Студопедия — Розвиток уявлень про успішного фахівця та суспільні умови здійснення успішної професійної діяльності
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розвиток уявлень про успішного фахівця та суспільні умови здійснення успішної професійної діяльності






Можна виділити 5 основних етапів сучасного розвитку суспільства з другої половини ХХ століття і по теперішній час, коли виникло поняття успішного спеціаліста, здатного реалізувати успішну професійну кар’єру відповідно до нових суспільних умов, що сформувалися в разі соціальних зрушень. Саме суспільні трансформації останнього часу, що охвачують приблизно 50-ліття сучасної історії, зобумовили корінні зміни у суспільному виробництві та в соціально-економічній сфері, в зміні соціальної ролі та професійного статусу спеціалістів як «класних», «успішних» і багато з яких виступили в якості соціальних лідерів та ініціаторів суспільних перетворень. Загалом, на кожному з означених етапів суспільного зростання та відповідних їм професійних змін в особистій діяльності фахівців, прагнучих стати успішними, можна виділити 7 головних характеристик (складових), за котрими і просліджуються нові явища у професійній діяльності та в професійно-фаховій активності спеціалістів теперішнього часу.

Перший етап. Він відповідає періоду науково-технічної революції 60-х років минулого століття. Саме в цей час відбувається системна криза ліберально-індустріальної моделі капіталізму (як «класичної» або «традиційної» моделі капіталістичної системи), і на її фоні виникає надія на науково-технічний прогрес і суспільну модернізацію. А з такими сподіваннями виникає та оформлюється концепція науково-технічного успіху, успішного науково-технічного фахівця, науково-технічного професійного успіху спеціаліста-таланта та професійна кар’єра талановитих фахівців.

Подібне репрезентується в спектрі 7-и «детермінуючих характеристик» професійно-ціннісних змін у суспільстві, суспільному виробництві, в економіці, у промисловому статусі спеціалістів.

1). Визначальна суспільна умова (соціально-системна) - науково-технічна революція сучасного соціуму (НТР), котра співвідносна першій «наукознавчій революції» середини ХІХ століття, що привела до зміни наукового світогляду, загальної «революції у природознавстві» та становленню «некласичної» («релятивістської») науки. Вона стимулювала першу «промислову революцію» (середини ХХ століття) і тому НТР середини ХІХ століття розглядається як «друга промислова революція», що створила суспільно-виробничий базис для ствердження «постнекласичної науки» в останній чверті ХХ століття. Це й змінює орієнтири та основні характеристики суспільного виробництва та його виробничі професіосфери.

2). Визначальна виробнича умова. Детально вона представлена «білокомірцевою» і «синекомірцевою» революціями, що фіксуються як по моделі ліберально-індустріального капіталізму, так і по моделі соціалістично-індустріального виробництва (радянського і східно-європейського зразка). Внаслідок цих революцій інженери і техніки та загалом вся «когорта» спеціалістів стає провідною на виробництві, чітко визначають як його професійні лідери. Подібне закономірно зобумовило і чітко визначило відповідні соціально-економічні наслідки.

3). Визначальні соціально-економічні наслідки. В найбільш характерному вигляді вони представлені у розгорнувшомусі процесі трансформації економіки «традиційного капіталізму» шляхом «демократизації власності». Так, у США була розроблена національна комплексна програма ЕСОП (Employ Stock Ownership Plans - ESOP) зі створення «робітничої», «інженерної» та «управлінської» власності. Для цього був розроблений і застосований своєрідний спосіб «акціонування працівників» для стимулювання розвитку акціонерної власності з «наділенням працівників долею власності підприємств і компаній (програма ЕСОП)» [9, c.13-14]. За своєю суттю, це був один з перших акціонерно-виробничих методів запровадження інноваційно-інвестиційних процесів в характерній для американських корпорацій формі, а саме - в якості методу фінансово-акціонерного інжинірингу і «постіндустріального» реінжинірингу економічного регулювання відносин власності. Конкретно, - в напрямку «демократизації власності» на економічних регуляторах «акціонування працівників». Подібні акціонерно-фінансові регулятори конструктивно складаються з відповідних інжинірингових (реінжинірингових) механізмів і методів створення інвестиційних ресурсів з коштів власних працівників [9, c.16-17].

Тут треба враховувати, що ключовим економічним регулятором у подібному фінансовому інжинірингу «акціонування працівників» є «фактор кумулятивності ціни». Ця ціна постійно зростає саме на інтелектуальні продукти як інновації і таким чином гроші, котрі отримуються від продажі нововведень, виражають їх постійно зростаючу «кумулятивну ціну» за право користування інтелектуальними продуктами. В такому разі зростаюча ціна корпоративних акцій виражає вартість пільгового «інтелектуального кредиту» з боку його продавця, де «продавці» - це самі ж працівники як інвестори у розвиток власних професійних здібностей. Вони дають пільговий «інтелектуальний кредит» самі собі, кредитують самі себе шляхом «самовкладення» в свій інтелектуальний зріст через корпоративні акції в обмін на грошові кредити з боку покупців інновацій, де «покупці» - це ті ж самі «продавці» [10, c.73]. В сучасній економіці подібне розглядається як «інвестиції, що фінансуються за рахунок внутрішніх джерел», коли підприємство «генерує достатньо капіталу, щоб здійснити... інвестиції всередині компанії» [11, c.52,57]. При чому таким чином, щоб це були бажано «економічно незалежні інвестиції», і «люба окремо взята інвестиційна пропозиція... була економічно незалежна... від іншої інвестиційної пропозиції». Або коли «грошові потоки..., очікувані від першого проекту, не змінюються незалежно від того, чи буде здійснюватись другий проект» [11, c.72]. Подібним чином до 25% акціонерного капіталу компаній США було передано «успішним спеціалістам», що набули статус «класних спеціалістів» і «ціннісних спеціалістів» в якості «своїх» корпоративних працівників, що «допущені» до високопрофесійної діяльності у єдиній «корпоративній команді» з власним інтелектуально-творчим і фінансовим внеском. Це повністю змінило їх професійний статус і стимули до діяльності.

4). Визначення професійного статусу. Успішні спеціалісти починають визначатись в якості «класних» корпоративних працівників, успішних фахівців у статусі «успішного інженера», «успішного дослідника» (вченого), «успішного майстра», «успішного розробника» і «впровадника нововведень» тощо. Увійти в клас «ціннісних спеціалістів» для корпорації стає справою власного престижу, а стимули «класності спеціаліста», «вищої класності» (топ-спеціаліст) стають головними у професійному зростанні та кар’єрі.

5). Визначення соціальних наслідків. В разі масових науково-технічних впроваджень у виробництво почала реалізовуватись можливість задовільнення базових потреб людей та «специфічних потреб» у якісних товарах довготривалого використання (машини, телевізори, холодильники тощо). Подібне розцінюється як результат якісної професійної діяльності «класних спеціалістів», котрі статусно визнаються у суспільстві як «успішні фахівці», що працюють на загальне суспільне благо і створюють перспективи «масового споживання». Головний наслідок професійного успіху «класних спеціалістів» - це створення на Заході «суспільства масового споживання» і подібні процеси мали місце у соціалістичних країнах, котрі досягли стану «розвиненого соціалізму».

6). Визначення системних успішних змін. На Заході - це розвиток «споживаючого суспільства» ринково-ліберального типу або «ринкового капіталізму». У Європі подібна системна трансформація предстає у вигляді Західноєвропейського економічного ринку (ЄЕС), в СССР і східноєвропейських країнах - «зрілий соціалізм», що потребує тільки свого «вдсконалення» у напрямі підвищення його «розвинутості» як «розвинутого соціалізму».

7). Визначення успішних спеціалістів в якості соціально-професіональних лідерів. Успішні фахівці в цей період набувають статусу «кадрів», «кадрових працівників», зусиллями яких виробництво може успішно розвиватись, а економіка зростати. Вони - основа любого підприємства, «відбір і розстановка» кадрів є важливим соціально-політичним завданням, «кадрова політика», «відтворення кадрів», «розробка регіональної та галузевої кадрової політики» та вірна «фірмова кадрова політика» стає основою державного устрою усіх країн [12, c.468,482,495,500].

Другий етап. Він пов’язаний з суспільною модернізацією у напрямку переходу від «індустріалізму» до «постіндустріального суспільства» (70-80-і роки). Корпоративно-колективістська (акціонерно-солідаристська) орієнтація на фаховий успіх змінюється і стверджується у новій парадигмі, пов’язаною із досягненням індивідуального професійного успіху в особистісному статусі «фахівця-переможця».

1). Визначальна суспільна умова - це так звана «постіндустріальна революція» і виникнення «нового індустріального суспільства» (Д.Белл, Дж.Гелбрейт). Його характеризують також як «технотронне суспільство» (Р.Арон, Зб.Бжезінський), а на Заході - як «технокапіталізм» («пізній капіталізм»), розвиток якого зобумовлений «технологічним детермінізмом», що приходить на зміну класово-детермінованим виробничим відносинам і продуктивним силам (Зб.Бжезінський, Ф.Джеймсон). «Риночний капіталізм» в процесі техногенної модернізації трансформується, за Ф.Джеймсоном, з монополістичного (імперіалістичного) на «багатонаціональний капіталізм» та його поширення-експансію на «поки що не комерціоналізовані сфери» [13, c.545]. Подібне пов’язано з виникненням і розвитком «3-го виробництва» ‒ «обслуговуючого» (неіндустріального) ‒ на основі попередніх двох: «першого виробництва» - добувного і «другого» - машинопереробного виробництва, що й зумовлює нове визначення виробничих умов як «постіндустріальних» (деіндустріальних) у фаховій професійній діяльності.

2). Нова «постіндустріальна» виробнича парадигма виникає і формується за двома основними умовами, що суттєво змінюють розуміння «успішності» у професійній діяльності і подібний етап модернізаційних виробничих перетворень зараз проходить і Україна. А саме:

а) перша умова пов’язана з виробничою трансформацією традиційного індустріального суспільного виробництва на основі його комплексної автоматизації і створення «автоматизованого виробництва в системі АСУ (автоматизованої системи управління), АРМ (автоматизованих робочих місць) і цілих виробничих систем з ЧПУ - числовим програмним управлінням, що стало ближнім прообразом інформаційного виробництва [14, c.266-286];

б) друга умова має зворотній характер і відображає зворотну тенденцію - це «постіндустріальний тренд» до скорочення матеріальної сфери виробництва і розширення його нематеріальної сфери (що було визначено як «деіндустріалізація») на користь сфери обігу, торгівлі та послуг; в цей період структурних перетворень суспільного виробництва (70-80-і роки) і сформувалось «третє виробництво» як «обслуговуюче» суспільне виробництво [14, c.286]; За Е.Тоффлером, воно створює «другу економіку», в котрій «результати діяльності» не уловлюються показниками «грошової економіки» (економіка «групи Б»). Такою економікою виробляються продукти і послуги для особистого споживання, а не для обміну [15, c.78].

А інтегровано - індустріальна модернізація суспільного виробництва створила нову умову його розвитку на основі «культури постіндустріалізму техногенного типу» [16, c.371]. Це мало відповідні економічні наслідки, представлені зміною професійної поведінки успішних фахівців у корпоративних підприємствах з акціонерним капіталом (спільного користування).

3). Визначення економічних наслідків у зміні професійних пріоритетів. В економічному аспекті суспільно-виробничої трансформації більше свідчать не про прихід «нового індустріального суспільства» і «постіндустріального виробництва», а становлення-прихід «корпоративного технокапіталізму» з особливою корпоративною етикою і «корпоративним духом». А саме - індивідуального і «корпоративного лідерства» за успіх в акціонерній корпорації, в котрій найбільш цінний сукупний акціонерний капітал представляють висококваліфіковані спеціалісти у статусі успішних фахівців, «класних» топ-спеціалістів та «фахівців-переможців». Економічна складова, що забезпечує стимулювання професійного успіху діє за таким механізмом програми «демократизації власності» ЕСОП та «акціонування працівників» з метою їх інкорпоратизації. А саме:

- розробка відповідної «техніки фінансування» успішної виробничої діяльності корпорацій при створенні ними інноваційних проектів і програм: це принцип «фінансової участі» фахівців як інвесторів-вкладників в акціонерний капітал (АК);

- спеціалісти як інвестори в АК мають право щорічно отримувати не менше 25% і навіть більше свого річного доходу в загальних прибутках корпорації, котрий належить їх як утримувачам корпоративних акцій;

- кожний «працівник як власник свого труда», окрім власного доходу в АК (дивіденди), має право вимагати за власний труд справедливу заробітну плату на основі задіяння «принципу розподілу», котрий у свою чергу співвідносний принципу «справедливих трудових відносин»;

- працівники як інвестори мають право на реінвестування своїх доходів (дивідендів) з акціонерних вкладень при розширенні АК, а з цим - право на розширення своєї «фінансової участі» в акціонерному капіталі;

- учасники програми ЕСОП мають право як на податкові пільги, так і на банківські пільги за кредитами та позиками; при виході на пенсію учасникам ЕСОП виплачується весь накопичений дохід з їх розширеної долі в акціонерному капіталі [9, c.17-18].

Подібним чином створюються «грошові потоки» для фінансування успішної корпоративної діяльності, що є «пов’язаними» з успішними фахівцями і стають «пов’язаними інвестиціями». Вони які вкладаються у розвиток ефективної (успішної) професійної діяльності у корпорації, котра починає позиціонувати себе як «взірцеве підприємство». Для цього створюється відповідна економетрична методика «фінансової інженерії» з методом фінансово-інжинірингового регулювання створення АК з вкладів успішних фахівців. Ця можливість з’являється за двох необхідних умов [11, c.48-49]:

- створення нових цінних паперів та «упаковки ЦП»: «первинних» і «похідних» пакетів ЦП, котрі «пакуються» в «один комбінований ЦП» або «розпаковуються» для створення ЦП різних типів (за дохідністю та ризиками) відповідно до «класності» та «успішності» корпоративного спеціаліста;

- методика «фінансової інженерії» використовується в самому «процесі створення і розробки ЦП з заздалегідь програмованими властивостями, відповідаючи потребам інвестора»; тобто професійним потребам успішних фахівців, насамперед, у здійсненні успішної професійної кар’єри.

В економічно-методичному контексті подібне застосування методу акціонерної фінансової інженерії, за своєю суттю представляє акціонерно-виробниче стимулювання в акціонерній корпорації успішної діяльності корпоративних фахівців, котрі й створюють основний акціонерний капітал в якості матеріального, інтелектуального та людського ресурсу. Подібний акціонерно-фінансовий регулятор найбільш ефективно може бути використаний при створенні нового акціонерного капіталу з продажу акцій з «заздалегідь програмованими властивостями». В тому числі з властивостями корпоративних акцій для інвестування інноваційних проектів підняття професійного статусу успішних спеціалістів. Наприклад, «професійних проектів» для створення конкурентних переваг успішних фахівців з їх власного акціонерного капіталу. Подібне має своє конкретне професійно-статусне визначення.

4). Визначення професійного статусу успішного спеціаліста. Цей статус визначається у двох його основних заохочуючих престижних модусах:

а) індивідуальний статусний стимул - це «фахівець-переможець», що став таким внаслідок особистих зусиль, особистих досягнень та особистісного успіху у конкурентному змаганні на ринку праці; тобто він стає фахівцем-переможцем в разі конкурентного змагання на ринку праці та власної ефективної підприємницької поведінки у змаганні з іншими успішними фахівцями як конкурентами;

б) корпоративно-колективний статусний стимул - це причетність спеціаліста до успішної корпоративної команди, до «команди переможців», котра робить фахівця успішним у конкурентній боротьбі.

В цих двох визначеннях вже представлені суто «постіндустріальні методи» економічного регулювання для отримання успішними фахівцями конкурентних переваг при акумуляції власного і сукупного акціонерного капіталу. Тобто власних, а не позикових коштів для фінансування нововведень, сукупних інвестиційних ресурсів з власних вкладень успішних спеціалістів. Для того, щоб подібні успішні працівники корпорацій вкладали власні грошові збереження в інновації, а з цим ставали інвесторами свого підприємства, і була розроблена національна комплексна програма ЕСОП, що мала великі суспільні наслідки для США і стала прикладом для інших розвинених постіндустріальних країн.

5). Визначення соціальних наслідків. Головний з них в постіндустріальних суспільствах Заходу - це становлення суспільства «соціального комфорту» на 5-ій «стадії росту і прогресування суспільства» (за У.Ростоу). Саме на цій стадії стає можливим задовільнення «специфічних потреб» переважної частини людей, що таким чином набувають статусу «успішних людей», котрі стали «переможцями» в житті та конкурентній боротьбі за отримання кращого місця «під сонцем». Сформоване третє «обслуговуюче виробництво» здатне не тільки масово виробляти якісні «технотронні товари» довготривалого користування, але й якісно їх обслуговувати, модернізувати та вдосконалювати, створювати нові все кращі моделі «переможного споживання» та «класного сервісу» (виробництво «групи Б», за Е.Тоффлером). Настрої успішних фахівців-переможців та успішних «корпоративних команд» з їх конкурентно-змагальним «корпоративним духом» переносяться на все суспільство, формують творче натхнення до подальшої модернізації - вже як «постмодернізації» на власному і суто «постіндустріальному базисі». Це веде до відповідних системно-суспільних змін вже на більш широкому підґрунті розвитку успішної професійної діяльності як в умовах «технокапіталізму», так і «техносоціалізму», коли по обох «сторонах барикад» починає процвітати технократизм у суспільних відносинах та виробництві.

6). Визначення системних суспільних змін. На Заході ‒ це створення нового концептуального підходу суспільного розвитку техногенного типу. У цьому відношенні найбільш характерною є концепція М.Портера про конкурентну стратегію, підвищену конкурентноздатність успішних фахівців при проведенні стратегії «конкурентних переваг», переходу на її основі до загальної успішної «корпоративної стратегії» через підняття «конкурентноздібності регіонів» до успішного розвитку у постіндустріальних багатогалузевих кластерах [17, c.126, 161]. В них, вже за концепцією Т.Петерса, повністю змінюється відношення «успішних корпорацій» до споживачів як до людей, що належать до «успішного персоналу» компаній і тому потребують кращих товарів, кращого обслуговування, корпоративних пільг у матеріально-фінансових відносинах соціально-товарних заказів на основі «конкурентних рішень соціальних проблем» [17, c.355]. В східноєвропейських країнах радянського блоку в цей час починає формуватись концепція «суспільної перебудови» на створеному «матеріально-технічному базисі» розвиненого соціалізму та перспектив його «вдосконалення».

7). Визначення нового статусу успішних фахівців. Вони починають все більше представати у статусній позиції індустріальних і корпоративних лідерів та їх загального успішного «корпоративного лідерства». Найбільш яскраво воно проявляється в транснаціональних корпорація (ТНК), для яких одною з самих характерних рис стало внутрішньо-корпоративне і зовнішньо-корпоративне підприємництво успішних спеціалістів на індивідуальній і колективній основі. Подібна конкурентно-підприємницька поведінка успішних фахівців виявила такий яскравий феномен «творчого синтезу» індивідуального і корпоративного аспектів успішної професійної діяльності як успішне «конкурентне партнерство» [18, c.18-19, 22-24]. Воно є характерним саме для американських ТНК, в яких діє принцип і регулятивні методи «конкурентних переваг», бо в Західній Європі подібне представлено успішним «соціальним партнерством», а в Японії - успішним «комунікативним партнерством». На вітчизняному підґрунті (в Україні та Росії) - це Великі господарчі організації, що мають «мотиваційно-ціннісні предикати» свого економічного і культурогенного розвитку силами успішних фахівців (шляхом їх функціонально-творчої самореалізації - ФТСР), мають «вбудовані регулятори» ФТСР-партнерства, «культурогенну композицію» відносин успішних фахівців та відповідну «корпоративну етику» партнерських взаємовідносин [4, c.81, 83, 87, 90].

Слідуючий етап, на якому створюються нові суспільні умови для здійснення успішної професійної діяльності і кар’єри вже виходить за межі модернізації і охвачує суто постіндустріальний період суспільного та соціально-професійного розвитку (80-90-і роки).







Дата добавления: 2015-06-15; просмотров: 497. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Почему важны муниципальные выборы? Туристическая фирма оставляет за собой право, в случае причин непреодолимого характера, вносить некоторые изменения в программу тура без уменьшения общего объема и качества услуг, в том числе предоставлять замену отеля на равнозначный...

Тема 2: Анатомо-топографическое строение полостей зубов верхней и нижней челюстей. Полость зуба — это сложная система разветвлений, имеющая разнообразную конфигурацию...

Виды и жанры театрализованных представлений   Проживание бронируется и оплачивается слушателями самостоятельно...

Индекс гингивита (PMA) (Schour, Massler, 1948) Для оценки тяжести гингивита (а в последующем и ре­гистрации динамики процесса) используют папиллярно-маргинально-альвеолярный индекс (РМА)...

Методика исследования периферических лимфатических узлов. Исследование периферических лимфатических узлов производится с помощью осмотра и пальпации...

Роль органов чувств в ориентировке слепых Процесс ориентации протекает на основе совместной, интегративной деятельности сохранных анализаторов, каждый из которых при определенных объективных условиях может выступать как ведущий...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия