Кожен громадянин Німеччини має право на отримання загальної, вищої і професіональної освіти відповідно до своїх здібностей і уподобань. У системі навчання найважливіші питання регулюються державою, а деякі — вирішуються на рівні 16 політико-адміністративних територій — федеральних земель, яким дозволяється вносити окремі корективи.
Німецька держава гарантує усім громадянам безкоштовне отримання обов'язкової середньої освіти. Проте це право розповсюджується лише на державні освітні заклади. Навчання в приватних школах і вузах здійснюється на платній основі.
У Німеччині система освіти розподіляється на три ступені: початкову, середню та вищу. Отримання освіти у дошкільному віці або відвідування дитячого садка не є обов'язковим для дітей. Тому батьки на власний розсуд вирішують, в який заклад буде ходити їхня дитина.
Для учнів, яким виповнилося шість років, шкільне життя розпочинається у вересні місяці.Перший навчальний день — особливе свято для дитини і її рідних. За німецькою традицією батьки підносять учню оригінальний подарунок — величезний «шкільний конус», який має підсолодити перший день навчання у школі. «Конус» складається з набору цукерок, льодяників, печива та інших ласощів. Перед першим вересня вони продаються у кожному супермаркеті Німеччини. Проте іноді батьки віддають перевагу власним «конусам», які наповнюють цукерками, іграшками, шкільним канцелярським знаряддям з різнокольорових олівців, ручок, блокнотів, пеналу тощо. Після завершення шкільних урочистих заходів на честь першокласників рідні продовжують святкування з дитиною вдома або у кав'ярні.
Навчання у початковій школі триває чотири роки, хоча в деяких федеральних землях країни — шість років. Діти вчаться читати, писати, набувають основні математичні і геометричні навички; знайомляться з
правилами дорожнього руху; вчаться грати на музичних інструментах тощо. Заняття у всіх класах проводяться за однаковою програмою, термін навчального часу становить від 20 до 30 годин на тиждень. Перші два роки всі шкільні дисципліни викладає класний керівник. З третього класу до викладання долучаються різні вчителі і починається оцінювання знань учнів — виставляються відмітки. Саме в цей період вчителі ретельно досліджують здібності дитини щодо подальшого навчання в школі. Знання учнів в Німеччині оцінюють від «1», що означає «відмінно» і до «6», що значить «незадовільно». Між оцінками є проміжні варіанти: «1,1», «2,5» і так далі.
Дзвоник на перший урок в різних регіонах Німеччини дзвенить з 7.30 до 8.15 ранку. Між уроками встановлені 5-10-хвилинні перерви та дві великі перерви по 20 хвилин, під час яких учні можуть вийти на вулицю і погратися на дитячому майданчику. Кожен урок триває 45 хвилин. За звичай більшість німецьких учнів не носить шкільної форми. Заняття закінчуються до обіду і діти мають достатньо вільного часу у другій половині дня, частину якого витрачають на підготовку домашніх уроків. Під час навчального року німецькі школярі відпочивають на зимових, весняних, літніх, осінніх і різдвяних канікулах. З особливим нетерпінням учні очікують літніх канікул, які тривають шість тижнів.
Після закінчення початкової школи дирекція надає учням рекомендації щодо подальшого навчання до однієї з трьох видів учбових закладів: основної школи, реальної або до гімназії.
В основній школі, куди переважно потрапляють учні з незадовільними оцінками, навчання триває до дев'ятого класу. Ця школа призначена, насамперед, для дітей, схильних до практичної та трудової діяльності. Німеччина є високорозвиненою індустріальною державою і зацікавлена в якісній підготовці фахівців широкого профілю. Тому в освітньому процесі особлива увага приділяється практичним заняттям, які сприяють вибору учнями спеціальності.
Середнє учбове навантаження складає 30-33 години на тиждень. Для отримання конкретних професійних навичок школярі під час канікул мають обов'язково проходити виробничу практику. У 5-му і 6-му класах для учнів встановлений іспитовий термін, протягом якого вчителі оцінюють їх знання і відповідність інтелектуального розвитку до обраного типу школи. Якщо у школяра є бажання вчитися і він проявляє інтерес до навчання, то після 6-го класу йому надається шанс перейти в реальну школу.
В основній школі з 9-го класу заняття відбуваються за спеціальною програмою, до якої входять математика, німецька і англійська мови. По закінченні навчання учні отримують атестат про неповну середню освіту, що надає їм право влаштуватися на роботу або продовжити навчання за обраною спеціальністю у професійній школі.
Дітей, що продемонстрували високий рівень знань з математики, німецької та географії і мають відмінну поведінку, як правило, направляють до реальної школи, гімназії, або до єдиної школи.Решта продовжує навчання в основній школі. Якщо батьки не згодні з рекомендацією шкільної конференції педагогів, вони мають право наполягати на переводі їх дитини до іншої школи. У цьому випадку вчителі приймають остаточне рішення після іспитового терміну навчання учня в обраному учбовому закладі.
У реальній школі, що призначена для дітей з практичними і теоретичними здібностями, освіта триває до десятого класу. Сюди направляються учні початкової школи з хорошими успіхами в навчанні. Крім того, до реальної школи потрапляють підлітки після 6-го класу гімназії, з невисокою успішністю.
У реальній школі учні вчаться з 5-го по 10-й клас і за розширеною освітньою програмою, яка надає їм значно більший вибір для подальшої освіти за фахом. Після її закінчення учні отримують атестат про неповну середню освіту. Вони можуть продовжити середню шкільну освіту в
11-му і 12-му класах або поступити до професійно-технічного закладу. Випускники реальної школи можуть працювати на державній службі, включаючи службу в поліції та бундесвері.
Гімназії призначені для дітей з логічно-абстрактним мисленням, схильних до вивчення іноземних мов, та поглибленим загальним розвитком. У закладах цього типу освіта поділяється на середню (з 5 по 7 класи і до десятого класів) та вищу освіту (11-12 класи або 11-13 класи).
У гімназіях учні 5-х і 6-х класів, як і в інших школах Німеччини, проходять іспитовий термін. Шкільна конференція педагогів визначає здібності учня і вирішує — перевести його до 7-го класу чи залишити на другий рік в 6-му. У гімназіях обов'язковим є вивчення двох іноземних мов — в основному англійської та французької, або латинської та іспанською. Кілька уроків на тиждень учні проводять у спортивному залі; займаються музикою, вивчають мистецтво. Крім того у них є можливість відвідувати деякі позакласні заняття у другій половині дня. Наприклад, драматичний клуб або фотогурток У деяких гімназіях учням пропонують вивчати образотворче мистецтво, мови або природничі науки.
До навчальних програм Німеччині включено релігійну освіту. Проте, за бажанням батьків, учні можуть відмовитися від цих занять і відвідувати альтернативні уроки з етики і філософії.
У деяких федеральних землях окремі заклади перейшли на 12-річну освіту. Наприкінці десятого класу школярі, за певних умов, переводяться до старших класів гімназії або за бажанням отримують свідоцтво про освіту в середній школі. Навчання закінчується складанням іспитів на атестат зрілості.
Під час занять в 11-му класі учні, як правило, обирають два-три предмети для поглибленого вивчення. Проте обов'язковими предметами для них залишаються математика, німецька мова та історія. Рівень викладання у гімназіях дуже високий — відповідає приблизно 1-2 курсам університету.
У 13-му класі учні гімназії здають екзамени з основних
шкільних предметів і отримують атестат зрілості, який забезпечує їм право на вступ до будь-якого вищого навчального закладу без іспитів. Високі бали в атестаті дозволяють абітурієнтам навчатися на таких престижних факультетах університету, як медичний чи архітектурний, де завжди існує висока конкуренція серед абітурієнтів.
Крім вищезазначених закладів освіти в Німеччині набувають популярності комплексні або єдині школи, які з'явилися в країні в 70-х роках ХХ ст. Їх особливість полягає у тому, що вони структурно поєднують відразу три ступені освіти: основну і реальну школи та гімназію.
Після десятирічного навчання в єдиній школі випускники здають іспити з різних предметів і отримують атестат про неповну середню освіту. Після закінчення школи учні поступають до гімназії або починають професійне навчання.
У Німеччині є також спецшколи, призначені для дітей-інвалідів та учнів, які мають певні труднощі в отриманні освіти. Проте, за бажанням батьків, школярі цієї категорії можуть навчатися і в інших учбових закладах.
Зазвичай заняття в школах Німеччини починаються о 8 ранку і закінчуються близько 2 години дня. Останнім часом все більше шкільних закладів практикує денне навчання у другій половині дня. Учні мають більше часу для підготовки домашніх завдань і відвідування позакласних заходів. У таких школах працюють кафетерії, де учні можуть замовити собі гарячий обід.
Разом з тим у Німеччині діють 2200 загальноосвітніх приватних шкіл, в яких навчається 6% школярів. Низький відсоток бажаючих навчатися у цих закладах пояснюється тим, що освіту в державних школах учні отримують безкоштовно, а рівень отримуваної освіти загальновизнано високий. У значній мірі приватні школи розраховані на більш заможну частину населення країни і, відповідно, носять елітарний характер.
На відміну від традиційної педагогічної концепції державних шкіл, вчителі приватних закладів застосовують різні освітні програми, які перечать ідеї масової спеціалізації у шкільному віці. Наприклад, в Німеччині успішно працюють Вальдорфські школи, які запроваджують принципи «вільного розвитку» дітей. Основним виховним напрямком цих закладів є індивідуальна робота з учнями, стимуляція їх самостійності і дисциплінованості, орієнтація на католицьке віровчення. Тут учням не виставляють оцінок майже до закінчення школи, не проводять іспитів і не залишають на другий рік. Навчання у цих школах починається з першого класу і основна увага приділяється розвиткові творчих здібностей дітей.
Знайомство з системою шкільної освіти Німеччини свідчить, що в цій країні створені усі необхідні умови для отримання учнівською молоддю якісної, безкоштовної середньої освіти, відповідної їх інтелектуальному розвиткові.
Контроль и надзор за деятельностью полиции
Государственный контроль за деятельностью полиции
1. Государственный контроль за деятельностью полиции осуществляют Президент Российской Федерации, палаты Федерального Собрания Российской Федерации, Правительство Российской Федерации в пределах полномочий, определяемых Конституцией Российской Федерации, федеральными конституционными законами и федеральными законами.
2. Ведомственный контроль за деятельностью полиции осуществляется в порядке, определяемом руководителем федерального органа исполнительной власти в сфере внутренних дел.
Общественный контроль за деятельностью полиции
1. Граждане Российской Федерации, общественные объединения осуществляют общественный контроль за деятельностью полиции в соответствии с федеральным законом.
2. Общественная палата Российской Федерации осуществляет контроль за деятельностью полиции в соответствии с Федеральным законом от 4 апреля 2005 года N 32-ФЗ «Об Общественной палате Российской Федерации».
3. Общественные наблюдательные комиссии и члены этих комиссий осуществляют контроль за обеспечением прав граждан в местах принудительного содержания, находящихся в ведении федерального органа исполнительной власти в сфере внутренних дел, в соответствии с Федеральным законом от 10 июня 2008 года N 76-ФЗ «Об общественном контроле за обеспечением прав человека в местах принудительного содержания и о содействии лицам, находящимся в местах принудительного содержания».
4. Общественные советы, образуемые при федеральном органе исполнительной власти в сфере внутренних дел, при территориальных органах, осуществляют контроль за деятельностью полиции в соответствии с положениями об этих советах.
Судебный контроль и надзор
Судебный контроль и надзор за деятельностью полиции осуществляются в соответствии с федеральными конституционными законами и федеральными законами.
Прокурорский надзор
Надзор за исполнением полицией законов осуществляют Генеральный прокурор Российской Федерации и подчиненные ему прокуроры в соответствии с полномочиями, предоставленными федеральным законодательством.
Обжалование действий (бездействия) сотрудника полиции
Действия (бездействие) сотрудника полиции, нарушающие права и законные интересы гражданина, государственного и муниципального органа, общественного объединения, религиозной и иной организации, могут быть обжалованы в вышестоящий орган или вышестоящему должностному лицу, в органы прокуратуры Российской Федерации либо в суд.
