Особливості діяльності інжинірингового підприємства.

Ринок інжинірингових послуг умовно поділяється на ринок інженерно-консультаційних послуг і ринок інженерно-будівельних послуг. Це зумовило розподіл фірм, компаній, що займаються наданням інжинірингових послуг, на інженерно-консультаційні й інженерно-будівельні.

Інженерно-консультаційні фірми надають технічні послуги у формі консультацій. Сферою їх діяльності є цивільне будівництво (порти, аеродроми, транспортні магістралі, міське будівництво тощо) і промислові об'єкти, що використовують специфічні технологічні процеси. Серед розвинутих країн значна частина інженерно-консультаційних послуг припадає на фірми Франції Великої Британії, Італії, Німеччини, які здебільшого орієнтуються на експорт послуг за межі ЄС,

Інженерно-будівельні фірми надають повний комплекс послуг: проектування об'єкта, постачання устаткування, монтаж, налагодження і пуск.устаткування в експлуатацію. Вони також спеціалізуються на розробленні промислових об'єктів, що ґрунтуються на використанні специфічних технологічних процесів. Ці фірми, як правило, виконують функції генерального підрядчика, а в субпідрядників виступають машинобудівні і будівельні компанії. Найбільші інженерно-будівельні фірми знаходяться в США, Великої Британії, Японії, Італії.

У США, Великої Британії, Японії, Німеччині, Нідерландах та інших розвинутих країнах існують великі інжинірингові фірми, що мають свої філії за кордоном, і їх діяльність характеризується експортною спрямованістю. Так, у німецьких інжинірингових фірмах частка експортних замовлень становить майже 60%, в американських і французьких - близько 30%.

Найважливішим регіоном імпорту інжинірингових послуг є Азіатсько-Тихоокеанський регіоні).

Залежно від характеру й обсягу наданих інжинірингових послуг на практиці використовуються різні види договорів. Інженерно-консультаційні послуги оформляються контрактом на надання інженерно-консультаційних послуг чи угодою про відрядження фахівців для виконання визначеного роду робіт.

Інженерно-будівельні послуги найчастіше надаються на основі договору підряду чи контракту про надання технічного сприяння в будівництві. У тих же випадках, коли будівництво підприємства здійснюється за рахунок покупця, надання продавцем технічних послуг оформляється або шляхом включення переліку цих послуг у контракт купівлі-продажу на устаткування, або шляхом укладення спеціальної угоди про експортні постачання і монтаж устаткування (чи про здійснення шеф-монтажних робіт), або шляхом укладення угоди про надання технічних послуг на додаток до контракту купівлі-продажу на устаткування.

Міжнародна торговельна практика на основі уніфікації і стандартизації загальних умов різних видів договорів, що укладаються інженерними; фірмами, виробила численні варіанти типових контрактів на виконання інжинірингових послуг, які стали досить широко використовуватися при здійсненні таких операцій. Ці типові контракти розробляються національними асоціаціями, що поєднують інженерні фірми окремих країн, міжнародними асоціаціями інженерних фірм, Європейською економічною комісією ООН, а також окремими великими фірмами.

Методи розрахунку винагороди консультанта. Оплата послуг консультанта містить у собі покриття різних витрат (заробітна плата технічного персоналу, витрати, пов'язані з адміністративним і канцелярським персоналом, додаткові виплати, устаткування, предмети постачання, конторські приміщення, податки, інші загальні витрати) і відповідний чистий доход консультанта. Витрати, пов'язані з інжинірингом, вказуються в додатку до договору. Сторони можуть на більш пізній стадії внести зміни в положення, що стосуються витрат.

Витрати розраховуються на основі одного або поєднання двох чи декількох наступних методів з відповідними змінами в окремих випадках (причому можуть існувати й інші методи):

- час;

- вартість робочої сили, помноженої на накладні витрати, плюс прямі витрати;

- одноразова (паушальна) сума;

- відсоткова частка від вартості будівництва об'єкта;

- вартість плюс відсоткова винагорода або вартість плюс фіксована винагорода;

- попередній гонорар.

Час. В основі цього методу лежить час, витрачений консультантом на надання послуг замовникові плюс покриття прямих витрат. Сторони встановлюють тариф, що визначає місячні, тижневі, денні, і погодинні ставки, а також додаткові виплати для всіх категорій персоналу. Крім визначення всіх витрат, сторони передбачають, що час, який витрачається на переміщення при здійсненні договору, оплачується замовником.

Вартість робочої сили, помножена на накладні витрати, плюс прямі витрати. Цей метод ґрунтується на вартості робочої сили, яка використовується за проектом, помноженої на накладні витрати, плюс понесені прямі витрати. Цей метод часто використовується для оплати послуг консультантів при проведенні обстежень і досліджень та основних послуг, пов'язаних з розробленням проектів, коли обсяг роботи, яку необхідно виконати, і тривалість послуг, що надаються, можуть бути чітко цілком визначені.

Відсоткова частка від вартості будівництва об'єкта. Цей метод широко застосовується для визначення розміру винагороди консультантам у тих випадках, коли їх основним завданням с проектування різних споруд і підготовка креслень, технічних вимог та інших договірних документів, необхідних для опису об'єктів, що повинні бути побудовані. Сюди не входять техніко-економічні обґрунтування і суміжні послуги, такі як надання сприяння при пуску об'єкта в експлуатацію чи підготовка кадрів, що оплачуються на основі погодинних ставок чи ставок заробітної плати. Вартість будівництва об'єкта, що береться за основу при визначенні розмірів винагороди консультанта, є для замовника загальною чи оцінною вартістю всіх робіт, виконаних з будь-якої причини, включаючи будь-які виплати генеральному підрядчику у вигляді премій, заохочувальних виплат або виплат у порядку врегулювання, спорів до відрахування заздалегідь оцінених збитків або неустойки, якщо вони повинні бути виплачені генеральним підрядчиком замовник. Сума, на підставі якої розраховується відсоткова частка, виплачувана консультанту, повинна застосовуватись у договорі з докладним перерахуванням витрат, які підлягають відшкодуванню.

Вартість плюс відсоткова винагорода або вартість плюс фіксована винагорода. Згідно з цим методом, консультанту відшкодовуються фактичні витрати, пов'язані з усіма його послугами. Фактичні витрати складаються з трьох елементів, а саме: вартості робочої сили (заробітна плата плюс соціальне страхування), накладних витрат, що часто виражаються у відсотках від вартості робочої сили, і дрібних витрат. До цього додається винагорода консультанта, виражена у відсотках від вартості робочої сили і накладних витрат (наприклад, для покриття непередбачених витрат, для заохочення за швидкість виконання робіт) і у вигляді прибутку. Водночас винагорода консультанта може визначатися у вигляді паушальної суми замість відсоткової частки.

Попередній гонорар. Цей метод використовується в тому випадку, коли передбачається, то послуги консультанта будуть необхідні час від часу протягом визначеного періоду. Він часто використовується тими замовниками, що хочуть, зокрема, бути впевненими в тому, що вони завжди зможуть скористатися послугами певного консультанта. Цей метод вони використовують у зв'язку з консультативними послугами, наданими, наприклад, у випадку спорів, спеціальними послугами, що надаються на основі сумісництва протягом ряду років, чи додатковими послугами, для забезпечення виконання окремого договору на проектування.

Розмір попереднього гонорару визначається видом і цінністю послуг, наданих замовнику. Гонорар виплачується або за весь термін дії договору, або на помісячній основі, або на якій-небудь іншій взаємопогоджуваній основі з поденними чи погодинними надбавками за час, наданий замовникові на його прохання. Попередній гонорар може розглядатися як компенсація, що доповнює винагороду, яка розрахована за допомогою методів, заснованих на часі роботи чи відсотковій частки від вартості будівництва об'єкта;

На величину винагороди закордонного консультанта впливають особливості, рівень розвитку галузі в країні замовника, ступінь авторитету і популярності імені консультанта. Рівень оплати інжинірингових послуг при наданні технічного сприяння закордонним фірмам значно виший від ставок оплати на національному ринку. Так, європейські великі консультаційні фірми продають інжинірингові послуги в країни Західної Європи за цінами, що перевищують внутрішні на 40-50%, а в країни, що розвиваються, - за цінами, що перевершують внутрішні в два рази і більше.

Також у міжнародних угодах щодо надання інженерно-консультативних послуг застосовують такі основні методи встановлення розмірів плати:

1) метод погодинної оплати на основі ставок заробітної плати інженерів-консультантів. Використовується він для оплати консультування, навчання фахівців та інших робіт, обсяг яких нерідко неможливо визначити (наприклад, перед проектних послуг і послуг спеціального характеру). Встановлення розцінок за цим методом здійснюється на основі ринкових погодинних або денних ставок заробітної плати персоналу інжинірингової фірми (у т.ч. доплати, витрати на соціальне забезпечення, податки, що належать до заробітної плати), диференційованих відповідно до характеру роботи, рівня кваліфікації, службового становища працівника. Сукупний розмір відшкодування витрат на працю персоналу при наданні послуг за цим контрактом, розрахований на підставі відпрацьованого часу кожного працівника, множиться на встановлений у контракті коефіцієнт для забезпечення покриття фірмою накладних витрат, відсотка на вкладений капітал, отримання прибутку і відшкодування деяких інших витрат. До отриманого значення додається фактична сума прямих матеріальних та інших витрат (за винятком трудових). У результаті визначається загальна сума оплати за надані інжиніринговою фірмою послуги.

2) метод оплати фактичних витрат плюс фіксованої винагороди або частки від витрат. Ним користуються при здійсненні інжинірингових робіт із раніше не визначеними обсягом і структурою. За таких обставин замовник відшкодовує інжиніринговій фірмі всі фактичні витрати (прямі і накладні) і відповідно до умов контракту виплачує фіксовану суму або відсоткову надбавку, встановлену з урахуванням загального обсягу роботи;

3) метод встановлення розмірів оплати інжинірингових послуг у відсотках від вартості будівництва.

У міжнародному договорі на консультативний інжиніринг важливе місце приділяється умовам щодо:

- Інтелектуальної власності і запатентованої інформації. Сторони повинні вирішити, чи може технічна документація повторно використовуватися будь-якою стороною для інших проектів чи для розширення здійснюваного проекту у випадку наявності на те письмової згоди обох сторін і після виплати належної компенсації іншій стороні. Оскільки повторне використання може бути також пов'язане з програмами ЕОМ у тих чи інших цілях, то в цьому зв'язку сторонам варто вказати обмеження, що накладаються на використання замовником програми. розробленої консультантом (наприклад, тільки для вивчення, без права повторного використання чи передачі третім сторонам тощо).

- Патентів і ліцензій. Якщо надання консультаційних послуг пов'язано з наданням прав на патенти і ліцензії промислової власності, то сторони, насамперед, повинні врегулювати цю проблему в договорі: вони, зокрема, можуть зробити застереження, хто несе витрати, пов'язані з використанням того чи іншого патенту, ліцензії.

- Винаходів та удосконалень. Сторони повинні досягти домовленості відносно права однієї з них використовувати розробки, відносно яких іншою стороною подається заявка на патент. Це право залежить від взаємин замовника і консультанта, а також методу, який використовується для здійснення проекту. У даному випадку кожна сторона звичайно зберігає за собою право на креслення і розробки. Якщо замовнику необхідно використовувати результати, отримані консультантом у ході виконання ним своїх обов'язків, то він повинен мати право використовувати ці результати безоплатно тільки для безпосереднього забезпечення функціонування об'єкта, при ремонті й обслуговуванні. Це право залежить від застосовуваного закону і повинне бути спеціально застережене в договорі на консультативний інжиніринг.

- Таємності. У договорі повинно бути передбачено, що як замовникові, так і консультанту заборонено розголошувати конфіденційну інформацію. Остання включає усі факти, що стосуються предмета договору, в тому числі не тільки технічні, а й комерційні аспекти проекту (наприклад, умови договору, ціни), за винятком тих фактів, що є загальновідомими. Як замовник, так і консультант повинні стежити за збереженням таємниці всіма особами, що беруть участь у здійсненні проекту, включаючи своїх службовців. 1 нарешті, сторони повинні домовитися про те. протягом якого періоду варю зберігати таємницю. Положення, що стосуються таємниці, як правило, виходять за межі терміну дії договору і часто передбачають збереження таємниці на необмежений період.

- Страхування. Консультант звичайно за свій рахунок забезпечує страхування, що охоплює його власну роботу; страхування від втрати устаткування, використовуваного при виконанні ним своїх обов'язків; страхування персоналу. Звичайно консультант зобов'язаний зберігати страхове покриття з початку виконання договору і упродовж всього терміну його дії.

Обмін технологіями є перспективним сегментом ринку послуг. Для України, котра володіє потужним науково-технічним потенціалом, торгівля технологіями повинна стати одним із пріоритетних напрямків у міжнародній торгівлі послугами