Студопедия — Етнічна ідентичність як фактор адаптації до культурної реальності болгар Запорізького Приазов’я
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Етнічна ідентичність як фактор адаптації до культурної реальності болгар Запорізького Приазов’я






В останні десятиліття у світі значно активізувалася етнічність як реакція на уніфікацію, яку несе із собою глобалізація. В суспільствах, що трансформуються, ослаблюються або руйнуються старі, водночас формуються нові ідентичності. Самоідентифікація людини з етнічною спільнотою визначається пошуком орієнтирів в нестабільному світі і саме тому етнічна ідентичність стає для багатьох людей змістовним підґрунтям індивідуальної і суспільної діяльності. Тому етнічні рухи все більше стають впливовими суб’єктами світового, регіональних і національних політичних процесів. Розширення знань про світ політичного неможливе без поглиблення досліджень ролі й місця етнічного чинника.

Трансформаційні процеси активізували в суспільному житті чимало етнічних спільнот України. Однією з них є болгари – за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., шоста за чисельністю етнічна група України. В низці областей і районів вони входять до трійки найбільших або навіть становлять більшість населення. Придивімося пильніше до етнокультурного середовища Запорізького Приазов’я. За даними останнього перепису в Запорізькій області налічується 27800 осіб цієї національності. Але, на сьогодні на території Приазов’я діють болгарське, грецьке, німецьке, єврейське, російське та польське культурно-освітні товариства [25, с. 165]. Всі вони були створені на початку 90-х років ХХ століття і за цей період зазнали певних змін та реорганізацій, що були зумовлені потребами сьогодення. На місцевому та обласному рівнях періодично відбуваються засідання координаційних рад представників національних меншин регіону. Тому позиція держави, інших суб’єктів етнополітичної сфери щодо задоволення потреб та інтересів болгар України є важливою складовою не лише етнонаціональної, а й регіональної, економічної та інших видів політики.

Длявиявлення етнічної ідентичності та соціокультурних перспектив болгарського етносу Запорізького Приазов’я лабораторією соціологічних досліджень МДПУ ім. Б. Хмельницького було проведено соціологічне опитування, в якому увага приділялася таким аспектам:

- болгари є складовою етнонаціонального простору території Приазов’я, на рівень збереження етнічної ідентичності яких впливають етнополітичні, культурні, релігійні та демографічні чинники;

- розвиток та функціонування болгарської діаспори в Запорізькому Приазов’ї можливі лише за умови забезпечення сприятливих умов для існування цієї групи та наявності відповідної законодавчої бази.

Болгари мешкають в усіх районах Запорізької області. Проте найбільша питома вага їх серед населення Приморського (23,4%) та Приазовського (12,5%) районів (південна частина) (по області – 1,4%). Найбільш компактно болгари мешкають на південному заході Запорізького Приазов’я, а найменш компактно на заході та у центрі.

У даному дослідженні генеральна сукупність становить 500 чол., а саме тих болгар, які зареєстровані в національно-культурних товариствах Мелітополь, Приморськ та етнічних болгар, які не є членами товариств. Вибіркова сукупність – 76 чол., допустима похибка не перевищує – 3%, що забезпечує репрезентативність анкетного опитування.

Структура анкетного опитування складається з чотирьох блоків:

1. Самоідентифікація та етноцентризм.

2. Факти історичної свідомості та етнічне самоусвідомлення.

3. Факти солідарності у формі групової та політичної актив-
ності.

4. Соціально-демографічний статус.

Перший блок питань щодо самоідентифікації та етноцентризму дає можливість зробити наступні висновки.

На питання: «Ким, в першу чергу, Ви самі себе вважаєте?», – 66,5% респондентів відповіли, що вважають себе – громадянином України, 62% – просто людиною, 57% – представником певної статі, 50% – батьком, матір’ю, сином, донькою, 48% – мешканцем Приазов’я, 36% – представником етнічної меншини (етнічним болгарином), 26% – пенсіонером, студентом, 14% – громадянином світу, 12% – членом національно-культурного товариства.

Для 86% опитаних (в більшості для чоловіків і жінок віком до 45 років) – бути етнічним болгарином у сучасній Україні цілком властиво, для 7% – престижно, добре, зручно, для 5% – не зовсім зручно та малопрестижно і для 2% – достатньо небезпечно та безперспективно.

62% респондентів, які вважають себе громадянами України, знають лише основні історичні події української історії, 21,5% – володіють достатньо глибокими знаннями, 14,5% – поверхово, 2,5% – практично нічого не знають. Слід зазначити, що 55% респондентів (в основному віком до 45 років) хотіли б поглибити свої знання з історії України та українського народу.

Більша частина чоловіків і жінок різного віку (69%) – практично вільно читають, пишуть та розмовляють українською мовою, 21% – розуміють українські тексти та більш-менш розмовляють, 5% – володіють лише деякими знаннями, 5% – практично не володіють українською мовою.

Більшість респондентів (62%) вважають, що володіння українською мовою – це обов’язок кожного громадянина незалежно від етнічного походження.

76% опитаних дотримуються українського календаря, відмічають свята, пам’ятні дати, прийняті в країні, 19% – роблять це лише частково, 5% – практично ні.

Аналіз питання: «Чи маєте Ви відчуття гордості як громадянин України?», виявило наступне: 55% респондентів властиве таке відчуття гордості, а 45% – це відчуття невластиве.

74% опитаних не беруть участі у політичних акціях, мітингах, пікетах, які проводять загальноукраїнські партії, 24% – час від часу і лише 2,5% – завжди намагаються брати участь в подібних акціях.

Блок питань щодо історичної свідомості та етнічного самоусвідомлення дає можливість зробити наступні висновки.

36% опитаних ознайомлені з історією болгарської діаспори в Україні і перед усім на території Приазов’я, 28% – знають основні історичні події, 21,5% – практично нічого не знають, а 14,5% – володіють достатньо глибокими знаннями. Слід зазначити, що 93% мають намір поглибити свої знання відносно болгарської діаспори (це в основному представники молодшого віку, які є членами болгарського національно-культурного товариства).

Майже всі респонденти (95%) незалежно від віку та освіти вважають важливим для себе та представників свого народу знати історію своєї родини, пращурів, походження болгарського народу, відповідні перекази та міфи.

Так, аналіз питання: «Як добре Ви знаєте історію сім’ї, Ваших предків, інформовані про долю перших поселенців на території Приазов’я по лінії предків?», виявило наступне: 36% – цікавляться цим питанням, проте не мають повної інформації, 31% – трохи знають представників останніх поколінь та їх долю, 21% – мають повну інформацію та проявляють до цього великий інтерес, 12% – практично нічого не знають про це.

Культура живе і розвивається у мовній оболонці, а мова є важливою складовою культури і фактором формування культурного коду етнічної спільноти. Більше третини респондентів (36%) віком до 45 років незалежно від освіти володіють деякими знаннями з болгарської мови, яких недостатньо для спілкування та читання, 28,5% (представники різного віку) – розуміють тексти та можуть спілкуватися, 26% – практично вільно читають, розмовляють, пишуть і лише 9,5% – практично не володіють болгарською мовою.

Переважна більшість опитаних (83,5%) вважають, що володіння болгарською мовою – це обов’язок кожного етнічного болгарина, який мешкає на території України.

52% респондентів (різного віку, які є членами болгарського національно-культурного товариства і ті, які ніколи ними не були) добре знають свята, обряди, фольклор, які прийняті в болгарській діаспорі, а 48% (в основному представники молодшого віку) – знають їх недостатньо добре або взагалі нічого не знають.

На питання: «Чи дотримуєтесь Ви релігійних поглядів, прийнятих у вашій діаспорі?», відповіді респондентів розподілились так: 57% – відповіли так, 43% – ні.

Отже, більшість опитаних болгар знають свята, обряди, дотримуються релігійних поглядів, які прийняті в діаспорі. Вони зуміли зберегти рідну мову. Не тільки люди похилого віку, але й представники молодого покоління добре володіють болгарською мовою і, нерідко, вживають її у повсякденному спілкуванні.

Для 38% опитаних, в цілому характерно думати про себе, як про етнічного болгарина і менша частина (9,5%) – зовсім не думають про себе, як про етнічного болгарина.

62% респондентів прагнуть знайти собі шлюбного партнера серед представників болгарської спільноти, а для 38% – це зовсім не обов’язково.

Коло самих найближчих людей у 69,5% опитаних складається переважно з однакової кількості як представників своєї спільноти, так і іншої, для 26% – з представників іншої спільноти (в основному не «свої») і лише 5% винятково спілкуються з представниками своєї спільноти.

Для 26% було б зручніше працювати в колективі, в якому колеги в основному етнічні болгари, для 28,5% – це не має ніякого значення, а майже половина респондентів (46,5%) зовсім над цим не замислювалися.

45% опитаних ніколи не були на історичній батьківщині, але планують поїздку, 21,5% не були і не планують, а 33% – здійснювали поїздку на батьківщину своїх предків.

Більша половина опитаних респондентів (73,5%) намагаються дотримуватися календаря, відмічають свята, пам’ятні дати, які прийняті в спільноті, а ось 26% – практично не дотримуються.

У побуті та в родині 62% респондентів спілкуються рідною мовою в деяких випадках, 17% – регулярно, а 25% – зовсім не спілкуються рідною мовою.

Щодо дотримання національної кухні, то 81% опитаних час-від-часу готують їжу за рецептами національної кухні, 12% – не готують національні страви і лише 7% – роблять це регулярно.

Половина (50%) представників болгарської спільноти не мають національного одягу, 26% – не мають, але хотіли б мати, 12% – мають та використовувати їм його не доводилось, а також 12% – мають національний одяг та намагаються його використовувати.

У церковному житті (розуміється релігійна спільнота, яка утворена представниками етнічної болгарської спільноти) 91% респондентів не беруть активної участі.

21% респондентів беруть активну участь у роботі національно-культурного товариства, яке утворене в межах етнічної спільноти, 26% – лише час від часу, а більша половина (52,5%) – зовсім не беруть участі.

84% опитаних не доводилося брати участі в політичних акціях, мітингах, які проводилися за ініціативою болгарської спільноти, 14% – час від часу і лише 2% постійно беруть участь в подібних
акціях.

На виборах як до місцевих, так і до загальнодержавних органів влади 74% опитаних не підтримували тих кандидатів, яких їм рекомендували представники їхньої спільноти чи національно-культурного товариства, 21% – лише один чи два рази, 5% – регулярно.

Болгари з повагою ставляться до всіх національностей, поруч з якими вони проживають і з якими спілкуються, для них не має значення з ким працювати в колективі, з представниками своєї спільноти, чи з представниками іншої етнічної спільноти, проте шлюбного партнера вони прагнуть знайти серед представників болгарської спільноти.

Блок питань щодо фактів солідарності у формі групової активності дає можливість зробити певні висновки.

50% респондентів позитивно ставляться до можливості повернення на історичну Батьківщину, інша половина – навпаки негативно.

40,5% респондентів читають місцеву пресу, 26% – спеціальні (наукові, технічні, економічні) видання, 17% – національні видання, які видає діаспора, 14,5% – всеукраїнські суспільно-політичні газети та журнали, 12% – газети та журнали з історичної Батьківщини.

Більша частина опитаних (67%) основним джерелом свого виховання як етнічного болгарина, вважають родину, 28,5% – національно-культурне товариство, 24% – знайомих, 21,5% – знання з культури (історії, літератури), 17% – школу, 14,5% – місцеві видання, пресу, яку видають національно-культурні товариства, 2,5% – саморозвиток, самовиховання.

Щодо дискримінації прав в усіх сферах життя респонденти відповіли: 86% - не відчували дискримінації, 14% - відчували її іноді.

За сферою зайнятості: 38% – навчаються, 26% – кваліфіковані спеціалісти, 19% – пенсіонери, 2,5% – працюючі пенсіонери, 2,5% – кваліфіковані працівники, 2,5% – службовці, 2,5% – держслужбовці, чиновники, працівники МВС, СБУ, прокуратури, військовослужбовці, 2,5% – підприємці, 2,5% – бізнесмени.

55% опитаних представників болгарської спільноти ніколи не були активними учасниками національно-культурних товариств, 40% – є активними його учасниками.

Отже, в ході дослідження з’ясувалось, що в основі етнічної культури болгарської спільноти лежать загальні принципи взаємин людей у процесі спілкування: гуманізація суспільних відносин; утвердження в реальному житті прав і свобод людини, надання їй рівних можливостей для вираження і здійснення широких матеріальних і духовних інтересів, потреб, здібностей. Завдяки цим принципам болгарська етнічна група зберігає і розвиває свою самобутність. Різноманітне і повноцінне міжетнічне спілкування збагачує внутрішній світ представників болгарського етносу новими цінностями, поглядами, почуттями; забезпечує нерозривність національних традицій, створює атмосферу толерантності і терпимості, сприяє гармонізації взаємовідносин між етноспільнотами. Проведене дослідження дало змогу також підтвердити закономірність, що культура міжетнічного спілкування є основою як національного самоусвідомлення, так і етнічної адаптації, оскільки це соціально-психологічна самоорганізація представників певної культурної традиції, що характеризується єдністю їхніх настанов, переживань, думок, почуттів і виявляється в тотожності світосприйняття і світобачення, а тому й визначає той рівень суспільної свідомості, на якому думки не відділені від емоцій, почуття від вольових дій, вчинки від загального поступу, життєактивності; по-друге, не успадковується повністю від пращурів, а набувається в процесі виховання; по-третє, значний вияв знаходить в колективних діях, особливо в процесі міжетнічної взаємодії, і, по-четверте, не кожна людина, що належить до того чи іншого народу, може вважатися носієм типового національного характеру.

 

Список використаних літературних джерел:

 

1. Лютак О.З. Психологічні особливості формування етнічної ідентичності / О.З. Лютак// Збірник наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України/ За ред. С.Д. Максименка. Т. ІХ., част. 2. – К., 2007. – С. 161-166

 

 

Полікультурність в ЗМІ як фактор формування безпечного соціального простору (досвід дослідження багатонацонального регіону)

В останні десятиріччя XX і на початку нинішнього століття у всьому світі відбуваються великі зміни, пов’язані з різними сферами життя людини й соціуму, однією з яких є етнічність.

Етнічність – один з цікавих для науки і суспільства феномен. Дотепер не дуже чіткий, навіть для дослідників, він був актуалізований в останнє сторіччя, і неабиякою мірою, штучно. І важливим чинником, що сприяє цій актуалізації, є засоби масової інформації.

Кажучи про особливу роль ЗМІ в пострадянських державах, потрібно відзначити, що в колишньому СРСР громадяни звикли і тепер продовжують вірити друкарському слову або телевізійному репортажу. Пострадянські громадяни є поголовно грамотним, активно читаючим населенням, тобто є активними споживачами медіа продукції. В результаті повідомлень ЗМІ в масовій свідомості формуються певні уявлення, образи, думки і установки з того або іншого питання. Отже саме ЗМІ виконують функцію одного з головних механізмів впливу на формування толерантної або конфліктної масової етнічної свідомості, на його швидку мобілізацію, і зрештою – на регулювання міжетнічних відносин.

Тому формування толерантної спрямованості при висвітленні етнічних або конфесійних питань в ЗМІ – одне з важливих завдань будь-якого демократичного поліетнічного суспільства, а вивчення механізмів розповсюдження принципів толерантності в масовій свідомості – важлива соціальна проблема.

У західній соціогуманітарній практиці все більшого поширення набуває точка зору, що медіа пропонують суспільству не тільки інформацію, але й ідеї і світогляд (Дж. Гербнер, Дж. Б. Томпсон, Д. Крото, Дж. Райн). Так, наприклад, Дж. Гербнер вважає зміни, що відбуваються в сучасній культурі, породженням культивованих масс-медіа цінностей і стандартів [6]. Дж. Б. Томпсон переконаний, що мас-медіа конструюють значення і сенси, які забезпечують в суспільстві підтримку соціально сконструйованої нерівності [7].

Російські дослідники також інтенсифікують вивчення ролі ЗМІ відповідно до західних стандартів і прийшли до аналогічних висновків. Так, А.Р. Тузіков стверджує, що ЗМІ «у змозі в значній мірі програмувати масову свідомість, щодня пропонуючи не тільки порядок денний (про що думати і на що звернути увагу), але і задаючи схеми інтерпретації обговорюваних подій» [4, c. 271].

Особливим чином подібний підхід до комунікації і медіа
спрямовує й розуміння проблеми міжкультурної взаємодії та толерантності. У даному контексті на увагу заслуговують підходи західних дослідників міжкультурної комунікації щодо означеної проблеми.
Насамперед це стосується пропонованих моделей сприйняття міжкультурних відмінностей: етноцентристської та етнорелятивної. Перша включає такі типи, як заперечення культурних відмінностей, захист власної культурної зверхності та мінімізація відмінностей. Друга, навпаки, – таких, як прийняття наявних міжкультурних відмінностей, адаптація до інших культур та інтеграція до полікультурного про-
стору.

Якщо уважно проаналізувати «мови міжкультурного сприйняття», що їх використовують засоби масової інформації для опису етнічних ситуацій, то дослідники на сьогодні достатньо чітко опозиціонують «мову злагоди» і «мову ворожнечі» [1, с. 156]. Поза сумнівом, за такого розкладу найбільш толерантною є «мова злагоди», якою взаємодія етнічних груп і культур описується з точки зору їх взаємозбагачення та розвитку. Тоді як із зовсім іншою метою використовується «мова ворожості». Вона, як правило, несе дискримінаційні, негативістські висловлювання, визначення стосовно тих чи інших етнічних груп [1, с. 156].

Власне, роль «мови» й «дискурсу» в процесі міжкультурної комунікації важко переоцінити. Тим паче, коли йдеться про тематизацію етнічності в засобах масової інформації, що має свою специфіку.
Це особливим чином стосується медіа регіонального та міського рівнів, аудиторія яких більш визначена та локалізована, і тим самим вплив на неї має більш актуалізований характер. Але, на жаль, дослідження толерантнісного дискурсу в регіональних ЗМІ, особливо тих, що діють в полікультурних регіонах, ще не набули поширення, на противагу виявленню загальнонаціональних тенденцій в цьому питанні. Саме тому об’єктом дослідження є саме один з поліетнічних регіонів України – м. Мелітополь та його медіа-простір.

В якості об’єктів спостереження було обрано мешканців та інформаційні продукти Мелітополя, оскільки статистично, за рівнем представленості в ньому основної ознаки – етнічності, його можна вважати еталонним полікультурним простором [2]. В якості основних місцевих медіа було обрано один телевізійний канал (Телерадіокомпанія «МТВ-плюс») та місцеве періодичне видання (газета «Мелітопольські відомості» (МВ).

Термін проведення анкетного опитування 9.03.2010-16.03.10. Обсяг вибіркової сукупності: 570 респондентів, що дозволяє стверджувати про репрезентативність даних дослідження на рівні 95%, де похибка не буде перевищувати + 4,1%.

Контент-дослідження було зорієнтовано на виявлення повідомлень в місцевих ЗМІ, спрямованих на висвітлення тематики етнічності (події життя, історія, проблеми окремих етнічних груп міста) та толерантності (проблеми міжетнічної взаємодії та події, спрямовані на підвищення рівня толерантності у міжнаціональних стосунках). Критичним терміном публікації було обрано останні 4 роки (2007, 2008, 2009, 2010).

Отримані в ході дослідження (використання шкали соціальної дистанції Е. Богардуса) [5] дані в цілому доводять, що рівень соціальної дистанції (інтолерантності) в місті достатньо високий (в середньому 4,189).

Дане значення соціальної дистанції свідчить про те, що люди в тій чи іншій мірі схильні до національного відособлення і по відношенню до більшості національностей. З іншого боку, дані свідчать, що представники української (рівень соціальної дистанції до даної етнічної групи становить 1,703), російської (2,828), польської (2,998), вірменської (3,722) та кримськотатарської (3,889) етнічної групи тісно включені в процес міжетнічної інтеграції.

Основна більшість інших етнічних груп продукує інтеграцію на рівні співробітництва та сусідства. А от представники ромської культури на жаль, користуються низькою популярністю, адже рівень дистанціювання від них найвищий (6,054), що свідчить про відсутність інтегрованості цієї етнічної групи у суспільні процеси та інститути в регіоні.

В цілому, можна стверджувати, що місто не є толерантним, але, і не є конфліктним. Більшості мешканців байдуже, представники яких саме національностей їх оточують. І це підтверджують не лише дані нашого дослідження, а й попередні дослідження, проведені лабораторію соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького [3].

Яка ж роль належить у підтримці цього становища сучасним місцевим ЗМІ? Чи звертається увага місцевих журналістів на проблеми багатонаціональності міста?

Дані дослідження свідчать, що на сьогодні основним джерелом, що формує інформаційний простір міста, є телебачення (66,9% мешканців надають перевагу саме цьому медіа-каналу). Читають пресові видання 10,8%. Також, слід зауважити, що лише преса, порівняно з телебаченням виступає найбільш інтелектуальним джерелом інформації, оскільки потребує від читача зосередження та аналітичних
зусиль. Відповідні й рівні довіри до цих місцевих медіа-каналів – до телебачення у середньому 3,6201, а до преси – 3,1093, при максимальному показнику 4,0. Хоча, в цілому, повністю довіряють інформації, яка поширюється через місцеві ЗМІ, лише 10,4% мешканців.

Саме тому, якщо через місцеві медіа буде поширено інформацію негативного характеру по відношенню до груп, яких респонденти сприймають як «свої», більшість з них гостро не сприйматимуть її. Але, якщо припустити, що в місті може скластися проблемна ситуація у сфері міжетнічних стосунків, то скоріш за все факторами впливу на поведінку членів міської громади будуть, по-перше, особистісні погляди, почуття й інтуїція, по-друге, поради родичів, близьких, а, по-третє, думка відомих журналістів та коментарі. Останнє саме й свідчить про те, що ЗМІ відіграють достатньо важливу роль у підтримці безконфліктної ситуації в місті.

Реальне ж ставлення місцевих медіа до проблеми міжетнічної взаємодії в місті можна визначити як пасивне й дещо байдуже. Так, з 2007 по квітень 2010 року через обрані для дослідження медіа (телеканал «МТВ-плюс» та газету «МВ») було поширено 74 повідомлення, в яких трапляється поняття «толерантність», «національність» або висвітлюються події в житті окремих етнічних груп. В середньому це складає 1,85 повідомлення на місяць. Але, ці повідомлення не є систематичними й розпорошені у часі, адже з’являються, здебільшого, в період з жовтня по квітень.

Зміст повідомлень, також, є достатньо однобічним. Повідомлення частіш за все мають новинний, короткозмістовний характер, висвітлюючи заходи, які проводить Асоціація «Рада національно-культур-
них товариств» або інші громадські організації міста, та розповідаючи про найбільш значні події в житті окремих етнокультурних груп.

При цьому, слід зазначити, що культурне життя одних етнічних груп потрапляє у контексти повідомлень набагато частіше, ніж інших. Так, за термін спостереження обома медіа-каналами було опубліковано 21 (44,6%) повідомлення, присвячене єврейській громаді, 9 (19,1%) повідомлень, присвячених болгарам, 8 (17,0%), – присвячених кримським татарам, 3 (6,3%) – вірменам, 2 (4,2%) – грекам, 2 (4,2%) – караїмам, 1 (2,1%) – полякам і 1 (2,1%) – росіянам.

Відрадним є той факт, що в контекстах повідомлень не має інформація інтолерантного або зневажливого характеру до етнічних культур міста.

Слід зазначити, що в ефір або на сторінках преси, проходять повідомлення, які торкаються частіш за все трагічних подій життя і історії етносів (Голокост, депортація тощо), і, порівняно мало повідомлень, присвячених позитивній популяризації їхньої культури. Інформаційна однобокість висвітлення в ЗМІ міжнаціональних відносин може стати фактором утримання «негативної пам’яті» народів. А єдиний інформаційний простір повинен протидіяти цьому, а також сприяти вихованню в нових поколіннях культури міжнаціональної взаємодії.

Нині стає все більш очевидним, що розвиток суспільства регіону значною мірою визначається рівнем розвитку міжгрупового, міжетнічного спілкування і, отже, залежить від соціально-правової складової функціонування засобів масової інформації. Місцеві ЗМІ, усвідомлюючи специфіку простору свого розповсюдження не проводять інформацію, яка б загострювала міжетнічні відносини. Навпаки, з приводу етнічних питань, життя етнічних громад зазвичай подається лише інформація позитивного характеру, що хоча й на низькому рівні, сприяє підтримці міжнаціональних стосунків, і підтверджується даними проведених досліджень.

На закінчення слід підкреслити, що мультикультуралізм є реальністю сучасного життя, котре характеризується зростанням соціальної динаміки та імперативною необхідністю інтеграції конструктивних ідей, концепцій, теорій, які б сприяли культурному діалогу і полілогу. Тому і збереження міжнаціонального миру і злагоди багато в чому обумовлено збереженням стабільного рівня толерантності до національних спільнот у більшості населення, не зважаючи на погіршення економічного стану країни і політичну напруженість в суспільстві. І саме ЗМІ, як фактор значного впливу на масову свідомість, повинні взяти на себе роль підтримувачів того безконфліктного простору, що формувався в регіоні протягом багатьох століть.

 

Список використаних літературних джерел:

 

1. Аза Л. Лематизація етнічності у засобах масової інформації. // Медіа. Демократія. Культура / За ред.. Н. Костенко, А. Ручки. – К.: Інститут соціології НАН України, 2008. – С. 153-177.

2. Крилов М.В., Арабаджі О.С. Основні тенденції та особливості етноісторичного розвитку Запорізького Приазов’я // Етносоціальне буття народів Запорізького Приазов’я в геокультурному контексті. Монографія / за загал. ред.. Аносова І.П., Афанасьєвої Л.В., Крилова М.В., Пригаро М.В. – Запоріжжя: Обласна державна адміністрація; Мелітополь: МДПУ; Сімферополь: Таврія, 2005 – С. 45-57.

3. Особливості етнічного самоусвідомлення населення Східної Таврії та його національно-державницька орієнтація на сучасному етапі національного відродження // Анкетне опитування на території Запорізької обл. – Лабораторія соціологічних досліджень МДПУ, 2007.

4. Тузиков А.Р. Западная теория идеологии: от критики «ложного сознания» к анализу дискурса масс медиа. – М.: Социально-гуманитарные знания, 2002. – 289 с.

5. Bogardus E.S. Measuring Sicial Distans // Jurnal of Applied Sociology. – 1925. – Vol. 9. – P. 299-308.

6. Gerbner G., Cross L., Morgan M., Signorielly N. Living with Televison: The Dynamics of the Cultivation Process in Perspectives on Media Effects. / Jennings Bryant and Dolf Zillmann (eds.). – N.J., 1986. – Р. 17-40.

7. Thompson J.B. Ideology and Modern Culture: Critical Social Theory in the Era of Mass Communication. – Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1990. – 362 р.







Дата добавления: 2015-06-15; просмотров: 634. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Методы анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия   Содержанием анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия является глубокое и всестороннее изучение экономической информации о функционировании анализируемого субъекта хозяйствования с целью принятия оптимальных управленческих...

Образование соседних чисел Фрагмент: Программная задача: показать образование числа 4 и числа 3 друг из друга...

Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

В эволюции растений и животных. Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений. Оборудование: гербарные растения, чучела хордовых (рыб, земноводных, птиц, пресмыкающихся, млекопитающих), коллекции насекомых, влажные препараты паразитических червей, мох, хвощ, папоротник...

Типовые примеры и методы их решения. Пример 2.5.1. На вклад начисляются сложные проценты: а) ежегодно; б) ежеквартально; в) ежемесячно Пример 2.5.1. На вклад начисляются сложные проценты: а) ежегодно; б) ежеквартально; в) ежемесячно. Какова должна быть годовая номинальная процентная ставка...

Выработка навыка зеркального письма (динамический стереотип) Цель работы: Проследить особенности образования любого навыка (динамического стереотипа) на примере выработки навыка зеркального письма...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.015 сек.) русская версия | украинская версия