Социетальное співтовариство і самодостатність

Зв'язки між социетальными підсистемами, які співвідносять обще-ство з його середовищами і з самим социетальным співтовариством, мають певні пріоритети з точки зору контролю. Социетальное співтовариство залежить від культурної орієнтації системи, яка, крім усього іншого, є головним джерелом легітимації її норма-тивного порядку. Цей порядок, у свою чергу, конституює найістотнішу і високорівневу інформацію для політичної і економічної підсистем, які, відповідно, безпосередньо пов'язані з особою і физико-органической середовищем. У політичній сфері пріоритет социетального нормативного порядку проявляється наи-более яскраво у функції принуждения9 і в потребі членів суспільства контролювати фізичні санкції - не тому, що фізична сила є кібернетичним контролером, а тому, що її саму необхо-димо контролювати, щоб діяв контроль вищого по-рядка. У сфері економіки це означає, що економічні процеси в суспільстві (наприклад, розміщення) повинні контролюватися институ-ционально. Обидва приклади демонструють функціональну значущість нормативного контролю над організмом і фізичним середовищем. Сила і Інші физико-органические чинники, використовувані як санк-ций, забезпечують безпеку колективних процесів в набагато більшій мірі, чим вони це можуть робити просто як "необхо-димых умов". Так само і пріоритет економічних міркувань над технологічними - питання про те, що виробляти (і для кого}, важ-нее питання, як виробляти, - є головною умовою для того, щоб зробити технологію дійсно полезной10.

Ми можемо тепер звести воєдино різні критерії само-достаточности, використані при визначенні поняття суспільства. Суспільство має бути социетальное співтовариством, яке має адекватний рівень інтеграції (чи солідарності) і відмітний статус членства. Це не виключає стосунків контролю або навіть симбіозу з тими групами населення, які тільки частково інтегровані в социетальное співтовариство, як, наприклад, євреї діаспори. Проте в нім має бути ядро полно-стью інтегрованих членів.

Це співтовариство має бути "носієм" культурної систе-мы, що досить генералізує і інтегрованої для того, щоб легитимизировать нормативний порядок. Подібна легити-мация вимагає наявності спеціальної системи символів, позволяю-щей обгрунтувати ідентичність і солідарність співтовариства, а також вірувань, ритуалів і інших культурних компонентів, в яких ця символічна система втілена. (Культурні системи зазвичай ширше, ніж будь-яке окреме суспільство і його коммунитарная організація, хоча в ареалах, включаючі багато суспільств, різні культурні системи можуть насправді переходити одна в іншу.) За цих умов самодостатність суспільства припускає инсти-туционализацию великого числа культурних компонентів для того, щоб якнайкраще відповідати социетальным потребно-стям. Звичайно, стосунки між суспільствами, аналогич-ные, що мають, або схожі культурні системи, породжують особливі проблеми, деякі з яких будуть розглянуті нижче.

Чинник колективної організації диктує додатковий кри-терий самодостатності. Самодостатність ні в якому разі не вимагає, щоб усі ролеві зобов'язання членів суспільства выполня-лись усередині самого суспільства. Проте суспільство повинне предо-ставлять індивідам набір ролевих можливостей, достатній як для реалізації їх фундаментальних особових потреб на усіх етапах життєвого циклу без виходу за рамки суспільства, так і для реалізації потреб самого суспільства. Чернечий орден, наприклад, не відповідає цьому критерію, оскільки він не може збільшувати число своїх членів за допомогою народження, не порушуючи при цьому своїх фундаментальних норм.

Ми показали, що поширення нормативного порядку серед колективно організованого населення вимагає контролю над тер-риторией. Це - фундаментальний імператив, пов'язаний з необхо-димостью єдності управлінських інститутів. Більше того, це - головна причина, по якій жоден функціонально специфициро-ванный колектив, будь то церква або комерційна фірма, не мо-жет називатися суспільством. У відношенні до членів суспільства як до осіб соціальна самодостатність вимагає (і, можливо, ця вимога є найбільш фундаментальною) адекватного кон-троля над мотиваційними зобов'язаннями. За деякими изна-чально обмеженими виключеннями (такими, як утворення нових колоній) співтовариство повинне поповнюватися новими членами за допомогою народження і соціалізації, спочатку происхо-дившей головним чином через систему спорідненості, але згодом доповненою системою формального навчання і іншими механиз-мами. Система поповнення рядів суспільства може розглядатися як механізм соціального контролю над його особовою структурою.

Нарешті, самодостатність припускає адекватний контроль над економіко-технологічним комплексом для того, щоб физи-ческая середовище могло використовуватися цілеспрямованим і сбаланси-рованным чином як ресурсна основа. Цей контроль вза-имосвязан з політичним контролем над територією і з контролем за системою членства на основі спорідненості і місця проживання.

Жоден з цих приватних критеріїв самодостатності не являет-ся вичерпним, якщо не рахувати їх узагальнених стосунків в кібернетичних і умовних ієрархіях. Серйозна неповнота кожного або будь-якій комбінації цих критеріїв може зруйнувати суспільство або створити хронічну нестабільність або жорсткість, яка буде ме-шать подальшої еволюції. Тому ця схема буде особлива по-лезной при поясненні розривів в процесі соціальної еволюції.