Приклад. Як повідомляє Державний комітет статистики України, у 2006 р

Як повідомляє Державний комітет статистики України, у 2006 р. підприємства транспорту перевезли 4,5 млрд пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 116,3 млрд пас.-км, що, відповідно, на 3,6 і на 4,4 млрд більше порівняно з 2005 роком. Залізничним транспортом протягом 2006 р. були відправлені 448,8 млн пасажирів – на 0,7% більше. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень підприємцями – фізичними особами) скористалися 4 млрд пасажирів, що на 3,9% більше, ніж у 2005 р. Разом із тим обсяги перевезень пасажирів морським транспортом у 2006 р. порівняно з 2005 р. знизилися на 3,7%, а річковим – на 10%. Авіаційним транспортом перевезено 4,4 млн пасажирів – на 15% більше (Пассажирооборот, 2007).

Матеріально-технічна база транспорту охоплює: транспортні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні засоби та споруди (станції, депо, порти та ін.), а також ремонтні підприємства, дорожні господарства, засоби автоматики, телемеханіки та зв’язок.

До матеріально-технічної бази залізничного транспорту належать:

· дороги та дорожнє господарство;

· вагони та вагонне господарство;

· локомотиви та локомотивне господарство;

· станції;

· вантажні господарства;

· товарні контори;

· вантажне та зважувальне господарство та ін.

Вантажні вагони поділяють на універсальні (криті напіввагони, платформи, цистерни) та спеціалізовані для перевезення певного виду вантажу (ізотермічні, цементовози, кислотні та ін.). Кожен тип вагона характеризується вантажопідйомністю та місткістю, масою тари та іншими показниками (Неруш, 1997; Кальченко, 2000). Вантажопідйомність визначається кількістю вантажу в тоннах, яка може бути завантажена в даний вагон відповідно до міцності його ходових частин, рами та кузова. Місткість визначається множенням довжини вагона на його ширину та висоту.

Технічний коефіцієнт тари вагона К_т є співвідношенням тари вагона G_т (т)до вантажопідйомності вагона q (т):

 

. (8.10)

 

Чим менший коефіцієнт тари, тим менша частка тари в загальній масі потягу – брутто та відповідно ефективніше використовуються потужність локомотива, а також провізна і пропускна спроможність залізничних доріг.

Вантажний коефіцієнт тари вагона К_тв визначається відношенням маси тари вагона G_т (т) до маси вантажу G_в (т) у ньому:

 

. (8.11)

 

Цей коефіцієнт визначає можливості використання вагонів у завантаженому стані, тобто при перевезенні відповідних вантажів. Чим вищий цей коефіцієнт, тим гірше використовується вантажопідйомність вагону.

Коефіцієнт використання вантажопідйомностіК_в визначається відношенням маси вантажу у вагоні G _в (т) до його вантажопідйомності q (т):

 

. (8.12)

 

Значення цього коефіцієнта залежить від способів укладання та розміщення вантажу у вагоні, ступеня трамбування вантажу, його пересування, правильного вибору типу вагона відповідно до характеру вантажу, стандартизації тари та ін. Значно впливає на використання вантажопідйомності вагону об'ємна маса вантажу (т/м³). Чим більше цей коефіцієнт наближається до одиниці, тим краще використовується вантажопідйомність вагону. А якщо К_в = 1,то вантажопідйомність вагона використовується повністю.

Коефіцієнт місткості вагона К_м розраховують відношенням об’єму вантажу у вагоні V_в (м³) до місткості (об'єму) вагона V (м³):

 

. (8.13)

 

Величина цього коефіцієнта залежить від тих самих чинників, що й коефіцієнт використання вантажопідйомності. При перевезенні вантажів із великою об'ємною масою не завжди повністю використовується місткість вагона, тобто вона обмежується його вантажопідйомністю. При перевезенні легких вантажів місткість вагона використовується повністю, а вантажопідйомність – ні.

Коефіцієнт питомого об’єму вагона К_пит (м³/т) є відношенням об’єму вагона V (м³) до його вантажопідйомності q (т):

 

. (8.14)

 

Чим вищим є цей показник, тим більш широка номенклатура вантажів, що можуть перевозитися при повному або близькому до повного використанні вантажопідйомності вагона даного типу.

Коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагона К_пит.в визначається відношенням вантажопідйомності вагона q (т) до його об'єму V (м³):

 

. (8.15)

 

Чим нижча питома вантажопідйомність вагона, тим ширша номенклатура вантажів, що можуть перевозитися у вагоні даного типу при повному або близькому до повного використанні його вантажопідйомності.

До матеріально-технічної бази морського та річкового транспорту належать:

· флот;

· морські та річкові порти;

· пристані.

Річковий і морський флот складається із суден різних типів, розмірів і призначень. Залежно від призначення розрізняють судна транспортного, технічного та допоміжного флоту.

Транспортний флот –це головний елемент матеріально-технічної бази морського та річкового транспорту, оскільки він здійснює основну функцію транспорту – просторове переміщення вантажів. Інші елементи матеріально-технічної бази повинні забезпечувати ефективну роботу транспортного флоту. Основними показниками, які характеризують річкові та морські судна, є водозаміщення, вантажопідйомність, вантажомісткість, розміри суден (довжина, ширина, висота борта) і осідання в завантаженому та порожньому стані.

Водозаміщення визначається масою або об’ємом води, що витісняє плаваюче судно.

Вантажопідйомність судна – це його перевізна спроможність, виражена в тоннах.

Дедвейт Д_п (або повна вантажопідйомність) – кількість тонн вантажу, яку може взяти судно понад власну масу до осідання до вантажної марки.

Визначається за формулою

 

(8.16)

 

де В_п – водозаміщення судна із повним вантажем, т; В₀ – водозаміщення судна без вантажу, т.

Розрізняють повну та чисту вантажопідйомність судна. Повна вантажопідйомність Д – це сума маси службового (вода, паливо, провіант) та перевізного вантажу.

Чиста вантажопідйомністьД_вч дорівнює масі вантажу, що перевозиться:

(8.17)

 

де Д – повна вантажопідйомність судна, т;

С – маса всіх судових запасів, т.

Вантажомісткість – це спроможність судна вмістити вантаж певного об'єму. Розрізняють одинарну вантажомісткість, коли об'єм усіх вантажних приміщень використовується одночасно, та складову, або подвійну, коли вантажні приміщення використовуються рівномірно, почергово. Залежно від виду вантажів, що перевозять, визначають вантажомісткість для вантажів тарнопакувальних і штучних, сипучих.

Питома вантажомісткість V_пит (м³/т) визначається як

 

(8.18)

 

де V_в.суд –вантажомісткість судна, м³;

Д_в.ч – чиста вантажомісткість, т.

Цей показник установлює, скільки кубічних метрів місткості судна припадає на 1т чистої вантажопідйомності.

До матеріально-технічної бази автомобільного транспорту відносять:

· рухомий склад (автомобілі, тягачі, причіпи та напівпричіпи);

· автотранспортні підприємства;

· автомобільні дороги.

Важливим технічним елементом матеріально-технічної бази є контейнери та піддони. Для різних видів вантажів у нашій країні створена контейнерна транспортна система (КТС). Міжнародна організація стандартизації визначила, що контейнер – це елемент транспортного обладнання, який багаторазово використовується на одному або декількох видах транспорту, призначений для перевезення та тимчасового зберігання вантажів, обладнаний пристроями для механізованого встановлення та зняття з транспортних засобів, які мають постійну технічну характеристику та об'єм не менше ніж 1 м³ (Неруш, 1997).

Контейнери, які використовуються для перевезення різноманітної продукції, називають універсальними, а для одного виду продукції або групи однорідної продукції – спеціальними. Розрізняють багатотоннажні (з розмірами 2438х2438, довжиною 12192, 9125, 6058, 2991 мм, тобто кратність довжини 1, 3/4, 1/2, 1/4 найбільшого контейнера 12,2 м), середньотоннажні, малотоннажні.

Контейнери характеризуються деякими показниками, а саме:

· вантажопідйомністю;

· корисним об’ємом;

· зовнішніми та внутрішніми розмірами;

· коефіцієнтами тари.

Вантажопідйомність контейнера визначають за формулами в тоннах-нетто Q_н та Q_б:

, (8.18)

 

, (8.19)

 

де V_к – корисний об’єм контейнера (місткість), м³;

у – об’ємна маса вантажу, т\м³;

К –коефіцієнт наповнення або щільності укладення вантажу;

G_т.к –маса тари контейнера, т.

Коефіцієнт тари контейнера (К_т.к) визначається відношенням маси тари контейнера G_т.к до його вантажопідйомності нетто Q_в:

 

. (8.20)