Громадянська активність студентської молоді: форми прояву та тенденції розвиткуРозвиток сучасної української держави характеризується активним становленням і розвитком громадянського суспільства у всіх сегментах його структури. Однією з головних умов його формування є специфічна якість особистості – громадянська активність, яка містить у собі показники громадянськості, громадянської позиції й виступає основою, що визначає цінність і цілісність людини. Більшість сучасних дослідників дійшли висновку, що громадянська активність повинна враховувати як готовність і бажання громадян виконувати свої права й обов’язки перед державою й суспільством у цілому, так і можливість реалізувати власні духовні й матеріальні потреби, інтереси й цінності. Тому найбільш доцільним, на наш погляд, є визначення М. Остапенко, яка визначає громадянську активність як структурно-змістовну якість особистості, яка формується й розвивається на основі власних ціннісних орієнтацій, враховуючи цінності суспільства, правові норми й вимоги держави, спрямовує свою діяльність, поведінку, спілкування на створення світу громадянських відносин і відображає характер інституціональної взаємодії із владою [3]. Процеси становлення громадянського суспільства передбачають активну участь у них, насамперед молоді, і особливо студентства як майбутньої інтелектуальної еліти держави. За своїми ціннісними орієнтаціями молодь у цілому, і студентство зокрема, є найменш консервативною соціальною верствою населення, яке найбільш чутливо Однак, аналіз процесу входження молоді в суспільно-політичні відносини виявив істотні проблеми у їхньому середовищі. Багато дослідників указують на низький рівень громадянської активності молоді або взагалі на її аполітичність. Так, дані опитувань, проведених Державним інститутом проблем сім’ї й молоді разом з Українським інститутом соціальних досліджень і центром «Соціальний моніторинг» показують, що серед молоді віком від 14 до 28 років лише 1% бере активну участь у політичному житті [5, с. 100]. Згідно з результатами соціологічного опитування серед молоді, зокрема випускників загальноосвітніх навчальних закладів, яке проводилося фондом «Демократичні ініціативи» наприкінці 2008 року, лише близько 30% опитаних школярів вважають головним, що поєднує населення України в єдину нації – це патріотичні почуття громадянина. А за даним Державного інституту розвитку сім’ї й молоді, майже 30% українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25% прагнуть працювати за кордоном [4]. Однак слід зазначити, що ці прагнення обумовлені не стільки відсутністю патріотичних почуттів, скільки неможливістю повною мірою реалізувати свій творчий потенціал і мати достатній рівень матеріального благополуччя на Батьківщині. Невід’ємним компонентом громадянської активності є активність політична, яка проявляється, насамперед, у діяльності молодіжних суспільних об’єднань і політичних партій. Враховуючи це, треба відмітити, що на тлі щорічного збільшення показників розчарування молоді політикою, саме молодіжні громадські об’єднання отримують від молодих громадян України найвищий кредит довіри. Про це, наприклад, свідчать результати всеукраїнського соціологічного опитування, проведеного «Інститутом соціального капіталу» в 2008 році, згідно з яким саме молодіжні суспільні об’єднання користувалися найменшим рівнем недовіри (13,6%) [6]. Ці дані підтверджують і Очевидно те, що в суспільстві існує реальна потреба в організаціях такого типу. І хоча активність і участь молоді в них сьогодні не така вже й висока, як хотілося б, ця ситуація тимчасова, викликана конкретними загальними тенденціями, і у першу чергу розчаруванням політикою і її лідерами. Тому, на наш погляд, молодіжні політичні партії й громадські організації мають серйозні перспективи в середовищі української молоді. Участь у справах суспільства – найважливіший елемент функціонування демократії й фактор існування громадянського суспільства. Саме завдяки ньому громадяни домагаються підзвітності владних структур. Однак за даними «Інституту соціального капіталу» (2007 р.) серед опитаних студентів Києва 70% взагалі не знали, чи існує в їхньому вищому навчальному закладі органи студентського самоврядування, 11% сказали, що беруть участь у їхній діяльності лише тоді, коли їх попросять, і лише 4% опитаних виявилися активними учасниками студентського самоврядування. А в 2008 році вже на території всієї України 49,9% студентів зізналися, що не знають, є чи в їхньому ВНЗ студентські соціальні служби [6]. Такі досить низькі показники громадянської активності, на нашу думку, слід пояснити відсутністю відповідної мотивації, небажанням брати на себе відповідальність, розчаруванням у певних політичних і суспільних лідерах і ідеях. На думку сучасної дослідниці громадянської культури молоді О.С. Кіслової, молодь чітко оцінює ставлення влади й суспільства до себе часто як байдужне або відверто споживче. Молоді люди здебільшого зайняті проблематикою виживання в складний час. Звідси, явно споживче ставлення до гуманістичних, суспільних і політичних цінностей. Таким чином, розвивається відчуження молодого покоління від культурно-історичних цінностей, політичної свідомості тощо. [2]. І якщо дана проблема досліджується на всеукраїнському рівні, то регіональні дослідження епізодичні, хоча в Україні гостро відчувається проблема не тільки культурного, але й політичного регіоналізму. Соціальні дослідники відзначають існування відмінностей у політичній і громадянській культурах не тільки по осі «Схід-Захід», але й «Північ-Південь». Так, у сучасному українському суспільстві виділяються три політичні субкультури – російська, українська й західна, відмінності між якими пояснюються, насамперед, різним рівнем соціально-економічної активності й ставленням до національних інтересів [7, с. 142-143]. Як відзначає О.Стегній, мова йде про сегментації політикокультурного простору України. Існуючі регіональні співтовариства відрізняються особливою свідомістю, заснованою на регіональній ідентифікації, регіональних інтересах і цінностях, загальному історичному й політичному досвіді, етноконфесійних особливостях, наявності регіональних «агентів» формування політичної культури [8, с. 98]. Наше ж дослідження ми проводили в місті обласного підпорядкування Мелітополі, яке розташоване в Запорізькому Приазов’ї, оскільки він є молодіжним і студентським (кількість студентів на 1000 населення в Мелітополі більше, ніж в обласному центрі міста Запоріжжя, зокрема, студентів І і ІІ рівня акредитації 17,1 чоловік, ІІІ і ІV рівня акредитації – 95,5, а в м. Запоріжжі 6,6 і 81,6 відповідно). Тому, з метою виявлення рівня громадянської активності студентської молоді міста Мелітополя, факторів формування соціально-політичних знань, цінностей, умінь, лабораторією соціологічних У ході обробки соціологічних даних було виявлено, що політичною ситуацією в країні постійно цікавляться тільки 19,9% опитаних, час від часу – більш ніж половина (59,6%), цікавляться тоді, коли їх це стосується особисто – 7,8%, і не цікавляться взагалі – 12,8% респондентів. Політична участь є найважливішою складовою активної громадянської позиції. Однак тільки більш ніж половина опитаних (59,4%) взяли участь у виборах до Верховної Ради України. Серед причин відмови від участі в голосуванні студенти називають: недовіра до якої-небудь партії або кандидата (50%), що їхній голос може що-небудь змінити (26,8%), байдужих до виборів виявилося 19,9%. Таке не бажання скористатися своїм конституційним правом вказує не тільки на низький рівень громадянської активності й аполітичність, але й на байдужне ставлення значної частини студентської молоді до долі суспільства й держави, на недостатньо високий рівень патріотизму в їхньому середовищі. Так, почуття гордості за своє громадянство відчувають 58,2% опитаних, а 27% не знали, що відповісти на це питання. Тільки 15,1% респондентів постійно беруть участь у громадській діяльності, 41,7% – час від часу, 21,6% – не беруть участі, але мають бажання, стільки ж – не мають бажання взагалі нею займатися. В основному респонденти беруть участь у студентській громадській діяльності університету й факультету (30%), у роботі, спрямованій на захист прав і свобод громадян – 17%, допомагають хворим і наркозалежним – 14%, зайняті роботою з поліпшення громадського порядку – 12%, і тільки 2% беруть участь у політичній діяльності. Серед причин участі в суспільній роботі студенти називають наступні: «така діяльність відповідає моїм переконанням і є цікавої» – 23%, «допомагає встановити цікаві знайомства й зв’язки» – 22%, «дає можливість виявити свої кращі здібності» – 22%, «допомагає поліпшити якість життя людей» – 16%, «здобути авторитет і повагу серед друзів» – 8%, «заробити гроші» – чесно вказали лише 3%. Не беруть участь у такій діяльності студенти тому, що не мають у цьому потреби – 21%, стільки ж – не мають можливості, а вважать таку діяльність не потрібною – 2% опитаних. Тільки 4,3% респондентів є членами політичних партій, а 18,4% – громадських організацій, але при цьому 24,1% студентів бажають поповнити лави політичних партій, 34,8% – громадських організацій. Однак, більшість опитаних (70%) не прагнуть вступати в будь-яку політичну партію, а 44% – у громадську організацію, що вказує на не бажання більшої частини студентської молоді конструктивно й організовано заявити про свої права, і тим самим реалізувати свої можливості й потреби. Політична й соціально-економічна нестабільність у нашій державі продукують і протестні настрої в студентському середовищі. Так, 83% респондентів вважають, що в Україні є підстави для виникнення громадянських протестів. Але, при цьому тільки 19% опитаних брали в них участь, а саме: агітували за матеріальну винагороду – 10,6%, брали участь у мітингах, які проводили громадські організації – 10,6%, в акціях громадянської непокори – 3,5%, підписували петиції – 5%, у мітингах, які проводили політичні партії – 2,8%, а проводили агітацію з ідейних переконань лише – 1,4%. 17% студентів не готові брати участь у протестних акціях лише через відсутність бажання, 6,4% вважають, що в нашому місті немає діючих громадських організацій, які б об’єднали людей для таких заходів. Однак, третя частина студентів (31,9%) відзначили, що такі заходи ігноруються владою, що вказує на загальний рівень недовіри до владних органів. Серед факторів впливу на громадянську активність молоді, найбільш діючими виявилися: позиція родичів або близьких людей – 31,9%, ЗМІ – 30,5% і Інтернет – 29,8%. Найменшим впливом в студентському середовищі користуються адміністрація ВНЗ – 11,1% і керівники держави – 2,1%. Таким чином, студентська молодь Мелітополя, як і України в цілому, соціалізується в суперечливих умовах становлення інститутів громадянського суспільства й, на жаль, не завжди відчуває себе причетною до їхньої розбудови, проявляючи низький рівень цивільної активності. Більшість молодих людей не тільки не демонструє почуття відповідальності за долю держави, але й не в змозі реалізувати власні життєві потреби й інтереси. Однак, виходячи із результатів соціологічних досліджень, молодь багато в чому апатична не через власну байдужність до життя суспільства, а внаслідок втрати довіри до владних структур як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Тому актуальним суспільним завданням сьогодення є виховання почуття патріотизму, інтересу до суспільно-політичних процесів, розуміння молоддю того факту, що їхня думка може вплинути на владні рішення і тим самим вони відповідають як за власну долю, так і за долю країни в цілому. Для цього необхідна відповідна державна політика, яка враховувала б інтереси молоді, визначала механізми вирішення їх проблем. Так, у зв’язку з тим, що молодіжні об’єднання користуються найменшим кредитом недовіри й мають значний потенціал поповнення своїх рядів, необхідно урізноманітнити види їх діяльності, створити умови для формування класу молодіжної інтелектуальної й політичної еліти. Також, невід’ємним фактором розвитку громадянської активності є освіта, яка сьогодні відповідає в основному критеріям професійної підготовки, заснованої на знаннях і інформації. Виходячи із цього, актуальним, на наш погляд, є розробка й впровадження якісно нових підходів, методик, дисциплін з підготовки молоді до життя в нових умовах громадянського суспільства, метою яких було б формування національної свідомості як основи консолідації суспільства й зміцнення держави.
Список використаних літературних джерел:
1. Громадянська активність студентської молоді м. Мелітопо- 2. Кіслова О.С. Політична культура молоді [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/ 3. Остапенко М. Громадянська активність як основа формування громадянського суспільства [Електронний ресурс] / М. Остапен- 4. Ровесники незалежної України: думки, інтереси, громадянські позиції [Електрон. ресурс] //Фонд Демократичні ініціативи [веб-сайт] – Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/poll 5. Петрунько О.В. Мотивы отчуждения современной молодежи от активной политической деятельности / О.В. Петрунько // Педагогика и психология. – 2006. – №1. – С. 98-101. 6. Соціальний капітал Львівщини та його проекція на активність молоді в громадському житті [Електрон. ресурс] // Інститут дослідження соціального капіталу [веб-сайт]. – Режим доступу: http:// 7. Социология и политика: Материалы круглого стола и научной конференции социологов и политологов Украины и России (19-21 июня 2003 года). – К., 2003. 8. Стегний А. Регональный фактор развития политической культуры населения Украины / А. Стегний //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2005. – №3. – С. 94-122.
|
