Визначення потреби в оборотних коштах

 

Проблема визначення потреби підприємства в оборотних коштах є важливою складовою частиною фінансового планування, тому що нестача оборотних коштів неминуче приводить до неможливості своєчасного забезпечення виробничого процесу необхідними матеріальними ресурсами, а їхній надлишок може приводити до фінансових утрат унаслідок "заморожування" частини капіталу в зайвих запасах товарно-матеріальних цінностей.

Необхідний розмір нормованих оборотних коштів розраховується декількома методами:

· аналітичний;

· коефіцієнтний;

· метод прямого рахунку.

Підприємство може застосовувати кожен з них, орієнтуючись на свій досвід роботи і розміри підприємства, характер господарських зв'язків, постановку обліку і кваліфікацію економістів.

Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовують на тих підприємствах, що функціонують більше року, сформували виробничу програму й організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі періоди і не мають у своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих економістів для більш детальної роботи в області планування оборотних коштів.

Аналітичний метод припускає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх середньоарифметичних залишків з урахуванням росту обсягу виробництва. Щоб виключити недоліки минулих періодів в організації руху оборотних коштів, потрібно проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів з метою виявлення непотрібних, зайвих, неліквідних і всіх стадій незавершеного виробництва для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу, вивчити причини нагромадження готової продукції на складі і визначити дійсну потребу в оборотних коштах. При цьому необхідно врахувати конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році. Даний метод застосовується на підприємствах, де кошти, вкладені в матеріальні цінності і витрати, займають велику питому вагу в загальній сумі оборотних коштів.

При коефіцієнтному методі запаси і витрати підрозділяються на залежні від зміни обсягів виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) і не залежні (запчастини, малоцінні предмети, що скоро зношуються, витрати майбутніх періодів). У першому випадку потреба в оборотних коштах визначається виходячи з їхнього розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. Якщо на підприємстві аналізується оборотність оборотних коштів і вишукуються можливості її прискорення, то реальне прискорення оборотності в плановому році необхідно врахувати при визначенні потреби в оборотних коштах.

По другій групі оборотних коштів, що не має пропорційної залежності від росту обсягу виробництва, потреба планується на рівні їх середньофактичних залишків за ряд років.

При необхідності можна використовувати аналітичний і коефіцієнтний методи в сполученні. Спочатку аналітичним методом визначається потреба в оборотних коштах, що залежать від обсягу виробництва, а потім за допомогою коефіцієнтного методу враховуються зміни обсягу виробництва.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням усіх змін у рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортування товарно-матеріальних цінностей, практику розрахунків між підприємствами. Цей метод дуже трудомісткий і вимагає високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства, але дозволяє найбільше точно розрахувати потреби підприємства в оборотних коштах.

Метод прямого рахунку використовується при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в оборотних коштах діючих підприємств.

Головною умовою його використання є ретельне пророблення питань постачання і виробничого плану підприємства. Важливе значення має стабільність господарських зв'язків, тому що періодичність і гарантованість постачання лежать в основі розрахунку норм запасу.

Метод прямого рахунку означає нормування оборотних коштів, що включає:

· розробку норм запасу по окремих найважливіших видах товарно–матеріальних цінностей всіх елементів нормованих оборотних коштів;

· визначення нормативів у грошовому вираженні для кожного елемента оборотних коштів і сукупної потреби підприємства в оборотних коштах.

Норма запасу оборотних коштів – відносний показник, що характеризує відношення окремих видів матеріальних цінностей до визначеного показника роботи підприємства (звичайно вимірюють у днях, відсотках чи інших відносних величинах).

Норматив оборотних коштів – грошове вираження вартості мінімально необхідних підприємству коштів.

Сукупний норматив оборотних коштів по підприємству являє собою суму нормативів, обчислених по окремих елементах нормованим оборотних коштів:

· виробничі запаси (НОКз);

· незавершене виробництво (НОКнзв);

· готова продукція (НОКгп);

· витрати майбутніх періодів (НОКмп).

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах (НОКз) визначається як добуток середньодобового споживання визначеного виду матеріалу і норми запасу його в днях.

 

,

 

де Нз – норма запасу в днях включає транспортний, підготовчий (технологічний), поточний і страховий запас;

Вд – середньодобова витрата окремих видів матеріальних ресурсів, грн.

Поточний запас – запас, призначений для безперебійного забезпечення виробництва в період між двома черговими поставками. Як норму запасу іноді використовують інтервал між двома черговими поставками Виходячи з іншого погляду, для характеристики тимчасових умов виробничого споживання матеріалів використовують коефіцієнт затримки матеріалів у запасі. Так, для масового виробництва, для якого характерно рівномірне в часі споживання матеріалів (рівними частками в рівні проміжки часу), коефіцієнт затримки завжди дорівнює 0,5, тобто половині терміну постачання. Якщо постачання відбувається, припустимо, один раз на місяць, а витрата здійснюється щодня, то на початок місяця обсяг запасу буде максимальним, а в останній день місяця (у день поновлення запасу) може бути навіть рівним нулю. У серійному й одиничному виробництві передача матеріалу звичайно відбувається партіями з урахуванням графіків запуску у виробництво окремих замовлень. Між моментами передачі матеріалу у виробництво можуть бути, з урахуванням технологічних особливостей, установлені як рівні, так і нерівні інтервали часу. Допустимо, що протягом місяця передача матеріалів у виробництво здійснюється рівними частками щотижня, а постачання матеріалу, як і колись, відбувається один раз на місяць. При таких допущеннях коефіцієнт затримки матеріалів у запасі складе (умовно тривалість кожного тижня, виходячи з 30 днів у місяці, приймаємо рівним 7,5 дня)

 

 

Підготовчий запас – час, необхідний для підготовки наявного в запасі матеріалу до передачі у виробництво, а також часу, необхідного на приймання, розвантаження і сортування матеріалів, що надходять на склад.

Транспортний запас – той запас, що необхідний підприємству для забезпечення його безперебійної роботи під час транспортування матеріалів.

Страховий запас – запас, що вводиться для задоволення непередбаченого збільшення попиту і призначений для безперебійного забезпечення виробництва матеріалами при відхиленні від прийнятих інтервалів постачання. При укрупненій оцінці він може прийматися в розмірі 50% поточного запасу. У випадку, коли промислове підприємство розташоване удалині від транспортних шляхів або використовуються унікальні матеріали, норма страхового запасу може бути 100%.

 

,

 

де Нв – норма витрати матеріалу на один виріб, у натуральних одиницях;

В – обсяг реалізації, штук;

Д – число днів у періоді.

У практиці фінансових розрахунків при обчислюванні показників для їхнього спрощення прийнято вважати тривалість будь-якого місяця рівним 30 днів, кварталу – 90 днів, року - 360 днів.

Цм – ціна за одиницю матеріалу, грн.

 

чи

 

де П – витрата за даний період оборотних коштів по даному елементу по кошторису витрат на виробництво, грн.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (НОКнзв)

 

 

де Сд – добовий випуск готової продукції по виробничій собівартості, г.о;

Тц – тривалість виробничого циклу, днів;

Кнв – коефіцієнт наростання витрат;

О – одноразові витрати (зроблені до початку виробничого циклу);

І – інші витрати.

Норматив оборотних коштів у готовій продукції (НОКгп)

 

,

де Нг – норма запасу готової продукції, днів (час, необхідний для формування партії для відправлення готової продукції споживачу, для оформлення документів для відправлення вантажу споживачу).

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишків коштів на початок періоду і суми витрат, що необхідні в плановому році за винятком сум для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

 

,

 

де ВМПп – залишок витрат на початок періоду, грн.;

ВМПпл – витрати, необхідні в плановому році, грн.;

ВМПс – витрати майбутніх періодів, включені в собівартість.