ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ В3. борпылдақ талшықты пішінделмеген дәнекер 4. тығыз талшықты д,т 5. табақшалы сүйек
1. эластикалық 2. гиалинді 3. табақшалы сүйек 4. талшықты
1. шеміршек үсті 2. преохондробласт 3. хондробласт 4. хондроциттердің изогенді 5. хондринді талшықтар
1. миосимпласт 2. миосателлитті 3. эндомизий 4. актин 5. миозин
1. жүрек 2. қаңқа 3. жазық 4. эластикалық 5. табақшалы с.т
1. эпимизий 2. эндомизий 3. перимизий
1. рецептор.жүйкелңк аяқтама 2. сезімтал нейрон 3. ендірме 4. қимылдатқыш 5. моторлық түйін
1. униполярлы 2. биполярлы 3. мультиполярлы 4. псевдоуниполярлы 5. апополярлы
1. нейролемма 2. ниссель денешик 3. аксон 4. дендрит 5. жүйкелік аяқтама
1. эпендимоциттер 2. протоплазмалық астроциттер 3. талшықты астроциттер 4. олигодендроглиоцитте 5. микроглия
бірқабатты призмалық;
өтпелі
күрделі тармақталған альвеолярлы түтікше
Голокринді
қарапайым түтікшелі
қарапайым альвеолярлы
қарапайым тармақталған түтікшелі
бірқабатты көпқатарлы кірпікшелі ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ В МІКРОБІОЛОГІЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ Порушення правил техніки безпеки, недодержання інструкцій і правильних прийомів виконання лабораторної роботи можуть призвести до нещасних випадків. Кожен студент повиннен суворо дотримуватися вказаних правил та повинен уміти надати першу долікарську допомогу потерпілому. В тяжких випадках необхідно звернутися до лікаря. Для першої допомоги в лабораторії на доступному місці повинна знаходитися аптечка першої медичної допомоги, до складу якої входять: спиртовий розчин таніну, водяні розчини перманганату калію, борної кислоти, гідрокарбонату натрію, йодний настій, вата, пластир, бинти, мазь від опіків. Ознаками термічних опіків першого ступеня є почервоніння. До опеченого місця слід прикласти вату, змочену 96% етиловим спиртом, при опіках другого ступеня поступають так само або прикладають вату змочену 3-5% розчином марганцево-кислого калію. При опіках третього ступеня рану прикривають стерильною пов'язкою і негайно викликають лікаря. При пораненні склом чи гострим предметом рану очищають від осколків і забруднення, змочують йодом і зав'язують бинтом при сильній кровотечі, вище рани накладають джгут, який можна тримати не більше 2-х годин, за цей час потрібно звернутися до лікаря. З приведеними вище загальними правилами студент повинен ознайомитися перед початком роботи. На кожному робочому місці студент додатково знайомиться з відповідними інструкціями.
ТЕМА: «М ікроскоп і правила роботи з ним.Приготування мікроскопічних препаратів» Мета:Засвоїти улаштування і правила використання мікроскопу. Оволодіння методикою приготування мікроскопічних препаратів.
Після проведення лабораторної роботи студент повинен: ð знати: улаштування і правила використання мікроскопу, методику приготування мікроскопічних препаратів; ð вміти: налаштовувати і користуватися мікроскопом, готувати мікроскопічні препарати. s Контрольні питання 1. Що вивчає морфологія мікроорганізмів? 2. На чому заснований поділ мікроорганізмів на прокаріоти та еукаріоти? 3. Які групи мікроорганізмів мають найбільше значення в харчовій промисловості? 4. Будова бактеріальної клітини. 5. В чому полягає відмінність між Грам- і Грам+ бактеріями?
Місце проведення: Лабораторія мікробіології 2 Хід роботи 1.Інструктаж з техніки безпеки 2. Інструктаж по виконанню роботи (роботу виконує кожний студент) 2.1 Вивчити улаштування мікроскопу 2.2 Записати основні частини мікроскопу 2.3 Навчитись наводити мікроскоп 2.4 Приготувати не менш 2-х мазків, промікроскопувати їх, визначити форму мікрорганізмів, показати мазки викладачу чи лаборанту 3.Оформлення звітів 4.Прибирання робочих місць 4.1 Злити фарбу із кювета в спеціальний посуд 4.2 Вимити предметне скло с мазками, кювет, місток з миючим розчином 4.3 Закрити герметично спиртівку 4.4 Витерти об'єктив мікроскопу спиртом або бензином 4.5 Заховати мікроскоп, додаткове обладнання та матеріали до шафи 4.6 Здати робоче місце черговому 5.Захист звітів 1 Забезпечення роботи: 1. Обладнання і матеріали: мікроскопи, флакони з імерсійним маслом, фарба метиленова синька, бактеріологічна петля, спиртівка, предметне скло, колба з водою, фільтрувальний папір, сірники, колонії мікрорганізмів, рідкі культури мікрорганізмів. 2. Література та нормативна документація: ¾ Мармузова Л.В. Основы микробиологии, санитарии и гигиены в пищевой промышленности. – М.: ПрофОбрИздат, 2001. – 136с. ¾ Веселовська Т.Є. Технічна мікробіологія. Навчально-методичний посібник. НМЦ по підготовці молодших спеціалістів, 2005. – 82с. ¾ Вербина В.М., Каптерева Ю.В. Микробиология пищевых производств. – М.: Агропромиздат, 1988. – 256с.
& Теоретичні основи Біологічний мікроскоп є оптичним приладом для отримання сильно збільшеного зображення мікроскопічно малих організмів. Він складається з оптичної і механічної частини. Основна частина мікроскопа – оптична система, яка створює зображення і збільшує предмет. Вона включає об'єктив і окуляр та освітлювальний пристрій конденсор. Основними характеристиками мікроскопу є здатність зображувати найменші деталі препарату. Для того, щоб визначити збільшувальну здатність мікроскопу необхідно знайти добуток збільшення окуляра і об'єктиву.
Оптичні дані окулярів і величина загального збільшення мікроскопу наведені в таблиці 1.1. Таблиця 1.1
Освітлювальний пристрій у мікроскопі складається із конденсора та дзеркала. Конденсор розміщений під предметним столиком і призначений для освітлення об'єкта. Для направлення променів світла в освітлювальний пристрій встановлено двостороннє дзеркало, на рухомому ричажку. Механічна частина призначена для підтримання і укріплення оптичної частини. Вона складається із штатива, тубусотримача з револьвером, гвинтів і предметного столика. Тубусотримач використовується як ручка при переносі мікроскопу. Правила роботи з мікроскопом Для роботи з мікроскопом поле зору повинно бути освітленим. Обертаючи револьвер, встановлюють об'єктив з малим збільшенням. Після того як встановлено найкраще освітлення, поміщають препарат на столик мікроскопу, укріплюють його затискачами і, дивлячись з боку, за допомогою макрометричного гвинта опускають об'єктив майже до препарату. Тубус далі повільно підіймають до появи чітких контурів препарату. Фокус уточнюють мікрометричним гвинтом, після чого обертаючи револьвер підводять під тубус об'єктив із середнім збільшенням 40 або 60. Мікроскоп весь час має зберігатися в футлярі або ящику, захищений від прямих сонячних променів. До оптичної частини торкатися пальцями не слід, а протирають тканиною змоченою в бензині. Рухомі частини мікроскопа кожні 4-6 місяців змащують маслами. 4 Методичні вказівки Основні етапи приготування незабарвлених препаратів: Незабарвлені препарати готують у тих випадках, коли мікрорганізми розглядають у живому стані і коли потребується їх рухомість; розмноження. На чисте предметне скло наносять краплю води. В краплю води наносять малу кількість культури мікрорганізмів. Добре перемішують і покривають склом. Рідкі культури наносять безпосередньо на скло (без води). Основні етапи приготування «забарвлених препаратів: 1. Знежирити скло На чисте предметне скло наносять краплю води і на неї невелику кількість досліджуваного матеріалу. Перемішують і рівномірно розподіляють по склу по площі 2см2. Мазок треба готувати тонким, це полегшує вивчення окремих клітин. 2. В исушування мазка Мазок висушується на повітрі. 3. Фіксація Препарат декілька раз проносять над спиртівкою. При фіксації мікроорганізми гинуть, приклеюються до скла. Такий мазок легше забарвлюється, тому що мертвий білок більш сприяє забарвленню. 4. З абарвлення На зафіксований мазок наносять фарбу (р-н метиленової синьки чи фуксину) на 1-3 хв. 5. П ромивання водою Промивання водою препарату і його висушування фільтрувальним папером. На забарвлений мазок наносять краплю імерсійного масла і визначають під мікроскопом, під об'єктивом 90х, мікрофлору.
!ФОРМА ЗВІТУ: œВисновки:_____________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Підпис викладача _____________(__________________)
ТЕМА: «В ивчення морфологічних ознак міцеліальних грибів. Вивчення морфологічних ознак дріжджів в препараті «розчавлена» і «висяча» крапля» Мета: Оволодіння технікою приготування препаратів пліснявих грибів і вивчення їх морфологічних ознак. Набуття практичних навичок по вивченню морфологічних ознак і оволодіння методами досліджень рухомості дріжджів у препараті «розчавлена» і «висяча крапля».
Після проведення лабораторної роботи студент повинен: ð знати: методику і техніку приготування препаратів пліснявих грибів і дріжджів, їх морфологічні ознаки, методику дослідження рухомості дріжджів у препараті «розчавлена» і «висяча крапля»; ð вміти: готувати препарати пліснявих грибів і дріжджів, розпізнавати культуральні ознаки пліснявих грибів і дріжджів, досліджувати рухомість дріжджів у препараті «розчавлена» і «висяча крапля». s Контрольні питання 1. Назвіть особливості будови тіла грибів. 2. Які способи розмноження цвілевих грибів? 3. У чому полягає практичне значення цвілевих грибів? 4. Яку форму мають дріжджові клітини? 5. За якими ознаками можна розрізнити бактеріальну клітину від дріжджової? 6. На чому засноване практичне використання дріжджів?
Місце проведення: Лабораторія мікробіології 2 Хід роботи 1. Інструктаж з охорони праці 2. Інструктаж по виконанню роботи (роботу виконує кожний студент) 2.1 Вивчити морфологію пліснявих грибів на чашках Петрі візуально, за допомогою лупи і мікроскопу 2.1 Приготувати із міцелію грибів мікроскопічний препарат типу «розчавлена крапля» 2.2 Замалювати мікроскопічну картину і описати культуральні ознаки пліснявих грибів 2.3 Приготувати фарбований препарат «розчавлена» і «висяча» крапля з дріжджів 2.4 Вивчити морфологічні властивості і рухомість дріжджів у цих препаратах 3. Оформлення звітів 4. Прибирання робочих місць 4.1 Злити фарбу із кювета в спеціальний посуд 4.2 Вимити предметне скло з мазками, кювет, місток з миючим розчином 4.3 Закрити герметично спиртівку 4.4 Витерти об'єктив мікроскопу спиртом або бензином 4.5 Заховати мікроскоп, додаткове обладнання та матеріали до шафи 4.6 Здати робоче місце черговому 5. Захист звітів 1 Забезпечення роботи: 1. Обладнання і матеріали: культури пліснявих грибів на поживному середовищі Сабуро або Сусло-агарі, культури дріжджів, мікроскопи, предметні і покривні скельця, предметні скельця із заглибленням, спиртівки, бактеріологічні петлі, пастерівські піпетки, препарувальні голки, колби з водою, фільтрувальний папір, фарба метиленова синька, імерсійне масло. 2. Література та нормативна документація: ¾ Мармузова Л.В. Основы микробиологии, санитарии и гигиены в пищевой промышленности. - М.: ПрофОбрИздат, 2001. – 136с. ¾ Веселовська Т.Є. Технічна мікробіологія. Навчально-методичний посібник. НМЦ по підготовці молодших спеціалістів, 2005. – 82с. ¾ Вербина В.М., Каптерева Ю.В. Микробиология пищевых производств. – М.: Агропромиздат, 1988. – 256с.
& Теоретичні основи Плісняві гриби – безхлорофільні рослинні організми, розповсюджені у природі. Вони розвиваються у вигляді ніжних нальотів різного кольору тільки при доступі кисню. Ця група мікроорганізмів під назвою Mycota включає до 100 тис. видів. Частина Mycota розвиваються за рахунок органічних речовин відмерлих організмів, тому вони беруть участь у кругообігу речових у природі. Деякі з них розвиваються на живих організмах і викликають їх захворювання. Частина грибів викликає псування харчових продуктів і виділяє ядовиті сполуки – мікотоксини. Клітини міцеліальних грибів мають витягнуту форму у вигляді ниток (гіфів), розміри яких досягають 5-30мкм у діаметрі. Міцеліальні гриби розмножуються вегетативним і статевим способом, які пов’язані з утворенням спор. Дріжджі об’єднують одноклітинні грибні організми, що не мають справжнього міцелію.
Дріжджі можуть мати овальну, яйцеподібну, круглу, лимоновидну, еліптичну та інші форми. Розміри дріжджів варіюються від 1,5 – 2 до 10 мкм в поперечному і до 20 – 5мкм довжини.
Для харчової промисловості найбільше значення мають рід сахароміцес (Saccharomuces). В цей рід входять як природні види, так і види, отримані шляхом селекції. Їх називають расами дріжджів. Вони розрізняються здатністю зброджувати різні цукри, інтенсивністю бродіння, кількістю спирту, що утворюється, оптимальною температурою бродіння, утворенням спор та ін. Найбільш широко використовується вид дріжджів сахароміцес церевізіа (Saccharomyces: Sacch. Cerevisiae). Вони мають круглу чи овальну форму клітини. Їх використовують для отримання етилового спирту, а також в пивоварінні, квасоварінні, хлібопеченні. Кожне виробництво використовує свої специфічні раси дріжджів, що дають можливість отримати кінцевий продукт із заданими властивостями. 4 Методичні вказівки Вивчення морфологічних ознак пліснявих грибів на чашках Петрі і в препараті «розчавлена крапля» Морфологічні ознаки грибів вивчають у культурах, вирощених на агарі у чашках Петрі і в приготовлених з цих культур препаратах типу "розчавлена крапля". На предметне скло наносять воду у такій кількості, щоб вона заповнила простір між покривним і предметним скельцями; для приготування препарату обережно беруть препарувальними голками невелику кількість міцелію гриба, вносять його в краплю води; на краплю кладуть покривне скло і злегка розчавлюють краплю. Мікроскопують культури і препарати під об'єктивом 40. а) Гриб мукор – беруть його чорнувато-сірий пухнастий повітряний міцелій. При мікроскопуванні виявляють одноклітинний міцелій і органи розмноження – споронгоносії (прості відростають одиночно). Спорангії на їх верхівках – великі шароподібні, з масою спор. В препараті багато вільних спор (одноклітинних, кулевидних, еліпсовидних, гладких, сіруватих). б) Гриб оідіум – знімають голкою його білий міцелій. Встановлюють під мікроскопом багатоклітинність міцелію і відсутність спеціальних органів розмноження. Гриб розмножується оідіями, які утворюють на кінцях гіф, що роз'єднується у вигляді прямокутних безбарвних клітин, також є ланцюжки нероз'єднаних оідій. в) Гриб альтсрнарія – беруть голкою з темної частини грибниці. Роздивляються багатоклітинний міцелій і великі багатоклітинні конідії загострено-витягнутої форми, темнозабарвлені гіфи, слаборозвинуті і мало відрізняються від вегетативних гіфів. г) Гриб пеніциліум – беруть молоду зелену частину грибниці на кордоні з білим краєм, знаходять багатоклітинні гіфи і органи розмноження – конідіє-носії (багатоклітинні гіфи, розташованих на кінцях у вигляді кістей). На кінцях гілок є стеригми – ланцюжки конідій (одноклітинні, голубувато-зеленуватого кольору). д) Гриб кладоспоріум – вивчають безпосередньо у чашках з об'єктивом 40, для цього знімають кришку чашки Петрі, роздивляються крайню частину колонії, де тільки починається її темна зона. с) Гриб катенулярія – аналогічно кладоспоріум, тільки роздивляються краї колонії, де починається шоколадно-коричневе забарвлення. Вивчення рухомості дріжджів в препараті «розчавлена крапля» Для приготування «розчавленої краплі» на предметне скла наносять краплю фізіологічного розчину, в яку бакпетлею вносять мікробну культуру, яку вирощують на МПА, і розтирають у суспензію, після чого накривають її покривним склом так, щоб у рідині утворились бульбашки повітря. При дослідженні на рухомість дріжджів, вирощених у МПА, на предметне скло наносять краплю бульйонної культури пастерівською піпеткою. Краплина дослідного матеріалу повинна бути невеликою, щоб після її притискання покривним склом не було надлишку рідини, яка виступає з-під покривного скла. Надлишок рідини видаляють фільтрувальним папірцем. Препарат розташовують на предметний столик мікроскопу, роздивляються під об'єктивом 8х. Тубус опускають на відстань 5 мм від покровного скла, встановлюють освітлення і досліджують під імерсійним об'єктивом. По закінченні дослідження препарат знімають з предметного столика, обережно здвигають покривне скло, щоб край його висувався за предметне, і пінцетом скидають у сосуд з дезінфікуючою рідиною. При спостеріганні під мікроскопом можна помітити активний рух дріжджів, які рухаються у різних напрямках з різною швидкістю. Не слід змішувати самостійний рух дріжджів з броунівським рухом зважених у воді дрібних часток, а також з чисто механічним переміщенням, коли з потоком рідини усі частки рухають в одному напрямку з однаковою швидкістю. Вивчення рухомості дріжджів у препараті "висяча крапля"; Для приготування "висячої краплі" дослідний матеріал наносять на середину знежиреного покривного скла. Потім беруть предметне скло з заглибленням, на його краї наносять тонкий шар вазеліну, і скло, повернувши заглибленням униз прикладають до покривного скла таким чином, щоб краплина знаходилась у центрі заглиблення. Предметне і покривне скельце перевертають. Таким чином крапля знаходиться у герметично закритій вологій камері. Для того, щоб стінки камери не запітніли, предметне скло і заглиблення зволожують. В якості матеріалу на дослідження рухомості використовують молоді (6...12...18 годинні, але не старше однодобових) бульйонні культури. Можна брати і молоді агарові культури. Для цього попередньо готують суспензію на стерильному фізіологічному розчині або в стерильній воді. Для дослідження під мікроскопом звужують діафрагму і заходять край краплі за сухою слабкою (8х) системою об'єктиву. Знайдену краплину пересувають у центр поля зору і роздивляються під імерсійним об'єктивом. Для цього: на поверхню покривного скла наносять краплину кедрової олії, імерсійний об'єктив опускають під контролем ока збоку на препарат в краплю кедрової олії і злегка її розчавлюють (не допускають щоб об'єктив торкався покривного скла), а потім, спостерігаючи в окуляр, повільно піднімають тубус мікроскопу до отримання ясного зображення. Приготування забарвлених препаратів Приготувати мазки дріжджів різної форми і забарвити їх фарбою по Муромцеву. Промікроскопувати препарати і замалювати клітини різної форми, у тому числі і ті що брунькуються. Необхідно уважно продивитись окремі клітини для виявлення диференційованого ядра, по-контрастності забарвлення виявити вакуолі і запасні речовини (жир, глікоген); замалювати клітини дріжджів різної форми і виявленні в них включення. Забарвлення мазків по Муромцеву. І-й розчин – фуксин основний 0,15 гр, спирт етиловий 96% 20 мл, карбонова кислота кристалічна 10 гр. ІІ-й розчин – метиленова синька 25 гр, вода дистильована 200 мл: Обидва розчини змішують і фільтрують крізь паперовий фільтр. !ФОРМА ЗВІТУ: 1. Замалювати мікроскопічну картину пліснявих грибів. Описати їх морфологічні ознаки.
2. Занотувати етапи приготування препарату «розчавлена» і «висяча» краплі ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________3. Замалювати мікроскопічну картинку препарату дріжджів
œВисновки:_______________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________Підпис викладача _____________(__________________)
ТЕМА: «Приготування поживних середовищ» Мета: Ознайомитись з основними поживними середовищами, які застосовуються у промисловості, навчитись їх готувати; ознайомитись з роботою термостатів, автоклавів, стерилізаторів; оволодіти технікою посіву.
Після проведення лабораторної роботи студент повинен: ð знати: методику і техніку приготування поживних середовищ, їх склад та призначення; способи і режимі стерилізації; ð вміти: готувати поживні середовища, а також готувати посуд до стерилівзації s Контрольні питання 1. Які ви знаєте поживні середовища, за призначенням? 2. Які речовини повинні міститись у поживних середовищах? 3. Чому не існує єдиного поживного середовища для вирощування мікроорганізмів? 4. Пастерізація і стерилізація, їх сутність і значення. 5. Надайте характеристику існуючім способам стерилізації. Місце проведення: Лабораторія мікробіології 2 Хід роботи 1. Інструктаж з охорони праці 2. Інструктаж по виконанню роботи (роботу виконує кожний студент) 2.1 Ознайомитись з основними видами поживних середовищ, вивчити їх склад, зробити розрахунок їхкількості 2.2 Зварити середовище (згідно завдання), відфільтрувати його, встановити рН середовища, розлити по колбах, пробірках, підписати назву середовища, дату виготовлення 2.3 Виготовити ватні пробки для пробірок, колб, закрити ними герметично середовища 2.4 Ознайомитись з улаштуванням і роботою термостату, автоклаву, стерилізатора та іншого обладнанням лабораторії, ТБ 2.5 Простерилізувати поживні середовища 2.6 Зробити посів на різні поживні середовища 3. Прибирання робочих місць 4. Оформлення звітів 5. Захист звітів 1 Забезпечення роботи: 1. Обладнання і матеріали: автоклав, термостат, стерилізатор, електропіч, каструлі, терези, сухі поживні середовища, індикаторні папірці, воронки, колби, вата, марля, нитки, штативи для пробірок, пергамент, пробірки зі скошеним агаром, чашки Петрі з МПА, культури мікроорганізмів, рідке середовище. 2. Література та нормативна документація ¾ Мармузова Л.В. Основы микробиологии, санитарии и гигиены в пищевой промышленности. - М.: ПрофОбрИздат, 2001. – 136с. ¾ Веселовська Т.Є. Технічна мікробіологія. Навчально-методичний посібник. НМЦ по підготовці молодших спеціалістів, 2005. – 82с. ¾ Вербина В.М., Каптерева Ю.В. Микробиология пищевых производств. – М.: Агропромиздат, 1988. – 256с.
& Теоретичні основи Поживні середовища. Основні вимоги до поживних середовищ. Для виділення чистих культур мікроорганізмів, їх розмноження в лабораторних умовах, санітарно-бактеріологічних досліджень об'єктів зовнішнього, мікробіологічних досліджень сировини, напівфабрикатів і готової продукції на поживних середовищах вирощують мікроорганізми. Необхідні речовини у поживному середовищі: O, Н, С, К; зольні елементи: S, Р, К, Са, Nа, Mg, Fе; мікроелементи: Мn, Zn,Мо, Со, Си та інші, ростові речовини – вітаміни та вітаміноподібні речовини. Поживні середовища повинні: 1. Мати необхідні поживні речовини, залежно від типу живлення; 2. Мати достатню кількість води; 3. Мати певний ізотонічний осмотичний тиск; 4. Вміщувати мінеральні соли, вітаміни групи В; 5. Мати певну концентрацію водневих іонів (рН)), так як мікроорганізми по-різному ставляться до активної кислотності середовища: для більшості сапрофітних (і патогенних) бактерій оптимальним є рН 7,2-7,6, для оцтовокислих - рН 4,0-5,0 і для молочнокислих бактерій - 6,5-6,9; 6. Бути стереиьними; 7. Бажано, щоб середовище було прозорим. Класифікація і хімічний склад поживних середовищ. За консистенцією середовища бувають: а) рідкі; б) напіврідкі; в) густі. За призначенням середовища розподіляються: а) основні; б) спеціальні; в) диференціально-діагностичні.
Основні види поживних середовищ І. Рідкі м'ясні поживні середовища. Найбільш розповсюдженими простими поживними середовищами є м'ясна вода, м'ясопептонний бульйон (МПБ), пептонна вода. а) М'ясна вода є основою для приготування МПБ, МПА, МПЖ. Її готують так: м'ясо відокремлюють від кісток, зв'язок і жиру, подрібнюють у фарш, заливають подвійною кількістю води, варять протягом 1-1,5 годин або настоюють у холоді протягом однієї доби. Потім фільтрують крізь паперовий фільтр, розливають по колбах або пробірках, стерилізують протягом 15-20хв при тиску 0,1 мПа. б) Пептонна вода: до 1млводопровідної води додають 10г (1%) пептону і 5г (0,5%) хімічно чистої кухонної солі (NaС1). Встановлюють рН (7,4-7,5), додаючи 10 % NаОН, кип'ятять, фільтрують, розливають по колбах або пробірках і стерилізують аналогічно м'ясній воді. в) М'ясо-пептонний бульйон (МПБ): до м'ясної води додають 1% пептону і 0;5 % NaС1, встановлюють РН (7,4-7,5), кип'ятять, фільтрують, розливають і стерилізують. ІІ. Густі м'ясні поживні середовища – м'ясопептонний агар (МПА). Його готують з МПБ, додаючи 2-3% агару, стерилізують аналогічно. Агар – пр.одукт переробки морських водорослей, він не має поживних властивостей, але при застиганні (біля 40-43 °С) утворює рослинний студень.
Спеціальні поживні середовища І. Рідкі молочні поживні середовища (незбиране, збиране, гідролізоване молоко). а) Гідролізоване молоко. Збиране молоко кип'ятять, охолоджують до температури 45°С, встановлюють рН 7,6-7,8, додають до 1 лмолока 0,5-1 г порошку панкреатину, (попередньо його розводять водою) або 2-3 г підшлункової залози, яку ретельно подрібнюють. Додають до суміші 5 млхлороформу. Колбу закривають, витримують при 40 °С 18-24 год. Потім фільтрують крізь паперовий фільтр, розводять в 2-3 рази водою, встановлюють РН 7,0-7,2 істерилізують 15 хв при 121 °С. ІІ. Густі молочні середовища (агар з гідролізованим молоком, агар з гідролізованим молоком та крейдою, молочний агар). а) Молочний агар. Готують внесенням 20-30 % гарячого стерильного збираного молока у стерильний розплавлений 2% водний розчин агару і ретельно перемішують. Застосовують для визначення протеолітичних (гнильних), і пептонізуючих бактерій (мікрококи, маммококи). ІІІ. Середовище для визначення дріжджів та плісняви (сусло-агар, Сабуро). а) Середовище сусло-агар. До сусла додають 2-3% агару, плавлять агар протягом 10 хв при тиску 0,1 мПа, фільтрують крізь ватний фільтр, розливають по колбах або пробірках стерилізують протягом 15 хв при тиску 0,1мПа. б) Середовище Сабуро. До складу входить мальтоза або глюкоза (4г), пептон (1г), агар (2г), вода (100 мл). Стерилізують при температурі 115 °С протягом 15 хв. ІV. Середовище для визначення кишкових паличок. а) Глюкозо-пептонне середовище – буває нормальне або концентроване. Концентроване: 100 г пептону, 50 г NаС1, 50 г глюкози, 1л води. Після розчинення компонентів додають індикатор (20 мл 1,6% спиртового розчин бромтимолового синього або 100 мл індикатора Андреде), встановлюють РН 7,4-7,6, розливають по 10 мл у пробірки з поплавками або шматочками вати, стерилізуют при 112 °С і тиску 0,5 мПа. Нормальне: усі компоненти беруть в 10 раз менше або концентроване розбавляють 10 раз водою, а потім стерилізують. б) Рідке середовище Кеслер: до 1 л води додають 10 г пептону, 50 мл жовчі (бичої або інших свійських тварин), кип'ятять суміш протягом 20-30 хв у водяній бані, фільтрують крізь вату. У отриманому фільтраті розчиняють 2,5 г глюкози, доводять об'єм суміші водою до 1л, встановлюють рН 7,4-7,6, після чого додають 2 мл 1% водного розчину кристалічного фіолетового, розливають по пробірках по 5 мл або колби з поплавком і стерилізують протягом 10 хв при 121 °С. Готове середовище має фіолетовий колір. Жовч і кристалічний фіолетовий є інгібіторами молочнокислих бактерій, пригнічують їх розвиток, полегшуючі виявлення кишкових паличок. в) Тверде середовище Кеслер. До рідкого середовища Кеслер додають 0,8% агару, встановлюють по фенолфталеїну рН 7,6, розливають по 7-8 мл у пробірки, стерилізують при температурі 112 °С протягом 15 хв. V. Диференційовно-діагностичні середовища. Середовища для ідентифікації бактерій групи кишкових паличок: Ендо: до 100 мл розплавленого 3%МПА (рН 7,6-7,3) дотримуючись асептики додають 1 г лактози (яку попередньо розчиняють у 5 мл стерильної води). У окрему пробірку наливають 0,5мл відфільтрованого10% спиртового розчину основного: фуксину, до якого додають свіжоприготовлений 10% водний розчин серністокислого натрію (Na2SO3·7H2O) до отримання блідо-рожевого забарвлення. Отриману, таким чином, суміш додають у розплавлений лактозний агар і розливають у чашки Петрі. Середовище Ендо випускають у вигляді сухого порошку (спосіб приготування на етикетці) на середовище Ендо БГКП, що зброджує лактозу (непатогенні) утворюють колонії від темно-червоного до рожевого кольору, а патогенні (що не зброджують лактозу) безбарвні колонії.
Підготовка посуду до стерилізації Перед стерилізацією лабораторний посуд миють і сушать. Пробірки, колби, склянки закривають ватно-марлевими пробками. Гумові, коркові і скляні пробки стерилізують у окремому пакеті, прив'язаному до горловини посуду (посуд закривають паперовими ковпаками). Чашки Петрі стерилізують загорнутими у папір 1-5 шт. Пастерівські піпетки – по 3-15шт і загортають у щільний папір. У верхню частину піпетки вкладають шматочок вати, який запобігає попадання мікробів у посівний матеріал з рота.
Способи стерилізації лабораторного посуду а) Стерилізація сухим жаром – при температурі 150 ºС – протягом 2 годин; при 160-170 ºС – протягом 1-1,5 годин; при 180 ºС – відповідно 30хв. б) Стерилізація гострим паром (у автоклаві) при температурі 121 ±1 °С при тиску 0,1 МПа протягом 20-30хв.
Техніка посіву мікроорганизмів а) Посів у рідке середовище Стерильну (офламбовану) бактеріологічну петлю з взятим посівним матеріалом вносять у пробірку з дотриманням правил асептики. Петлю занурюють у середовище і, проводячи по внутрішній стінці пробірки, зливають з неї посівний матеріал. Потім обпалюють пробірку і петлю, пробірку закривають. б) Посів на скошений агар. У ліву руку беруть пробірку з посівним матеріалом під нахилом, правою рукою фламбовують бакпетлю і беруть з пробірки посівний матеріал і переносять його у пробірку зі скошеним агаром, роблячи по поверхні агару колові або штрихоподібні рухи. Ватні пробки тримають мізинцями. Потім петлю пробки і краї пробірок обпалюють, закривають пробірки. в) Посів на агар у чашки Петрі. ¾ за допомогою бакпетлі абошпателя розподіляють посівний матеріал по поверхні агару; ¾ вливають у стерильну чашку Петрі посівний матеріал, потім заливають розплавлене і охолоджене до температури 45 °С агарове середовище. Після посівів пробірки та чашки Петрі (уверх дном) ставлять на культивування при оптимальній температурі у термостат на певний час: - для психрофілів 2-4 ºС; - для мезофілів 25-35 °С; від 12 годин до декількох діб - для термофілів 40-45 °С.
!ФОРМА ЗВІТУ: 1. Згідно індивідуального завдання описати етапи: приготування поживного середовища; підготовки середовища до стерилізації; режими стерилізації поживного середовища ______________________________________________ _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
|
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1
Класифікують дріжджі за способами вегетативного розмноження (брунькування, ділення), здатності до спороутворення, а також по фізіологічним ознакам.
