Студопедия — Введение 1 страница
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Введение 1 страница






Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, що вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

Номінальний ВВП = сума ріgі, де

Gі = обсяг виробництва і-того товару в поточному році

Рі = ціна і-того товару в поточному році

Таким чином, виходячи з формули, ми бачимо, що на номінальний ВВП впливає:

- динаміка обсягу виробництва

- динаміка рівня цін

Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва

Реальний ВВП= сума РоGі, де

Ро = ціна і-того товару в базовому році

Реальний ВВП = Номінальний ВВП/Ір, де

Ір – індекс цін

Якщо величина індексу менша за одиницю, то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, що називається іновлюванням. Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

Для здійснення названих коригувань використовують цінові індекси Лаопейреса, Пааше і Фішера.

 

55. Товарна та фондова біржа, їх функції та значення.

У сучасній економічній літературі товарна біржа розглядається, по-перше, як економічна категорія, що відображає складову частину ринку, специфікою якого є особлива оптова форма торгівлі товарами. По-друге, це господарське об’єднання (суспільство) продавців, покупців і торговців-посередників з метою створення умов для торгівлі, полегшення, прискорення і здешевлення торгових угод і операцій. Такі об’єднання організовуються для поліпшення торгівлі, швидкого забезпечення товаровиробників необхідними товарами, прискорення обороту капіталу. Члени біржі виграють не від її функціонування, а від своєї участі в торгах. Члени товарної біржі, якими можуть бути як посередницькі (брокерські, торгові і т.п.), виробничі фірми, так і банківські установи, інвестиційні компанії, окремі громадяни, відповідно до встановлених біржових правил укладають угоди купівлі-продажу товарів за цінами, що складається безпосередньо в ході торгівлі в залежності від співвідношення попиту і їхньої пропозиції. Це свідчить про те, що біржа являє собою особливий ціноутворюючий механізм.

Товарна біржа - це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює оптові торгові операції на основі стандартів, зразків у спеціальному місці, де ціни на товари визначаються шляхом вільної конкуренції.

Біржа як сегмент загального ринку виконує функції збалансування попиту та пропозиції шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку.

Формування товарних бірж в Україні регулюється Законом України “Про товарну біржу” та створює умови для концентрації у визначених місцях великої кількості товарів, що сприяє утворенню ціни рівноваги, усуненню дефіциту і затоварення.

Фондова біржа – це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами – акціями, облігаціями, зобов’язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов’язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. Фондова біржа забезпечує рух капіталу, прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.

Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залучення коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію.


56. Причини та види безробіття. (сократить)

Безробіття являє собою макроекономічну проблему, що здійснює найбільш прямий і сильний вплив на кожну людину. Втрата роботи для більшості людей означає зниження життєвого рівня і спричиняє серйозну психологічну травму.Безробіття є типовим соціально-економічним явищем для ринкової форми виробничої діяльності, яке виражається в тому, що частина економічно активного населення по незалежним від нього причинам не має роботи і заробітку Розрізняють кілька видів безробіття. Найпоширенішими з них є: Природне безробіття. Природна норма безробіття – це така норма безробіття при даній структурі попиту та пропозиції в економіці, що утримує на незмінному рівні реальну заробітну плату та за умови нульового приросту продуктивності праці підтримує незмінним рівень цін. Фрикційне безробіття. Фрикційне безробіття характеризує процес міграції робочої сили з одних підприємств на інші в пошуках кращого і більш вигідного застосування своїх здібностей і зусиль. Добровільне безробіття викликане тим, що в будь-якому суспільстві існує прошарок людей, які за своїм психічним станом чи з інших причин не хочуть працювати. Інституціональне безробіття. Наступною формою природного безробіття є інституціональне безробіття, чи безробіття, викликане функціонуванням інфраструктури ринку праці, а також факторами, що деформують попит та пропозиція на цьому ринку. Інституціональнебезробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективні. Допустимо, неповна інформація про вакантні робочі місця. Змушене безробіття. Інший тип безробіття являє собою так зване змушене безробіття, що диктується змінами, які відбуваються, у господарській діяльності, пов'язаними з технологічними переворотами, зрушеннями в галузевій структурі суспільного виробництва, змінами в територіальному розміщенні продуктивних сил. Технологічне безробіття. Технологічне безробіття пов’язане технологічними принципами функціонування виробництва, основними з яких є інструменталізація, механізація й автоматизація. Дана форма безробіття відноситься до новітніх форм скорочення зайнятості робочої сили. Вона пов'язана з впровадженням нової технології, заснованої на електронній техніці. Структурне безробіття. Структурне безробіття містить у собі ту частину незайнятої робочої сили, що вивільняється в результаті змін, які відбуваються, у структурі національної економіки. Регіональне безробіття. Регіональне безробіття пов'язане з цілим комплексом факторів історичного, демографічного, культурно-національного, соціально-психологічного характеру Приховане безробіття. Особливе місце в структурі внутрішнього безробіття займає приховане безробіття і застійне безробіття.

 

57. Банківська система. Банки, їх види та функції.

Банки є фінансово-кредитними установами, що обслуговують рух грошей і капіталів. Розвиток банків відбувався паралельно з розвитком кредитних відносин. Надання кредитів – одна з головних функцій банків. За надані кредити банк бере плату – банківський процент, а за вклади (депозити) сам платить процент. Різниця між процентами за кредит і процентами за вклади забезпечує банкові прибуток.

Банківська система ринкового типу, як правило, дворівнева. Вона складається з:

центрального банку (некомерційна державна або недержавна установа, яка виконує роль кредитного, емісійного і касового центру національної економіки. В Україні це НБУ.

комерційних банків (ділові фінансово-кредитні установи, що здійснюють пасивні (залучення вкладів), активні (надання позичок) та комісійні (обслуговування платежів клієнтів, зберігання цінних паперів, отримання грошей за зобов’язаннями –чеками, векселями) операцій).

Крім цього, виділяється ще група спеціалізованих фінансово-кредитних інституцій, діяльність яких обмежується певною сферою. Це – іпотечні банки, які надають позички під заставу нерухомості; інноваційні – під впровадження нових технологій; кредитні спілки (надають споживчий кредит).

Прибутковість банку оцінюють за нормою банківського відсотка.

Ефективність кредитної системи оцінюють за розміром одержа­ного прибутку, своєчасним поверненням позик, досягненням загаль­ної економічної ефективності, максимальною віддачею з кожної гро­шової одиниці кредитних вкладень.

Банківські операції - це головний зміст діяльності банків. Розрізняють активні, пасивні і посередницькі (комісійні) банківські операції.

Пасивні операції, за допомогою яких банки формують власні, залучені (депозити та вклади) та емісійні кошти для проведення в подальшому активних операцій. Власні кошти формуються за рахунок відрахувань з поточного прибутку, нерозподіленого прибутку або розміщення акцій (у випадку, коли банк за своєю організаційно-правовою формою АТ). В пасивних операціях центрального банку переважає емісія кредитних грошей (випуск банкнот), інвестиційних банків – випуск і розміщення цінних паперів. Отже, банки забезпечують концентрацію тимчасово вільних коштів і їх перерозподіл у ті сфери діяльності, де відчувається нестача грошових коштів.

Активні операції, за допомогою яких банк розміщує власні та залучені кошти. Це насамперед кредити та банківські інвестиції (вклад коштів в цінні папери).

Посередницькі (комісійні), пов'язані з використанням доручень клієнтів, за що останні мають платити особливу плату — комісійні (плата за консультації, здійснення довгострокових операцій тощо).


58. Інфляція: суть, причини, соціально-економічні наслідки.

 

Інфляція – тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

Інфляція вимірюється динамікою цін. Вона є обернено пропорційною величиною до цінової динаміки. Якщо впродовж року ціни зросли на 20 відсотків, то можна сказати, що на такий самий відсоток знецінилися гроші.

Найважливішими внутрішніми причинами інфляції в країнах СНД, у тому числі в Україні, є:

1. Глибока деформація основних пропорцій народного господарства.

2. Надмірна мілітаризація економіки.

3. Певна монополізація економіки

4. Дотація державою нерентабельних підприємств, колгоспів і радгоспів, неефективного капітального будівництва.

5. Руйнування старої грошово-кредитної й фінансової системи й запізніле формування нової, до того ж малоефективної, розлад системи безготівкових розрахунків, надмірний податковий прес, політика дешевих грошей НБУ в 1992 р. тощо.

6. Економічно недостатньо обґрунтовані рішення органів державної влади, які збільшували дефіцит державного бюджету.

7. Велика кількість посередників між виробниками й споживачем.

Зовнішні причини інфляції:

1. Зростання цін на імпортні товари та послуги. 2. Обмін у банках іноземної валюти на національну, оскільки на депозитних рахунках банків з'являються додатково випущені національні гроші. 3. Структурні світові кризи (енергетична, сировинна тощо), від'ємне сальдо торгового й платіжного балансу.

Інфляція посилює диспропорцію в економіці, дезорганізує господарські зв’язки, приводить до кризи державних фінансів, значно активізує спекуляцію та тіньову економіку, корупцію, посилює злочинність. Одним із негативних наслідків інфляції є зниження життєвого рівня населення. Інфляція знижує покупну спроможності грошової одиниці. Інфляція карає людей, які одержують відносно фіксований номiнальний прибуток. Інакше кажучи, вона перерозподіляє прибуток, зменшуючи його у одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи його у інших груп населення. Інфляція також погіршує становище землевласників, які отримують фіксовану ренту, тому що з плином часу вони одержуватимуть грошові одиниці, які матимуть меншу вартість. Меншою мірою жертвами інфляції опиняться деякі “білі комірці”, частина службовців державного сектору, прибуток яких визначається фіксованою тарифною сіткою, а також ті що живуть на фіксований прибуток по соціальному забезпеченню та інші трансфертні прибутки сім’ї. Люди, які проживають на нефіксований прибуток, спромагаються виграти від інфляції. Номiнальний прибуток таких сімей спромагається обігнати рівень цін чи вартість життя, внаслідок чого їх реальний прибуток збільшиться. Робітники, зайняті в галузях промисловості, яка розвиваються і представлені потужними профспілками, спромагаються досягти, щоб їх номiнальна зарплата йшла в ногу з рівнем інфляції або випереджала його.З іншого боку, від інфляції страждають і деякі наймані робітники. Ті, хто працює в нерентабельних галузях промисловості і позбавлені підтримки сильних, бойових профспілок, спромагаються опинитися в такій ситуації, коли зростання рівня цін випередить зростання їх грошового прибутку.Виграш від інфляції можуть одержати керівники фірм, інші одержувачі прибутку.

 

 

59. Види цінних паперів, їх характеристика.

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають відносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери об'єктивно необхідні, тому що вони, а) оперативно задовольняють потреби здійснення платежів; б) прискорюють і полегшують розрахунки між суб'єктами виробничо-комерційної діяльності; в) дають змогу вирішувати проблеми надійності гарантій у вигляді застав на укладені угоди тощо.

Залежно від цільової спрямованості випуску та змісту операцій, що проводяться з використанням цінних паперів, всі вони поділяються на декілька видів. Основними критеріями класифікації видів цінних паперів є:– умови одержання та погашення капіталу;– надання прав інвесторам та емітентам;– умови обігу цінних паперів. До основних видів цінних паперів, що наявні в Україні сьогодні, зараховують: Пайові цінні папери є свідченням пайової участі інвестора у власному капіталі емітента..До пайових цінних паперів належать акції та інвестиційні сертифікати. Акція – це цінний папір, що є свідченням вкладів інвестора до статутного капіталу акціонерного товариства, на основі чого він одержує права, передбачені установчими документами.

Боргові цінні папери – це папери, які засвідчують відносини позики. Вони передбачають, що емітент має зобов’язання сплатити їх власникиу в установлений термін номінальну вартість цінного папера та виплатити дохід чи надати інші майнові права. В Україні до боргових цінних належать: Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачення строк, з виплатою фіксованого щорічного відсотка. Вексель – це цінний папір, за яким боржник має безумовне грошове зобов’язання сплатити у певний період зазначену суму грошей власникові векселя. Іпотечними є цінні папери, випуск яких забезпечується іпотечним покриттям. В Україні використовують такі види іпотечних цінних паперів: іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати Фонд операцій з нерухомості. До товарозпорядчих цінних паперів належать: Коносамент – документ,який перевізник вантажу видає власникові і який засвідчує прийняття цінностей для перевезення морським шляхом і отримання зобов’язань передати його вантажоодержувачу в порт призначення. Приватизаційні папери засвідчують права власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового та земельного фондів. Приватизаційними паперами є: приватизаційні майнові сертифікати, приватизаційні житлові чеки, приватизаційні земельні бони. Допохідних цінних паперів в Україні зараховують: Варрант – це похідний цінний папір, який надає його власникові право на придбання певної кількості емісійних цінних паперів встановленого виду та категорії у визначені строки. Опціон – це цінних папір, що засвідчує право придбання емісійних цінних паперів на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на час укладання контракту. Фючерс – це цінний папір, що надає право придбати емісійні цінні папери, товари або кошти на визначених умовах у майбутні періоди з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань.

 

.


60. Роль фондової біржі в ринковій економіці.

Фондова біржа - організаційна форма спеціалізованого ринку, де здійснюється торгівля цінними паперами (акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, які забезпечують рух кредитних ресурсів і валютних цінностей та формування їх біржового курсу. На відміну від товарних бірж, які здійснюють регулюючий вплив на рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу.

Економічна роль біржової торгівлі відбивається в функціях, що виконуються біржами в сучасних умовах з метою реалізації їх основного завдання. Біржа надає засобам масової інформації численні дані про біржові ціни, компанії, що торгують на біржі, про ринкову кон'юнктуру, прогнози різних ринків і т. д. Інформації на діяльність сучасної біржі в розвинених країнах настільки значна, що до 30% своїх прибутків вона отримує від продажу біржової інформації. До загальноринкових функцій належать такі: • комерційна функція, тобто одержання прибутку від операцій на даному ринку; • цінова функція, тобто формування цін, їхній постійний рух; • інформаційна функція, тобто доведення до своїх учасників інформації про обсяги й об'єкти торгівлі, її учасників; • регулююча функція, тобто визначення правил торгівлі й участі в ній, порядок вирішення спорів між учасниками, установлює пріоритети, органи контролю і т.п. До специфічних функцій фондового ринку можна віднести наступні: • перерозподільна функція; • функція страхування цінових і фінансових ризиків; • накопичувальна функція. Таким чином, основним завданням і функцією біржі є надання її членам, що торгують, «фізичних» засобів для укладання угод і проведення пов'язаних з цим операцій.

Отже, фондова біржа є складовою частиною ринкової економіки та відіграє суттєву роль у її розвитку й функціонуванні.

 

61. Соціально-економічні насідки інфляції.

 

Інфляція посилює диспропорцію в економіці, дезорганізує господарські зв’язки, приводить до кризи державних фінансів, значно активізує спекуляцію та тіньову економіку, корупцію, посилює злочинність. Одним із негативних наслідків інфляції є зниження життєвого рівня населення.

Інфляція знижує покупну спроможності грошової одиниці. Інфляція карає людей, які одержують відносно фіксований номiнальний прибуток. Інакше кажучи, вона перерозподіляє прибуток, зменшуючи його у одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи його у інших груп населення. Інфляція також погіршує становище землевласників, які отримують фіксовану ренту, тому що з плином часу вони одержуватимуть грошові одиниці, які матимуть меншу вартість. Меншою мірою жертвами інфляції опиняться деякі “білі комірці”, частина службовців державного сектору, прибуток яких визначається фіксованою тарифною сіткою, а також ті що живуть на фіксований прибуток по соціальному забезпеченню та інші трансфертні прибутки сім’ї.

Виграш від інфляції можуть одержати керівники фірм, інші одержувачі прибутку. Інфляція може також розчарувати власників заощаджень. Зі зростанням цін реальна вартість чи покупна спроможність заощаджень, відкладених на “чорний день”, зменшується. Під час інфляції зменшується реальна вартість термінових вкладів в банку, страхових полiсів, щорічної ренти і інших паперових активів з фіксованою вартістю, яких колись вистачало, щоб упоратись з важкими непередбаченими обставинами чи забезпечити спокійний вихід на пенсію. Для боротьби з інфляцією необхідно усунути причини, які її зумовили, зокрема здійснювати державне регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції. Але навіть якщо усунути всі причини, що породжують інфляцію, вона певною мірою може тривати внаслідок інфляційних очікувань населення - вони продовжують ще деякий час купувати товари “про запас”.

 

62. Характеристика прибутку як доходу підприємця.

 

Прибуток (англ.) — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії. Економічний зміст прибутку Гроші — Товар — Гроші.

Прибуток є однією з основних економічних категорій, що відображає відносини, які складаються в процесі виробництва. Розглядаючи сутність прибутку, слід у першу чергу відмітити такі його основні характеристики:- прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал у певний вид діяльності з метою досягнення певного комерційного успіху;- прибуток не є гарантованим доходом підприємця на вкладений капітал у той чи інший бізнес, а результатом вмілого й успішного здійснення цього бізнесу. Тому прибуток, у певній мірі, – це плата за ризик здійснення підприємницької діяльності. Рівень прибутку і рівень підприємницького ризику знаходяться між собою у прямопропорційній залежності; - прибуток характеризує не весь дохід, одержаний у процесі підприємницької діяльності, а лише ту частину доходу, яка «очищена» від понесених витрат на здійснення цієї діяльності;- прибуток є вартісним показником, який виражений у грошовій формі. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:здійснювати маркетингові дослідження і обґрунтувати свою виробничу програму;нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг (чим більший обсяг виробництва, тим більша маса прибутку); розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);створювати конкурентноспроможні умови продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, терміни постачання, обслуговування покупців, рівень сервісу і т.д.); грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту;третє джерело пов’язане з інноваційною діяльністю підприємства. Його використання пов’язане з постійним оновленням продукції, що випускається, забезпеченням її конкурентоспроможності, ростом обсягів реалізації і збільшенням маси прибутку.

 

 

´


63. Основні види доходів в ринковій економіці, їх характеристика.

Дохід - це певна кількість засобів в грошовій, або натуральній формі, що одержується в результаті підприємницької, або будь-якої іншої діяльності. При створені доходу вироблена продукція реалізується на ринку і перетворюється в грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий (валовий) доход, який належить розподілити. Тому правильне розуміння змісту усієї теми потребує з’ясування однієї із важливих стадій суспільного відтворення - стадії розподілу, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживанням.

При цьому треба зрозуміти, що об'єктивно розподіл доходів залежить від того, що новостворена вартість складається з необхідного продукту, який іде на задоволення особистих потреб безпосередніх виробників, і додаткового продукту, який використовується для задоволення загальних суспільних потреб. Необхідно з’ясувати структуру доходів, мати чітке уявлення про доходи, які безпосередньо пов'язані з результатами праці (про частину з них буде йти мова в наступних питаннях), доходи, які безпосередньо не зв’язані з результатами праці і доходи від власності.

Доход - це соціальна оцінка результатів діяльності економічного суб'єкта.

З погляду джерел одержання, доходи діляться на «ринкові» й «неринкові».

Головні характеристики ринкового доходу:

1) грошова форма;

2) сума, регулярно й законно вступник у розпорядження суб'єкта;

3) доход одержує суб'єкт у результаті ринкової діяльності, тобто величина доходу визначається попитом та пропозицією на даний вид діяльності.

До ринкових доходів ставляться: зарплата працівників у ринковому й державному секторі економіки; прибуток великих і дрібних фірм; рента земельних власників, відсотки, дивіденди й т.д.

Неринкові види доходів характеризуються своєю невідповідністю ринковим характеристикам або за формою — заробітна плата в «товарному», а не грошовому вираженні, або по змісту: трансферні платежі — доход, одержуваний поза залежністю від попиту та пропозиції на відповідний вид діяльності (грошові посібники й пенсії малозабезпеченим громадянам, інвалідам, пенсіонерам, безробітним, гарантованою державою мінімальна заробітна плата).

З погляду законності джерел надходження доходів, доходи діляться на легальні й кримінальні («тіньові»).
К «тіньовим» ставляться доходи, одержувані або в законному бізнесі (у результаті відхилення від податків), або в незаконному (рекет, шахрайство, контрабанда й т.д.).

З погляду впливу рівня цін на величину доходів розрізняють номінальний і реальний доход.

Номінальний дохід — сума грошей, що надходить у розпорядження одержувача. Реальний дохід — та кількість товарів і послуг, яку можна придбати на дану кількість номінального доходу. При незмінному номінальному доході реальний доход може як знизитися (при росту цін), так і зрости (при падінні цін).

Особистий доход ділиться на три частини: на оплату податків, на поточне споживання й на особисті заощадження. Доход, що залишився після сплати податків, називається чистим особистим доходом. Величина що зберігає й споживаної частини чистого доходу виступає своєрідним «барометром» розвитку економіки. Так, в умовах галопуючої інфляції чистий доход може повністю споживається, при високому ж рівні відсотка росте зберігає частина, що, доходу, а при стабільному розвитку економіки й зниженні рівня податків - зростають обидві частини чистого доходу. Отже, величина кожної частини чистого доходу залежить від макроекономічних процесів: рівня податкового тягаря; рівня банківського відсотка; рівня інфляції.

 

64. Види підприємств за розміром та їх характеристика

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Виробництво в ринковій економіці здійснюють у різних формах ділової організації: від мініатюрних майстерень, що перебувають в одноосібній власності, до гігантських акціонерних товариств, що панують у ринковій економіці. У промисловості України діє понад 31,7 тис. підприємств, більшість з яких — малі. За розміром підприємства розрізняються як малі, середні та великі. До малих підприємств українським законодавством віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15—200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій, страховій та інших сферах. Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон’юнктурні зміни, забезпечують насичення ринку товарами, послугами, сприяють послабленню монополізму. Особливо важливе значення цих підприємств — у розвитку сфери послуг і торгівлі. Через свою масовість малі підприємства забезпечують удвічі більшу зайнятість населення на нових робочих місцях, ніж великі підприємства. Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях. Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають у тому, щоб використати переваги, зумовлені зростанням масштабів виробництва.

 


65. Комерційні банки. Види банківських операцій.

Комерційний банк — банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами, здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів. Комерційні банки виступають посередниками між тими клієнтами, які мають тимчасово вільні кошти, і тими, які цих коштів потребують. Мотивом такого посередництва є отримання банківського прибутку. Як показує практика, для успішної роботи банки не можуть використовувати тільки власний капітал, тому основну частку повинен становити позичений капітал (кошти).

В залежності від економічного змісту всі операції комерційних банків поділяють на:

— пасивні операції. Вони забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому для забезпечення своєї діяльності та ліквідності, отримання доходу за рахунок проведення активних операцій. До них відносять: залучення коштів на банківські рахунки (поточні, депозитні), недепозитне залучення коштів (одержання кредитів на міжбанківському ринку, випуск банківських векселів, облігацій та інших зобов'язань);

— активні операції. Це розміщення банками власних і залучених коштів із метою отримання прибутку і забезпечення своєї ліквідності. Вони тісно пов'язані з пасивними операціями. До них належать: операції по видачі кредитів, операції з цінними паперами, формування касових залишків і резервів, формування інших активів;

— банківські послуги. Банківський портфель ділиться на 2 групи: короткострокові цінні папери (для забезпечення ліквідності) та середньо- і довгострокові цінні папери (сприяють підвищенню якості балансу комерційних банків) — їх називають інвестиційними операціями.







Дата добавления: 2015-10-18; просмотров: 433. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Метод Фольгарда (роданометрия или тиоцианатометрия) Метод Фольгарда основан на применении в качестве осадителя титрованного раствора, содержащего роданид-ионы SCN...

Потенциометрия. Потенциометрическое определение рН растворов Потенциометрия - это электрохимический метод иссле­дования и анализа веществ, основанный на зависимости равновесного электродного потенциала Е от активности (концентрации) определяемого вещества в исследуемом рас­творе...

Гальванического элемента При контакте двух любых фаз на границе их раздела возникает двойной электрический слой (ДЭС), состоящий из равных по величине, но противоположных по знаку электрических зарядов...

Машины и механизмы для нарезки овощей В зависимости от назначения овощерезательные машины подразделяются на две группы: машины для нарезки сырых и вареных овощей...

Классификация и основные элементы конструкций теплового оборудования Многообразие способов тепловой обработки продуктов предопределяет широкую номенклатуру тепловых аппаратов...

Именные части речи, их общие и отличительные признаки Именные части речи в русском языке — это имя существительное, имя прилагательное, имя числительное, местоимение...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия