Основні напрями удосконалення охорони громадського порядку в сільській місцевості в УкраїніЗ позиції розгляду міліції як соціального інституту, вдосконалення організаційної структури бачиться у напрямку формування та розвитку міліції як самостійної і ефективно керованої, централізованої служби, здатної до здійснення відомчих повноважень на всіх рівнях державної влади. У цьому випадку можливі два варіанти організаційної побудови системи МВС: 1) виділення міліції в якості самостійної служби, що знаходиться в підпорядкуванні МВС; 2) утворення муніципальної міліції в рамках системи МВС з подальшою перспективою її підпорядкування місцевим органам виконавчої влади (муніципальна міліція). До слова, взаємини муніципальної та національної поліції за кордоном будуються на принципах взаємодії та координації, притому, що організаційне підпорядкування тут або істотно обмежене, або виключається повністю. Зокрема, підвищення ефективності роботи дільничних інспекторів міліції можливо шляхом залучення до їх роботи конституційного ресурсу муніципальних утворень, згідно з якою організація охорони громадського порядку на місцевому рівні віднесена до питань місцевого значення. Доцільно запропонувати органам місцевого самоврядування вирішити питання про введення в структури місцевих органів влади посад муніципальних інспекторів з охорони громадського порядку в ранзі службовців, наділених певними правами і повноваженнями з охорони правопорядку. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення муніципальних інспекторів з охорони громадського порядку має здійснюватися за рахунок коштів органів місцевого самоврядування. Таке бачення організаційної побудови органів внутрішніх справ актуалізує вирішення питань, пов’язаних з удосконаленням управління в міліції, формуванням гнучкої структури (реалізація завдань одноосібно окремим підрозділом), підвищенням ефективності діяльності первинних ланок управління. З соціологічної точки зору це означає, що основна увага має бути зосереджена на посиленні нижніх ланок управління в загальній системі управління МВС і розвитку елементів самостійності на рівні місцевих підрозділів органів внутрішніх справ, враховуючи національні та конфесійні традиції населення, особливості міграційної складової сіл/селищ, районів. У цьому випадку розгляд нижніх ланок управління в якості повноцінного суб’єкта управління дозволяє посилити їх міру відповідальності за стан справ на території безпосереднього обслуговування населення, підвищити якість і прискорити терміни реагування на правопорушення. З метою посилення відповідальності керівників первинних ланок управління, доцільно в якості ефективного елемента соціального контролю використовувати такий показник їх роботи як думка місцевого населення про діяльність колективу співробітників на обслуговуваній ними території. Це відкриває великі можливості для підтримки ділової атмосфери в професійному колективі співробітників міліції, вибудовування конструктивних відносин між керівництвом і підлеглими, співробітниками і населенням. В результаті збільшується число передумов для формування згуртованого колективу, зацікавленого в суспільному визнанні, підтримці з боку населення, якісному виконанні управлінських рішень, ефективному виконанні завдань, покладених на співробітників міліції. У зв’язку з осмисленням проблеми формування міліції з позиції інституційного підходу слід підняти питання про соціальну роль, місію міліції в суспільстві. Будучи одним із суб’єктів правоохоронної системи та реалізації правоохоронної діяльності у своїй діяльності міліція застосовує комплекс юридичних і організаційних засобів, включаючи заходи державного примусу. Поряд з іншими інститутами правоохоронної системи міліція покликана захищати інтереси особи, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних діянь, охороняти громадський порядок, забезпечувати громадську безпеку, виконує важливу роль у правоохоронній сфері, що є однією з підсистем охоронної сфери життєдіяльності суспільства [89, c. 56]. У першу чергу, мова йде про захист прав та інтересів особи і населення, забезпеченні їх безпеки як невід’ємного елементу якості життя. В умовах поступального розвитку суспільства і побудови правової демократичної держави міліція повинна, насамперед, задовольняти соціально значимі потреби особистості і населення, пов’язані із захистом життя і здоров’я, прав і свобод, законних інтересів, забезпеченням безпеки життєдіяльності. У цьому випадку міліція забезпечує захист і безпеку суспільних відносин, їх відтворення та розвиток. Наступними пріоритетними формами діяльності міліції виступають охорона громадського порядку та протидія злочинності. Що стосується змісту поняття «громадський порядок», то в його змісті важливе місце займають відносини, які врегульовані не правом, а іншими соціальними нормами, які впливають на сприйняття населенням держави та її інститутів. Тому громадський порядок, включаючи в себе суспільні відносини, не врегульовані правом, виявляється ширше правопорядку. Відзначимо, що встановлюючи і забезпечуючи захист правопорядку за допомогою права, держава та її інститути не можуть не визнавати ролі інших соціальних норм, що впливають на суспільні відносини та визначають поведінку громадян. У цьому зв’язку, з метою охорони та розвитку суспільних відносин держава повинна створювати відповідні умови і при цьому виходити з суспільних інтересів. Свою роль у забезпеченні громадського порядку має відіграти і населення, яке різним чином, в індивідуальній або колективній формі може надавати підтримку, допомогу і сприяння інститутам держави, включаючи міліцію, в справі забезпечення громадського порядку та підтримання правопорядку, а також – забезпечення громадської безпеки. Варто зазначити, що важливе значення в реалізації правоохоронного і соціального призначення міліції належить дільничим інспекторам, що здійснюють свою діяльність в безпосередньому зв’язку з населенням. Завдання, покладені на міліцію на місцях, у сільській місцевості, житловому секторі лягають на її базову ланку, де вирішуються завдання захисту прав і свобод громадян, охорони громадського порядку, забезпечення особистої та громадської безпеки, забезпечення безпеки дорожнього руху, попередження і припинення злочинів, адміністративних правопорушень. Аналіз завдань і функцій, які виконуються службою дільничих інспекторів міліції (далі – ДІМ), показує, що в діяльності цієї служби питання забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав, свобод, законних інтересів громадян та громадського порядку посідають особливе місце. Служба ДІМ за допомогою різноманітних засобів та методів бере участь у вирішенні цих завдань безпосередньо на своїх ділянках роботи. Значна відповідальність у забезпеченні реалізації та охороні прав, свобод та громадського порядку покладена на службу ДІМ, оскільки майже лише ця служба тісно взаємодіє з громадськістю й у своїй повсякденній діяльності займається охороною прав, свобод та законних інтересів громадян шляхом забезпечення суспільного спокою і безпосередньої охорони певних благ особи [49, c. 24]. В охороні громадського порядку і безпеки, у профілактиці правопорушень важлива роль належить дільничним інспекторам міліції. Це пояснюється, по-перше, тим, що на території адміністративної дільниці, яка обслуговується в місті або сільській місцевості, вони виконують головний обсяг профілактичних та правоохоронних функцій, покладених законом на міліцію. По-друге, дільничні інспектори у своїй діяльності повсякчасно підтримують зв’язок з населенням, трудовими колективами, громадськими організаціями, оскільки громадяни і представники зазначених організацій з усіх питань охорони громадського порядку і профілактики правопорушень звертаються безпосередньо до дільничних інспекторів, які покликані надійно захищати їхні права та інтереси від злочинних посягань. Для успішного формування й розвитку партнерських відносин між населенням і міліцією необхідні створення відповідних правових і соціально-психологічних умов, а також певні зміни у громадській думці щодо місця й ролі в цілому міліції в суспільстві. Сучасну українську міліцію (також дільничних інспекторів міліції) часто звинувачують у застарілих формах і методах роботи, небажанні захистити пересічного громадянина, прийти на допомогу своєчасно та ін. Дійсно, ми маємо визнати, що ці проблеми мають місце в діяльності української міліції. Щоб їх позбутися, треба, перш за все, реформувати систему ДІМ, що на сьогодні має дуже багато недоліків, які в більшій мірі залежать від зовнішніх факторів. Так, представники служби ДІМ самі зазначають, що в роботі 80 % дільничних інспекторів міліції є недоліки. При цьому вважають, що причинами таких недоліків в більшій мірі є: - велике навантаження на одного працівника ДІМ; - незабезпеченість транспортними засобами та службовими кабінетами; - відсутність окремого робочого місця для кожного ДІМ; - низький рівень технічного забезпечення служби ДІМ; - низька заробітна плата ДІМ у порівнянні з іншими працівниками міліції. На їхню думку, щоб подолати недоліки в роботі служби ДІМ та підвищити її ефективність слід: - привести чисельну кількість ДІМ до нормативної кількості; - кожного ДІМ забезпечити окремим технічно обладнаним робочим місцем; - дільничних інспекторів міліції забезпечити службовим транспортом та достатньою кількістю паливно-мастильних матеріалів до них; - підвищити заробітну плату ДІМ на рівні з іншими підрозділами міліції; - наблизити тривалість робочого дня до встановленого законодавством про працю; - повернути пільги працівникам міліції, які були раніше. Сільські голови вказують на наступні проблеми діяльності служби ДІМ: - недостатня мобільність в роботі ДІМ; - несвоєчасне реагування на порушення; - незабезпеченість транспортними засобами; - велика завантаженість, внаслідок чого ДІМ мало буває безпосередньо на дільниці; - ДІМ обслуговує велику кількість населення та декілька населених пунктів. Пропозиції сільських голів щодо покращення роботи дільничного інспектора міліції такі: - забезпечити дільничного інспектора міліції технічними засобами пересування; - збільшити кількість громадських помічників; - зменшити навантаження на одного дільничного; - виділити окремого ДІМ для кожного села або кожної сільської ради; - підвищити заробітну плату ДІМ; - змінити процедуру реєстрації заяв від населення, здійснювати її на місці, а не через райвідділ міліції. Отже, із викладених проблем і пропозицій видно, що їхнє втілення в життя можливе тільки завдяки системній роботі на державному рівні, адже вирішення наявних проблем у більшій мірі належить до компетенції парламенту, уряду та міністерства. В той же час вирішення деяких матеріальних питань законом покладено на органи місцевого самоврядування [49, c. 26]. Підрозділи ДІМ мають бути достатньо відкриті для форм зовнішнього контролю, в тому числі з боку громадськості. Загальна інформація (чисельність особового складу, гендерний баланс, розмір бюджету тощо) має бути доступна для широкого загалу, а прохання громадян та організацій про доступ до інформації мають розглядатися в розумний строк із детально вмотивованою відповіддю в разі відмови. Громадськість також повинна без зайвих зусиль мати доступ до інформації, що стосується як роботи ДІМ, так і міліції в цілому та результатів роботи. Таким чином, для покращення ефективності роботи ДІМ потрібно в першу чергу: - встановити ефективний громадський контроль; - встановити прозору систему підзвітності суспільству; - встановити тісні і прозорі партнерські відносини безпосередньо із населенням. Адже взаємодія форм зовнішнього та внутрішнього контролю, а також готовність та відкритість самої міліції до здійснення таких форм контролю дозволяє гарантувати належний рівень підзвітності міліції в цілому. Інформаційно-просвітницька діяльність спрямована на формування практичних навичок застосування стандартів прав людини у повсякденній діяльності служби ДІМ є також досить актуальною. Дільничні інспектори міліції повинні пройти у повному обсязі не тільки загальну, професійну та службову підготовку, але й отримати також відповідний інструктаж із соціальних проблем, демократичних свобод, прав людини і, зокрема, з Європейської конвенції з прав людини. Адже професійний рівень працівників ДІМ у цій сфері є досить низьким. Зазначене потрібно реалізовувати із залученням громадських організацій у вигляді семінарів, спеціальних занять та навчальних курсів у галузі верховенства права, засад демократичного суспільства і гуманітарного права, захисту прав людини, застосування норм права і дотримання етичних принципів. Поряд з цим слід запровадити обов’язкове періодичне тестування працівників служби ДІМ щодо їх знань міжнародних зобов’язань України в сфері забезпечення прав людини. Покращення ефективності роботи служби дільничних інспекторів міліції не можливе без тісної і плідної співпраці з іншими органами влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями для інформаційно-просвітницької роботи з населенням. Також не можливо досягти ефективності роботи без забезпечення працівників служби ДІМ в повному обсязі необхідним обмундируванням, засобами захисту та спецзасобами для повноцінного захисту їх права на життя, а також без вжиття додаткових заходів щодо соціальної захищеності працівників служби ДІМ, як-от підвищення рівня оплати праці ДІМ до рівня оплати праці працівників інших підрозділів МВС. Для підвищення ефективності роботи не слід допускати для ДІМ понаднормової тривалості робочого дня і робочого тижня, а у разі застосування понаднормової роботи вона має бути додатково оплачена. Крім того, для покращення ефективності роботи ДІМ, в будівлях, де здійснюється прийом громадян, слід запровадити відеофіксацію. Як бачимо, втілення цих пропозицій у більшій мірі належить до компетенції парламенту, уряду та міністерства внутрішніх справ. Адже, відповідно до Закону України «Про міліцію», фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Загальна структура та чисельність Міністерства внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України. В той же час вирішення деяких матеріальних питань законом покладено на органи місцевого самоврядування. Так, згідно закону виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад надають безоплатно органам і підрозділам міліції службові приміщення, а дільничним інспекторам міліції – приміщення для роботи, обладнані меблями і засобами зв’язку. Однак, зважаючи на реалії фінансової та матеріальної спроможності органів місцевого самоврядування, особливо в невеликих територіальних громадах, не можливо виконати такі вимоги законодавства. На нашу думку, слід внести зміни до Закону України «Про міліцію» і покласти зазначені обов’язки на центральні органи влади та державний бюджет.
|
