Принципи психологічної науки щодо психічних явищ. Залежність принципів від матеріалістичної та ідеалістичної позіції психологів.

Принцип відображення. Розкриває розуміння сутності психічного і його основних функцій, рівнів у розвитку психіки людини. Своєрідність психіки людини - особливої ​​форми відображення, обумовлено багатьма обставинами: особливості самої об'єктивної реальності, яка сприймається як органами почуттів, так і з допомогу мови; стан головного мозку; фізичного і психічного здоров'я людини; зміст і стан його психіки.

Принцип детермінізму. Пояснює причини розвитку психіки, її витоку. Психіка людини обумовлена ​​і виступає результатом взаємодії факторів біологічного, природного, соціального характерів. Разом з тим психіка не просто продукт, а результат взаємодії і впливу на людину соціальних, біологічних і природних факторів. Таким чином, психіка здатна змінюватися і розвиватися.

Принцип активності. Орієнтує дослідника при вивченні психічних явищ враховувати, що зовнішні та інші обставини позначаються на свідомості людини свідомо, цілеспрямовано, а не тільки дзеркально.

Принцип розвитку. Розкриває витоки людської психіки, як динамічного феномена. Психіка може бути правильно зрозуміла, якщо розглядається як результат соціальної взаємодії, взаємодії людини з соціальним і природним середовищем як результат його діяльності та спілкування з іншими людьми, результат його навчання і виховання.

Принцип взаємозв'язку, єдності. Виділення двох граней прояви психічного: суб'єктивне (що і як мислить, переживає, оцінює чоловік) і об'єктивне (реальне поведінка, дії і вчинки людини, матеріалізовані і об'єктивувати результати його діянь) дає підставу стверджувати, що найбільш адекватне розуміння психічного можливо на основі систем його суб'єктивних і об'єктивних проявів.

Принцип цілісного, системного підходу. Передбачає розуміння та вивчення взаємопов'язаних і взаємообумовлених психічних феноменів, орієнтуючи фахівця на усвідомлення психіки як цілісного інтегрального явища.

Принцип відносної самостійності. Чи не суперечить попередньому принципом, а вказує на те, що будь-яке психічне явище має своєрідність, як своїх фізіологічних основ, так і свої закономірності формування, функціонування та розвитку.

Принцип особистісного підходу, врахування групових, суспільних інтересів, цінностей. Вивчення психіки адекватно лише при обліку в сукупності особистісних і групових особливостей людей: їх потреб, інтересів, життєвого і професійного досвіду, здібностей, обліку психотипові та індивідуально-психологічних особливостей людей.

Принцип єдності. Орієнтує фахівців на змістовний, аксіологічний аналіз психіки людей з урахуванням конкретних історичних умов їх життя і діяльності.

Ідеалістичні уявлення про психіку

З точки зору ідеалістів душа - первинне явище у всесвіті. Як зміст сну людини є лише плодом його уяви, так і вся фізика реального світу є лише чиєюсь волею, чиєїсь фантазією (індивідуальної чи колективної). З точки зору матеріалістів психіка - вторинне, похідне від матерії явище. Реальний фізичний світ може існувати й у відсутності чиєїсь душі, психіки.

Ідеалістичні уявлення - не обов'язково релігійні. Багато філософів-ідеалісти поза релігійних концепцій розглядають психіку як щось первинне, існуюче самостійно, незалежно від матерії, бачать у психічній діяльності прояв нематеріальної, безплотної і безсмертної душі, а всі матеріальні речі і процеси тлумачать або як наші відчуття і уявлення, або як деякий загадкове прояв "абсолютного духу", "світової волі", "ідеї". І в наш час (20-й і 21-те століття) з'являються все нові і нові ідеалістичні теорії, тому що ідеалізм є нескінченним полем для фантазії.

Матеріалістичні уявлення про психіку

Перші матеріалістичні уявлення про душу, психіку були дуже далекі від сучасних. Давньогрецькі філософи Геракліт, Фалес, Анаксимандр, Анаксимен і їх послідовники говорили про матеріальну природу психічних явищ, про єдність душі і тіла. Вважалося, що всі речі суть модифікації вогню, що все існуюче, матеріальне і душевне, безперервно змінюється. У мікрокосмосі організму повторюється загальний ритм перетворень вогню

в масштабах всього космосу, а вогняне початок в організмі і є душа - психея. Геракліт вважав, що душа народжується шляхом випаровування з вологи, потім, повертаючись у вологе стан, гине. При цьому між станом "вологості" і "вогненності" є безліч проміжних станів. Про п'яному людині Геракліт, наприклад, говорить, що "... він не помічає, куди йде, бо психея його волога". Навпаки, чим душа суші, тим вона мудрішими.