Студопедия — Судова влада. 3.Особливості системи місцевого самоврядування в Україні.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Судова влада. 3.Особливості системи місцевого самоврядування в Україні.






3.Особливості системи місцевого самоврядування в Україні.

1. Процес становлення української незалежної держави.

Ранньофеодальна українська держава — Київська Русь почала формуватися у ІХ-Х ст., тобто одночасно з іншими європейськими державами. В часи свого розквіту Київська, а потім Галицько-Волинська держава мала значний міжнародний авторитет та широкі міждержавні зв'язки. У результаті переможної національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького в середині XVII ст. на теренах України створюється Козацько-гетьманська держава,яка проіснувала до другої половини XVIII ст. Наступною спробою здобуття незалежності було утворення Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, які 22 січня 1919 року об'єдналися в єдину соборну українську державу — Українську Народну Республіку. Але при потуранні держав Антанти агресивні сусіди — Росія, Польща, Чехословаччина і Румунія знову четвертували українські землі. У 1922 році було утворено СРСР - державу із жорстким тоталітарним режимом.

Кінець 1980-х — початок 1990-х років у політичному житті України, як і в житті інших республік колишнього СРСР, характери­зувався, з одного боку, процесами послаблення тоталітарного режиму, політичної монополії КПРС-КПУ та поглибленням кризи радянської імперії, а з іншого - бурхливим наростанням національно-визволь­них рухів. По всій Україні створю­ються громадсько-політичні організації, товариства, клуби, які стали каталізаторами боротьби українського народу за демократію і національне відродження. Серед них слід назвати Українську Гельсінську Спілку, Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, товариство "Меморіал", Спілку незалежної української молоді, "Товариство Лева", Християнсько-демократичний фронт, товариство "Спадщина" тощо. В 1989 році було створено наймасовішу і найвпливовішу громадсько-політичну організацію — Народний Рух України, який відіграв визначну роль в боротьбі за незалежну Українську державу. Розпочався процес формування партій демократичного спрямування.

В березні 1990 рокунаціонально-демократичні сили, об'єднані в Демократичний блок, домоглися значного успіху на виборах до Верховної Ради, здобувши — в умовах жорсткого пресингу з боку владних структур — 27 відсотків депутатських мандатів. У парламенті була сформована опозиційна Народна Рада на чолі з академіком І. Юхновським, до складу якої увійшло 125 депутатів.

Народна Рада розгорнула активну діяльність з підготовки проекту Декларації про державний суверенітет України. Цей надзвичайної ваги документ був прийнятий Верховною Радою 16 липня 1990 року (355 депутатів проголосувало за, 4 — проти, 1 — утримався). Декларація проголошувала верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, недоторканість і незмінність кордонів, право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством, самостійне створення банкової, цінової, фінансової, митної і податкової систем. Україна заявила про своє право мати власні Збройні Сили, власні внутрішні війська та органи державної безпеки. В Декларації наголошувалося, що свої відносини з іншими радянськими республіками Україна має намір будувати на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

Саме цими принципами Україна мала керуватися, розглядаючи питання про підписання нового союзного договору, який розроблявся і готувався у Москві під керівництвом М. Горбачова. Подальший розвиток подій показав, що принципи Декларації про державний суверенітет України були несумісні з проектом „нового” договору. Україна фактично відмовилась від участі у призначеній на 20 серпня церемонії підписання Союзного Договору, що було одним з найголовніших поштовхів до створення в Москві так званого Державного Комітету з Надзвичайного Стану (ДКНС, російською — ГКЧП), який перебрав на себе усю повноту влади і оголосив про намір вводити надзвичайний стан в різних частинах СРСР. Партійному керівництву республік були розіслані вказівки, як себе поводити, а непокірним державним керівникам погрожували збройною силою.

Заколот ДКНС 19-22 серпня в Москві показав усю глибину небезпеки для України залишитися у складі СРСР і 24 серпня 1991 року Надзвичайна сесія Верховної Ради проголосила повну державну незалежність України. Для підвищення легітимності цього акту було проведено всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, на якому рішення Верховної Ради дістало всенародне схвалення. На запитання: „Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” 90,9 відсотка голосуючих дали ствердну відповідь.

Одночасно з референдумом відбулися вибори першого Президента України. Перемогу на них одержав тодішній Голова Верховної Ради, під керівництвом якого розгортались усі перипетії боротьби з центром навколо союзного договору, Леонід Кравчук, який набрав 61,59 відсотка голосів. Самостійність була підкріплена підписанням у грудні 1991 р. угоди в Біловезькій Пущі (Білорусія) між керівниками Білорусії, Росії і України про припинення існування СРСР і перехід усієї повноти влади до республіканських урядів.

 

2. Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні.

Розвиткові державотворчих процесів в Україні властиві деякі особливості:

- по-перше, здійснюється перехід від становища одного із залежних регіонів до стану самостійної держави;

- по-друге, руйнується стара партійно-бюрократична система влади та створюються нові демократичні інституції;

- по-третє, утверджується нова модель суспільного розвитку, основними характеристиками якої мають стати соціально орієнтована ринкова економіка, соціально структуроване громадянське суспільство, політичний плюралізм.

Процес державотворення в Україні передбачає глибоку розробку політико-правової теорії, яка має враховувати досягнення західної цивілізації, історичні державотворчі традиції українського народу, специфіку політичної ситуації. Основні концептуальні засади державотворення в Україні закладалися в конституційному процесі. Він був започаткований прийняттям Декларації про державний суверенітет та затвердженням Верховною Радою 24 жовтня 1990 р. Комісії по розробці нової Конституції України на чолі з тодішнім Головою Верховної Ради Л. Кравчуком.

28 червня 1996 року Конституція України була прийнята п’ятою сесією Верховної Ради. У третьому читанні за неї проголосувало 315 депутатів, проти — 36, утрималося - 12, не голосувало - 30.

8 грудня 2004 року Верховна Рада України ухвалила закон про внесення змін до Конституції та (в пакеті до нього) про внесення змін до закону про вибори Президента (останні дозволили провести переголосування 2-го туру виборів Президента). Закон про зміни до Конституції (про політичну реформу) передбачає перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років.

Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями закону, він набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року.

У Конституції проголошується верховенство права, а також те, що українська держава є суверенною, незалежною, демократичною, правовою та соціальною (Стаття 1).

Принцип верховенства права є найбільш істотним досягненням конституційного процесу, сутність якого зводиться до таких показників:

1 ) усі нормативно-правові акти повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй;

2) норми конституції є нормами прямої дії, які передбачають звернення громадян до суду безпосередньо на підставі Конституції для захисту своїх прав і свобод;

3) чинні нормативні акти, які суперечать Конституції, втрачають свою дію.

Конституція закріпила цивілізовані міжнародні стандарти прав і свобод громадян, значно розширила прерогативи судової влади, що можна вважати другим найбільшим конституційним досягненням.

 

2.1. Структура та повноваження Верховної Ради.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України – 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України строком на п’ять років. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі, не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

Відповідно до Конституції та чинного законодавства Верховна Рада України здійснює законодавчу функцію, певні фінансові повноваження, контроль за діяльністю уряду та установчу функцію.

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ Конституції;

2) прийняття законів;

3) затвердження Державного бюджету та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету;

4) визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики України;

5) призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра, Міністрів оборони та закордонних справ, а за поданням Прем’єр-міністра - інших міністрів, а також голів Антимонопольного комітету, Державного комітету телебачення та радіомовлення та Фонду державного майна;

6) вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра, а також про дострокове звільнення міністрів та керівників відомств за тією ж процедурою, що і призначення; призначення і звільнення за поданням Президента Голови Служби безпеки України;

7) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади главою держави Генерального прокурора України;

8) призначення та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

9) дострокове припиняє повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України;

10) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

11) усунення Президента України з поста в порядку процедури імпічменту, встановленому статтею 111 Конституції України.

Лише законами України регулюються питання прав і свобод людини і громадянина, громадянства, прав корінних народів та національних меншин, основ соціального захисту, правового статусу власності. Виключно законами України встановлюються: система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти та іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.

Повноваження Верховної Ради можуть бути достроково припинені Президентом України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно статті 83 Конституції;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Повноваження Верховної Ради, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Також повноваження Верховної Ради не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради або Президента України.

 

2.2. Конституційний статус Президента України.

Президент України – глава держави, що виступає від імені України. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років, не більше ніж на два терміни поспіль. Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх років та володіє державною мовою. Президент України користується правом недоторканості на час виконання повноважень.

До повноважень Президента України належить:

1) забезпечення державної незалежності та національної безпеки;

2) представництво держави в міжнародних відносинах, здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави, ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України;

3) призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції відповідно до статті 156 Конституції;

4) припинення повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених статтею 90 Конституції України;

5) призначення позачергових виборів до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

6) прийняття рішення про визнання іноземних держав;

7) внесення за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України;

8) внесення подання про призначення Міністра оборони та Міністра закордонних справ;

9) призначення на посаду та звільнення з посади за згодою Верховної Ради Генерального прокурора України та Голови Служби безпеки України;

10) внесення до Верховної Ради подання про оголошення стану війни; прийняття в разі необхідності рішення про введення надзвичайного стану;

11) призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду.

Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; очолює Раду національної безпеки і оборони України; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненнях їх на повторний розгляд; здійснює помилування.

На основі та на виконання Конституції і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України. Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Повноваження Президента припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) усунення з поста в порядку імпічменту (у випадку державної зради або споєння іншого злочину);

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я (рішення щодо цього приймається Верховною Радою більшістю голосів від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України – за зверненням Верховної Ради, і медичного висновку);

4) смерті.

Питання про імпічмент ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради, після чого створюється тимчасовий комітет у складі спеціального прокурора і спеціальних слідчих. На підставі висновків комісії парламент 2/3 голосів приймає рішення про обвинувачення Президента. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою не менше як трьома четвертими від її конституційного складу на підставі висновків Конституційного Суду щодо конституційності процедури розслідування та висновків Верховного Суду про ознаки державної зради чи інших злочинів.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції України виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.

 

2.3. Кабінет Міністрів: процедура формування та повноваження.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією. В своїй діяльності Кабінет Міністрів керується Конституцією України, а також указами Президента та постановами Верховної Ради.

До складу Кабінету міністрів входять Прем’єр-міністр України, перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

До повноважень Кабінет Міністрів України належить:

1) забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживання заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності;

6) здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

7) розробка проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіту про його виконання;

8) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

9) організація та забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

10) координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.

Дострокове припинення повноважень уряду можливе у випадку його відставки:

1) з ініціативи уряду;

2) відставки Прем’єр-міністра, що означає відставку уряду;

3) прийняття резолюції недовіри до уряду парламентом.

Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

Органами виконавчої влади на місцях є місцеві державні адміністрації, що діють в областях, районах і містах Києві та Севастополі. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови адміністрацій призначаються на посаду Президентом України: голова обласної державної адміністрації - за поданням Прем’єр-міністра, голова районної – за поданням голови обласної. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом і Кабінетом Міністрів, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Голови місцевих адміністрацій звільняються з посади Президентом. Також Президент зобов’язаний прийняти рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації у разі висловлення останньому недовіри двома третинами депутатів від складу відповідної Ради.

Повноваження місцевих державних адміністрацій:

1) забезпечення виконання Конституції та законів, актів Президента та Кабінету Міністрів України;

2) підготовка та виконання бюджетів;

3) взаємодія з органами місцевого самоврядування, виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку;

4) забезпечення законності та правопорядку, дотримання прав і свобод громадян.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

 







Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 389. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Этапы трансляции и их характеристика Трансляция (от лат. translatio — перевод) — процесс синтеза белка из аминокислот на матрице информационной (матричной) РНК (иРНК...

Условия, необходимые для появления жизни История жизни и история Земли неотделимы друг от друга, так как именно в процессах развития нашей планеты как космического тела закладывались определенные физические и химические условия, необходимые для появления и развития жизни...

Метод архитекторов Этот метод является наиболее часто используемым и может применяться в трех модификациях: способ с двумя точками схода, способ с одной точкой схода, способ вертикальной плоскости и опущенного плана...

Демографияда "Демографиялық жарылыс" дегеніміз не? Демография (грекше демос — халық) — халықтың құрылымын...

Субъективные признаки контрабанды огнестрельного оружия или его основных частей   Переходя к рассмотрению субъективной стороны контрабанды, остановимся на теоретическом понятии субъективной стороны состава преступления...

ЛЕЧЕБНО-ПРОФИЛАКТИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ НАСЕЛЕНИЮ В УСЛОВИЯХ ОМС 001. Основными путями развития поликлинической помощи взрослому населению в новых экономических условиях являются все...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия