Права і обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють

Важлива умова ефективної роботи соціального педагога, вихо­вателя, класного керівника - єдність школи і сім’ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого- педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури. Зміст роботи соціального педагога з батьками учнів повинен ґрунтуватися на їх правах і обов’язках, визначених Законом України "Про загальну середню освіту":

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

8. вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

9. приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

10. обирати і бути обраними до органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

11. звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

12. захищати законні інтереси дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, зобов ’язані:

13. забезпечувати умови для здобуття дитиною повної і загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

14. постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

15. поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

16. виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико- культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

Методи та форми роботи соціального педагога з батьками учнів

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є спів­робітництво школи і сім’ї, яке передбачає належний рівень педаго­гічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім’ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров’я, любов та взаємоповага членів сім’ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім’єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки.

Тісний взаємозв’язок школи та сім’ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи. Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ях, в яких вони виросли, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи. У роботі з батьками учнів вико­ристовують різноманітні форми й методи. Наведемо основні з них.

Відвідування батьків удома допомагає встановити зв’язок з усією сім’єю, з’ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім’ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід передусім встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім’ї всіх учнів.

Відвідування сім’ї може мати різну мету: загальне ознайомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім’ї до учня, допомога в організації режиму, обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі школи, вивчення досвіду виховання в сім’ї та ін. Перш ніж відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв’язки зі школою (особиста справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем). Варто також з’ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Не обійтися без озна­йомлення з педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвіду­вання сім’ї. Бажано відібрати і порекомендувати батькам літературу відповідно до теми бесіди, яку проводитимуть з ними.

Успіх відвідування сім’ї залежить не лише від сумлінної під­готовки, а й поведінки педагога. З самого початку зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір’я і доброзичливості. В сім’ях, які не мають систематичного зв’язку зі школою, візит учителя розгля­дають як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому, завітавши в сім’ю, слід одразу ж „зняти” будь-яку настороженість батьків. Бесіду про дітей починають з позитивних сторін їх характеру і поведінки. Залучаючи батьків до бесіди, поступово переходять до обговорення негативного у поведінці учня. Свої судження про нього слід висловлювати спокійно, тактовно, наводячи незаперечні докази і уважно слухаючи пояснення батьків.

Отже, відвідування батьків вдома сприяє налагодженню контактів із сім’єю, з’ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запо­бігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчителя викликає ніяковість, збен­теження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і добро­зичливості. Встановлення істинного стану справ дає змогу накреслити спільний план дій школи і сім’ї, домовитися про взаємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі.

Загальне ознайомлення з умовами життя учня вдома можна проводити за такою схемою:

Прізвище, ім’я учня, клас.

Склад сім’ї.

Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім’ї (якщо вчаться - де саме).

□ Матеріальне забезпечення сім’ї.

□ Квартирні умови.

□ Культурний рівень сім’ї (освіта, які читають газети, журнали, наявність телевізора, радіо, бібліотеки та ін.).

□ Режим дня школяра.

Чи є в учня своє робоче місце?

□ Хто і як здійснює контроль за виконанням режиму?

□ Трудове виховання в сім’ї.

□ Хто з членів сім’ї допомагає учневі?

□ Які заходи заохочення й покарання вжи­вають до дитини.

Запрошення батьків до школи. У разі необхідності вчитель запро­шує батьків окремих учнів до школи „на розмову”. Отже, найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди з ними дуже важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу доброзичливості, довіри. Щоб викликати батьків на відвертість, треба розмовляти з ними про учня наодинці, переконати їх в конфіденцій­ності розмови. Така бесіда буде корисна і для вчителя, і для батьків. Педагог відповідає на запитання батьків, висловлює їм свої вимоги. Батьки отримують корисні поради і допомогу від педагога, переко­нуються в його уважному ставленні до них, турботі про їхню дитину. У такій розмові педагог має бути особливо тактовним, пам’ятаючи, що надмірне акцентування на недоліках учня викликає в батьків настороженість, неприязнь, навіть якщо вони відчувають, що він має рацію.

День відкритих дверей для батьків у школі. Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В деяких школах їх присвячують питанням трудового, естетичного виховання дітей у сім’ї та ін. В одних школах день від­критих дверей для батьків проводять щочверті, в інших - щомісяця. Роботу з його підготовки очолює батьківський комітет і комісія з питань педагогічної пропаганди. Його доцільно починати з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, учителями, класними керівниками, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування.

Отже, головна мета дня відчинених дверей - показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Цей захід вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські збори є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів. Їх проводять 1-2 рази на чверть. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об’єд­нанню їх в єдиний колектив. Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків. Збори можуть відбуватися у вигляді лекцій або доповідей класних керівників, виступів самих батьків та обміну досвідом виховної роботи з дітьми, із залученням учнів, показом їхніх класних робіт і художньої самодіяльності, демонструванням кінофільмів.

Підготовка зборів залежить від змісту і форми їх проведення. Готуючись до них, класний керівник визначає порядок денний; продумує форму їх проведення та визначає осіб, відповідальних за підготовку; безпосередньо готує збори відповідно до наміченого плану (доповідь, виступи батьків, учителів та учнів, організація виставки, підготовка рішення зборів); забезпечує явку батьків на збори. Крім добре оформлених оголошень в школі, в місцях роботи батьків, слід своєчасно надіслати спеціальні запрошення додому. Їх оформляють самі учні. У запрошенні зазначають ім’я, по батькові та прізвище обох батьків, час, місце і порядок денний зборів.

Учитель ще до зборів повинен поговорити з окремими батьками, звернути їх увагу на виставку дитячих робіт, стенди з літературою, спеціально випущену стінгазету. Доповідь або виступ вчителя слід виголошувати вільно. Зважаючи на особливості аудиторії, учитель має бути тактовним, не допускати повчального тону, різкості у критиці помилок. Якщо збори проводять у формі обміну досвідом виховання дітей у сім’ї, треба уважно і спокійно вислухати всі виступи і заува­ження батьків. У заключному слові вчитель тактовно відповідає на запитання й висловлює конкретні пропозиції. Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з тих чи тих причин не змогли прийти на збори. Тому при зустрічі з ними вчитель повинен ознайомити їх із змістом зборів та прийнятими рішеннями.

Подібну підготовчу роботу проводять і перед загальношкільними батьківськими зборами, на яких обговорюють питання, що стосуються всіх батьків: про підсумки навчально-виховної роботи з учнями за півріччя або навчальний рік, про літній відпочинок школярів тощо.

Отже, класні батьківські збори - це традиційна форма роботи. Один з варіантів їх проведення - формування проблемної тематики („Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?” тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складена анкета (”Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю”, ’’Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю”, ”Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?”, ”Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?” та ін.).

З метою пропаганди педагогічних знань серед батьків організо­вують бесіди і лекції на педагогічну тематику. Їх проводять або для батьків учнів одного класу, окремо для батьків учнів початкових класів, середніх старших класів, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні лише тоді, коли спираються на конкретні факти, проілюстровані конкретними прикладами з питань сімейного виховання.

Глибшому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і вечори запитань та відповідей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів та інших фахівців, при­четних до проблем виховання підростаючого покоління.

Для педагогічної пропаганди серед батьків використовують також диспут. Він найприйнятніший за умови, якщо в класі або школі сформувався дружний батьківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки, більш тісним контактам з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особ­ливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації.

Для пропагування педагогічних знань практикують і конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сімейного виховання з певної проблеми. Під час підсумкової річної науково-практичної конференції батьків з проблем виховання учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання (’Трудове виховання”, ”Найкоротший шлях до добра - через прекрасне” тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

В останнє десятиріччя виникли нові методи та форми виховної роботи з учнями, що передбачають активну співпрацю з батьками під час їх проведення. Це передусім усні журнали, прес-конференції, зустрічі ”за круглим столом”, батьківські університети, виконання батьками практичних завдань, ознайомлення з педагогічною літерату­рою, перегляд фільмів на педагогічні теми, вечори сімейних традицій, виставки ”Світ захоплень нашої сім’ї”, прикладної, декоративної творчості, родинних альбомів, колекцій, випуск тематичних газет. Використовують також інші традиційні й нетрадиційні види пропа­гування педагогічних знань. До нетрадиційних належать: педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звернення до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, учнів в організації відпочинку, ігри, вистави та ін. (альбом- естафета ”Як ми відпочиваємо” - досвід організації відпочинку в родині); дискусійний клуб; клуб послідовників сім’ї Нікітіних; клуб ”Сімейних традицій”; сімейна скринька (з досвіду родинного вихо­вання); аукціон ідей сімейної педагогіки; батьківський ринг (вирішення педагогічних ситуацій); батьківська школа (клуб, в якому проводяться диспути, обмін досвідом, випускаються газети, бюлетені та ін.); азбука родинного виховання (обговорення проблем виховання, виступи спеціа­лістів); дні довіри (консультації різних фахівців); сімейні свята в класі (спільні святкування днів народження дітей, календарних, народних свят).

Відповідну роль у педагогічному навчанні батьків відіграє їх самоосвіта - читання науково-популярної літератури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо- і телепередачі. Педагогічний лекторій передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід. Позакласний педагогічний всеобуч спрямований на озна­йомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи. Університет педагогічних знань передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь у обговоренні проблем. Листування передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їхню дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи. Консультації батькам передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань. Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу чи окремої дитини.