Глава 5. Професійно-світоглядні тренінгові практики з формування інноваційних моделей успішної фахової поведінки

5.1. Професійно-світоглядний тренінг навчальної комунікації і її основні поведінкові моделі

5.2. Тренінгова програма з успішної професійної ідентифікації молодого фахівця

5.3. Професійно-світоглядний тренінг в системі «людина-машина»

5.4. Професійно-світоглядні методи навчання на основі інтерактивних методик освітнього процесу

5.4.1. Застосування методів навчального партнерства у світоглядній взаємодії викладача і студента

5.4.2. Використання ефективних методів формування навичок позитивної навчальної поведінки

5.4.3. Соціонічні навчальні методи задіяння креативного ресурсу студентів

5.4.4. Світоглядно-культуротипний метод розвитку освітнього процесу на основі «фундаментальних цінностей»

5.4.5. Світоглядно-культуротипний метод навчально-виховних практик (на основі ідентифікації світоглядних культуротипів студентів)

5.5. Формування культуротипно-методичного підходу до світоглядного навчання студентів із застосуванням операційних творчо-реалізаційних практик

5.6. Світоглядно-культуротипний метод проведення творчо-реалізаційних практик за дихотомічними культуротипами студентського НВП-середовища

Глава 6. Практичне конструювання успішної професійної кар’єри у повному трудовому і життєдіяльнісному циклі фахової діяльності

6.1. Методичні підходи і концептуальні конструкти професійної життєдіяльності на основі кар’єрного самоствердження

6.2. Змістовне розуміння успішної професійної кар’єри та її основні видоутворення

6.3. Типологізація актуалізованих професійних кар’єр та її основні професіотипи

6.4. Типова професіограма успішної самореалізації молодого фахівця у професійній кар’єрі

6.5. Кар’єрограми професійної успішності та їх фахова поліваріантність

Глава 7. Планування професійної кар’єри успішного фахівця та створення програмних структурних комплексів в практиках професійної самореалізації

7.1. Фактори успішного кар’єроздійснення: процес планування, принципи успішної кар’єрної стратегії та її «цільовий комплекс»

7.2. Професійні стратегії з досягнення кар’єрного успіху і «стратегічний комплекс» кар’єрного ціледосягнення

7.3. Планування «тактично-реалізаційного комплексу» успішного кар’єроздійснення

7.4. Створення і задіяння «реалізаційно-методичного комплексу» з планування професійної кар’єри та її успішного здійснення

Висновки

Вступ

Монографічне дослідження є третім науково-методологічним та операційно-методичним комплексом, котрий презентується автором за напрямом творчої самореалізації молодих спеціалістів в успішній професійній діяльності і фаховому кар’єроздійсненні. Початок було покладено у першшому монографічному дослідженні «Професійна кар’єра успішного фахівця», що зараз в якості навчальної дисципліни викладається у вищих навчальних закладах, а також у другому науково-дослідницькому проекті, котрий розроблений і практично здійснений за напрямом «Інноваційні моделі молодого фахівця та їх реалізація в успішній професійній діяльності». За авторською концепцією, створення інноваційних моделей успішної професійної діяльності та ефективного кар’єроздійснення не є самоціллю, а повино орієнтуватись на оновлення існуючої професіосфери виробництва шляхом задіяння сукупного професійно-творчого ресурсу успішних фахівців. Стверджується, що на основі ІТ-програмування професіосферних процесів можна розробити відповідні професійні проекти та їх проектно-програмні комплекси (ПП і ППК), реалізація яких дозволяє акумулювати власні інвестиційні кошти підприємства (за 3-6 років впровадження ПП і ППК) та здійснити «іммобілізаційні капіталовкладення» у кардинальну модернізацію виробництва. Це доводиться відповідними соціально-економічними та інвестиційно-фінансовими розрахунками.

Головною особливістю даного монографічного дослідження є те, що в ньому не тільки науково-методологічно висвітлена проблема професійно-творчої самореалізації, але й в операційно-методичному відношенні показано, як це системно здійснити на різних структурно-функціональних рівнях задіяння продуктивно-творчих сил успішних фахівців. Вперше виявляються системні перепони і виробничі бар’єри у розвитку професійної творчості, піднімається проблема відторгнення працівників від творчої діяльності та розкриваються механізми гальмування професійно-творчої самореалізації спеціалістів. Висвітлюються умови створення «клімату сприятливості» для розвитку професійної творчості, внутрішньовиробничих «умов сприятливості» за самим характером розподілення-об’єднання труда у виробничому процесі, конкретно, − внутрішнього обміну та організації трудового процесу за його способами та формами, реалізованим професійно-діяльнісним культуротипом, за принципами і механізмами трудової діяльності в аспекті її рівнево-компетенційних професійних особливостей тощо. Подібний структурно-функціональний «рівневий підхід» (СФР-підхід) дозволив створити відповідні «програмні комплекси» у кожному «СФР-контенті» соціальної дії 5-х основних продуктивно-творчих сил колективної самоорганізації, технологічної самораціоналізації, професійного саморозвитку, автентичної професійно-творчої самореалізації та комунікативно-когнітивних практик успішного кар’єроздійснення. Більш того, − розробити відповідні «проектні матриці» для кожного СФР-контента рівневої професійно-творчої самореалізації за «матричною інфраструктурою» всіх 5-и рівнів та за 4-ма основними «діяльнісними параметрами» здійснення трудового процесу на виробництві у напрямі наскрізної дії стрижневого вектора професійної творчості. Це 20 параметрично-матричних характеристик на кожному рівні професійно-творчої самореалізації (всього їх на 5-и рівнях – 120 індикаторів), за якими і розробляється професійний проект творчої самореалізації за встановленою матрично-параметричною структурою. Подібні професійні проекти та їх проектно-програмні комплекси економічно обраховуються за розробленими соціотехнічними процедурами, котрі наводяться у монографії. Тому економічну ефективність та успішність ПП і ППК можна достатньо легко співставити і визначити найкращі результати з їх реалізації ПП-ППК, найбільш успішний проект або проектно-програмний комплекс.

В подібному аспекті в монографії розглядаються питання з формування сучасного понятійного контенту успіху та успішної професійної діяльності, що пов’язується зі змінами у суспільстві та у суспільному виробництві. Методологічно і методично представлені проблеми моделювання успішної професійної діяльності та операційно-методично розглядаються найбільш ефективні моделі за американським, західноєвропейським та японським методами успішного кар’єроздійснення. Представлені критерії інвестиційної успішності в реалізації інноваційних об’єктів (ІО) у професійних проектах, здійснюється об’єктне орієнтування та вибір ІО під їх практичну реалізацію у їх національній співставності та на єдиних методичних засадах створення професійних проектів та їх проектних комплексів.

У зв’язку з цим розглядається проблема розвитку сучасного професійного світогляду творчої успішності, а також конкретні методичні питання формування професійно-світоглядних уявлень, виходячи з конкретних антропо-типологічних особливостей працівників, їх позиціювання як успішних спеціалістів за професійними детермінантами і мотиваторами фахового успіху. У такому ж практично-методичному контексті розглядаються питання розвитку інноваційних професійно-світоглядних уявлень майбутніх молодих фахівців у системі національної вищої освіти, безпосередньо у навчально-виховному процесі. Предметно показується, як подібне досягається через професійно-світоглядні треннінгові практики з навчальної комунікації, професійної ідентифікації, на основі інтерактивних методик навчального партнерства, соціонічних навчальних методів та формування практичних навичок успішної фахової поведінки.

На основі подібних операційно-методичних підходів та з урахуванням кращого виробничого досвіду пропонуються «успішні методики» практичного конструювання успішної професійної кар’єри за наявними концептуальними конструктами. Проводиться типологізація актуалізованих професійних кар’єр, виявлення їх основних професіотипів, створення типової професіограми успішної професійно-творчої самореалізації, конструювання кар’єрограм професійної успішності в спектрі їх фахової поліваріантності. Розглядаються й інноваційні методики з планування професійної кар’єри успішних фахівців – від створення вдалої професійної стратегії та відповідного «цільового комплексу» до впроваджувального «тактично-реалізаційного комплексу» на основі відповідних «реалізаційних методик» успішного кар’єроздійснення.

Здійснене монографічне дослідження доводить, що успішна професійно-творча самореалізація молодих спеціалістів та зрілих фахівців цілком можлива, але за умов як професіосферної, так і соціально-технологічної модернізації існуючої виробничої системи. Необхідне створення принципово нової «культурно-інформаційної системи» виробництва, інноваційного виробництва, в котрому налагоджене розширене продукування інноваційних діяльностей («праксіологічне виробництво») та креативних здібностей успішних фахівців під ці діяльності («ебілітивне виробництво»). Здійснені автором розрахунки переконливо свідчать, що подібні капіталовкладеня представляють собою інвестиції у власний професійний розвиток фахівців, і, як «креативні інвестиції» в загальний соціальний капітал підприємства, є вкрай корисними та економічно понадефективними. Подібні «професійні самоінвестиції» не потребують державних бюджетних асигнувань, бо необхідний акціонерний капітал акумулюється за рахунок власних професійно-творчих ресурсів, професіосферного і креативного розвитку виробництва через задіяння інтелектуальних активів висококваліфікованих спеціалістів. Це, насамперед, розроблення ними інтелектуальних технологій (комунікативних, когнітивних, креативних) та розширене відтворення управлінських, організаційних, інформаційно-комунікативних і соціально-кадрових ресурсів з понадвеликим креативно-синергетичним потенціалом. В умовах суспільної трансформації та становлення інноваційної системи виробництва подібне цілком можливо практично здійснити за існуючими трендами соціального розвитку та перспективами становлення цивілізації антропогенного культуротипу. Автор закликає до співробітництва всіх тих, хто творчо працює на даному напрямі наукових досліджень і перш за все – у впровадженні вже здійснених наукових досліджень та проведенні нових.