Активні методи навчання

 

Методи, які значно підвищують активність учня у пізнанні, називають активними. До них

належать вже знайомі вам евристична бесіда, дискусія, самостійна робота з книгою,

дослідницький метод. Крім цих, існує ще низка специфічних методів, які дозволяють максимально

наблизити навчання до реальних умов життя, практично використовувати набуті знання в

нестандартних ситуаціях.

Аналіз конкретних ситуацій (САSE – метод). Конкретна ситуація – це подія, яка містить

в собі суперечність(конфлікт) або вступає в протиріччя з довкіллям. Як правило, це небажане

порушення або відхилення в соціальних, економічних, організаційних, виробничих і

технологічних процесах. Цей метод розвиває здатність учнів аналізувати нетрадиційні ситуації,

вчить їх самостійно формулювати завдання і шукати шляхи їх вирішення, використовуючи при

цьому літературні джерела: словники, підручники, посібники, довідники. Навчальне заняття із

застосуванням цього методу відбувається за такими етапами: 1) введення в проблему; 2)

постановка задачі; 3) поділ на мікрогрупи; 4) робота мікрогруп над ситуацією;

5) групова дискусія; 6) підсумкова бесіда.

Метод інциденту. Інцидент – це переважно критична ситуація, коли приймати рішення

потрібно в несприятливих умовах: дефіцит часу, аварійна обстановка. Цей метод спрямований на

подолання інертності і прийняття відповідального рішення у напружених умовах, тренування

реакції учнів у екстремальних ситуаціях.

Метод „ мозкового штурму” („ мозкової атаки”). „Мозковий штурм” – це „ штурм”

поставленої проблеми. Цей метод спрямований на активізацію творчої думки учнів. Для цього

використовуються засоби, які знижують критичність і підвищують впевненість особистості у собі.

По-перше, перед початком „ мозкового штурму” дається інструкція: групі „ генераторів ідей” –

висловлювати будь-які ідеї і записувати їх (навіть найнесподіваніші і абсурдні), групі „ експертів”

– забороняється критикувати висловлені ідеї. По-друге, при застосуванні цього методу має бути

створена особлива атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння, співчуття. Етапи „ мозкового

штурму” можуть бути такими:

– формулювання проблеми (проблем);

– поділ на мікрогрупи з виділенням „ генераторів ідей” та „ експертів”;

– встановлення чітко лімітованого регламенту роботи – „ штурму”;

– відбір експертами найкращих ідей;

– підведення підсумків „ мозкового штурму”.

Метод „ круглого столу ”. ” Круглий стіл” – це зустріч зі спеціалістами з певної проблеми:

вченими, практиками, представниками громадських організацій, державних органів, діячами

мистецтва тощо. Це метод колективного обговорення певної проблеми. Щоб засідання „ круглого

столу” проходило активно і зацікавлено, необхідно налаштувати учасників на обмін думками і

підтримувати атмосферу вільного обговорення. Можна запропонувати для обговорення одну-дві

конкретні, гострі ситуації в даній сфері діяльності. Важливо, щоб запрошені на „ круглий стіл”

приходили не з доповідями, а з думками з даної проблеми. Для ілюстрації думок доцільно

використовувати аудіовізуальну наочність.

Метод синектики – спосіб стимулювання уяви, поєднання різнорідних елементів.

Зіткнення найнесподіваніших думок, незвичайних аналогій призводить до народження нових

підходів до розв’язання проблеми. Використовуючи цей метод, учні можуть імпровізувати,

шукати аналогії з інших областей знань або фантастичні аналогії, коли проблеми вирішуються

уявно, як у казці, суб’єктивні чи символічні аналогії. Суб’єктивні аналогії базуються шляхом

уявлення себе певним об’єктом. При символічних аналогіях окремі характеристики одного

предмета ототожнюються з характеристиками іншого. Фантастичні дозволяють ігнорувати будь-

які фізичні закони.

Метод сугестопедії – це метод навчання з елементами релаксації, навіювання, гри. На

відміну від інших словесних методів, де основним механізмом комунікативного впливу вчителя на

учнів є переконування, метод сугестопедії переважно опирається на навіювання як

інтелектуальний, образний та емоційний вплив. Важливо, щоб він мав чітку вимогу, добре володів

мовним апаратом, методом спілкування (вербального і невербального).

Метод ділової гри. Ділова гра використовується для розвитку творчого мислення,

формування практичних умінь і навичок. Вона дозволяє стимулювати зацікавленість, активізувати

сприймання навчального матеріалу.

А.А.Балаєв виділяє п’ять модифікацій ділових ігор:1 1) імітаційні ігри, які імітують

діяльність якої-небудь організації, підприємства чи його підрозділу; 2) операційні ігри, які

допомагають відпрацьовувати виконання певних специфічних операцій в умовах, які імітують

реальні; 3) рольові ігри, в яких відпрацьовується тактика поведінки, дії, виконання функцій і

обов’язків конкретною посадовою особою; 4) гра-інсценізація – це своєрідний „ діловий театр”,

коли розігрується певна ситуація, поведінка людей в цій ситуації; для методу інсценізації

складається спеціальний сценарій, де описуються ролі і завдання дійових осіб; 5) психодрама і

соціограма – ігри, близькі до попередніх, це теж театр, але соціально-психологічний, в якому

відпрацьовується уміння відчувати ситуацію в колективі, оцінювати і розуміти стан іншої людини,

уміння увійти з ним в продуктивний контакт.

Сценарій ділової гри включає: навчальну мету, опис проблеми, яка розглядається, її

обґрунтування, план ділової гри, зміст ситуації і характеристик дійових осіб, детальні інструкції

кожному учаснику.

Час проведення ділової гри залежить від її змісту і конкретних завдань (від 2 академічних

годин до кількох днів).

Важливе значення має етап аналізу, обговорення і оцінки результатів ділової гри. Тут

обов’язково необхідно з’ясувати, що вдалося, що ні, чому, що врахувати на майбутнє, а головне,

чого навчилися під час гри.

В.В. Петрусинський описує ігри для інтенсивного навчання учнів, зокрема такі: діловий

тренінг, ігри-тести, ігри для активного відпочинку, ігри за столом, комунікативно-лінгвістичні

ігри, психотехнічні ігри та ін. 2 Володіння технологією організації ігор різного типу підвищує

педагогічну майстерність учителя, розвиває творчі здібності учнів.