Вопрос №1. З дисципліни «Мікроекономіка» Студента: Брюхань Тетяна Олександрівна Група: Ф-11 № залікової книжки Науковий

З дисципліни «Мікроекономіка»

Студента:	Брюхань Тетяна Олександрівна
Група:	Ф-11
№ залікової книжки
Науковий керівник	Олексич Дмитро Володимирович

№ розрахунково-аналітичного завдання № 32

 

 

Суми УАБС НБУ 2012

На товарному ринку є три продавці і три покупці. Для яких характерні індивідуальні функції пропозиції відповідно:

Qˢ₁ = 2P – 10; Qˢ₂ = P – 16; Qˢ₃ = 6,6P - 40

і функції попиту:

Q^D₁ = 45 – 1,5P; Q^D₂ = 8 - 0,5P; Q^D₃ = 15 – 3P

За поданими таблицями ми обираємо індивідуальний варіант і підставляємо відомі коефіцієнти:

h = 40, g = 45, w = 6,6, z = 1,5. Звідси ми отримуємо функції пропозиції та попиту:

Q^s₁= 2P-10; Q^D₁= 45 – 1,5P;

Q^s₂= P-16; Q^D₂= 8-0,5P;

Q^s₃= 6,6P - 40; Q^D₃= 15-3P;

Розглянемо для початку функцію пропозиції індивідуально для кожного продавця, визначивши мінімальну ціну, за якою продавець може реалізувати свій товар на ринку

Q^S₁ = 2P – 10 = 0 => Р = 5 – для першого продавця

Q^S₂ = P - 16 = 0 => P = 16 – для другого продавця

Q^S₃ = 6,6P - 40 = 0 => P = 6,06 – для третього продавця

Проаналізувавши дані,які ми отримали,можемо скласти інтервали цін:

1) 5 < P ≤ 6,06

2) 6,06 < P ≤ 16

3) P > 16

Отже,знаючи інтервали мінімальних цін і кількість продавців,які готові реалізувати свої товари за мінімальною ціною,складемо сукупну функцію пропозиції, шляхом додавання функцій пропозицій, які входять до відповідних інтервалів

2P – 10, при 5 < P ≤ 6,06; Р = 5

Q^S_сукуп. = 2P – 10 + 6,6P – 40 = 8,6P – 50, при 6,06 < P ≤ 16

2P – 10 + P – 16 + 6,6P – 40 = 9,6P – 66, при P > 16

Функцію пропозиції будемо будувати за такими точками (рис. 1)

P₁ = 5, тоді Q₁ = 2P – 10 = 0; (5;0)

P₂ = 6,06, тоді Q₂ = 8,6P – 50 = 8,6*6,06 – 50 = 2,1; (6,06;2,1)

P₃ = 16,тоді Q₃ = 9,6P – 66 = 9,6*16 – 66 = 87,6; (16;87,6)

Також візьмемо точку більше «16», наприклад «20», тоді:

P₄ = 20, Q₄ = 9,6P – 66 = 9,6*20 – 66 = 126; (20;126)

 

Рис. 1

Під пропозицією розуміють ту кількість товарів (або послуг), яку бажають і можуть поставити на ринок або надати споживачам виробники за кожної даної ціни. Функція попиту є завжди висхідною, що відомо як закон пропозиції, у відповідності з яким чим вища ціна даного товару, тим більший обсяг його пропозиції. Розглянемо на прикладі:

Нехай початкова ціна =5,8. При такій ціні обсяг реалізованої продукції дорівнював:

Q^S₁ = 53 – 2P = 53 – 2*5,8 = 41,4

Через деякий час ціна зросла і стала становити =10, а тому обсяг реалізованої продукції також змінився і став дорівнювати:

Q^S₂ = 53 – 2P = 53 – 2*10 = 33

 

Для того, щоб підтвердити дію закону пропозиції знайдемо різницю обсягів реалізованого товару:

ΔQ = Q^S₁ – Q^S₂ = 41,4 – 33 = 8,4

Крива пропозиції показує, яку кількість товару готовий поставити на ринок виробник за різними цінами в даний час. Отже, на графіку чітко показано, що між ціною і кількістю реалізованої продукції існує прямо пропорційна залежність – зі збільшенням ціни кількість продукції поставленої на ринку збільшується.

Дослідимо функцію попиту та визначимо максимальні ціни за якими покупці зможуть придбати товар:

1) = 45 – 1,5P;

45 – 1,5P = 0 → = 30 – для першого покупця;

2) = 8 – 0,5P;

8 – 0,5Р = 0 → = 16 – для другого покупця;

3) = 15- 3P;

15 – 3Р = 0 → = 5 – для третього покупця.

Проаналізувавши платоспроможність кожного покупця, складемо інтервали цін:

1) 16 < Р ≤ 30;

2) 5 < Р ≤ 16;

3) 0 < Р ≤ 5.

Отже, знаючи інтервали максимальних цін і кількість покупців, які готові придбати товар за максимальною ціною складемо сукупну функцію попиту, шляхом додавання функцій, які входять до відповідних інтервалів.

 

45 – 1,5Р, при 16 < Р ≤ 30;

= 8 – 0,5Р + 45 –1,5Р = 53 – 2Р, при 5 < Р ≤ 16;

45 – 1,5Р + 8 – 0,5Р + 15 – 3Р = 68 – 5Р, при 0 < Р ≤ 5.

Функцію попиту будемо будувати за такими точками (рис.3):

P₁ = 30, тоді Q₁ = 45 – 1,5*30 = 0; (45; 0)

P₂ = 16, тоді Q₂ = 53 – 2*16 = 21; (16;21)

P₃ = 5, тоді Q₃ = 68 – 5*5 = 43; (5;43)

Також візьмемо точку = 0, тоді Q₄ = 68 – 5Р = 68 – 0 = 0;(0;68)

 

Ринковий попит — загальний обсяг продажу на ринку певного товару, у певному регіоні, у певний період, на певних торгових підприємствах, за певної програми маркетингу. Крива ринкового попиту складається з кривих індивідуального попиту споживачів.

Отже, збільшення кількості споживачів на ринку товарів завжди буде зміщувати криву попиту вправо, і навпаки.

Ринковий попит, як і індивідуальний, залежить від ціни конкретного

товару, ціни на альтернативний та доповнюючі товари, рівня доходів і

купівельної спроможності окремих споживачів, характеру особистих

потреб залежно від соціальних, національних умов і суспільних цінностей. Графічно цей зв‘язок зображується кривою попиту, яка моє спадний нахил. Рух точки по кривій попиту D означає зміну величини попиту залежно від ціни. Розглянемо на прикладі:

Нехай початкова ціна P₁ = 1,6. При такій ціні попит на продукцію становив:

Q^D₁ = 68 – 5P = 68 – 5*1,6 = 60

Через деякий час ціна на товар зросла і P₂ = 13, а тому обсяг придбаної продукції також змінився:

Q^D₂ = 53 – 2P = 53 – 2*13 = 27

Для того,щоб підтвердити дію закону знайдемо різницю обсягів придбаного товару:

ΔQ = Q^D₁ – Q^D₂ = 60 – 27 = 33

Отже, проаналізувавши отримані дані, переконуємося, що зі збільшенням ціни попит на продукцію зменшується.

Якщо споживачі очікують, що товар Х продаватиметься за ціною, нижчою від рівноважної, і планують купити більше товару, ніж підприємства готові за такої ціни запропонувати, то в економіці виникає дефіцит. А ситуація, коли розмір пропозиції товару за певної ціни перевищує обсяг попиту на цей товар називається надлишком пропозиції.

Так при ціні Р = 16 галузевий попит менший за пропозицію:

Q^D = 53 – 2P = 53 – 2*16 = 53 – 32 = 21;

Q^S = 8,6P – 50 = 8,6*16 – 50 = 137,6 – 50 = 87,6.

Q^D < Q^S – надлишок продукції.

При ціні Р = 6,06 галузева пропозиція менша від попиту:

Q^D = 53 – 2P = 53 – 2*6,06 = 53 – 12,12 = 40,88;

Q^S = 8,6P – 50 = 8,6*6,06 – 50 = 52,116 – 50 = 2,1;

Q^D > Q^S – дефіцит продукту.

Точка перетину кривої попиту (D) і кривої пропозиції (S) – це точка їх рівноваги. У точці перетину кривої попиту (D) і кривої пропозиції (S) обсяг попиту буде дорівнювати обсягу пропозиції. Завдяки такому співвідношенню встановлюється ціна рівноваги, яка і покупців, і продавців однаково задовольняє.

Отже, галузеві криві попиту і пропозиції перетнуться на ділянках ліній:

= 53 – 2P та = 8,6P – 50.

53 – 2P = 8,6P – 50;

10,6Р = 103;

Р = 9,7 –рівноважна ціна ().

Рівноважний обсяг дорівнює:

= =

Q_гал. = 53 – 2Р = 53 – 2*9,7 = 53 – 19,4 = 33,6 – рівноважний обсяг.

Знайдемо обсяг продукції при рівноважній ціні Р = 9,7 для кожного покупця і кожного продавця.

Для продавців:

1) Q^S₁= 2P – 10 = 2*9,7 – 10 =9,4 (одиниць продукції);

2) Q^S₂= P – 16 = 9,7 – 16 = - 6,3 -продавець не приймає участі у продажі;

3) Q^S₃= 6,6P - 40 = 6,6*9,7 – 40 = 64,02 – 40 =24,02(одиниць продукції).

 

Для покупців:

1)Q^D₁ = 45 – 1,5P = 45 – 1,5*9,7 = 30,45 (одиниць продукції);

2)Q^D₂ = 8 – 0,5P = 8 – 0,5*9,7 = 3,15 (одиниць продукції);

3) Q^D₃ = 15 – 3P = 15 – 3*9,7 = 15 – = - 14,1 – покупець не бере участі у придбанні блага.

Представимо рішення графічно (рис.3):

Таким чином ми з‘ясували, що результатом взаємодії ринкового попиту і ринкової пропозиції є встановлена ринком ціна рівноваги, коли обсяг закупівлі-продажу досягає максимального рівня, але встановлена на ринку рівновага постійно порушується зі зміною попиту і пропозиції. Рівновага ринку може порушуватись під дією певних факторів. У цих випадках реальна ціна буде відхилятись від рівноважної. За будь-якої ціни, відмінної від рівноважної, баланс попиту і пропозиції порушується, ринкова рівновага втрачається.Ціна ринкової рівноваги досягається під дією конкурентних ринкових сил стихійно, в "автоматичному режимі". Проте, якщо хтось (наприклад, монополія чи держава) здобуває можливість суб'єктивно впливати на процес ціноутворення (як правило, у власних інтересах), ринкова рівновага буде порушуватись.

На вільному ринку відхилення рівня ціни від рівноваги обов'язково приведе до вирівнювання величин попиту і пропозиції за нового рівня ціни рівноваги. При цьому надлишок пропозиції тисне на ціну вниз, а надлишок попиту піднімає ціни вгору, що створює компромісну ціну ринкової рівноваги. Так діє стихійний і об'єктивний ринковий механізм ціноутворення. Але, коли є стійкі обмеження рівня ціни, рівновага такого ринку стихійко і об'єктивно не відновлюється. Рівновага ринку може порушуватись і внаслідок зміни обсягу попиту чи обсягу пропозиції і відновлюватись лише за відповідної зміни рівня рівноважної ціни.

Найпростішою динамічною моделлю є “павутиноподібна” модель. «Павутиноподібна» модель — одна з динамічних моделей ціноутворення, яка описує наступний процес: траєкторію коригування цін і обсягу виробництва при русі від одного стану рівноваги до іншого. Ця модель може використовуватися для опису коливань цін на ринку сільськогосподарської продукції, на біржовому та інших ринках, де пропозицію реагує на зміни цін з деяким запізненням. Найпростішою динамічною моделлю є “павутиноподібна” модель.

Щоб розрахувати коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту та кривої пропозиції,потрібно застосувати формулу:

Е^D_p= × |

Попит:

1) 16 < Р ≤ 30

P₁ = 30 Q₁ = 0

P₂ = 16 Q₂ = 21

E^D_p = × |=|-3,2| = 3,2

2) 5 < Р ≤ 16

P₁ = 16 Q₁ = 21

P₂ = 5 Q₂ = 43

E^D_p = × | = |- 0,76| = 0,76

3) 0 < Р ≤ 5

P₁ = 5 Q₁ = 43

P₂ = 0 Q₂ = 68

E^D_p = × | = |- 0,2| = 0,2

 

Пропозиція:

1) 5 < P ≤ 6,06

P₁ = 5 Q₁ = 0

P₂ = 6,06 Q₂ = 2,12

Е^D_p=| × = 10,4

2) 6,06 < P ≤ 16

P₁ = 6,06 Q₁ =2,12

P₂ = 16 Q₂ = 22

Е^D_p=| × = 2,75

3) P > 16

P₁ = 16 Q₁ =22

P₂ = 20 Q₂ = 60

Е^D_p=| × = 3,6

Підвищення ціни на товар приводить до зменшення попиту на нього і збільшення пропозиції цього товару. Зниження ціни має протилежний ефект: попит на товар зростає, а пропозиція його падає. Тобто попит і пропозиція змінюються залежно від зміни ціни. Але в багатьох випадках урахування даної загальної закономірності недостатнє для визначення економічних процесів, оскільки різні товари по-різному реагують на зміну цін. Ступінь чутливості функціонально пов'язаних між собою величин можна вимірювати в абсолютних показниках як похідну функції. Або ж її можна вимірювати у відносних показниках як співвідношення процентних змін. Відносний показник має переваги, оскільки не залежить від одиниць вимірювання. Тому в економічному аналізі частіше застосовується саме показник процентних змін, який дістав назву еластичності.
Залежно від абсолютного значення розрізняють п'ять видів еластичності попиту.

Ed > 1, попит еластичний.

Відносна зміна у величині попиту є більшою за відносну зміну ціни

% Qd>% P.

| Ed| < 1, попит нееластичний.

Відносна зміна у величині попиту є меншою за відносну зміну ціни.

% Qd<% P.

| Ed| = 1, попит одинично-еластичний.

Відносна зміна у величині попиту дорівнює відносній зміні ціни.

|Ed| = 0, попит абсолютно нееластичний.

|Еd |= ~, попит безмежно – еластичний.

Еластичність пропозиції (Es) за ціною визначається відношенням відсотка зміни ве­личини пропозиції товару до відсотка зміни його ціни:

Es=% Qs / % P

Залежно від абсолютного значення дугової еластичності пропозиції розрізня­ють п'ять її видів.

|ES| >1, пропозиція еластична

% QS > % Р

|ES| <1, пропозиція нееластична

% QS < % Р

|ES| =1, пропозиція одинично-еластична

% QS = % Р

| ES | =0, пропозиція абсолютно нееластична

% QS = 0% Р

|ES| = ∞, пропозиція безмежно еластична

% QS = ∞% Р

Зауважимо, що еластичність попиту завжди має від'ємне значення. Знак "мінус" підкреслює обернену залежність між ціною і величиною попиту. Економісти зазвичай опускають знак "мінус" і звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності попиту за ціною.

Отже, еластичність - як міра чутливості функціонально пов'язаних величин - обчислюється як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних.

Надлишок (чистий зиск споживача) — це зиск від торгівлі, одержаний покупцем, величина якого відповідає різниці між сумою грошей, яку покупці згодні заплатити за даний товар, і реальними витратами на його придбання. При графічному зображенні величина споживчого надлишку дорівнює площі вертикально заштрихованого трикутника. Величина надлишку (чистого зиску) виробника - це різниця між сумою грошей, яку виробники готові витратити на виробництво і реалізацію даного товару, і їх реальними доходами від його продажу. На графіку величина надлишку виробника дорівнює площі горизонтально заштрихованого трикутника Сума величин вказаних вище надлишків характеризує суспільну вигоду, що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто у зв'язку з існуванням ринку взагалі

 

- надлишок споживача

 

 

- надлишок виробника

 

 

Серед методів впливу на механізм ринкового ціноутворення найпоширеніші такі:

Встановлення максимальних цін. Це означає, що держава забороняє підвищувати ціни вище певного рівня. Це робиться для захисту інтересів споживачів від надмірного зростання цін. Контроль за цінами може бути запроваджений, наприклад, щоб утримувати темпи інфляційного зростання, запобігати отриманню монопольними об’єднаннями надприбутків у період тимчасової відсутності товарів.

Але якщо встановлена державою максимальна ціна продажу товару буде нижча, ніж ціна, що склалася внаслідок “природних” економічних обставин на вільному від обмежень ринку, це може призвести до того, що виробникові товарів буде не вигідно реалізовувати товари за встановленими державою цінами. Наслідком можуть бути:

• зникнення певних товарів з ринку;

• виникнення черг;

• нормування товарів;

• пошуки легальних шляхів подолання обмежень;

• накопичення товарів;

• “чорний ринок”.

Встановлення мінімальних цін. Уряд встановлює мінімальні ціни, вищі за ціни, які б склалися на ринку з об’єктивних причин, що призводить до утворення надлишкової пропозиції, скорочення виробництва і встановлення ціни ринкової рівноваги на мінімальному рівні.

Створення резерву товару. Система регулювання цін, як правило, запроваджується разом з планами створення резервів товару. Коли на ринку існує надлишок певного, виду товару і при цьому ціни на нього падають, урядові органи купують товари. За рахунок цього створюється резервний запас. Якщо на ринку утвориться дефіцит певного виду товару і ціни на нього значно зростуть, споживачам пропонуватимуться товари з резервних запасів, що призведе до цінової стабілізації.

Частіше створюються запаси сільськогосподарської продукції, оскільки обсяг поставок цієї продукції щороку різний і в основному залежить від урожаю. Створення резервних запасів зумовлено необхідністю постійно забезпечувати населення потрібними товарами, а також його захисту від різких коливань цін.

В Україні ціни регулюються за допомогою законодавства про ціноутворення, що складається з Закону України “Про ціни і ціноутворення”, нормативних актів, які видано відповідно до нього, та стосуються політики ціноутворення.

Політика ціноутворення — складова загальної економічної і соціальної політики України, спрямована на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій

та адміністративно-територіальних регіонів республіки;

• існування збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

• протидії монопольним тенденціям виробникам продукції, товарів і послуг;

• об’єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

• розширення сфери застосування вільних цін;

• підвищення якості продукції;

• соціальних гарантій, в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів;

• створення необхідних економічних гарантій для виробників;

• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, заходи щодо демонополізації економіки дали можливість скасувати державне регулювання цін (тарифів) на значну частину товарів, які реалізуються в Україні. Державне регулювання цін (тарифів) нині здійснюється, як правило, лише на продукцію і послуги суб’єктів природних монополій та частини інших монопольних утворень регіонального рівня. З іншого боку, товари (роботи, послуги), щодо яких здійснюється державне регулювання цін (тарифів), становлять значну частину внутрішнього валового продукту України, тому помилки у застосуванні державного регулювання цін (тарифів), особливо щодо монопольних утворень, лягають тягарем на всю економіку країни.

В Україні ціни підлягають регулюванню з таких причин:

по-перше, є такі галузі господарства, які мають монопольний характер, тобто там немає практики вільного ціноутворення через відсутність конкуренції. Тому такі підприємства можуть встановлювати монопольні чи дискримінаційні ціни;

по-друге, в деяких галузях в окремі періоди може різко скоротитися пропозиція товарів і послуг або значно зрости попит.

Щоб запобігти цьому, держава може скористатися своїм впливом на ціноутворення, тобто встановити певний рівень цін, який не може бути порушений.

За загальним правилом, державне регулювання цін (тарифів) встановлюється на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги суб’єктів природних монополій і суб’єктів господарювання з числа тих, яких включено до переліку підприємців, що займають монопольне становище на загальнодержавних та регіональних ринках, а також до осіб, які порушують законодавство про захист економічної конкуренції України шляхом встановлення монопольних або дискримінаційних цін.

Ціни регулюються шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько-збутових націнок, граничних нормативів рентабельності або запровадженням обов’язкового декларування зміни цін. Рішення про запровадження державного регулювання, приймають уповноважені на те органи державної виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

 

Вопрос №1

На международную миграцию трудовых ресурсов влияют:

	демографическая ситуация в стране +
	высокий уровень безработицы внутри страны +
	различия в уровнях оплаты труда +
	избыток капитала внутри страны
	низкие темпы экономического роста