Вентиляція, вимоги до облаштування та нормування.
Техніка безпеки при виконанні лабораторної роботи
При роботі з піноутворювачами потрібно бути дуже обережними. Попадання концентрованого піноутворювача на незахищену шкіру викликає подразнення, а при попаданні на слизову оболонку очей викликає подразнення та опік. Роботу з піноутворювачем треба проводити в гумових рукавицях, а очі та обличчя слід прикрити захисними щитками або окулярами. При попаданні піноутворювача на шкіру та особливо на слизову оболонку очей їх треба промити великою кількістю води та звернутись за кваліфікованою медичною допомогою (якщо це потрібно). При включенні компресора в розетку електричної мережі потрібно штепсельну вилку тримати за пластмасову частину.
Зміст звіту 1. Мета роботи. 2. Коротке викладення змісту теоретичної частини. 3. Порядок виконання роботи та опис установки. 4. Результати вимірювань (оформлені у вигляді таблиці). 5. Висновок про якість піноутворювача.
Контрольні запитання 1. Які є способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини? 2. Як поділяються технічні засоби пожежогасіння? 3. Дайте коротку характеристику первинним засобам пожежогасіння. 4. Види ручних вогегасників за видом використовуваних вогнегасних речовин. 5. Область застосування та принцип дії хімічно-пінних та повітряно-пінних вогнегасників. 6. Охарактеризуйте вуглекислотні вогнегасники. 7. Для гасіння яких пожеж використовують порошкові вогнегасники? 8. Призначення аерозольних вогнегасників. 9. Піна, її види. 10. Основні показники, що визначають якість піноутворювача.
Рекомендована література
1. Рожков А.П. Пожежна безпека. Навчальний посібник. - К: Пожінформтехніка, 1999. - 256с. 2. Исавнин Н.В., Абдеев М.Г. Огнетушители. Обзорная информация. - М: ВНИИПО, 1984. - 37с. 3. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. - Львів: Афіша, 2002. -320с. 4. Присяжнюк Л.А. та ін. Методичний посібник з питань експлуатації та застосування вогнегасників. - К: Основа, 1997. - 149 с. 5. Правила пожежної безпеки в Україні. - К: Укрархбудінформ, 1995. - 195с. 6. ДСТУ 2272 -93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення". 7. ДСТУ 3675 -98 "Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги". 8. ДБН В.2.5-13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд".
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВЕНТИЛЯЦІЙНОЇ УСТАНОВКИ
Методичні вказівки до лабораторної роботи № 9 з курсу "Охорона праці" для студентів інженерно-технічних спеціальностей
Затверджено на засіданні кафедри охорони праці Протокол № 2 від 11.10.11 р.
Рег. № 3809 від 17.11.11.р
Львів 2011 р.
Дослідження ефективності роботи вентиляційної установки. Методичні вказівки до лабораторної роботи N 9 для студентів інженерно-технічних спеціальностей. Укладачі: С.С.Левуш, В.П,Скачко – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка“, 2011. – 21 с.
В методичних вказівках наведено методику дослідження ефективності вентиляційних установок та визначення їх продуктивності. Призначено для студентів денної форми навчання інженерно-технічних спеціальностей.
Відповідальний за випуск Ю.В.Кіт, к.т.н., доц.
Рецензенти: Г.Г. Гогіташвілі, д.т.н., проф. Л.А. Катренко, к.х.н., доц. Мета роботи - провести лабораторне випробування, визначити продуктивність і дати оцінку ефективності вентиляційної установки.
Вентиляція, вимоги до облаштування та нормування. Вентиляція - це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими речовинами, а також призначений для підтримання в приміщенні нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам. Загальнообмінна штучна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоту повітря у робочій зоні приміщення. Вона застосовується для: 1. видалення токсичних виділень (газів, парів, пилу) з робочої зони; 2. видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень; 3. видалення надлишкової вологи за відсутності токсичних виділень; 4. нормалізації складу повітря в приміщеннях; 5. видалення неочевидних забруднень середовища у сховищах Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом ватмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Вона також дає можливість організовувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами. В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно–витяжна система вентиляції із загальним припливом повітря у робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо у місцях їх утворення. Для оцінки ефективності діючих систем повітрообміну та при проектуванні нових систем основним критерієм служить нормативне значення продуктивності вентсистеми. Нормативи з облаштування вентиляційних систем задаються в СНиП 2.04.05-91*У «Опалення, вентиляція і кондиціонування», ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів» та інших галузевих нормативних документах. Згідно СНиП 2.04.05-91*У, нормативні значення продуктивності вентсистеми визначаються в залежності від типу шкідливості, що наявна в приміщенні, а за її відсутності – за нормативними показниками кратності: - кількістю шкідливих виділень (теплоти, вологи, випарів, газів, пилу); - кількістю людей, яка знаходиться в приміщенні; - кратністю повітрообміну; 3.
|
