Сутність, класифікація і значення інвестицій

 

Підтримка необхідного рівня макроекономічної рівноваги на сучасному етапі економічного розвитку нашої країни неможлива без залучення в народне господарство певного обсягу інвестиційних ресурсів, у тому числі – іноземних. Дана обставина обумовлює відповідний попит на них, але суттєва модернізація та реконструкція потребує значних капіталовкладень.

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (коштів) у підприємницьку діяльність з метою одержання визначеного прибутку.

Інвестором називається суб'єкт підприємницької діяльності, який володіє капіталом і вкладає його відповідно до обраного напрямку інвестування.

Інвестування - це процес вкладення капіталу (коштів) у визначену сферу діяльності.

Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91 р. № 1560-Х11 інвестиції – це всі види грошових, майнових та інтелектуальних коштовностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької або інших видів діяльності, в результаті яких утворюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах і класифікуються за різними ознаками:

§ за об’єктами вкладень виділяються реальні та фінансові (портфельні) інвестиції.

Кошти держави, підприємств і фізичних осіб, що направляються на створення, відновлення основних фондів, розширення діючих виробничих потужностей називаються реальними інвестиціями.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні. Їх ще називають виробничими, так як вони направлені в виробництво, але частіше їх називають капітальними вкладеннями.

Так підприємствами та організаціями у 2002 року всіх форм власності за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 35.4 млрд. грн. капітальних інвестицій. Це на 3,8% більше, ніж у 2001 р. Найбільша частка (54,7%) припадає на підприємства колективної, (32,4%) державної форм власності та (6,8%) комунальної власності. У приватному секторі використано 5,5% усіх вкладень.

Капітальні вкладення (капітальні інвестиції) являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

Капітальні вкладення підприємства складаються з наступних елементів витрат:

· будівельно-монтажні роботи при зведенні будинків і споруджень:

· придбання, монтаж і наладка машин і устаткування;

· проектно-конструкторські роботи;

· утримання дирекції будівельного підприємства;

· підготування і перепідготовку кадрів;

· витрати по відводу земельних ділянок і переселенню у зв'язку з будівництвом та ін.

Для обліку, аналізу та інших цілей капітальні вкладення на підприємстві класифікуються по цілому ряді ознак.

По напрямку використання капітальні вкладення класифікуються на виробничі і невиробничі. Виробничі капітальні вкладення направляються на розвиток підприємства, невиробничі - на розвиток соціальної сфери.

По нормах відтворення основних фондів розрізняють капітальні вкладення:

· на нове будівництво;

· на реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств;

· на розширення діючих підприємств;

· на модернізацію устаткування;

· оновлення окремих видів устаткування.

По джерелах фінансування розрізняють капітальні вкладення централізовані і децентралізовані.

Основним джерелом надходження інвестицій в основний капітал за 2002 р. як і у попередні роки, залишаються власні кошти підприємств та організацій – 66,6% від загального обсягу інвестування, кредити банків та інші позики – 5,1%, на кошти Державного бюджету припадає 5%, кошти населення у будівництво власного житла – 4,6%, кошти іноземних інвесторів – 4,5%, кошти місцевих бюджетів складає 3,3%, інші джерела фінансування 8,4%.

Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, тобто капітальні вкладення, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, тому що вони є основою для:

· систематичного відновлення основних виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;

· прискорення науково-технічного прогресу і поліпшення якості продукції;

· структурної перебудови економіки країни і збалансованого розвитку всіх галузей;

· створення необхідної сировинної бази промисловості;

· цивільного будівництва, розвитку охорони здоров'я, освіти;

· пом'якшення або рішення проблеми безробіття;

· охорони природного середовища і досягнення інших цілей.

Під фінансовими (портфельними) інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі та інші цінні папери).

§ За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції:

Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об’єкти інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

§ За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції:

Під короткостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період, не більше одного року.

Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

§ За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

§ За регіональною ознакою виділяють інвестиції в середині країни та за кордоном.

Під внутрішніми (вітчизняними) інвестиціями розуміють вкладення коштів у об’єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об’єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

Так обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України з країн ЄС на 01.01.2003 року склав 1857,1 млн. дол.США або 34,8% від загального обсягу інвестицій в Україну, на 01.01.2002 року – 1565,4 млн. дол., 34,4%.

Головні країни – інвестори це: Сполучене Королівство - 510,5 млн. дол.. (27,5%), Нідерланди – 398,8 млн.дол. (21,5%), Німеччина – 312,1 млн.дол.. (16,8%), Австрія – 210,9 млн.дол.. (11,4%).

Найбільш інвестиційно привабливими залишаються харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів – 16,9% від загального обсягу інвестування, оптова торгівля та посередництво у торгівлі – 15,8%, фінансова діяльність – 7,6%, машинобудування – 7,6%, транспорт – 7,3%.

Залучення іноземних інвестицій значно підвищує темпи розвитку власної економіки, а також:

§ з боку населення – зацікавленість в інвестиціях будь-якої форми власності і приналежності, бо це нові робочі місця, нове джерело одержання заробітної плати, а отже – певне підвищення рівня життя;

§ з боку підприємців – залучення інвестицій обумовлює розвиток підприємництва, збільшення робочих місць, стимулювання економічної діяльності;

§ з боку держави,для якої джерело інвестування будь-якого походження повинно розглядатись як благо, адже чим їх більше – тим кращі перспективи розвитку економіки, а отже зростання можливостей нарощування її масштабів незалежно від характеру і власної приналежності капіталів: державних, приватних чи іноземних.

Обсяги інвестицій формуються в залежності від певних критеріїв, які визначаються:

- рівнем захищеності капіталів у правовому полі країни, де здійснюються інвестиції;

- можливостями внутрідержавного ринку спожиття вироблюваної продукції;

- попитом на відповідну продукцію на зовнішніх ринках та її конкурентоспроможністю;

- сприятливістю умов її транспортування і доставки до споживача;

- банківською забезпеченістю руху капіталів та виручки від реалізації продукції.

Таким чином, інвестиції потрібні в першу чергу для оздоровлення економіки країни і на цій основі рішення багатьох соціальних проблем, насамперед для підйому життєвого рівня населення.

В сучасних умовах для пожвавлення інвестиційної діяльності в країні необхідно створити певні умови і передумови. До їхнього числа необхідно в першу чергу віднести:

· стабілізацію економічного положення в країні;

· зниження темпів інфляції;

· удосконалення системи оподатковування;

· створення в країні сприятливого інвестиційного клімату для залучення приватного та іноземного капіталу.