Схема маятникова маршрута Схема кінцевого маршрута

Для забезпечення мінімізації сукупних витрат на процесах товароруху можуть бути використані нормативи постачань продукції.

Сукупні витрати установлюються крізь розробку цих нормативів. Вони визначають об”єми одночасної поставки, оптимізуючого сукупним витратам. Економія сукупних витрат може бути передбачено в оперативних планах постачання і перевезень за допомогою включення до них оптимальних норм товароруху.

В сучасному часі об”єми одночасних постачань продукції плануються з урахуванням вантажопід”ємності транспортних засобів як детермінованого розміру, який є основою для формування нормативів разового відвантаження продукції. При розробці їх недостатньо враховувати тільки зростаючі можливості використання контейнерів, перспективи розвитку міжмісцевих автомобільних перевезень, використання на цих перевезеннях автомобілей великлї вантажопід”ємності. Крім цього, одночасне перевезення може здійснюватись декількома автомобілями різної вантажопід”ємності, автопотягами, повагонними відправленнями або дрібними партіями, котрі меньш середній вантажопід”ємності транспортних засобів.

Таким чином разові постачання потрібно планувати, враховуючи різні ситуації при перевезеннях вантажів, інтереси не тільки транспорта, но і вантажовідправників, вантажоотримувачів, а також показники витрат на всьому шляху переміщення продукції.

Формування нормативів постачань з урахуванням комплекса витрат, а не тільки розходів на перевезення є оптимальним по мірі зміни середній вантажопід”ємності транспортних засобів.

Розмір одночасної поставки продукції може впливати на велике число показників, враховуємих різними учасниками процеса товароруху. Показники витрат можуть змінюватись в різній залежності від розміра поставки і повинні тому враховуватись в комплексі.

Для комплексного урахування впливу розміра партії одночасної поставки на різні елементи витрат і реалізації оптимальних рішень розроблена повна модель, котра дозволяє мінімізувати сукупні витрати на переміщення продукції.

Розробка маршрутів дає змогу скоротити простої автомобілів під навантаженням та розвантаженням, підвищити їх продуктивність, а отже зменшити кількість засобів перевезення, що надходять на підприємство вантажовідправника при тому самому обсязі перевезень. Коли визначені маршрути і терміни перевезень, запаси у споживачів можуть скорочуватись у 1,5-2 рази.

Маршрути перевезень, як вже було сказано раніш, можуть бути маятникові (як їх різновідлучеві), кільцеві, зонно-кільцеві (як їх різновиди: збірні, розвізні та збірно-розвізні). Схема маятникових рейсів використовується в таких випадках коли є необхідність зі складу посередника доставити одночасно кількість матеріалів і виробів, забезпечуючих найбільше завантаження транспортних засобів.

Схему лучевих рейсів аналогічна системі маятникових і є її ускладненим варіантом. Використовується тоді організація посередника пов”язана однобічними перевезеннями матеріалів і виробів з декількома споживачами. При цьому, кожному з них одночасно доставляється кількість продукції, що дозволяє найбільш повно використати транспортний засіб.

З метою найбільш раціонального і повного використання автомобілів передбачають систему кільцевих маршрутів з заїздом за один рейс в декілька пунктів. Особливості цих маршрутів є поступове збільшення коефіцієнта використання вантажопід”ємності транспортних засобів, так як при такому обслуговуванні споживачів на початку рейсу виконується не повне завантаження транспорта, а у проміжних пунктах (клієнтах відправника) поступове завантаження транспортного засобу до повного використання вантажопід”ємності. Це характерно для кільцевого-збірного маршруту, а при цільцевом-розвізном маршруті навпаки в початковому пункті виконується повне завантаження транспорта, коефіцієнт використання котрого буде зменшуватись на проміжних пунктах. Найбільш ефективним є збірно-розвізний кільцевий маршрут, для якого характерен найбільший коефіцієнт використання вантажопід”ємності на усьому шляху слідування.

В тих випадках, коли доводиться посереднику обслуговувати велику кількість споживачів, котра розташована в різних місцях однієї зони, використовується система зонно-кільцевих маршрутів. В цьому випадку споживачі групуються по зонам в залежності від місця їх розташування і обсягів споживаємої продукції. В цих випадках одночасно потреба в матеріалах не перебільшує вантажопід”ємності автомобіля.

При кільцевих маршрутах коефіцієнт пробіга транспортних засобів складає 0,8-0,9, коефіцієнт використання вантажопід”ємності до 0,6.