Складання локальних кошторисів

Локальні (локальні ресурсні) кошториси складаються з вартості в поточному рівні цін трудових і матеріально-технічних ресурсів за формами, наведеними у додатках 5,6 цих методичних вказівок.

При складані локальних кошторисів застосовуються:

– ресурсні елементні кошторисні норми України;

– вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм;

– ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів;

– поточні ціни на матеріали, вироби і конструкції;

– поточні ціни машино-години;

– поточна вартість людино-годин відповідного розряду робіт;

– поточні ціни на перевезення вантажів для будівництва;

– правила визначення загальновиробничих витрат.

Локальні кошториси містять у собі прямі і загальновиробничі витрати.

Прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників; вартість матеріалів, виробів, конструкцій та експлуатацію будівельних машин і механізмів. Вони визначаються в локальних кошторисах шляхом множення обсягів робіт, обчислених за робочими кресленнями на відповідний укрупнений показник (або одиничну розцінку). Укрупненні показники кошторисних прямих витрат на загально будівельні, внутрішні санітарно-технічні, внутрішні електромонтажні роботи, на придбання та монтаж технологічного обладнання зосередженні в додатках 16, 17, 18, 19.

Загальновиробничі витрати(ЗВ) – це витрати будівельно-монтажної організації, які включаються до виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт і необхідні для відшкодування витрат на управління та обслуговування будівельного виробництва, на організацію робіт на будівельних майданчиках та вдосконалення технології.

Для розрахунку загальновиробничих витрат (ЗВ), їхній перелік наведений в додатку 19 (ДБН Д.1.1 – 1 - 2000, з урахуванням Доповнення №3), групується в 3 блоки:

- кошти на заробітну плату працівників;

- відрахування на соціальні заходи згідно з чинним законодавством;

- решта статей ЗВ витрат.

Кошти на заробітну плату працівників розраховуються виходячи з трудовитрат працівників, загальновиробничих витрат і відповідної вартості людино-години.

У інвесторських кошторисах трудовитрати працівників у загальновиробничих витратах визначаються за формулою:

Т_ЗВ = Т_ПВ·К,

де Т_ЗВ - трудовитрати працівників, заробітна плата яких враховується в загальновиробничих витратах, люд.-год;

Т_ПВ – нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, яка враховує трудовитрати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, люд.-год.;

К – усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах, до трудовитрат працівників загальновиробничих витрат.

Кошти на заробітну плату на стадії складання інвесторського кошторису, вартості людино-години приймаються в розмірі, рекомендованому Держбудом для будівництва, за п’ятим нормативним розрядом на виконання робіт.

В інвесторських кошторисах усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах, до трудовитрат працівників загальновиробничих витрат, приймається в розмірах, рекомендованих Держбудом (додаток 8).

Відрахування на соціальні заходи визначаються виходячи з норм, встановлених законодавством і кошторисної заробітної плати.

Кошторисна заробітна плата визначається як сума заробітної плати:

- робітників, зайнятих на будівельних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів;

- працівників, зазначених у загально-виробничих витратах.

На стадії складання інвесторської кошторисної документації кошти на покриття решти статей ЗВ розраховуються виходячи з нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються у прямих витратах, та усереднених показників для визначення коштів на покриття решти статей ЗВ, обчислених в грошовому виразі на людино-годину зазначеної трудомісткості. Ці показники надаються Держбудом.

Кошти на покриття решти статей ЗВ визначаються за формулою:

К_Р.ЗВ = Т_ПВ·П,

де К_Р.ЗВ – нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, яка враховує витрати труда робітників зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, люд.-год.;

П – усереднений показник для визначення коштів на покриття решти статей ЗВ витрат, грн./люд.-год. (додаток 8).

Виходячи з принципів групування, локальний кошторис може бути поділений на розділи:

– "будівельні роботи";,який можемати розділи: земляні роботи; фундаменти; стіни; перекриття; балкони та лоджії; перегородки; сходові марші та площадки; підлоги; дах і покрівля; віконні заповнення і балконні двері; дверні заповнення; внутрішнє опорядження; вбудовані меблі; інші роботи; інші розділи;

– "спеціальні будівельні роботи"; може мати розділи: фундаменти під устаткування; спеціальні основи; канали і приямки; обмурування, футерування та ізоляція; хімічні захисні покриття тощо;

– "внутрішні санітарно-технічні роботи"; може мати розділи: водопровід; каналізація; опалення; вентиляція та кондиціонування повітря тощо;

– "монтаж устаткування"; може мати розділи: монтаж технічного устаткування; технологічні трубопроводи; металеві конструкції (пов’язані зі встановленням устаткування) тощо.

Крім того, при складанні локальних кошторисів, виділяються в окремі розділи роботи: підземної частини будівлі (розділ А); надземної частини будівлі (розділ Б).

В учбових цілях та відносно для простих об’єктів групування кошторисної вартості по розділах може не проводитися. Припускається складання на один і той самий вид робіт двох і більше локальних кошторисів при проектуванні складних будівель та споруд, при розробленні технічної документації для будівництва кількома проектними організаціями, а також при формуванні кошторисної вартості по пускових комплексах.

У тих випадках, коли відповідно до проектних даних здійснюється розбирання конструкцій (металевих, залізобетонних, дерев’яних тощо), знесення будівель та споруд, внаслідок чого намічається одержання конструкцій, виробів та матеріалів, придатних для повторного застосування, або провадиться попутне будівництву добування окремих матеріалів (камінь, гравій, ліс тощо), за підсумком локальних кошторисів на розбирання, знесення (перенесення) будівель і споруд та інших робіт довідково наводяться зворотні суми. Зворотні суми позначаються окремим рядком під назвою "У тому числі зворотні суми" і визначаються на підставі номенклатури і кількості конструкцій, матеріалів і виробів, що одержуються для подальшого використання. Вартість таких конструкцій, матеріалів і виробів у складі зворотних сум приймається як за нові за поточними відпускними цінами із застосуванням усередненого коефіцієнту зносу 0,5, крім тих, на які ціни реалізації можуть бути визначені. Вартість матеріалів, одержуваних у порядку попутного добування, при неможливості використання їх на даному будівництві, але за можливості реалізації, враховується за поточними цінами франко-місце заготівлі (франко-кар’єр для місцевих матеріалів і викопних; франко-лісосіка для деревини, одержуваної від вирубування лісу тощо). У випадку неможливості (підтвердженої відповідними документами) використання або реалізації матеріалів від розбирання або попутного добування їх вартість у зворотних сумах не враховується.

При використанні устаткування, яке значиться в основних фондах і намічається до демонтажу та перенесення в будівлю, що будується (реконструюється), в межах діючого підприємства, яке розширюється або технічно переоснащується, в локальних кошторисах передбачаються тільки кошти на демонтаж і повторний монтаж цього устаткування, а балансова вартість самого устаткування позначається довідково за підсумком кошторису.

Кошторисна заробітна плата визначається як сума заробітної плати робітників-зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, а також заробітної плати працівників в складі загальновиробничих витрат.

Кошторисна трудомісткість визначається як сума трудомісткості по будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів та по роботах у складі загальновиробничих витрат.

Приклади складання локальних кошторисів наведено в розділі 17 підрозділи 17.4.1, 17.4.2, 17.4.3, 17.4.4, 17.4.5.

Контрольні запитання

1. Які показники застосовують при складанні локальних кошторисів?

2. Які показники входять до складу прямих витрат?

3. Які показники входять до складу загальновиробничих витрат?

4. Надати послідовність визначення трудовитрат в загально-виробничих витратах.

5. Сформулювати послідовність розрахунку коштів на покриття решти статей загальновиробничих витрат.

6. Послідовність визначення заробітної плати у загально-виробничих витратах.