Основні вимоги до уроку

Шкільний урок є складним психолого-педагогічним актом процесу навчання, що базується на власній організаційній методиці та психологічних засадах. Правильна побудова уроку містить у собі не тільки навчальне, а й виховне начало, сприяє не лише засвоєнню знань, а й формуванню зібраності, організованості, дисципліни учнів. Тому урок має відповідати організаційним, дидактичним, психологічним, етичним та санітарно-гігієнічним вимогам, які тісно пов’язані між собою, доповнюють одна одну.

Організаційні вимоги. Передбачають чітку постановку мети і завдань уроку, раціональну його структуру, підтримання високої працездатності, дисципліни, оптимальне використання часу.

Дидактичні вимоги. Висувають на перший план чіткість навчальних завдань, освітню і виховну мету, оптимальний зміст, раціональні методи, дотримання принципів навчання.

Психологічні вимоги. Мають на увазі стимулювання навчально-пізнавальної діяльності, метою якого є формування позитивного ставлення учнів до навчання. Тому у процесі навчання викладач повинен дбати не тільки про рівень власної діяльності (викладання), але й діяльності учнів (учіння), маючи на увазі, що рівень і якість засвоєння ними знань залежить від усвідомлення ними необхідності вивчення даного навчального матеріалу. Виходячи з цього, обов’язковим елементом кожного уроку є формування мотивів навчальної діяльності.

Етичні вимоги. Відображають одну зі сторін педагогічної моралі - характер взаємовідношень учителя й учнів на уроці (вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність). Якщо взаємовідносини між учителем і учнем не узгоджуються з існуючими нормами моралі, якщо вони носять бездушний, формальний характер, втрачають обидві сторони, а потім – суспільство.

Стрижнем педагогічної діяльності є любов до дітей. «Якщо вчитель має тільки любов до праці, він буде хороший вчитель, – писав Л.М.Толстой. – Якщо вчитель має тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращий за того вчителя, котрий прочитав усі книги, але не має любові ні до справи, ні до учнів. – Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий учитель». Труднощі реалізації вимоги полягають у тому, що любов учителя до дітей не може бути вибірковою, повинна бути спрямована на всіх дітей, навіть якщо окремі з них спричинили йому прикрощі.

Такі характеристики вчителя, як принциповість та відповідальність, суворість та діловитість, вимогливість, чесність є надто важливими, але особливо цінується учнями доброзичливість, чуйність. Має рацію І.Гьоте, стверджуючи: «Завжди навчаєшся лиш у того, кого любиш».

Важливою складовою педагогічного такту є співвідношення вимогливості та поваги до особистості учня. Повага несумісна з приниженням особистості, людської гідності учня. Вимогливість є одним з виявів поваги вчителя до учня. Рано чи пізно, але учень починає розуміти, що невимогливий учитель – це байдужа до них та результатів своєї праці людина. Однак не всяка вимогливість є надійним помічником учителя. Вона повинна бути доброзичливою, об’єктивно цілеспрямованою, виправданою потребами навчального процесу, а не намаганням учителя проявити владу.

Важливу етичну роль відіграє оцінка викладачем навчальної діяльності учнів. Травмують психіку учня, викликаючи негативне ставлення до навчання, несправедливість, необ’єктивність (з точки зору учнів) оцінки його діяльності. Особливо відчутні наслідки, якщо справді так є.

Потужний етичний заряд містять у собі вміння учителя керувати своїми емоціями, бути вимогливим до себе, любов до науки, що вивчається, творчий підхід до діяльності, добросовісність у роботі, захопленість.

Санітарно-гігієнічні вимоги. Акцентують увагу вчителя на відповідальності не тільки за глибокі та фундаментальні знання дітей, але й за їх психофізіологічний стан.

Значна частина санітарно-гігієнічних вимог до процесу навчання повинна бути реалізована без безпосередньої участі вчителя (площа, кубатура класних приміщень, відповідні меблі, освітлення класу, відсутність шумів, раціональний розклад уроків, благодійний шкільний режим і ін.). Та будь-яке порушення норм шкільної гігієни не повинно проходити повз увагу вчителя.

Протягом уроку він повинен стежити за рівнем втомлення учнів. Сам процес втомлення має дві фази: рухливої непосидючості та загальмованості. Якщо учень починає відволікатися від роботи, займатися сторонніми справами, шерхотіти, потягатися, розмовляти - це ознака першої фази втомлення. В’ялість, апатія, позіхання, розсіяність характеризують фазу загальмованості. Щоб уникнути другої фази втомленості, необхідно передбачати короткочасний відпочинок (фізкультпауза, усмішка, гра) або змінити вид діяльності учнів.

На працездатність учнів впливають і меблі, за якими вони проводять свою навчальну діяльність. Невідповідність висоти парт викликає психологічний дискомфорт, може призвести до порушення постави та зору дітей. Причиною підвищення втомленості учнів можуть служити несприятливі умови роботи: тіснота, задушливість, підвищена вологість (повинна складати 50-60%), хімічний склад повітря (повітря, що складає 0,1% вуглекислого газу є несприятливим для перебування людини). Тому провітрювання класу є обов’язковою санітарно-гігієнічною вимогою до навчального процесу. Учитель повинен також слідкувати за чистотою класної дошки та підлоги. Крейдений пил, що накопичується в органах дихання, не тільки сприяє втомленню, а й може стати причиною серйозних захворювань. Позитивний емоційний тонус, високу працездатність створює оптимальне освітлення в робочих приміщеннях (600-1200 лк).

Втомлює учнів одноманітність, нетворча робота. Фізіологи встановили, що у 90% дітей втомленість під час навчальної діяльності виникає не від відсутності енергії, а від її надлишку. Учні більше втомлюються на нецікавих уроках, ніж на уроках, наповнених напруженим, цікавим змістом. Саме тому вчитель повинен вміло використовувати інтонаційні засоби мови, стежить за її гучністю та інтенсивністю, чергувати різноманітні методи навчання, використовувати гру, створювати ситуації зайнятості та емоційного переживання. Гігієна розумової праці пропонує, крім того, вміле поєднання логічних міркувань з науковими образами, постійний перехід від простого матеріалу до більш складного, що забезпечує нормальне функціонування кори головного мозку, віддаляє прояви стомлення.

Значні санітарно-гігієнічні вимоги пред’являються до використання ТЗН і засобів наочності. Використання контрастних екранів і підйомних майданчиків при демонструванні дослідів, моделей та макетів, застосування підкрашених рідин, ретельне затемнення при перегляді кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, чіткість зображення на екрані, використання світлової указки та кольорової крейди полегшує зорову роботу учнів.

Порушенням санітарно-гігієнічних вимог до уроку є затримання учнів після дзвінка в класі, байдужість учителя до здоров’я учня, нехтування правилами техніки безпеки. Тому ставлення вчителя до санітарно-гігієнічних вимог свідчить не тільки про рівень його професійності, але й про його моральність та етичні якості.

Дотримання вимог до уроку передбачає творчий підхід учителя, поєднання його методичних знань з добросовісністю і відданістю роботі.