Структурно-функціональні рівні творчої самореалізації успішних фахівців за програмами професійних проектів

 

На відміну від механізму гальмування професійної творчості фахівців креативний механізм продуктивної творчості у професійній діяльності визначально налаштований на безпосереднє перетворення творчо-продуктивного потенціалу успішних фахівців у їх професійно-творчу самореалізацію та на ефективне відтворення їх творчих сил та здібностей в успішному кар’єроздійсненні. Виходячи з подібного розуміння, стає цілком можливим соціально-технологічне конструювання цього механізму силами продуктивної творчості успішних фахівців. Відповідна соціальна технологія продуктивної творчості конструктивно представлена функціональними елементами й структурними комплексами механізму продуктивної творчості, способами «ввімкнення» цього механізму та його переведення в режим дії соціально-виробничих і духовно-творчих сил фахівців в якості продуктивно-рушійних. Подібна «конструктивістська технологія» обов’язково повинна включати відповідні способи та форми функціонально-поелементного зв’язку (ланкова соціальна кінетика) й сумісної структурно-комплексної дії (соціальна динаміка) на кожному структурно-функціональному рівні вже у їх системному взаємозв’язку і взаємодії: комунікації, когнітивності і креативній реалізації. Системним результатом подібного багаторівневого соціально-технологічного процесу стає утворення креативної асоціації, формування «креативних фахівців», розвиток інноваційно-креативних технологій, розгортання культурно-інформаційного виробництва з інфраструктурою комунікативного та когнітивно-креативного підприємництва і такої інтегрованої суспільної діяльності, котра зобумовлює становлення культурно-інформаційної суспільної системи в разі відповідної громадянської трансформації суспільства [3, с.262, 364].

Соціальну технологію продуктивної творчості, якщо її розглянути в аспекті професійно-творчої діяльності і відтворення креативних здібностей, можна представити в якості соціальної технології творчо-продуктивної самореалізації успішних фахівців у відповідних Професійних проектах та їх Програмних структурних комплексах [10, с.381]. Подібні соціальні технології автор почав розробляти ще з початку 80-х років минулого століття [25]. Була сформульована проблема програмного забезпечення професійно-творчої самореалізації працівників в умовах модернізації промислового виробництва та здійснення ІТ-моніторингу цього процесу при вирішенні відповідних «комплексів задач». Це потребувало створення соціотехнологічної бази даних для ІТ-програмування процесу професіосферного оновлення виробництва та експертного тест-контролю за процесами розвитку інноваційних професійно-творчих сил фахівців: соціальної самоорганізації, технологічної самореалізації і професійного саморозвитку [26]. Подібна соціотехнологічна база даних створюється для кожного структурно-функціонального рівня професійно-творчої самореалізації, інсталюється в рівневі механізми продуктивної творчості і як «рівневі підсистеми» впроваджуються у професійних проектах успішного кар’єроздійснення. Тобто стає соціотехнологічною базою даних для ІТ-проектування успішної професійної діяльності як загального соціально-економічного, так і професіосферного розвитку виробництва [27]. Ця проблема науково досліджувалась і в аспекті вдосконалення управлінсько-організаційних функцій керівників підприємств при реалізації відповідних проектів і планів соціально-економічного розвитку підприємств на основі акумуляції професійно-творчого ресурсу працівників [28]. Інтегрована база даних, соціальні технології комунікативного, когнітивного і креативного конструювання механізмів професійно-творчої самореалізації, алгоритми покрокового здійснення професійних проектів та програмно-проектних комплексів – все це можна репрезентувати в якості інноваційних та високоліквідних «ноу-хау». А саме – соціальних, інтелектуальних і реалізаційних ноу-хау з розвитку продуктивної творчості і практичного опредмечення професійно-творчого потенціалу успішних фахівців в матеріалізованих можливостях фахових ресурсів. Насамперед, здібностей успішних фахівців до соціальної самоорганізації, технологічної самораціоналізації і професійного саморозвитку [28]. Всі ці інноваційні ноу-хау в якості інтелектуальних активів (ІА), інтелектуальної власності (ІВ), партнерського і соціопрофесійного капіталу (ПК і СПК) закладаються в модернізованому та постмодернізованому вигляді у професійні моделі і проекти, професіограми і кар’єрограми та у «програмно-структурні комплекси з практик професійної самореалізації» [10, с.272, 359, 368, 381]. У релевантній, рівнево-співставній репрезентації системну дію механізму творчої самореалізації у креативній асоціації можна представити на таких п’яти структурно-функціональних рівнях як соціальних підсистемах:

1). Рівень (підсистема) професійно-творчої самоорганізації. Для цього рівня характерна дія соціальної продуктивної сили колективної самоорганізації, котра зобумовлює «організаційну самореалізацію» спеціалістів як успішних фахівців. Даний рівень є базисним для розгортання дій інших продуктивно-творчих сил і тому за розробленою методикою розрахунку він приймається за 1 «розрахункову одиницю» (р. о.), тобто R₁ = 1 р. о.. Продуктивність професійно-творчої здібності подібних спеціалістів («продуктивність здібності») реалізується на 70-100% і надалі починає давати синерго-економічний ефект з подвоєнням-потроєнням «креативної віддачі» людського капіталу за рахунок добавленої і надбавленої вартості труда креативних фахівців (відносно необхідного і прибуткового труда) при зменшеній вартості виробленого інноваційного продукту. Надалі ця розривність креативної «надбавленості труда» творчих спеціалістів відносно вартості вироблених ними продуктів буде збільшуватись у рази, а їх функціонально-творча самореалізація (ФТСР) прогресивно і синергетично зростати з коефіцієнтом корисної дії більше одиниці (ККД>1).

2). Рівень (підсистема) професійно-технологічної самореалізації. Це структурно-функціональний рівень переважного прояву сили технологічної самораціоналізації і технологічного новаторства, тому його й можна представити як рівень технологічного новаторства успішних фахівців, котрий може бути оцінений у межах 3-5 р. о., який характерний для «технологічної самораціоналізації», тобто R₂ = 3-5 р. о.. Продуктивність професійно-творчої здібності таким чином в кілька разів перевищує 100% внаслідок винайдення ефективних технічних пристроїв та їх технологічно-раціоналізованого використання. До них додаються матеріалізовані комунікативні, когнітивні і креативні технології надвисокої ліквідності, фінансово-економічні технології, управлінські, структурно-організаційні, інформаційні, соціально-кадрові та інші. При цьому синергетичний ефект ФТСР підвищується 3-5-и кратно і креативна віддача «людського капіталу» піднімається з свого базового значення ефективності відсоткової ставки на вкладений капітал r_еф=0,24 до r_еф=0,72 (3-х кратний зріст) і вище, перевищуючи одиницю: r_еф=1,10 при 5-му підйомі ФТСР. Загальна ефективність використання даного джерела фінансування професійно-інноваційних проектів (Е) оцінюється за формулою: Е= r_еф-r_еф.min [39, c.289]. Надалі ці розрахунки будуть наведені при обчисленні ефективності здійснення 3-х річного професійного проекта, що генерує понадвелику надбавлену вартість на вкладений капітал, інвестований в професійний проект або в проектний програмний комплекс (ПП→ППК).

3). Рівень (підсистема) професійно-творчого самовдосконалення. На даному рівні подібне спостерігається переважно в дії сили професійної самоорганізації, професійного саморозвитку з характерною «професійною самореалізацією» успішних фахівців. Цей рівень оцінюється у 15-18 р. о., тобто R₃ = 15-18 р. о., і він характеризується двустороннім процесом акумуляції понадвеликого креативного ресурсу на рівні вищої фахової компетентності і професійної самоідентифікації з одночасною надвисокою ФТСР безпосереднього використання цього ресурсу у професійній діяльності та ефективного кар’єроздійснення. Подібне спостерігається при розробці і реалізації програмного проектного комплексу (ППК) через внутрішньо-виробничий кластер (ВВК) та малі інноваційні підприємства (МІП) з професіосферного розвитку підприємства. Акціонерний капітал, що інвестується у професійний саморозвиток успішних фахівців (де вони самі стають акціонерами-інвесторами) збільшується у 10-20 разів за 3-4 роки реалізації відповідної програми та професіосферного ППК.

4). Рівень (підсистема) автентичної професійно-творчої самореалізації у вищій фаховій досконалості. Це рівень креативно-предметної професійної самореалізації успішних фахівців, на якому їх «креативна автентичність» цілком виразно фіксується як надпродуктивна самостійна сила, що розгортається у «креативній самореалізації». «Надпродуктивність» цієї сили найчастіше проявляється у прагненні до господарської самостійності і самоуправління, до самоорганізації «своєї справи», як сила «ділової самоорганізації» і креативного підприємництва, що діє на основі професійної власності успішних фахівців (ІА та ІВ), їх підприємницько-ділової власності та партнерських і соціопрофесійних угруповань. Професійно-творчий ресурс у його основних автентичних формах та якостях розширено і синергетично відтворюється в креативній реалізації самоуправлінського потенціалу в успішному кар’єроздійсненні, структурно-організаційного, інформаційно-комунікативного і соціально-кадрового професіосферного і технологічного оновлення виробництва. Реалізаційний рівень автентичної фахової досконалості для здійснення подібних корінних трансформацій у показниках ФТСР зростає у 20-30 разів креативної віддачі «м’яких складових» виробництва в акумульованому (і інтегрованому) людському капіталі, що як реалізований соціальний капіталоресурс піднімає цей рівень в середньому до 25 р.о., або R₄ = 25 р. о.

5). Рівень (підсистема) творчо-реалізаційної комунікації та комунікативно-когнітивних практик. Це така інтерактивна дія комунікативних сил, що предметно реалізується у прфоесійно-когнітивних практиках. Тобто стає «продуктивною комунікацією», коли опредмечується можливість безпосередньої творча реалізація практичних знань у когнітивних процесах модернізації виробництва. Воно подібним чином трансфомрується у «комунікативно-когнітивне виробництво» нових практичних знань, вмінь, технологій, комплексів і систем. На цьому рівні досягається системна ФТСР, всебічне і комплексне самоздійснення успішних фахівців, коли вони опановують творчими силами практичного «оречевлення-опредмечення» знань, здатністю до практичної «матеріалізації» комунікативних взаємодій, вмінням до перетворення професійно-ділового спілкування, управлінської комунікації в практичні організаційно-когнітивні впровадження, інформаційно-комунікативні технології (ІКТ) продуктивної «комунікативної самореалізації» в когнітивних практиках технологічно опредмеченого практичного знання. Подібне спостерігається з рівня R₅=28-30 р.о., на якому налаштовуються надпродуктивні інформаційно-комунікативні взаємодії, що стають безпосередньо-продуктивними інтеракціями з одночасним інтерактивним проявом всіх 3-х основних творчо-продуктивних сил колективної самоорганізації, технологічної самораціоналізації і професійного саморозвитку. При чому у їх конкретному діловому вираженні – креативного підприємництва, виробничого інтрапренерства, реалізаційних програмно-проектних комплексах (ППК). Саме в подібних ППК і здійснюється комплексна комунікативно-когнітивна самореалізація успішних фахівців на основі їх управлінсько-системних, структурно-впорядкованих, організаційно-цілеспрямованих й функціонально-взаємопов'язаних взаємодій через інтерактивну комунікацію і комунікативне втілення практичних знань. А з цим виявляється й системна культурно-інформаційна якість ФТСР, а саме:

а) відтворення процесів функціонально-творчої самореалізації (ФТСР) у комунікативно-ціннісних інтеракціях більш високого рівня якості і системності: комплексно – при ускладненні формотворень професійної діяльності, її комплексуванні, фаховій багатофункціональності, виникнення новаторської архітектоніки професійної творчості у певних складових і структурації професійно-творчої діяльності у певних усталених комплексах; рівнево – при якісному зростанні професійної культури фахової діяльності за рівнями досягнутої компетентності та ідентифікації професійної креативності за різними якісними характеристиками; системно – при досяганні здатності до професійного самоуправління, самоорганізації, самотехнологізації і самопрофесіоналізації на основі комунікативно-ціннісних процесів, «продуктивної комунікації» при здійсненні ФТСР;

б) відтворення комунікативних здібностей фахівців у їх підвищеній здатності до продуктивного спілкування, активних і креативних інтервзаємодій, взаєморозуміння, здібностей до семантичної і семіотичної ідентифікації когнітивних знань у вербальному й текстовому сприйнятті; це також досягнення комунікативної компетентності й здатності до нового смислоутворення, комунікативно-продуктивної самореалізації у різних формах: від особистісного самоуправління й самоорганізації до особистісного самоконтролю і саморегулювання професійної діяльності у процесах ФТСР;

в) відтворення когнітивних знань у їх практичній реалізації через інтерактивну продуктивну комунікацію успішних фахівців, і навпаки, – продукування інноваційних когнітивно-практичних знань і технологій на основі продуктивної комунікації.

Дія механізму творчої самореалізації у культурно-інформаційній якості представлена тими ж структурно-функціональними рівнями-підсистемами в «креативній продуктивній асоціації», в котрій налагоджено креативно-інформаційне, «креативне виробництво» в інноваційних формах модернізації існуючих підприємств. Для таких креативних виробництв і підприємств потрібні фахівці з високорозвиненим рівнем ФТСР, зі значним професійно-творчим ресурсом, що дозволяє здійснити стрибок з «прийнятного рівня результативності» (ПРР) до «вищого рівня результативності» (ВРР) через відповідну «мотиваційно-ціннісну стимуляцію» (стимульований рівень результативності – СРР) у творчо-актуалізованій професійній діяльності [37, c.326-327]. Тобто, коли починають працювати «потреби відносно успіху,… визнання і самоповаги, зміста труда, поглинання у роботу, зросту, відповідальності, просування, самостійності, зворотнього зв’язку, усвідомлення своєї ролі…» [37, c.328]. Культурно-інформаційна асоціація у її креативно-продуктивній якості починає розвиватись з цих базисних рівнів і порівнево зростає у такій же послідовності, в якій зростають рівні професійної самовіддачі успішних фахівців та їх ФТСР. Тобто це 5 релевантних рівнів-підсистем проявлення продуктивно-творчих сил успішних фахівців через механізм ФТСР. А саме:

(1). рівень (підсистема) культурно-інформаційної самоорганізації: на цьому рівні розвивається здатність до соціокомунікативної колективної організації креативної асоціації як комунікативної корпорації, інформ-сітьового підприємства, професіосферного кластера, інноваційного МНТК, для котрих потрібні фахівці, здатні до «організаційної ФТСР»;

(2). рівень (підсистема) культурно-інформаційного технологічного новаторства, на якому формуються й створюються антропогенні «культурно-інформаційні технології»: комунікативні, когнітивні, креативно-реалізаційні технології, котрі безпосередньо зорієнтовані на «підключення» до виробничих процесів професійно-творчих і соціокомунікаційних сил фахівців та їх технологічне розгортання в успішній професійній діяльності; на даному рівні інформомісткість виробничо-трудових процесів підвищується не стільки за рахунок зростання їх технологомісткості, скільки за рахунок «соціомісткості», «когніто-місткості», «креатомісткості», оскільки в культурно-інформаційних технологіях комплексно поєднуються в єдине ціле технологічні, соціальні і когнітивно-креативні сили фахівців у новаторсько-комплексний процес творчо-інтегрованої діяльності; на цьому рівні формуються фахівці, здатні до «технологічно-новаторської ФТСР»;

(3). рівень (підсистема) культурно-інформаційного професійного саморозвитку і самовдосконалення: в сучасному постіндустіральному суспільстві інформаційного типу професійне самовдосконалення відбувається переважно в системі ІТ-культури і тому на цьому підгрунті формується «інтелектуальний фахівець» креативного типу, який здатний перетворювати соціальні інформпроцеси у технологічні інформпроцеси, оволодівати, відтворювати й переконструйовувати традиційні професії в когнітивні та інформомісткі, творчі спеціальності, працювати універсальними інтелектуальними ІТ-операторами на виробництві і перетворювати його на постіндустріальну креативно-виробничу систему культурно-інформаційного типу; на цьому рівні формуються фахівці, що здатні до «професіонально-ідентифікованої ФТСР»;

(4). рівень (підсистема) культурно-інформаційної творчої самореалізації у креативно-продуктивному підприємництві; воно представляє собою реалізований соціальний капіталоресурс ФТСР і безпосередньо зорієнтовано на створення «четвертого виробництва», а саме – інформаційного виробництва як інноваційного у загальногосподарчій системі суспільства з подальшим створенням «культурно-інформаційного укладу»; це надає суспільству спочатку статус постіндустріального «інформаційного суспільства», а потім – культурно-інформаційної суспільної системи [3, c.262];

(5). рівень (підсистема) культурно-інформаційної продуктивної комунікації і комунікативно-когнітивних практик: на цьому рівні починає формуватися «соціокомунікативний уклад» на базі інформаційної культури «комунікативного виробництва», коли духовні й соціальні сили як творчо-продуктивні починають домінувати і загальне виробництво розвивається «від людини» – отже трансформується і перетворюється на «культурно-інформаційне виробництво» з різними моделями «соціокультурних укладів», конституюючись у п’яте «комунікативне виробництво» культурогенного суспільства, що предстає як «праксіологічне виробництво» творчих діяльностей і «ебілітивне виробництво» творчих здібностей, що виробничо-інноваційно самовідтворюються за наявним культурним потенціалом професійної діяльності успішних фахівців та за культурною динамікою продуктивної творчості і професійно-творчої самореалізації вже в інтегрованому «інноваційному праксеологічному виробництві» в синтезі творчих діяльностей під креативні здібності успішних фахівців, в першу чергу, − шляхом їх творчо-реалізаційного кар’єроздійснення.

Проведені чисельні конкретно-соціологічні дослідження показують [25, 26, 27, 28, 29, 30], що культурним потенціалом першого рівня володіють робітники виробничих колективів у межах 70% їх чисельності, другого рівня – 57-59% працівників, третього рівня – 32-38%, четвертого рівня – 8-22%, п’ятого рівня – у межах 6-10% успішних фахівців. Це підтверджують і сучасні соціологічні дослідження з задіяння «інформаційно-креативного ресурсу» майбутніх молодих фахівців на «різних базисних рівнях культуротипного розвитку» [5, с.482, 520, 533].

Підняття професійно-творчої діяльності на відповідний структурно-функціональний рівень можна репрезентувати як «проміжний» і «кінечний продукт» креативних дій професійно-творчих сил успішних фахівців, «культурний продукт» їх професійно-творчої самореалізації та успішного кар’єроздійснення. Ці сили у процесі їх творчої активації, фахової актуалізації та професійної самоідентифікації розгортаються в продуктивні креативні структури культурно-інформаційної асоціації, кожна з яких має своє конкретне функціональне наповнення. «Структурний каркас» кожного рівня як підсистеми є у своїй архітектониці однотипним, але функціонально є різнорідним у свойому структурно-функціональному «рівневому контенті» (СФР-контенті). Тому відповідний «набір» структурних складових і функцій здійснюється для кожного рівня (підсистеми) окремо, тобто за кожною активованою і «розгорнутою» продуктивно-творчою силою та певним чином репрезентується у програмних комплексах співвідносних структурно-функціональних рівнів як їм релевантна соціальна базою даних у свойому СФР-контені.