Біхевіористський, когнітивний, психодинамічний, гуманістично-динамічний підходи до змінПотенційні можливості залежать від рівня залучених для проведення певної зміни ресурсів, часу, енергії, влади та бажання. Визначаючи цілі для зміни, потрібно визначити відповідність між рівнем зміни та доступними силами і ресурсами. На думку Гецельса, можна виокремити три типи змін, відповідно до основного поштовху: Примусові зміни є наслідком тиску зовнішнього довкілля, на які організація має відреаґувати. Механізмом зміни у такому випадку буде пристосування. Наступна категорія – зміни нашвидкуруч; механізм дії – реакція. У разі зовнішнього тиску на організацію, усередині системи може виникнути протидія до проведення змін. Третя категорія – суттєві зміни; механізм зміни – волюнтаризм. Це не пристосування до зовнішнього тиску, і не реакція на внутрішню протидію, джерело цієї зміни – у волі, уяві людей, які намагаються себе реалізувати. Як наслідок маємо реальну позицію, відповідь та чітке усвідомлення, що проблему потрібно розв'язати якнайприроднішим та творчим шляхом. Бюрократична, механічна форма організації та управління не завжди шкодить процесові змін. Усе залежить від ситуації. Більшість з нас мала справу із затятими бюрократами, які, здавалось, повністю приліпились до правил, незважаючи на їх невідповідність до ситуації чи просто тупість. Роберт Мертон вважає, що ми маємо приклад зміщення цілі, коли дотримування правил стає метою окремої посадової особи чи навіть цілої організації.27 Появу зміщення цілі часто пояснюють одноманітною роботою упродовж тривалого часу. Блау не погоджується з таким твердженням, бо під час власного дослідження зауважив, що повне підпорядкування правилам та спротив до проведення змін не властиві всім бюрократам у всіх ситуаціях. Його головне твердження стосується безпеки службовця: "Соціальна небезпека є причиною жорсткости структури, яка може набувати різних варіянтів. Коли службовці бояться можливої негативної реакції вищих посадових осіб – вони намагаються діяти якнайвідповідніше до правил". Допоки службовці дотримуються правил (наскільки б невідповідними вони не були), керівництво не має підстав для звинувачення; навіть коли програма зазнає повного краху і клієнти страшенно незадоволені – ніхто не може робити закидів службовцям. Блау також зауважив, що керівники вищого рівня часом проти нововведень не через своє упередження, а через те, що бояться викрити слабкі місця роботи підрозділів.
СаМОССТІЙНА РОБОТА 2. Індивідуальні зміни Питання, винесені на самостійне опрацювання
1. Біхевіористський, когнітивний, психодинамічний, гуманістично-динамічний підходи до змін. 2. Управління своїми та чужими змінами. 3. Розроблення індивідуальних планів управління поліпшення результатів роботи. 4. Заходи перед початком та після ініціювання змін. 5. Характеристика концепції організації, що навчається, як провідника змін.
Біхевіористський, когнітивний, психодинамічний, гуманістично-динамічний підходи до змін Управління змінами, передусім, має базуватися на взаємодії різноманітних підходів, зокрема біхевіористського, когнітивного, психодинамічного, гуманістично-динамічного Біхевіоризм (від англ. Behaviour - поведінка) - психологічний напрям, початок якого було покладено публікацією в 1913 р. статті американського психолога Дж. Уотсона «Психологія з точки зору біхевіористи». Як предмет психології в ньому фігурує не суб’єктивний світ людини, а об’єктивно фіксуються характеристики поведінки, викликаний будь-якими зовнішніми впливами. При цьому як одиниці аналізу поведінки постулюється зв’язок стимулу (S) і відповідної реакції (R). Всі відповідні реакції можна розділити на спадкові (рефлекси, фізіологічні реакції і елементарні «емоції») і набуті (звички, мислення, мова, складні емоції, соціальна поведінка), які утворюються при зв’язуванні (обумовлення) спадкових реакцій, що запускаються безумовними стимулами, з новими (умовними) стимулами. Зокрема, в дослідженнях Уотсона показано, що, якщо поєднувати безумовні стимули, що викликають у немовляти емоцію страху (різкий звук, втрата опори), з іншими, спочатку нейтральними (наприклад, показ білого кролика), то через деякий час реакція страху може викликатися вже одним тільки показом кролика. Але надалі було показано, що саме обумовлення являє собою досить складний процес, що має психологічний зміст. Поступово виникли зміни в концептуальному апараті біхевіоризму, що змусило говорити про перетворення його в необихевиоризм. У схемі S - R з’явилися «проміжні змінні» (образ, мета, потреба). Іншим варіантом ревізії класичного біхевіоризму стала концепція оперантного біхевіоризму Б. Скіннера, розроблена в 30-х рр. XX ст., Де було модифіковано поняття реакції. В цілому, біхевіоризм зробив великий вплив на розвиток психотерапії, методи програмованого навчання, а також в управлінні.
|
