Політична свідомість: поняття, структура, функції.

Політична свідомість — опосередковане відображення політич­ного життя, формування, розвиток, задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів, а також сукупність поглядів, оцінок, установок, які відображають політико-владні відносини.

Існують два взаємопозв'язані блоки елементів полі­тичної свідомості — мотиваційний та пізнавальний.

Мотиваційний блок. До нього належать політичні по­треби та інтереси, політичні цілі та цінності, психологіч­ні установки та ідеологічні настанови, політичні переко­нання. Ці елементи, обумовлюючи одне одного, спонука­ють людей до певної політичної поведінки. Цей процес су­проводжується емоціями, почуттями тощо.

Пізнавальний блок. Він охоплює політичну інформо-ваність, політичні знання, теорії, уявлення, політичну ідеологію носіїв політичної свідомості. Виняткове місце в політичній свідомості посідає правосвідомість, що є вод­ночас відносно самостійною субстанцією. Адже знати, по­важати і виконувати правові норми — обов'язок кожно­го громадянина правової держави і суб'єкта політичних відносин.

Залежно від критерія, взятого за основу, політологи розрізняють різні рівні політичної свідомості.

За ознакою суб'єкта політики (соціологічний підхід) розрізняють такі її рівні: політична свідомість суспільства; політична свідомість соціальної спільноти (клас, нація, про­фесійна, вікова група і т. ін.); політична свідомість особи. Щодо гносеологічного підходу (рівень знань, усвідом­лення політичних процесів та ін.) виділяють теоретич­ний і буденний рівні політичної свідомості. Буденний (емпіричний) рівень — це сукупність поглядів, уявлень, стереотипів, які виникли із повсякденної практики лю­дей. Буденна свідомість суттє­во впливає на формування громадської думки. Саме бу­денну свідомість великої маси людей називають масовою свідомістю, а свідомість групи людей — груповою. теоретичному, науковому рівні, оскільки вона є сукупні­стю політичних теорій, ідей, поглядів, в основі яких — наукові дослідження політичних явищ, процесів, відно­син. помітне місце в ньому посідають політичні традиції та символи. Традиції зберігають еле­менти минулого політичного досвіду, є способом переда­чі зразків політичної свідомості й поведінки від поколін­ня до покоління.

Компоненти політичної свідомості:

Необхідно зазначити, що політичні знання та уявлення, як і політична свідомість у цілому, функціонують на двох рівнях: буденному та теоретичному. Буденна політична свідомість — це сукупність ідей, уявлень і знань, які виникають безпосередньо з буденної практики того чи іншого класу, соціальних верств або групи людей чи окремих індивідів. Буденна політична свідомість, як це прийнято вважати, відбиває досить поверхово процеси й відносини, не аналізуючи їх сутнісні характеристики. Але не слід зневажливо ставитися до цього рівня політичної свідомості. Виявляючись як «здоровий глузд», «народна мудрість», вона має певну пізнавальну цінність, може бути одним із джерел теоретичної та ідеологічної свідомості.

Буденна політична свідомість характеризується чітко вираженими соціально-психологічними рисами: соціальними почуттями, настроями, емоціями, імпульсивністю, гостротою сприйняття політичних процесів, подій та рішень. Безпосередній зв’язок з практикою і соціально-політична оформленість надають цьому рівню політичної свідомості рис особливої динамічності, рухливості, гнучкості, здатності чутливо реагувати на політичні зміни, справляючи інколи суттєвий, а то й вирішальний вплив на хід політичних процесів. Одним із прикладів цього може бути розвиток політичних процесів у нашій державі після всеукраїнських страйків шахтарів восени 1993 та в лютому 1996 роках.

Більш високим рівнем політичної свідомості можна вважати політико-теоретичну свідомість. Вона являє собою сукупність ідей, уявлень, поглядів, знань та вчень, що виникають на основі наукового дослідження політичних відносин, процесів, інститутів, проникнення в їх сутність, глибинні взаємозв’язки і суперечності, закономірності розвитку.

Теоретична свідомість — стрижень політичної ідеології. Політична ідеологія — систематизоване, цілісне концептуальне відбиття докорінних інтересів певного класу, верств, груп, індивідів, що зв’язані з боротьбою за владу, її здійсненням і захистом з метою реалізації цих інтересів.