Вирішення внутрішньогрупових конфліктів

Взаєморозуміння й відкритість — основа рівноправних, безконф­ліктних стосунків. Дуже важливо не перетворити процес спілкування у взаємне невдоволення, причіпки, недомовки і конфлікти. Останні супроводжують людину усе життя. Вони вносять напруженість у стосунки, позбавляють спокою і радості, не дають можливості повноцінно працювати, хоча і виника­ють найчастіше через дріб'язки, через наше невміння спілкуватися [13]

Конфлікт — це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних тенденцій у свідомості окремої людини, у міжособистісних взаємоді­ях або міжособистісних стосунках індивідів або груп людей, пов'яза­не з гострими негативними_переживаннями_[26].
Можна виділити людей, що перебувають у постійних конфліктах і людей, що дуже рідко ста­ють учасниками таких ситуацій. У зв'язку з цим можна використовувати таке поняття, як «конфліктна особистість». На думку В.Сперанського людей можна розподілити на дві групи [7]:

§ конфліктуючі — постійні опоненти наявному становищу, мето­дам роботи і керування, способам вирішення проблем; їх не стільки цікавить пошук істини, скільки особиста позиція, відмінна од інших. З ними важко працювати разом, але вони стимулюють активність інших у пошуку істини.

§ конфліктогенні — люди з дуже сильним егоцентризмом, ви­соким самооцінюванням, нарцисизмом, умінням уходити в довіру. Але вони не здатні довго підтримувати дружні стосунки і сум­лінно працювати. Вони найчастіше стають джерелом емоційних конфліктів.

Вітчизняний психолог І.С. Кон виділяє наступні типи конфліктних особистостей [13]:

1. Демонстративна особистість. Якості демонстративної особи­стості дуже часто виявляються в підлітків, а особливо в тих, що не можуть або не хочуть виявити себе в навчанні або громадському житті. Чим більше виражений демонстративний компоненту поведінці особистості, тим вищий рівень її конфліктності.

2. Ригідна особистість. «Ригідний» — значить непластичний, що не вміє перебудовуватися, це шанолюбна людина, яка має потребу в постійному підтвердженні своєї значущості, із за­вищеним самооцінюванням.

3. Некерована особистість. Відсутність самоконтролю й непроду­маність учинків — досить серйозний привід для виникнення непоро­зумінь і проблем.

4. Надточна особистість. Надточність і педантизм мо­жуть призвести до бурхливих збурювань і невдоволення.

5. Раціональна особистість. Готові вступити в конфлікт у будь-який момент, аби він допоміг у досягненні їхніх намірів, «підуть по трупах», втягнуть в конфлікт усіх навколо себе.

6. Безвладна особистість. Піддатливі люди, якими легко маніпулювати.

Але для того, щоб наше життя не перетворилося на пекло, слід навчитися справлятися з конфліктними ситуаціями, попереджати їх, вирішувати, виходити з психологічних проблем.

Попередити й уникнути конфліктів можна, якщо зробити всебічний аналіз конфліктної ситуації і спробувати знайти взаємоприйнятне рішення, щоб не тільки зберегти нормальні стосун­ки між опонентами, а й домогтися взаємовигідної співпраці. Для цьо­го потрібно з'ясувати:

§ чи дійсно є суперечності, через які варто конфліктувати;

§ чи є гарантія досягнення бажаного результату в конфлікті;

§ яка ціна перемоги або поразки;

§ які наслідки конфлікту;

§ як реагуватимуть на конфлікт ті, хто поряд?

Варто також не забувати про прості правила попередження конфліктів:

§ не поводься погано стосовно інших;

§ давай людям відчути свою значущість;

§ не піддавайся емоціям і не провокуй конфлікти;

§ не конфліктуй через дрібниці.

Якщо не вдається попередити конфлікт, то в цьому випадку дослідники даної проблеми (Ф. Філдлер, К.У. Томас, К. Леонгард, Х. Смішек, І.В. Ващенко, Г.М. Дубчак) пропонують шляхи його подолання, що дадуть змогу не доводити йому перейти до відкритої конфронтації і вийти з конфліктної ситуації з найменшими втратами:

§ відокремте людей від проблем;

§ зосередьтеся на інтересах сторін, а не на позиціях;

§ шукайте взаємовигідні варіанти;

§ наполягайте на застосуванні об'єктивних критеріїв;

§ чітко усвідомте необхідність і можливість неконфліктного вирі­шення;

§ зведіть до мінімуму свої власні негативні емоції щодо конфлікту;

§ неупереджено оцініть, через що насправді виник конфлікт;

§ продумайте кілька варіантів вирішення основної суперечності;

§ виберіть критерій справедливості певного рішення;

§ знизьте негативні емоції опонента стосовно вас;

§ проведіть відкриту розмову.

Для розв'язання конфліктів пропонуються також наступні техніки:

§ техніка оволодіння конфліктною ситуацією, тобто уявне відсто­ронення себе від ситуації настільки, щоб мати можливість правильно її оцінити;

§ раціонально-інтуїтивний метод — придушення негативних емоцій, а потім, використовуючи розум або інтуїцію, фор­мулювання можливих рішень.

Щоб уникати конфліктів або переборювати їх, можна користува­тися безвідмовним методом — спілкуванням, ключові моменти якого наступні:

§ приділяйте увагу свідченням того, що слова розбіга­ються з думками або почуттями; виносьте цю суперечність у відкри­те обговорення;

§ стежте за тим, щоб не було прихованих помилкових припущень; обговорюйте їх відкрито, так, щоб помилки можна було виправити;

§ намагайтеся робити спілкування більш відкритим; дипломатично го­воріть про те, що думаєте або почуваєте і спонукайте до цього опонента;

§ уникайте незрозумілостей;якщо щось не зрозуміло, то просіть пояснити [14].

Три основні способи зняття напруження й агресії: пасивний (поплакатися, виговоритися тощо); активний (різні види фізичних вправ); логічний (докопатися до суті явища і цим зня­ти зайву енергію для притуплення емоцій).

Усі поради й рекомендації мають великий позитивний ефект і не потребують надмірних зусиль. Вони просто допомагають зробити наше життя менш конфліктним, а наше спілкування один з одним — більш приємним [25]

Слід також пам'ятати, що серед звичок, які породжують конфлікти між людьми — надмірна емоційність, агресивність, невміння вислухати інших, надмірна вимогливість, неувага до їхніх потреб та інтересів.

Щоб створити новий тип стосунків з близь­кими людьми чи друзями, найперше потрібно забути про старі образи, пробачити їм і почати все спочатку. Цього слід вчитися дорослим і вчити учнів через наслідування, переконан­ня. Ще одне — коли ми спілкуємось, то перей­маємо одне в одного жести, інтонацію, міміку і загальний психічний настрій[18].