Задание к лабораторной работе

• Запобігання - усунення реального предмета конфлікту.

• Придушення - цілеспрямоване і послідовно скорочення кількості конфліктуючих.

• Відстрочка - тимчасові міри, що допомагають лише послабити конфлікт для того, щоб пізніше, коли дозріють умови, домогтися його вирішення:

- відхилення від конфлікту до сприятливої пори;

- згладжування причин конфлікту;

- зміна відношення одного конфліктуючого до іншого;

- зміна уявлення конфліктуючого про конфліктну ситуацію;

- зміна значимості об'єкта конфлікту в уяві конфліктуючого.

· Розв'язання

Людина – термін вказує лише на якісну відмінність людей від тварин і нічого не говорить про соціально зумовлені відмінності між самими людьми.
І ндивід - визначають людину як одиничного представника будь-якого цілого.
І ндивідуальність - те особливе, конкретне і специфічне, що відрізняє одну людину від іншої.

ОСОБИСТІСТЬ - це стійкий комплекс якостей, що здобуваються людським індивідом у певному суспільстві під впливом відповідної культури, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких людина належить і в життєдіяльність яких вона включена.

Структура особистості – сукупність об'єктивних і суб'єктивних соціальних властивостей особистості, що виникають і функціонують у процесі її життєдіяльності.
Характер - сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складаються і виявляються в діяльності й спілкуванні.
Соціальний статус – це положення особистості, займане в суспільстві, відповідно до віку, статі, походженням і т.п.
Соціальна роль - очікувана поведінка, що асоціюється з визначеним статусом, деяка модель поведінки, що повинна відповідати чеканням навколишніх.

Структура особистості містить у собі три складові:
- біологічну,
- психологічну,
- соціальну.
Соціальна структура складається з таких підструктур:
- зовнішня,
- внутрішня

Внутрішня підструктура - світ свідомості. Містить у собі:
- ціннісну підсистему особистості, що складає з цінностей і ціннісних орієнтацій;
- механізм пам'яті і творчих здібностей, що забезпечують самореалізацію людини (знання, переконання, уміння і навички, життєвий досвід людини);
- норми і принципи, якими керується людина;
- світ потреб людини;
- механізм цілепокладання, тобто формування і підтримки цілей життя і діяльності;
- диспозиційний механізм із його мотивами, стимулами, установками, диспозиціями.

Зовнішня підструктура особистості - світ діяльності. У неї входять:
- соціальні ролі, що виконує людина;
- прояв людини в різних сферах життєдіяльності, особливості його образа, рівня і якості життя, трудової діяльності, участі в соціальному, культурному і духовному житті;
- соціальні статуси, займані їм у суспільстві;
- приналежність людини до різних демографічних, соціально-демографічних, соціальних, національних, кваліфікаційних, професійно-кваліфікаційних, освітніх та інших спільнот і груп.

Соціальний тип особистості – це визначений, фіксований набір соціальних якостей особистості, що виявляються у свідомості і поводженні індивідів, що належать до одного шару свого суспільства.
Модальний тип особистості – це комплекс соціальних якостей, реально властивий основній масі членів суспільства на визначеному етапі його розвитку.
Базисний тип особистості – це система соціальних якостей, що щонайкраще відповідають об'єктивним умовам сучасного етапу розвитку суспільства.
Ідеальний тип особистості – це ті соціальні риси, якості особистості, що люди хотіли б бачити у своїх сучасниках, у якійсь конкретній людині, але які в даних умовах нереальні.

Соціальний контроль – це спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію складових її елементів за допомогою нормативного (у т.ч. і правового) регулювання.
Соціальний контроль – це регулювання соціальної поведінки індивіда з позицій не тільки політичних (державний контроль), але й інших соціальних інститутів (освіта, культура, мораль).

Інституціональний контроль - усі види контролю, що здійснюються в суспільстві (партійний, державний, суспільний). Він реалізується за допомогою органів контролю державних і суспільних (прокуратура, служба безпеки, органи охорони праці, народний контроль, суспільний нагляд).
Публічний контроль здійснюється через суспільну думку, істотну роль у формуванні якого грають ідеологічна діяльність, виховання, адаптація і пропаганда, традиції, соціальні цінності і норми, моральний самоконтроль і ін. Як санкції публічного соціального контролю виступає визнання авторитету, повага, заохочення, вираження самопочуття.
Самоконтроль - найвищий вид соціального контролю, що виражається через самосвідомість, на яке впливає саме суспільство.

Соціалізація особистості – процес інтеграції індивіда в суспільство, різні типи соціальних спільнот і соціальних структур, за допомогою засвоєння їм елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значимі риси особистості.
Виділяють первинну і вторинну соціалізацію.
Первинна – це засвоєння норм і цінностей у рамках віку.
Вторинна – засвоєння особистістю соціальних ролей, будучи в повнолітньому віці.

Стадії (фази) соціалізації:

• Соціальна адаптація – пристосування (звикання) індивіда до соціальних умов, до рольових функцій, соціальних норм, що складаються на різних рівнях життєдіяльності суспільства; до соціальних груп, колективів, що виступають як середовище його життєдіяльності.

• Інтеріоризація (чи асиміляція) – процес “включення” соціальних норм і цінностей людини, що стають його постійними супутниками і змушують часто по-новому оцінити ситуацію і відкрити для себе нові соціальні норми і цінності.

Девіація - відхилення індивіда чи групи від норми
Соціальне відхилення - такі порушення соціальних норм, що характеризуються визначеною масовістю, стійкістю і поширеністю в суспільстві.
У широкому значенні, девіація – це будь-яке відхилення від норми.
У вузькому значенні, девіантна поведінка - така поведінка, яка не призводить до покарання.
Сукупність же протиправних учинків, чи злочинів, називається в соціології делінквентною поведінкою.

Функцій девіації:

• соціальна функція, згідно якої девіація впливає на суспільство відповідно до вектора, протилежного його суті;

• асоціальна чи функція-дисфункція, завдяки якої руйнується нормальна і формується аномальна частина соціуму.

• девіація іманентно властива суспільству, породжується ним і породжує, зберігає і трансформує його;

• девіацію не можна розглядати як жорстоке явище, чітко обкреслене своїми границями;

• девіація виступає у виді границі нормального соціуму;

• девіація характеризується суб'єктивністю її сприйняття, особливо в перехідні епохи

Серед найважливіших функцій освіти виділяють:

• Трансляційна: передача накопичених знань від покоління до покоління;

• Культурологічна: формування культури, підтримка і розвиток її тонусу, поширення і втілення в життя суспільства;

• Соціалізаторська: забезпечує формування особистості, розвиток її умінь, знань і навичок;

• Статусна: визначення статусу особистості, її мобільності;

• Кумулятивна: нагромадження знань, досвіду;

• Комунікативна: забезпечує процеси спілкування між людьми, культурами, суспільствами;

• Регулятивна: здійснює регуляцію економічних, соціально-класових, політичних, національних і інших процесів;

• Інноваційна: виступає джерелом нововведень у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Розвиток освіти визначається наступними основними характеристиками:

• Доступність освіти для самих широких шарів.

• Якість освіти, що концентровано виражається у підготовлених фахівцях.

• Розмаїтість і можливість задоволення індивідуальних запитів тих, хто навчається.

• Гнучкість освіти, тобто здатність швидко реагувати на запити часу щодо підготовки фахівців.

• Рівень підготовки і динаміка розвитку викладацьких кадрів.

• Науково-методологічне й інформаційне забезпечення.

• Матеріально-технічне забезпечення.

Культура - певний рівень розвитку суспільства і людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, а також в створюваних ними матеріальних і духовних цінностях
Культура в широкому значенні - соціальний механізм взаємодії особи і соціальної спільності з навколишнім середовищем (сукупність способів, методів, орієнтації, які генетично не наслідують, а виробляються людьми в процесі спільного життя)
Культура у вузькому сенсі - система цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, властивих певній соціальній групі, спільності, людству в цілому

Серед цінностей, властивих суспільству, виділяють наступні:

• смислові - уявлення про сенс життя, про добро і зло, про щастя і мету в житті та ін.;

• вітальні (від латинського життєвий) - це цінності життя, здоров'я, особистої безпеки, благополуччя, сім'ї, цінності освіти, кваліфікації, правопорядку і тому подібне;

• цінності громадського визнання (любов до праці, соціальне положення, служіння суспільству, людям і так далі);

• цінності міжособового спілкування (чесність, безкорисливість, доброчесність);

• демократичні цінності (права людини, свобода совісті, слова, переконань, вірувань, свобода політичного вибору, національний суверенітет);

• партикулярні цінності (любов до Батьківщини, сім'ї, віра в бога, прагнення до абсолюту).

На думку антропологів, культура складається з чотирьох елементів:

· Поняття (концепти)

• Стосунки

• Цінності

• Правила

ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКА КУЛЬТУРА - культура, створена людством упродовж усієї історії існування, що спирається на загальнолюдські цінності.
СУПЕРКУЛЬТУР А - це культура, створена конкретним суспільством, передається з покоління в покоління.
ПАНУЮЧА або ДОМІНУЮЧА КУЛЬТУРА - сукупність цінностей, звичаїв, традицій і інших елементів культури, яких дотримуються більшість членів суспільства.

СУБКУЛЬТУРА - сукупність переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для певної соціальної спільності (національна, професійна субкультура і тому подібне), що відрізняють її від інших спільностей.
КОНТРКУЛЬТУРА - така субкультура, яка протистоїть або знаходиться в конфронтації з певною суперкультурою або субкультурою якої-небудь соціальної спільності.

Галузі культури:

Матеріальна культура,Соціальна культура,Політична культура,Управлінська культура,Духовна культура

Функції культури: Людинотворча, Оцінювальна, Нормативна,Цілепокладання, Регулятивна, Комунікативна,Пізнавальна, Інтегруюча, Громадської пам'яті, Рекреативна, Конфліктогенна.

Процеси в культурі:

• Культурна динаміка описує модифікацію рис культури в часі і просторі, охоплює механізми її трансформації, зародження, зміни, руйнування і тому подібне.

• Культурна трансмісія - процес передачі культури від покоління до покоління через навчання.

• Культурна акумуляція - процес поповнення культури новим елементами наступними поколіннями.

• Культурна дифузія - взаємне проникнення різних рис і комплексів з одного суспільства в інше. Каналами дифузії служать міграція, торгівля, війни, діяльність місіонерів.

Типи сімейної структури:

1.Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать.

2.Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і багатьох родичів, наприклад дідуся і бабусю, онуків, дядька, тітку, двоюрідних братів і сестри.

Моногамія - брак між 1 чоловіком і 1 жінкою.
Полігамією - брак між одним і декількома іншими індивідами.
Полігінія - брак між 1 чоловіком і декількома жінками
Поліандрія - б рак між 1 жінкою і декількома чоловіками
Груповий брак - між декількома чоловіками і декількома жінками.

Основні типи владних структур в сім'ї:

• Матріархат - влада належить жінці: дружині і матері.

• Патріархат - влада чоловіків над іншими членами сім'ї.

• Егалітарна - вплив і влада розподіляється між чоловіком і дружиною майже в рівній мірі.

Функції сім'ї:

• Репродуктивна функція

• Сексуальна функція

• Виховна функція

• Господарчо-побутова функція

• Економічна функція

• Функція первинного соціального контролю

• Функція духовного спілкування

• Соціально-статусна функція

• Функція відновлення

• Досугова функція

• Функція емоційного насичення

Функції освіти:

• Трансляційна

• Культурологічна

• Соціалізаторська

• Статусна

• Кумулятивна

• Комунікативна

• Регулятивна

• Інноваційна

Розвиток освіти визначається наступними основними характеристиками:

• Доступність освіти для самих широких шарів.

• Якість освіти.

• Розмаїтість і можливість задоволення індивідуальних запитів тих, яких навчають.

• Гнучкість освіти.

• Рівень підготовки і динаміка розвитку викладацьких кадрів.

• Науково-методологічне й інформаційне забезпечення.

• Матеріально-технічне забезпечення.

Задание к лабораторной работе

 

1) Выбрать предмет исследования, а также набор показателей, характеризующих данное явление или процесс^[1].

2) На основании статистических данных (таблица Б.2) провести корреляционно-регрессионный анализ социально-экономических показателей:

- осуществить точечное оценивание параметров многомерного нормально распределенного вектора факторных признаков;

- осуществить точечное оценивание коэффициентов корреляции, частных и множественных коэффициентов корреляции, коэффициентов детерминации;

- на уровне значимости проверить значимость коэффициентов связи;

- для значимых коэффициентов корреляции и частных коэффициентов корреляции простроить доверительные интервалы с доверительной вероятностью ;

- оценить уравнение регрессии, выбрав в качестве результативного признак, которому соответствует наибольшее выборочное значение коэффициента детерминации;

- дать экономическую интерпретацию полученным результатам.