ІV. Механізм оцінки ефективності соціального супроводу

Моніторинг соціального супроводження здійснюється обласними ЦСССДМ та Держсоцслужбою.

Основою моніторингу є планова звітна й оперативна документація, інформація, яка подається в обласні ЦСССДМ, Держсоцслужбу.

Прийнято виокремлювати кілька видів оцінки ефективності соціального супроводу клієнтів.

За ознаками часу (коли) розрізняють базову (або вхідну) оцінку, поточну оцінку та оцінку на виході (або підсумкову).

Базова (вхідна) оцінка здійснюється на початковому стані соціального супроводу клієнта, коли оцінюється загальна соціальна проблема і виявляються потреби клієнта. Визначаються цілі, завдання, план соціального супроводження.

Поточна оцінка застосовується, коли соціальний супровід уже здійснюється і, не очікуючи його закінчення, потрібно оцінити перебіг подій – чи насправді реальна діяльність відповідає запланованій, чи потрібні якісь зміни, наприклад, коригування завдань, використання ресурсів тощо.

Підсумкова оцінка здійснюється відповідно до критеріїв ефективності соціального супроводження.

Зокрема, що стосується соціального супроводу прийомної сім’ї, щороку соціальним працівником готується інформація про ефек­тивність функціонування прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу та розвитку прийомних дітей/дітей-вихованців, з якою ознайом­люється хоча б один з прийомних батьків/батьків-вихователів та яка затверджується директором відповідного ЦСССДМ. Після цього інфор­мація, за відповідною формою) подається до служби у справах неповнолітніх за місцем проживання прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу.

Критеріями успішності соціального супроводження, які визнача­ються на підставі результатів планів соціального супроводження, оцін­ки ефективності функціонування прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу, досліджень щодо розвитку й адаптації прийомної дити­ни/вихованця, відповідних документів, які зберігаються в особових справах сім'ї та дитини, довідок від різних підприємств, установ та організацій, звітів соціального працівника тощо є:

- задоволення фундаментальних життєвих потреб дитини (безпеки, житла, якісної їжі) та забезпечення належних побутових умов (одяг, окреме робоче місце, місце для сну та відпочинку тощо);

- використання ресурсів та потенціалу громади для повноцінного розвитку дитини, її успішної соціалізації;

- досягнення в особистісному розвитку дитини (покращання показ­ників навчання, залучення до гурткової роботи, спортивних секцій, громадських формувань, наявність успіхів у формуванні соціальних навичок);

- забезпеченість належного догляду за збереженням здоров'я дити­ни, прийняття, у разі необхідності, адекватних заходів щодо його по­ліпшення;

- достатній рівень підготовленості дитини до самостійного життя (сформованість професійних планів, вирішення/знання шляхів розв'язання житлової проблеми, уміння розпоряджатися коштами, сфор­мованість вміння вибудовувати стосунки, уникати небезпечних ситуа­цій, вести здоровий спосіб життя; здатність до прийняття самостійних рішень та відповідальності за них; працелюбність, наявність друзів, уміння співпрацювати);

- володіння навичками самообслуговування (наявність практичних навичок самостійно їсти, одягатися; прибирати кімнату, мити посуд; користуватися побутовою технікою; самостійно приготувати нескладну їжу, сформованість навичок особистої гігієни відповідно до віку тощо);

- достатній рівень самоусвідомлення, самоідентифікації дитини (во­лодіння дитиною рідною мовою, можливість, бажання відкрито сповіду­вати свою релігію; відчуття себе окремою особистістю, яку цінують; позитивне сприйняття своїх здібностей, теперішньої ситуації загалом, відчуття приналежності до родини, громади; знання дитиною своїх кров­них родичів чи інформації про них; належна самооцінка та позитивне світосприйняття; усвідомлення культурної та релігійної належності);

- установлення та розвиток стосунків дитини з біологічною сім'єю, повернення до біологічної сім'ї (при відсутності заборони на такі сто­сунки згідно з рішенням суду);

- самопочуття дитини в сім'ї (упевненість, комфортність, прив'я­заність до членів сім'ї, позитивна думка про них, дружні стосунки з усіма або з окремими членами сім'ї);

- відсутність/успішне вирішення/попередження гострих конфлік­тів, неадекватних відносин у прийомній сім'ї /дитячого будинку сімей­ного типу;

- виконання прийомними батьками /батьками-вихователями плану соціального супроводження;

- дотримання прийомними/батьками-вихователями умов договору про організацію діяльності прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейно­го типу;

- наявність позитивного морально-психологічного клімату в прийом­ній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу (стосунки довіри, взаємо­поваги між прийомними та рідними дітьми, іншими членами сім'ї, ро­дичами; залучення обох батьків до процесу виховання, відсутність роз­чарування, невиправданих очікувань).

Ключові поняття теми:

соціальне супроводження; соціально-економічні послуги; юридичні (правові) послуги; соціально-педагогічні послуги; психологічні послуги; соціально-медичні послуги; інформаційні послуги.

Питання до самоконтролю

1. Визначте сутність соціального супроводу як форми індивідуальної роботи з клієнтом.

2. Окресліть етапи здійснення соціального супроводу клієнта.

3. Визначте зміст діяльності соціального працівника на кожному етапі соціального супроводу клієнта.

4. Дайте характеристику соціальним якостям спеціаліста, який здійснює соціальний супровід.

5. Охарактеризуйте механізм оцінки ефективності соціального супроводу.

Рекомендована література

1. Бочарова В.Г. Социально-педагогическая концепция социальной работы в России: проблемы, перспективы // Социальная работа. — М. 1992. – № 6. – С. 18-24.

2. Бернлер Г., Юиссон Л. Теория социально-психологической рабо­ты. Перевод со швед./Под. Ред. С.Ю.Горлова. – М.: Союз, 1992.

3. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти соціальної робота з дітьми та молоддю. – К.: IДЦССМ, 2001.

4. Лекции по технологии социальной работы. В 3-х частях / Под ред. Холостовой Е.И. Часть 1. – М.: Социально-технологический институт, 1998. – 178 с.

5. Методичний посібник по проведенню тренінг-курсу для соціальних працівників з питань підбору, підготовки та соціального супроводу прийомних батьків / Г.М. Бевз, А.Й. Капська, Н.М. Комарова та ін. – К.: Укр.. ін-т соц. досліджень, 2000. – 128 с.

6. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей – Г.М. Бевз, Л.С. Волинець, А.Й. Капська та ін. – К.: Укр.. ін-т соц. досліджень, 1999. – 103 с.

7. Пинкус А., Минахан А. Практика социальной работы (формы и методы). Перевод с английского/Под. Ред. В.И. Жукова, С.Н. Козлова и др. – М.: Союз, 1993.

8. Питюков В.Ю. Основы педагогической технологии: Учебно-практическое пособие. – М., 1999. – С. 44-52.

9. Психология социальной работы / Под общей ред. М.А. Гулиной. – СПб.: Питер, 2002. – 252 с.

10. Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. А.Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2003.

11. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред.. В.Полтавця. – К.: Видавничий дім «КМ Academia», 2000. –

236 с.

12. Справочное пособие по социальной работе. Отв. ред. А.М. Панов, Е.И. Холостова. – М., 1997. – 189 с.

13. Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах). Отв. ред. А.М. Панов, Е.И. Холостова. – М., 1997. – 163 с.

14. Тетерский С.В. Введение в социальную работу: Учеб. пособие. – М.: Академический проект, 2000. – С. 85-102.

15. Технології роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді: Методичний посібник / С.В.Толстоухова, О.О. Яременко, О.В. Вакуленко та ін. – К.: ДЦССМ, Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 88 с.

16. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посібник / за заг. ред. проф. А.Й. Капської. – К., 2000. – С. 14-22.

17. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебное пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2000. – С. 273-276.

18. Щуркова Н.Е. Практикум по педагогической технологии. – М., Педагогическое общество России, 1998. – С. 6.