Глава 5. Системна концепція конфліктів Основні елементи системної концепції конфліктів

Конфлікти відносяться до того класу явищ, для досліджень яких розроблений системний підхід.

Наукове знання і засоби його досягнення існують у вигляді високоорганізованих систем. Саме такі системи є основними формоутвореннями у світі науки. Саме поняття система (від грец. - «Ціле», «складене з частин», «з'єднання») позначає ціле, складене з елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, і утворить певну цілісність, єдність.

У сучасному науковому знанні до принципів системного підходу, як правило, відносять: цілісність (принципову незвідність властивостей системи до суми властивостей її елементів і навпаки; залежність кожного елемента від місця в системі; збереження стійкості), структурність (можливість опису системи через її структуру, то є зв'язки і відносини елементів; обумовленість поведінки системи властивостями досліджуваної, а не окремих елементів), взаємозалежність системи і середовища (проявляє властивості в процесі взаємодії із середовищем, є провідним компонентом взаємодії), ієрархічність і багаторівневість (кожна система представляється як компонент більш широкої і в Водночас зі своїми ранжувати рівнями системою).

Системний підхід включає різні засоби вивчення важко огранізованих різнорідних об'єктів дійсності, яким і є конфлікт, і має на увазі, в першу чергу, можливість множинності їх опису. У відповідності з даним підходом конфлікт, будучи складною системою, сам по собі знаходиться в «різно порядкових системах», тому про його появу, розвиток, завершення має сенс говорити як про полі системний процес..

Крім того, пояснити, а тим більше регулювати конфлікти без використання системного підходу вельми скрутно. У зв'язку з цим зрозуміла необхідність формування на основі наявного наукового знання системної концепції конфліктів, яка здатна не тільки закласти основи дослідження всієї системи конфліктної взаємодії, але й об'єднати наявні в різних науках напрацювання з цієї проблеми, а значить, допомогти конфліктології остаточно вийти на міждисциплінарний рівень.

Відомо чотири основних види системного аналізу: системно-структурний, системно-функціональний, системно-генетичний та системно-інформаційний. Види системного аналізу перераховані в порядку зростання складності. В інтересах дослідження конфліктів розроблені ще три види системного аналізу: системно-змістовний, системно-ситуаційний і міждисциплінарний.

Результати системно-структурного аналізу дозволяють виявити всю сукупність елементів, з яких складається конфлікт. Він характеризує статичну складову конфлікту. Системно-структурний аналіз проводиться на чотирьох основних рівнях в наступній послідовності.

□ перше, розкривається система елементів, складових конфлікт. Вона складається з двох підсистем: об'єктивної та суб'єктивної.

□ друге, визначається структура основних елементів конфлікту, оскільки знання цих підструктур полегшує розуміння конфлікту. Крім того, на цьому рівні можливий ще більш глибокий аналіз, якщо в цьому є необхідність.

□ третє, визначається повна структура надсистем, елементом яких є досліджуваний конфлікт.

□ четверте, виявляються суттєві елементи, що знаходяться поза над-системи, з якими конфлікт знаходиться у взаємозв'язку.

Результати системно-функціонального аналізу полягають у демонстрації всіх істотних взаємозв'язків між елементами, визначеними в результаті системно-структурного аналізу. Він характеризує динамічну складову конфлікту. Зовнішні функції конфліктів можуть бути деструктивними і конструктивними. Конфлікт, як правило, конструктивний.

Результати системно-генетичного аналізу дозволяють оцінювати основні напрямки і рушійні сили еволюції і динаміки конфліктів, причинно-наслідкові зв'язки між структурними елементами конфлікту, фіксувати фактори об'єктивного і суб'єктивного характеру, вибудовувати ієрархію зазначених елементів. Таким чином, значення цього виду аналізу в рамках системної концепції конфлікту досить велике.

Результати системно-інформаційного аналізу конфліктів дозволяють по-новому оцінити значення інформації як в оцінці наших уявлень про конфлікт, так і в роботі з конфліктами. Люди поводяться в конфлікті виходячи зі свого інформаційного уявлення про нього, яке часто відрізняється від реальності, причому істотно. Само вплив на конфлікт при його регулюванні носить головним чином інформаційний характер.

 

Все це вимагає точної оцінки інформаційного простору конфлікту з боку як виникнення, так і руху інформації по різним рівням всієї системи конфліктної взаємодії.

Результати системно-ситуаційного аналізу конфліктів дозволяють конфліктології всебічно представити саме досліджуване явище і його основні елементи. У свою чергу, це вимагає однаково уважного ставлення до конфлікту як до системи елементів і до самих елементів, що складають дану систему, особливо з урахуванням їх взаємовпливу, перспективних вітчизняних наукових методів емпіричного дослідження конфліктів.

Значний обсяг завдань системно-ситуаційного аналізу вирішується за допомогою ретроспективного аналізу: створюється «банк» конфліктних ситуацій, який дозволяє, застосовуючи методи математичної статистики, виявити ряд залежностей, тенденцій і закономірностей розвитку конфлікту.

Системно-ситуаційний аналіз може бути успішно застосований в інтересах вивчення конфліктів будь-якого рівня, починаючи від внутрішньо-особистісних і закінчуючи міжнародними.

Результати системно-змістовного аналізу конфліктів забезпечать системної концепції міцність за рахунок вироблення спільного підходу до системи понять і категорій, що описують конфлікти в рамках 16 активно його вивчають наук. Цей фактор зробив би серйозний вплив і на формування конфліктології як самостійної галузі знань. Аналіз публікацій у всіх галузях конфліктології, власні дослідження авторів дозволили запропонувати наступний варіант загальної понятійно-категоріальної схеми опису конфліктів: сутність, класифікація, структура, функції, динаміка, еволюція, генезис, інформація в конфлікті, попередження, завершення, дослідження та діагностика.

Важливою частиною системної концепції конфліктів є вимоги, що випливають з міждисциплінарного підходу до дослідження і регулювання конфліктної взаємодії. Вони орієнтують на те, щоб при вивченні конфліктів фахівець не обмежувався, як це часто буває, рамками однієї-двох наук. Конфліктолог повинен добре знати теорію і практику дослідження конфліктів в трьох основних галузях конфліктології: психології, соціології та політології конфлікту. Крім того, він повинен мати чіткі уявлення про основні результати вивчення конфліктів в історичних та юридичних науках, соціобіології, педагогіці і філософії. Додасть професіоналізму та вміння орієнтуватися в матеріалах інших галузей конфліктології.

Регулювання будь-яких конфліктів також необхідно проводити, спираючись на принцип між дисциплінарності. Групи фахівців, які розробляють і реалізують рішення по врегулюванню конфліктів, повинні бути укомплектовані вченими, що представляють, як мінімум, п'ять різних галузей конфліктології.

Загальна класифікація конфліктів є одним із центральних елементів системної концепції. Вона дає повну систему типів і видів конфліктів, які виступають об'єктом дослідження конфліктології. Без вивчення зооконфлік-тов нам ніколи не пояснити всі рушійні сили вбивств, скоєних з особливою жорстокістю, конфлікти, подібні чеченському, і т. п. Основною перешкодою в розумінні важливості вивчення зооконфлікти є виражений буденний і науковий антропоцентризм, властивий більшості людей.

Система принципів вивчення конфліктів включає вісім загальнонаукових принципів і шість принципів конфліктології.

До загальнонаукових належать принципи: розвитку; загального зв'язку; дотримання законів і парних категорій діалектики; детермінізму; діалектичної єдності теорії, експерименту і практики; системного підходу; конкретно-історичного підходу; об'єктивності.

До принципів конфліктології відносяться принципи: між дисциплінарності; наступності; еволюціонізму; особистісного підходу; пошуку прихованого змісту конфліктів; боротьби зі злом.

В системної концепції конфліктів узагальнені результати аналізу 607 дисертацій з проблеми конфліктів, захищених в нашій країні у ХХ ст. Він дозволив виявити всю систему проблем, реально досліджуваних російськими конфліктологами в різних галузях знань. Іншими способами системно оцінити реальний стан справ у галузі вивчення конфліктів неможливо.

Важливим елементом системної концепції є проведений аналіз усіх публікацій по проблемі конфліктів в нашій країні з 1924 по 1996 р. і основних публікацій з 1997 по 2000 р., який дав можливість розкрити динамічні тенденції у розвитку галузей конфліктології, порівняти стан останніх між собою, дати обгрунтовану прогноз розвитку науки в найближчому майбутньому і т. п.

Результати первинного системного аналізу 3000 реальних міжособистісних конфліктів дозволили встановити високу ефективність системно-ситуаційного методу, виявити цілий ряд важливих змістовних і динамічних характеристик міжособистісних конфліктів.

 

Види системного аналізу конфліктів

Системний підхід - напрямок методології наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем. Він орієнтує конфліктолога на розкриття цілісності конфлікту як явища, на пошук в ньому основних різноманітних типів зв'язків і зведення їх в єдину теоретичну картину, різнобічно і глибоко відображає реальні конфлікти.

При дослідженні конфліктів доцільні такі основні види системного аналізу:

□ системно-структурний аналіз конфлікту - розгляд його як цілого, що складається з системи підструктур, які, в свою чергу, складаються з елементів, і в якості підсистеми входить в систему більш високого рівня;

□ системно-функціональний аналіз конфлікту - визначення всіх основних взаємозв'язків конфлікту із зовнішнім середовищем, в якій конфлікт розвивається, у виявленні характеру та способів впливу одних елементів і підструктур конфлікту на інші;

□ системно-генетичний аналіз конфлікту - дослідження рушійних сил еволюції, розвитку та динаміки конфлікту. Він полягає в розкритті обумовленості конфліктів факторами макро-і мікросередовища, залежно від суб'єктивного світу учасників конфлікту, визначенні ієрархії причин, що породжують конфлікти;

□ системно-інформаційний аналіз конфлікту - виявлення ролі інформації, її функцій у зародженні, розвитку та завершенні конфлікту. Він полягає в аналізі закономірностей інформаційного обміну між основними підструктурами конфлікту, динаміки пізнавальних процесів в психіці опонентів та інших учасників конфлікту, основних чинників, що впливають на повноту та об'єктивність інформаційних моделей конфліктної ситуації у її суб'єктів.

Аналіз практики сучасних досліджень в країні і за кордоном з позицій системного підходу вказує на можливість виділити три додаткових виду, що мають теоретико-прикладне значення.

Системно-ситуаційний аналіз конфлікту - один із перспективних наукових методів емпіричного дослідження конфліктів. При системно-ситуаційному аналізі конфлікт розглядається як соціально обумовлена ​​і динамічна система, не зводиться до простої суми своїх елементів, що володіє структурою, в якій властивості елемента визначаються його місцем в цій структурі. В якості одиниці системно-ситуаційного аналізу конфлікту використовується конфліктна ситуація, що має певні змістовні та динамічні характеристики, часові та просторові межі.

Міждисциплінарний аналіз конфлікту. Його необхідність викликана унікальністю конфлікту як явища, дослідженням якого займаються шістнадцять наук. Він вимагає, щоб при вивченні конфлікту максимально повно використовувалися знання, отримані в усіх галузях конфліктології.

Системно-змістовний аналіз конфлікту - вивчення конфлікту відповідно до універсальної понятійної схемою його опису.