Основні етапи Визвольної війни (1648 – 1657 рр.). Хід воєнних дій.

 

Визвольну війну українського народу, яку часто називають Хмельниччиною, доцільно розглядати поетапно. Перший етап війни - 1648 рік, рік найбільших успіхів і найбільшого розмаху повстання. Другий етап - 1649-1653 рр., коли точилась напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом. Третій етап -1654-1655 рр. - війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стало на перешкоді перемир’я Росії та Польщі 1656 року. Четвертий етап війни -1656-1657 рр., союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків з шведською армією.

 

Вже на самому початку 1648 р. Хмельницький заручився підтримкою кримських татар, які компенсували в його повстанському війську слабкі козацької кінноти. Він також добився відразу ж переходу на свій бік реєстрового козацтва, яке поляки намагались використати для придушення повстання. відміну від своїх попередників, ватажків повстань20-30-х років, Хмельницькій з самого початку захопив ініціативу у військових діях в свої руки і дотримувався наступальної тактики. Це й забезпечило йому перемогу над польським військом Миколи Потоцького і Мартина Калиновського, яке вирушило на придушена повстання.

 

Першого успіху Хмельницький досягнув у битві в урочищі Жовті Води, де передовий загін польського війська зазнав нищівної поразки. У битві під Корсунем козацьке військо розгромило основні польські сили, а самі польські гетьмани Потоцький і Калиновський потрапили в полон. Дві підряд блискучі перемоги збудили всю Україну. Піднялись селянські повстання на Київщині Поділлі, Волині, Лівобережній Україні.

 

Разом з тим на початку війни Хмельницький і наближена до нього козацька старшина прагнули в основному лише до поновлення втрачених козацьких привілеїв і захисту православної віри. Тому після перших блискучих успіхів гетьман припинив військові дії і погодився на мирні переговори поляками. Однак дуже скоро виявилось, що під прикриттям переговори польська влада готується взяти реванш у війні. Двомісячне перемир'я влітку 1648 р. було розірване Б.Хмельницьким, і він рушив зі своїм військом на Волинь.

 

Проти козаків виступила нова польська армія, якою командували троє бездарних воєначальників: схильний до надмірних розкошів Домінік Заславський, вчений-латиніст Микола Остророг і 19-річиий Олександр Конецпольський. Цих "полководців" Хмельницький влучно назвав "периною" "латиною" і "дитиною". У вересні 1648 р. під Пилявцями польське військо зазнало ще однієї нищівної поразки.

 

Після цього Б.Хмельницький взяв в облогу Львів, але, отримавши з міста викуп на користь татар, рушив далі, до могутньої фортеці Замостя. Почалася підготовка до штурму польських укріплень, проте 14 листопада 1648 р. Хмельницький повернув своє військо назад в Україну.

 

Причиною цього повернення М.Грушевський вважає те, що і в цей час гетьман та козацька старшина ще не ставили перед собою мети створення власної козацької держави як наступниці Київської Русі1. Саме тому козаки вітали вибори нового польського короля Яна Казимира і виявили готовність до нових переговорів з королівськими комісарами, хоча шлях до столиці Польщі фактично на той час був відкритий. Проте перелом у настроях гетьмана відбувся уже в грудні 1648 р., коли його з військом урочисто зустрічали в Києві як визволителя України. Коли польські посли прибули в лютому 1649 р. для переговорів з Б.Хмельницьким у Переяслав, гетьман заявив їм, що хоче визволити "народ весь руський" з-під влади Речі Посполитої і встановити з Польщею кордон, який існував у часи Київської Русі. Після цього навесні 1649 р. були поновлені військові дії.

 

Польські війська рушили в похід на чолі з самим королем Яном Казимиром. Литовська армія загрожувала вторгненням на українську територію з Білорусі. Хмельницький, так само як і в 1648 р., розпочав енергійні наступальні дії проти поляків. Частина польських сил на чолі з Вишневецьким була оточена ним у фортеці Збараж. Проти литовської армії в Білорусь він посилає загін полковника Кричевського. Козаки хоробро билися з литовцями, але під містечком Лоєвим зазнали поразки. В бою загинув і сам Кричевський.

 

На допомогу оточеним у Збаражі польським військам поспішав сам король з головними силами. Під Зборовом його перестрів Хмельницький і татарська орда на чолі з ханом Іслам-Гіреєм. В той час, коли козаки домоглися переваги в битві, Іслам-Гірей змінив свою позицію і став вимагати мирних переговорів з королем. Хмельницький змушений був погодитись і уклав з поляками Зборовський трактат. Його зміст ми розглянемо в наступній темі.

 

Військові дії відновилися 1651 р., коли навесні гетьман Калиновський напав на полк Данила Нечая в містечку Красне. Прославлений полковник брацлавський Нечай загинув у нерівній боротьбі, і Калиновський спробував заволодіти Вінницею. Але полковник Іван Богун відбив польський наступ.

 

Головні сили обох сторін зійшлися в червні 1651 р. під Берестечком на Волині у вирішальній битві. Чисельність обох армій була приблизно однаковою: близько 150 тис. з польського боку і 100 тис. козаків, яких підтримувало 50 тис. татар. Хмельницький, який умілим маневром на початку битви почав заходити у правий фланг польського війська, мав усі шанси виграти бій. Але у вирішальний момент татари не витримали шквального вогню польської артилерії і залишили лівий фланг. Хмельницький хотів їх повернути, проте був захоплений ханом, і козацьке військо залишилось без головнокомандувача.