ВИСНОВКИДослідження особливостей забезпечення та охорони громадського порядку та безпеки в сільській місцевості дозволяє зробити ряд висновків. Громадський порядок – це урегульована правовими та соціальними нормами система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров’я, поважання честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі. У сучасній юридичній науці, громадська безпека визначається як юридична категорія для конкретизації сфер діяльності правоохоронних органів і виділяється в якості універсального об’єкта, що підлягає правовій охороні від протиправних посягань, а також інших загроз техногенного, природного, біологічного та іншого характеру. Таким чином, аналіз юридичної літератури та нормативно-правових джерел дозволив нам встановити, що, незважаючи на позначені нами вище відмежування, поняття «громадський порядок» і «громадська безпека» тісно взаємопов’язані між собою і взаємообумовлені. Сутність даного взаємозв’язку полягає в тому, що вони спрямовані на встановлення належного, що задовольняє потреби громадян і суспільства, соціального порядку, а порушення норм одного з них неодмінно призводить до порушення норм іншого. Охорона громадського порядку втілюється в контрольно-наглядовій діяльності компетентних суб’єктів за реалізацією правових приписів. Захист громадського порядку являє собою діяльність щодо усунення перешкод, що ускладнюють або роблять неможливим реалізацію правових приписів, щодо припинення посягань на правопорядок, усунення причин та умов, що провокують порушення правопорядку. Механізм забезпечення громадської безпеки являє собою нерозривний взаємозв’язок між системою органів публічної влади, недержавних організацій та інститутів і правовим середовищем, яке задає цілі, завдання, принципи, методи та обмеження їх діяльності, і складається з елементів механізму держави та механізму правового регулювання. Практичне вирішення питань щодо громадської безпеки здійснюється через реалізацію суспільством свого права на безпеку і відповідні дії зобов’язаних суб’єктів, в першу чергу держави. Так, вся діяльність по забезпеченню громадського порядку та безпеки в сільській місцевості регламентується сукупністю всіх галузей права і являє собою виконавчо-розпорядчу підзаконну діяльність спеціальних підрозділів міліції та їх особового складу з організації та практичного вирішення комплексу завдань щодо забезпечення правопорядку та профілактики правопорушень, а також надання сприяння і допомоги громадянам у реалізації їх прав і законних інтересів на ділянці обслуговування. У загальній масі чинних законодавчих актів варто виділити наступні: 1) акти, що визначають основні завдання, функції і компетенцію дільничних інспекторів, а також інші питання, пов’язані з їх діяльністю; 2) акти виконавчо-розпорядчих органів загальної компетенції та відомчі нормативні документи; 3) акти, що регулюють залучення громадськості до відповідної діяльності. Перспективи вдосконалення правового регулювання діяльності у сфері забезпечення громадського порядку та безпеки бачаться у вирішенні низки проблем на загальнодержавному, законодавчому та установчо-нормативному рівнях. Форми діяльності дільничних інспекторів міліції надзвичайно різноманітні. Вибір же будь-якої конкретної форми чи знаходження раціонального поєднання форм і методів профілактичної діяльності детерміновані такими факторами, як види і напрями профілактики, обставини вчинення правопорушень тощо. При виборі оптимального варіанту поєднання переконання і примусу необхідно враховувати не тільки особливості особи, яка профілактується, але і її соціальне оточення. Надання пріоритету тому чи іншому методу також залежить від рівня розвитку суспільства. Зміна будь-яких соціальних умов тягне за собою зміну форм і засобів захисту міліцією правопорядку. Проте слід пам’ятати, що у громадянському суспільстві перевага завжди надається методам переконання, бо лише за умов переконання громадян у правильності вибору того чи іншого варіанту поведінки можна створити правову державу, яка є найвищою сходинкою в організації суспільства. Вищезазначений аналіз форм і методів профілактики правопорушення дільничними інспекторами міліції не є вичерпним, оскільки існують й інші форми і методи, які використовуються в означеній сфері правоохоронної діяльності. Вміле оволодіння дільничними інспекторами міліції формами і методами профілактики правопорушень, комплексне їх застосування дозволить не тільки їх удосконалювати, але й здійснювати пошук нових, більш ефективних форм і методів. З метою сприяння органам внутрішніх справ у забезпеченні охорони громадського порядку, проведенні профілактичної роботи і розкритті злочинів доцільним вбачається: - розгляд головами районних, сільських, селищних адміністрацій питання щодо створення оперативних груп по охороні громадського порядку, профілактиці правопорушень і боротьбі зі злочинністю в сільській місцевості; - розроблення Управліннями внутрішніх справ областей Інструкції по організації роботи спеціальних оперативних груп, забезпечення оперативного керівництва їхньою діяльністю і навчання формам і методам участі в охороні громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Брак дієвого законодавчого забезпечення діяльності громадськості у запобіганні злочинності перешкоджає її ефективності. Стосовно відсутності відповідної організаційно-правової структури діяльності громадськості у сфері запобігання злочинності слід відмітити таке. Необхідною умовою успішності діяльності із запобігання злочинності є налагоджена співпраця між органами влади, місцевого самоврядування, правоохоронними органами та громадськістю. Разом із тим, як свідчить практика, на даний час відсутня належна державна підтримка діяльності громадськості. Органами влади та місцевого самоврядування приділяється незначна увага створенню умов для успішної роботи громадських формувань правоохоронної спрямованості, які вже діють, не говорячи про пропаганду такої участі та залучення нових членів із числа активних громадян. На низькому рівні знаходиться організація правової освіти членів громадських об’єднань та навчання їх формам і методам боротьби зі злочинністю. Залишає бажати кращого й матеріально-технічне забезпечення такої діяльності, що, звісно, заважає залученню нових членів до громадських формувань правоохоронної спрямованості. На підставі викладеного варто зазначити, що на сьогодні вкрай актуальною залишається проблема покращення взаємодії правоохоронних органів із громадськістю у запобіганні злочинності. Вона потребує подальшої розробки нових форм і методів взаємодії шляхом використання позитивного зарубіжного досвіду такої діяльності. В останні роки в США, Канаді, країнах Європи спостерігається тенденція по широкому залученню населення до профілактики та боротьбі зі злочинністю на місцевому рівні. Практично відкрито населення закликається до співпраці з поліцією за допомогою різноманітних програм співпраці. Активізувалася робота поліції в громадах за місцем проживання, особливо серед національних меншин. Заохочувалося створення різних добровільних громадських формувань з охорони громадського порядку та безпеки, у тому числі так званої добровільної міліції. Досліджуючи питання про удосконалення діяльності правоохоронних органів в Україні у сфері забезпечення громадського порядку в сільській місцевості робимо висновки, що: по-перше, формування та побудова високоефективної міліції передбачає постійне висування нових задач та прийняття нових нормативно-правових актів, що визначають обсяг функцій і характер завдань, що виконуються на різних рівнях управління системи МВС; по-друге, найближчої стратегічним завданням на шляху оновлення організаційної побудови системи МВС слід визнати посилення горизонталі управління на рівні базових ланок даної системи. У перспективі, у міру розвитку демократичних відносин в Україні, слід очікувати постановки нових завдань в частині формування муніципальної (місцевої) міліції; по-третє, з метою ефективного вирішення поставлених перед міліцією соціально значущих завдань, пов’язаних із захистом прав та інтересів особи і населення, забезпеченням їх безпеки, потрібно внести поправки до чинних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ (міліції), у частині розширення повноважень міліції з надання допомоги громадянам (в рамках своєї компетенції). У свою чергу, підрозділи дільничих інспекторів міліції мають бути достатньо відкриті для форм зовнішнього контролю, в тому числі з боку громадськості. Загальна інформація (чисельність особового складу, гендерний баланс, розмір бюджету тощо) має бути доступна для широкого загалу, а прохання громадян та організацій про доступ до інформації мають розглядатися в розумний строк із детально вмотивованою відповіддю в разі відмови. Громадськість також повинна без зайвих зусиль мати доступ до інформації, що стосується як роботи ДІМ, так і міліції в цілому та результатів роботи. Таким чином, для покращення ефективності роботи дільничих інспекторів міліції в першу чергу варто встановити ефективний громадський контроль, прозору систему підзвітності суспільству, тісні і прозорі партнерські відносини безпосередньо із населенням.
|
