічного навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії. Обґрунтованість обсягів роботи з удосконалення обліку та контролю визначається за методом аналізу даних про виявлені порушення при здійсненні попередніх перевірок органами державного фінансового контролю і плану роботи бухгалтерії з удосконалення обліку, обстеження обсягів застосування комп’ютерної техніки в обліковому процесі.

3. Перевірка планування та організації праці працівників бухгалтерії. Спочатку з’ясовується, чи існує на ревізованому підприємстві організаційний план та перелік працівників підрозділів (бухгалтерії в тому числі). Після цього ревізор вивчає зміст посадових інструкцій на кожного працівника бухгалтерії; перевіряє графіки документообігу і здачі звітності на своєчасність подання первинних документів та звітних форм структурними підрозділами підприємства до бухгалтерії; наявність графіків здачі виконаної роботи працівниками бухгалтерії головному бухгалтеру для контролю й узагальнення облікової інформації, а також наявність платіжних графіків, особливо розрахунків з бюджетом у розрізі видів податків і строків платежів.

4. Перевірка наявності нормативно-правової інформації (інструк­тивних і нормативних документів з обліку), забезпечення бухгалтерії бланками типових форм первинної документації, облікових регістрів, а також технологічними інструкціями з експлуатації при здійсненні обліку із застосуванням ПЕОМ.

5. Перевірка організації архіву облікової інформації. Наприкін­ці звітного періоду всі документи мають бути зброшуровані в пап­ки, пронумеровані, підписані та здані в архів для зберігання (має бути спеціальне, належно обладнане службове приміщення). Під час перевірки звертається увага на наявність у бухгалтерії описів архівних справ (папок) по роках і правильність складання актів про знищення документів, щодо яких закінчився нормативний термін зберігання, установлений чинним законодавством. Якщо архівування облікової інформації на ревізованому підприємстві здійснюється із застосуванням машинних носіїв, ревізор з’ясовує, чи організоване зберігання цієї інформації на дискетах у кількості не менш як 2—3 копій та чи дотримуються на підприємстві установлених термінів зберігання комп’ютерної облікової інформації. Обов’язковій перевірці підлягає наявність дозволів головного бухгалтера на кожний випадок отримання документів
з архіву.

6. Перевірка використання головним бухгалтером своїх прав
і виконання службових обов’язків як керівника облікової і контрольної роботи на ревізованому підприємстві. При цьому ревізор перевіряє дотримання головним бухгалтером основних положень Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».

Основні порушення, що виявляються працівниками державної контрольно-ревізійної служби під час перевірки організації облікової і контрольної роботи:

а) відсутність на підприємстві єдиної облікової політики;

б) відсутність в обліковій політиці окремих положень, які
мають важливе значення для організації облікової і контрольної роботи на підприємстві;

в) помилки у визначенні ставок податків і внесків;

г) здійснення господарських операцій і наявність бухгалтерських записів, які суперечать законодавчим і нормативним документам, засновницьким та іншим документам, що регулюють діяльність підприємства;

ґ) застосування некоректних алгоритмів розрахунку основних облікових і звітних показників.

Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю спря­мована на отримання відповідей на такі питання:

· які зусилля прикладає керівництво ревізованого підприємства для збереження майна й організації ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог законодавчих і нормативних актів та засновницьких документів;

· чи ефективні методи господарювання, що використовуються на підприємстві, і чи сприяють вони запобіганню можливим зловживанням як з боку працівників (передусім бухгалтерії), так і керівництва підприємства;

· який ступінь впливу керівництва на дієвість внутрішньогосподарського контролю і результативність контрольної роботи щодо виконання рішень, прийнятим за матеріалами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства органами державного фінансового контролю.

Послідовність і напрями контролю:

1. Оцінка загального стану внутрішньогосподарського контролю. Перевірці підлягають плани контрольної роботи та переліки працівників підрозділу внутрішнього контролю (ревізійної комісії, відділу внутрішнього аудиту). Вивчаючи зміст посадових інструкцій на кожного працівника підрозділів внутрішнього конт­ролю і бухгалтерії, ревізор звертає увагу на те, чи має місце опис і чіткий поділ їхніх функцій, та визначає, яким чином це впливає на стан і організацію внутрішньогосподарського контролю на
підприємстві (методи візуальної і нормативно-правової перевірки). При цьому ревізор з’ясовує, яким чином гарантується проведення записів на рахунках бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, як відбувається виправлення помилкових записів, чи здійснюється порівняння даних аналітичного й синтетичного обліку і в якій формі, з якою періодичністю та як це документується працівниками служби внутрішнього контролю й бухгалтерії ревізованого підприємства. Звертається також увага на те, чи інформовані працівники бухгалтерії про порядок передавання та приймання справ на час їхньої відпустки, захворювання тощо. Перевіряючи виконання планів роботи підрозділів внутріш­нього контролю, ревізор з’ясовує, чи планувалося працівниками таких підрозділів проведення спеціальних внутрішніх перевірок для контролю виконання рішень, прийнятих за матеріалами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства органами державного фінансового контролю.

2. Перевірка доцільності використання контрольних механізмів, що існують на ревізованому підприємстві. Спочатку з’ясо­вується, яким чином впливає на стан і організацію внутрішньогос­подарського контролю розподіл функціональних обов’язків між працівниками підприємства. Після цього ревізор перевіряє інструкції, вказівки та внутрішні регламенти підприємства, що стосуються системи внутрішнього контролю, на предмет їхньої повноти, професійної правильності та зрозумілості змісту. Методами обстеження, формальної і логічної перевірки оцінюється доцільність проведення внутрішніх перевірок з позицій їхнього сприяння збереженню майна та забезпеченню ведення бухгалтерського обліку згідно з вимогами законодавчих і засновницьких до­кументів. Ревізор з’ясовує, які контрольні заходи було вжито працівниками підрозділів внутрішнього контролю за актами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства та на скільки вони ефективні з погляду усунення виявлених порушень і запобігання можливим зловживанням з боку працівників підприємства (методи обстеження, формальної і нормативно-пра­вової перевірки).

3. Оцінка ефективності внутрішньогосподарського контролю проводиться для визначення відповідності реального функціонування контрольних механізмів запланованому та виконання зав­дань, які покладено керівництвом на систему внутрішнього контролю. При цьому звертається увага на причини, унаслідок яких ця система може бути визнана неефективною (намагання керівництва знизити витрати на здійснення контрольних заходів, нав­мисні порушення системи внутрішнього контролю в результаті зловживань з боку адміністрації чи зговору працівників, неправильні міркування чи нерозуміння працівниками інструкцій
з бухгалтерського обліку тощо).

Під час перевірки стану бухгалтерського обліку ревізор керується нормативними актами з методики й організації бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві. Спочатку ревізор вивчає особливості технології облікового процесу, враховуючи специфіку підприємницької діяльності ревізованого підприємства.

Послідовність та напрями контролю:

1. Перевірка правильності застосування чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку, повноти складу регістрів синтетичного та аналітичного обліку здійснюється за методом аналізу складу робочого Плану рахунків, які застосовуються в бухгалтерії, Книги головних рахунків, журналів-ордерів чи машинограм з поточного бухгалтерського обліку, повноти деталізації об’єктів аналітичного обліку по кожному синтетичному рахунку.

2. Контроль дотримання методики ведення поточних записів у синтетичному обліку (журналах-ордерах, машинограмах, групувальних відомостях) та аналітичному обліку здійснюється за методом нормативної перевірки на відповідність чинному законодавству з питань систематизації й узагальнення інформації первинних документів за поточний місяць. Відповідність даних синтетичного обліку аналітичному обліку контролюється за методом порівняння даних Книги головних рахунків і оборотних відомостей.

3. Перевірка правильності відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів попередньої ревізії. Здійснюючи ревізію стану бухгалтерського обліку методами нормативно-правового, візуального й логічного документального контролю, безпосередньо на підприємстві перевіряється правильність відоб­раження на бухгалтерських рахунках результатів попередньої ревізії (перевірки). При цьому, якщо перевірками виявлено допущені торік помилки, то виправлення за минулий рік не вносяться, а відображаються в поточному році як прибутки (збитки) минулих років, що виявлені у звітному періоді, в кореспонденції з відповідними рахунками бухгалтерського обліку. Якщо під час проведення попередніх ревізій (перевірок) виявлено факти заниження прибутку, то нараховані за їх результатами відповідно до чинного законодавства суми податків, штрафів і пені в бухгалтерському обліку відносяться на витрати, а в податковому — на зменшення прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства.

4. Поглиблено вивчається стан бухгалтерського та податкового обліку за окремими розділами облікового процесу: правильність ведення обліку касових операцій, порядок ведення обліку витрат і собівартості продукції, доходів і фінансових результатів діяльності, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо. При цьому основна увага звертається на своєчасність, повноту й обґрунтованість відображення господарських операцій у первинних документах і облікових регістрах (у тому місяці та звітному періоді, у якому вони були здійснені) і на те, яким чином взаємопов’язані ці операції з визначенням обсягів оподатковуваного прибутку підприємства. Поглиблене вивчення стану бухгалтерського та податкового обліку за окремими розділами облікового процесу здійснюється за схемою, що охоплює набір прийомів документального контролю, які виконуються в такій послідовності:

1) вивчення основних нормативних документів з бухгалтерського та податкового обліку певного об’єкта контролю (розділу облікового процесу);

2) опис альтернативних облікових рішень, наведених у П(С)БО, щодо методів оцінки та бухгалтерського обліку даного об’єкта конт­ролю;

3) перелік первинних документів за розділом облікового процесу;

4) визначення регістрів синтетичного й аналітичного обліку за даним розділом облікового процесу;

5) можливі типові порушення правил оформлення і відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних гос­подарських операцій;

6) класифікація господарських операцій на типові і нетипові для визначення методів контролю за розділом облікового процесу (суцільного чи вибіркового).

5. Під час контролю стану первинного обліку перевіряється:

· дотримання правил використання типових форм первинних документів, затверджених в установленому порядку Держкомстатом України, відповідними міністерствами і відомствами (методи обстеження і нормативно-правової перевірки);

· правильність оформлення документів (методи нормативної та візуальної перевірки реквізитів документів);

· дотримання правил внесення виправлень у первинні документи (метод нормативної перевірки);

· перевірка стану обліку, що здійснюється матеріально відпо­відальними особами (методи обстеження, порівняння з даними бухгалтерії).

В умовах організації обліку із застосуванням комп’ютерних систем критеріями вибору інформації для контролю є внесені зміни та доповнення до нормативної бази даних, наведеної в класифікаторах номенклатури запасів, до складу працюючих на підприємстві, постачальників, покупців та інших дебіторів і кредиторів, а також внесені виправлення допущених помилок за минулі звітні періоди. Треба перевірити обґрунтованість і правомірність внесення таких змін на підставі аналізу бухгалтерських довідок і розрахунків щодо їхньої сутності та визначення достовірності первинних документів, на які зроблені посилання в цих довідках.

Основні порушення:

а) занедбаність обліку через запізнення при відображенні
інформації в облікових регістрах та невідповідність даних синтетичного й аналітичного обліку;

б) неправильне застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій;

г) недостовірність даних аналітичного обліку щодо відображення розрахунків з постачальниками, покупцями, іншими дебіторами та кредиторами;

ґ) порушення методики ведення регістрів бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України (у жур­налі № 3 відсутні дані про залишки заборгованості на початок
і кінець місяця в розрізі постачальників, підзвітних осіб або такі дані неправильно перенесені з попереднього місяця, у Книзі головних рахунків залишки заборгованості показані «згорнуто»);

д) наявність бухгалтерських записів, необґрунтованих належно оформленими первинними документами;

е) порушення правил виправлення помилок у документах та облікових регістрах за ревізованиий та минулі періоди;

є) порушення методики ведення податкового обліку при
відображенні ПДВ, валових доходів і валових витрат та обсягів оподаткування податком на прибуток.

Послідовність і напрями контролю стану звітної дисципліни та достовірності звітності:

1. Перевірка складу звітності ревізованого підприємства.
Методами обстеження і нормативного документального контролю вивчається склад звітних форм з урахуванням специфіки підприємницької діяльності підприємства та їхня відповідність вимогам чинного законодавства. При цьому перевіряється наявність у ревізованого підприємства документів про реєстрацію його в органах Державної податкової адміністрації як платника податків.

2. Перевірка дотримання термінів здачі звітності податковим органам, органам статистики, органам управління підприємства, спеціальним державним позабюджетним фондам (Пенсійному фонду, Фонду зайнятості населення, Фонду соціального страхування) здійснюється із застосуванням методів нормативної перевірки та порівняння.

3. Достовірність показників фінансової, статистичної і подат­кової звітності перевіряється на підставі даних поточного бухгалтерського та податкового обліку. Залежно від показників виду й форми звітності дані поточного бухгалтерського обліку за кожен місяць систематизуються в спеціальних накопичувальних відомостях для визначення обсягів у розрізі окремих показників за звітний квартал і з початку року. Тому треба перевірити правильність формування даних у накопичувальних відомостях із за­стосуванням методів нормативної перевірки і порівняння даних підсумків цих відомостей з відповідними звітними показниками (для перевірки правильності визначення бази оподаткування і відображення у формах фінансової, податкової і ста­тистичної звітності виявлених попередніми ревізіями порушень і помилок).

4. У даних балансу перевіряються достовірність і реальність відображення залишків. При цьому порівнюються окремі балансові показники з даними Книги головних рахунків про залишки на рахунках бухгалтерського обліку станом на кінець звітного періоду, а показники балансу на початок звітного періоду ще додатково звіряються з балансом станом на 31 грудня минулого року. Окремі статті балансу порівнюють з показниками звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал, а також звіряють дані цих звітів між собою. Особливій перевірці підлягають ті статті балансу, на яких можливе приховування нестач, крадіжок, розтрат та сум дебіторської заборгованості (грошові кошти в дорозі, незавершене виробництво, резерв сумнівних боргів, заборгованість перед бюджетом, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), відстрочені податкові зобов’язання, товари на відповідальному зберіганні в покупців тощо). У разі виникнення підозри про недостовірність даних за такими статтями балансу проводяться контрольні вибіркові інвентаризації та зустрічні перевірки з інформацією, що надійшла від дебіторів та кредиторів.

5. Обов’язково перевіряється правильність відображення у фінансовій і податковій звітності змін, зроблених на підставі актів попередніх ревізій (перевірок), постанов органів державного фінансового контролю в разі виявлення порушень чинного законодавства з оподаткування, нестач, зловживань і т. д. При цьому, якщо перевірками встановлено помилки у звітності минулого року, то їхнє виправлення відображаються у фінансовій звітності
як прибутки (збитки) минулих років, а в податковій звітності виділяються у відповідний рядок декларації про податок на прибуток. Якщо у звітності поточного року виявлено помилки ще до подання і затвердження річної фінансової звітності, то виправлення здійснюється шляхом сторнування неправильних записів та їхньою заміною на правильні у формах фінансової звітності того звітного періоду (місяця, кварталу), у якому виявлено ці помилки.

У разі занедбаності обліку ревізор складає акт і встановлює терміни для поновлення обліку і тільки після цього здійснює документальну перевірку, ревізію.

_________________________________________________________

Рекомендована література за темою

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16 лип. 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 33. — Ст. 1706.

2. Про підприємництво: Закон України від 7 лют. 1991 р. (зі змінами від 15.11.2001 р.) // Відом. Верхов. Ради України. — 1991. — № 14. — Ст. 168.

3. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 берез. 1991 р.
(зі змінами від 10.05.1993 р.) // Відом. Верхов. Ради України. — 1993. — № 27. — Ст. 290.

4. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами: Закон України від 21 груд. 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — Ст. 259.

5. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 трав. 1997 р. (зі змінами і допов.) // Офіційний вісник України. — 1997. — Чис-
ло 23. — С. 5.

6. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квіт. 1997 р. // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 18. — С. 3.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листоп. 1999 р. № 291 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 52. — Ст. 2606.

8. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 29 груд. 2000 р. № 356 // Орієнтир. — 2000. — № 10.

9. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО): П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 берез. 1999 р. № 87; П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 28 трав. 1999 р. № 137; П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 лип. 1999 р. № 176; П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»:
Затв. наказом Міністерства фінансів України від 25 лют. 2000 р. № 39 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 22, 25, 44; 2000. — № 11, 33.

10. Порядок подання фінансової звітності: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 лют. 2000 р. № 419 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 9. — Ст. 344.

11. Примітки до річної фінансової звітності: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 29 листоп. 2000 р. № 302 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 50. — Ст. 2181.

12. Рекомендації з перевірки порівнянності показників форм квартальної фінансової звітності підприємства (дод. до листа Міністерства фінансів України від 16 берез. 2000 р. № 18-444) // Бухгалтерський
облік і аудит. — 2000. — № 3.

13. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч.-практ. посібник / За ред. С. Ф. Голова. — Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2000.

14. Контроль і ревізія: Навч. посібник / Є. М. Романів, Р. Л. Хом’як, А. С. Мороз, В. В. Гресик. — Л.: Інтелект-Захід, 2001.

15. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. — К.: Знання — Прес, 2001.

 

11.3 Податковий контроль платників податків