Основні напрямки НТП

 

Будь-яка держава повинна проводити єдину державну науково-технічну політику.

Єдина науково-технічна політика - система цілеспрямованих мір, що забезпечують комплексний розвиток науки і техніки і впровадження їхніх результатів в економіку.

Для цього необхідний вибір пріоритетів у розвитку науки і техніки і тих галузей, у яких у першу чергу повинні бути реалізовані наукові досягнення. Це зв'язано і з обмеженістю ресурсів держави на проведення великомасштабних досліджень в усіх напрямках НТП і їхньою реалізацією на практиці.

Основні напрямки НТП - це такі напрямки розвитку науки і техніки, реалізація яких на практиці забезпечить у самий короткий термін максимум економічної і соціальної ефективності.

У свій час були визначені наступні напрямки НТП як загальнодержавні:

· електрифікація народного господарства;

· комплексна механізація й автоматизація виробництва;

· хімізація виробництва.

Найважливішим, чи визначальним, із усіх цих напрямків є електрифікація, тому що без неї неможливе здійснення інших напрямків НТП. Вони є важливими напрямками і на даному етапі розвитку суспільного виробництва. В останні роки додалася інформатизація

Електрифікація - процес виробництва і широкого використання електроенергії у виробництві і побуті. Оскільки електрифікація - це єдність виробництва і споживання електроенергії, вивчення економічних проблем цього процесу не повинне обмежуватися однією якою-небудь його стороною, що, на жаль, має місце дотепер.

Електрифікація складається:

· виробництво електроенергії;

· передача її на великі відстані і перетворення;

· виробництво приймачів електроструму.

Виробництво електроенергії здійснюється на: теплових станціях, гідроелектростанціях, атомних електростанціях.

Важливість подальшого розвитку електрифікації обумовлюється багатьма причинами, але основними з них є:

· перевага електроенергії в порівнянні з іншими видами енергії (легко передається на великі відстані, забезпечує велику швидкість і інтенсивність виробничих процесів, може поділятися і концентруватися в будь-яких кількостях, перетворюватися в інші види енергії: механічну, теплову, світлову й ін.;

· рівень електрифікації ще не відповідає потребам країни;

· можливості електрифікації в розвитку продуктивних сил країни ще не вичерпані.

По суті, завершився тільки перший етап електрифікації, на якому використовувалися фізичні властивості електрики перетворюватися в механічний і світловий види енергії.

Однак в основному не порушені технологічні принципи обробки предметів праці. Процес перетворення предметів праці повинний протікати без безпосередньої і прямої участі в ньому людини і відрізнятися малоопераційністю. Один з головних напрямків корінних змін у технології - переведення її на використання електроенергії як робочого контрагента, що безпосередньо оброблював би предмет праці (електротермічні процеси, електрохімічна технологія, електрофізична (електроіскрова, електроімпульсна, електроконтактна) обробка).

Рівень електрифікації характеризують такі показники:

· коефіцієнт електрифікації виробництва, обумовлений як відношення кількості спожитої електричної енергії до всієї спожитої енергії за рік

· коефіцієнт електрифікації приводу - відношення електричної енергії до маси усіх видів енергії, використовуваних для надавання руху машин, устаткування і різних механізмів

· енергооснащеність праці, що розраховується як відношення потужності усіх встановлених електричних двигунів до числа робітників.

Значення електрифікації полягає в тім, що вона є основою для механізації й автоматизації виробництва, а також хімізації виробництва, сприяє підвищенню ефективності виробництва і рішенню соціальних проблем.

Іншим найважливішим напрямком НТП є комплексна механізація й автоматизація виробництва.

Механізація й автоматизація виробничих процесів - це комплекс заходів, що передбачають широку заміну ручних операцій механізованими, впровадження автоматичних верстатів, окремих ліній і виробництв.

Комплексна механізація - це спосіб виконання всього комплексу робіт, що входять у даний виробничий цикл, машинами і механізмами.

Автоматизація виробничих процесів є вищим ступенем механізації. Автоматизація - застосування технічних засобів з метою повної чи часткової заміни участі людини в процесах одержання, перетворення, передачі і використання енергії, матеріалів чи інформації. Розрізняють автоматизацію часткову, що охоплює окремі операції, процеси, і комплексну, що автоматизує весь цикл робіт.

Основними показниками, що характеризують рівень механізації й автоматизації, є:

· коефіцієнт механізації виробництва (відношення обсягу продукції, зробленої за допомогою машин і механізмів до загального обсягу виготовленої продукції на підприємстві);

· рівень автоматизації виробництва (відношення кількості (вартості) автоматичного устаткування до загальної кількості (вартості) устаткування);

· коефіцієнт механізації (автоматизації) праці – відношення кількості робітників, зайнятих на механізованих. (автоматизованих) роботах до кількості робітників, що виконують ручні операції;

· коефіцієнт механізації (автоматизації) робіт – відношення обсягу робіт, виконаного механізованим (автоматизованим) способом до загального обсягу робіт.

У деякій мірі рівень механізації виробництва характеризує показник - технічна озброєність праці (відношення вартості активної частини основних виробничих фондів до середньосписочної чисельності працівників підприємства чи робітників)

Економічна і соціальна значимість механізації й автоматизації виробництва полягає в тім, що вони дозволяють замінити ручну працю машинами й автоматами, підвищити продуктивність праці і на цій основі забезпечити реальне чи умовне звільнення працівників, поліпшити якість виробленої продукції, знизити трудомісткість і витрати виробництва, збільшити обсяг виробництва, а значить забезпечити підприємству більш високі фінансові результати.

Хімізація - процес виробництва і застосування хімічних продуктів у народному господарстві і побуті, упровадження хімічних методів, процесів і матеріалів у народному господарстві і побуті.

Хімізація як процес розвивається по двох напрямках:

· застосування при виробництві різної продукції прогресивних хімічних технологій

· виробництво і широке застосування хімічних матеріалів у виробництві і побуті.

Хімізація виробництва надає великі можливості для виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва. Значно розширюється сировинна база в результаті більш повного і комплексного використання сировини, а також у результаті одержання штучним шляхом нових видів сировини. Хімізація виробництва значно прискорює технологічний процес, забезпечує безперервність технологічного процесу

Мається і негативна сторона хімізація - хімічні виробництва, як правило, це шкідливі виробництва, і щоб знешкодити їх, необхідно затрачати додаткові кошти.

Показниками рівня хімізації служать:

· питома вага хімічних методів у технології виробництва даного виду продукції;

· питома вага споживаних пластичних мас, синтетичних смол, штучних і синтетичних матеріалів у загальній вартості виробленої готової продукції.

Вище розглянуті основні напрямки НТП є загальними і довгостроковими для всіх галузей народного господарства. Держава на кожнім етапі свого розвитку повинна визначати пріоритетні напрямки НТП і забезпечувати їхній розвиток.

На сучасному етапі основними пріоритетними напрямками науково-технічного прогресу є:

· электронізація - забезпечення всіх сфер виробництва і громадського життя високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципів штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв'язку і т.д.

· комплексна автоматизація на базі электронізації, упровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційних верстатів із ЧПУ, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем керування технологічними процесами

· створення і використання нових високоякісних, термостійких та високоміцних матеріалів, що мають нові властивості: радіаційну стійкість, надпровідність, стійкість до зносу, надвисоку твердість, надчисті матеріали з заданими властивостями.

· освоєння принципово нових технологій: мембранної, лазерної, вакуумної, детонаційної й ін

· авіакосмічні технології та технології оборонно-промислового комплексу;.

· ресурсозберігаючі технології дослідження яких спрямовані на збереження та розвиток природних і виробничих ресурсів

· прискорений розвиток біотехнології, що сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів, розробці нових лікарських препаратів та біологічно активних речовин.

Як відзначено раніш, рівень НТП можна оцінити цілим рядом показників. Серед показників НТП особливе місце належить показникам технічного рівня виробництва, що характеризують обсяг фактично впроваджених у виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці і управління.

На сучасному етапі розвитку економіки об'єктивна оцінка стану НТП здобуває усе більше значення. Це зв'язано, насамперед, зі зростання ролі НТП у рішенні проблеми підвищення ефективності виробництва, прискорення економічного і соціального розвитку країни.

При виборі показників оцінки рівня НТП доцільно виходити з того, що останній являє собою безупинний процес удосконалювання матеріально-речовинних елементів виробництва, форм і методів його організації.

До показників технічного рівня виробництва відносяться:

· фондоозброєність праці - відношення вартості основних виробничих фондів до чисельності промислово-виробничого персоналу;

· технічна озброєність праці – відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП;

· електроозброєність праці – відношення кількість спожитої електроенергії до чисельності ПВП;

· коефіцієнти відновлення і вибуття основних виробничих фондів, а також їхньої активної частини;

· вікові характеристики виробничого устаткування;

· коефіцієнт модернізації устаткування;

· коефіцієнт зносу основних фондів;

· коефіцієнт застосування прогресивних технологічних процесів, упровадження механізованого й автоматизованого устаткування;