Студопедия — Практична реалізація професійних проектів та формування інвестиційних ресурсів з модернізації виробництва
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Практична реалізація професійних проектів та формування інвестиційних ресурсів з модернізації виробництва






При здійсненні проектно-технологічної розробки і реалізації програмного комплексу з професійних проектів (ПК ПП) відповідну організацію ППК треба скеровувати у напрямі нагромадження інвестиційних коштів на фінансування матеріально-технологічної і структурної модернізації виробництва на основі проведеної професіосферної трансформації. За нашою концепцією, подібну модернізацію можна здійснити на соціотехнічних регуляторах (СТР) подальших інвестиційних «майбутніх періодів», що є наступними відносно першої 3-х річної програми реалізації ППК. Це може бути друга 3-х річна інноваційна програма з ПК ПП, що реалізується за відповідними випереджаючими соціотехнічними процедурами (СТП), котрі співвідносні і релевантні тим, які проводились раніше. Так, у «майбутньому періоді» 4-го етапу (року) задіюється інноваційний регулятор у процедурі СТП-5, на 5-му етапі (році) – СТП-6, на 6-му етапі (році) – СТП-7 і так далі за 3-х річним «програмним циклом» ППК. За сучасними методиками бізнес-планування, щоб подібні СТР і СТП здійснити, необхідно використання інноваційних «показників і процедур розрахунку», інноваційних «методів аналізу та оцінки проектів», а на цій основі – створення «програмного продукту» з розроблених проектів [13, c.286, 298, 321]. Це створить відповідний «інструментарій бізнес-планування» для створення «бізнес-моделей» ППК і «технологій бізнес-планування» [13, c.109, 130, 286].

СТП-5. Ця соціотехнічна процедура здійснюється у 4-му майбутньому періоді реалізації інноваційного професійного проекту у їх програмному комплексі (ПК ПП) на 4-му етапі продовження професіосферної трансформації виробництва вже у напрямі матеріально-технічної і структурної модернізації підприємства з набуття ним ознак креативної корпорації і культурно-інформаційної асоціації. За своєю послідовністю і суттю СТП-5 відображає реальний процес набуття ПП програмного комплексу ПК (ПП ПК) у відповідній організаційно-правовій формі проектного програмного комплексу (ППК). Через інвестиційний механізм ППК відкривається можливість для інтенсивного нарощування професіосферного акціонерного капіталу з інвестиційних вкладень співробітників підприємства у його основні фонди. Таким чином, наприклад, можна рефінансувати отриманий прибуток на 3-му етапі реалізації професійного проекту (П3пл=21,84 млн. грн) в акціонерний капітал 4-го майбутнього періоду (етапу) при здійсненні 3-х річного ППК. Тобто: П3пл=АК4пл=21,84 млн. грн. Для спрощення розрахунків можна прийняти АК4пл=20 млн. грн. Наступні «процедурні дії» відбуваються у такій послідовності:

(1) Ефективна відсоткова ставка (rеф) зберігається на тому ж рівні 3-го етапу за критерієм {r, rеф}→min [8, c.289]: r3еф= r4еф=0,96.

(2) Прибуток за рахунок реалізаційної діяльності (П4рд) завдяки реалізації ППК складе: П4пд*r4еф=20,0*0,96=19,2 млн. грн.

(3) Коефіцієнт резервування коштів у ППК залишається у тому зафіксованому значенні (Кр=30%), що приймалося раніше при реалізації професійного проекта; це незадіяні фінансові кошти, котрі входять в прибуток (П4пл) з позареалізаційної діяльності (П4прд), а саме: П4прд=АК4плр= =20,0*0,3=6 млн. грн (при питомій вазі витрат Впв=70% або 14 млн. грн).

(4) Повний прибуток (П4пп) за своєю сумою складе: П4пп4рд4прд= =19,2+6,0+25,2 млн. грн.

(5) Норма прибутку вираховується за формулою: Нп4пп/АК4пл= 25,2/20,0*100%=126%. При ефективній відсотковій ставці на капітал r4еф=96% норма прибутку перевищила 100% (Нп>100%), і це свідчить про появу «синергетичного ефекту» при реалізації ППК і його надвисоку ефективність [10, c.270]. На цій основі можна зробити наступний принципово важливий висновок: при здійсненні ППК в режимі рефінансування інвестиційних коштів в акціонерному капіталі цей синергетичний ефект в реалізації ППК буде різко підвищуватись. А це й буде швидко формувати інвестиційний базис-основу для нагромадження модернізаційних ресурсів і оновлення виробництва і його пришвидченого інноваційного розвитку шляхом задіяння професійно-творчих ресурсів успішних фахівців і всієї інноваційної професіосфери підприємства.

СТП-6. Це 5-й майбутній період (етап) здійснення ППК і, як у 4-му періоді, він базується на регуляторах рефінансування здійснених інвестицій (співробітниками підприємства) у зростання акціонерного капіталу для модернізації виробництва. Операції розрахунку аналогічні вищенаведеному і тому наведемо тільки кінечні результати.

Так, при отриманому повному прибутку 4-го періоду (П4пп=25,2 млн. грн), що рефінансується в акціонерний капітал 5-го періоду (АК5пл=25,2≈ ≈25,0 млн. грн), при зафіксованій ефективній ставці r4еф=r5еф=0,96 прибуток від реалізації діяльності складе: П5рд=24,0 млн. грн. Прибуток з позареалізаційної діяльності за рахунок зарезервованих коштів (коефіцієнт резервування Кр=30%) складе: П5прд=7,5 млн. грн. Сумарний або повний прибуток буде: П5пп5рд5прд=31,5 млн. грн. Норма прибутку складе: Н5пп5пп/АК5пл=126,0%.

Тобто, при збереженні на тому ж рівні зафіксованої ставки r5еф=0,96, що означає ненарощення професійно-творчих ресурсів і відсутність додаткових фінансувань, синергоефект зберігається і не знижується. Але, якщо збільшити r5еф за рахунок «професіосферного розвитку» у 1,5 рази (r5еф=0,96*1,5=1,44), то виникає «добавлений прибуток» від реалізаційної діяльності здійснення ППК у сумі: П5рд.д=25,0*1,44=36,0 млн. грн. Добавлений повний прибуток складе: П5пп.д=36,0+7,5=43,5 млн. грн. Добавлена норма прибутка буде: Н5п.д5пп.д/АК5пл=43,5/25,0*100%=174%, що й можна вважати за «добавлений синергоефект» з реалізації ППК у розмірі ∆=48%. А саме: ∆=Н5п.д − Н5п=174%−126%=48%.

СТП-7. За цією соціотехнічною процедурою здійснюється пролонговане (подовжене) рефінансування ППК з інвестиційних ресурсів співробітників (власні кошти і професійно-творчий ресурс), що є «іммобілізаційним реінвестуванням» з метою пришвидченого акумулювання професійних і капітальних активів для модернізації виробництва за схемою інвестиційного «портфеля розвитку». Тобто дивіденди з більшої частини корпоративних акцій рефінансуються у їх нову емісію, що суттєво піднімає повний добавлений прибуток, і всі «добавлені кошти» спрямовуються на модернізацію. Процедурно це здійснюється на регуляторах такого обчислення. Так, при АК6пл=43,6 млн. грн, r6еф=r5еф*1,5=2,16, П6рд=93,96 млн. грн, П6прд=13,05 млн. грн (при Кр=30%) добавлений повний прибуток складе: П6пп.д=107,01 млн. грн.

Це кошти, що співставні з тими, що йдуть в якості інвестиційних капіталовкладень на великому залізорудному комбінаті в Кривбасі ПАТ «КЗРК» (у розмірі 106 млн. грн) [5, c.22-23]. В нашому випадку подібні інвестиційні кошти можна отримати власними силами шляхом здійснення 3-х річної програми з реалізації ППК і розвитку власних професіосферних ресурсів для модернізації промислового виробництва. Ці кошти створюються самостійно і власними силами шляхом рефінансування у розвиток професійно-творчих ресурсів, котрі потім дають розширену віддачу у вигляді розширеного продукування ІА та ІВ або «інтелектуального виробництва» у професійних проектах, їх програмних комплексах (ПП ПК), професіосферних інкубаторах, кластерах і МІП. Розрахунки показують, що при рефінансуванні інвестицій за схемою «портфеля розвитку» (70% йде на професіосферний розвиток підприємства, а 30% − на виплату дивідендів) ставка дохідності (HPR) у порівнянні з іншою схемою «портфеля зросту» (70% - на дивіденди і 30% − на розвиток підприємства) вже у 3-му інвестиційному періоді (етапі) реалізації професійного проекту стає суттєво більш високою.

А саме: за схемою «портфеля зросту» (переважає виплата дивідендів у співвідношенні 70/30) ставка дохідності 3-го періоду складе: HPRꞌ3=142%. А за схемою «портфеля розвитку» (пріорітет має професіосферний розвиток підприємства у зворотньому співвідношенні 30/70) ставка дохідності значно підвищується: HPRꞌꞌ3=163,8%. Розрахунки проведені згідно «портфельної теорії» про найкращий баланс між ризиками і вигодами використання «портфеля активів» (Е.Боді, А.Кейн, А.Маркус) та їх обчислення за формулою: [14, c.225], (де: HPR – ставка дохідності на протязі даного інвестиційного періоду; Цк – кінцева ціна акцій за інвестиційний період; Цп – початкова ціна; Цкп – приріст ціни акцій за інвестиційний період; ГД – грошові дивіденди). За таким розрахунком більша економічна ефективність вкладень у виробництво, ніж у виплату дивідендів стає очевидною: ∆=HPRꞌꞌ3=163,8%-142%=21,6%. Що це означає конкретно? Це ясно вказує на те, що вкрай вигідно і корисно розвивати програми розробки і реалізації професійних проектів після закінчення 3-го періоду розвитку професіосфери підприємства і переходити до ППК у 4-5- 6-му періоді їх програмного комплексу (ПП ПК). Ставка дохідності буде зростати ще вище і знаходитись на рівні дохідності світових компаній у провідних галузях виробництва [15, c.388]. Так, при обрахованій ставці дохідності 3-го періоду (етапу) реалізації професійного проекту на рівні HPR=21,6% за схемою «портфеля розвитку» отримані кошти можуть бути використані на таких основних напрямах у наступних 4-5-6-му періодах здійснення програмного комплексу з професійних проектів (ПП ПК). А саме:

1). В якості «заміщаючих інвестицій» в нові машини та обладнання, транспортні засоби і т.п. у традиційних галузях «першого» (добуваючого) і «другого» (машинобудівного) виробництва, що мають прибуток на капітал Нпк=2-3% [15, c.388]. Наприклад, в рудоуправлінні «Суха Балка» гірничодобувальному комплексі (ГДК) Кривбасу, це були «заміщаючі капіталовкладення» не в основне гірничодобувне виробництво, а в нове обладнання – клітьопідйомники, бурова сталь, електрообладнання (електродвигуни) тощо. В ПАТ «Кривбасвибухпром» це були «заміщаючі інвестиції» у хімічне обладнання з виробництва власної рідинної вибухівки тощо. Все це потребує висококваліфікаційних спеціалістів іншої професійної приналежності і суттєвого розширення існуючої (традиційної) професіосфери виробництва з більш високим рівнем фахової підготовки працівників і всього персоналу.

2). В якості «нових інвестицій» в розвиток нових виробничих потужностей і машин (разом з іншими підприємствами, що також може бути не пов’язаним з основним технологічним процесом) та налагодженням «третього» обслуговуючого виробництва, де норма прибутку на капітал складає Нпк=15% [15, c.388]. У сфері промисловості – це самостійне проведення власних ремонтних служб, формування «обслуговуючих інвестицій» через власні акціонерно-інвестиційні та комерційні банки тощо. Це потребує проведення відповідних прикладних НДР та наукових досліджень, що спрямовані на «специфічні цілі», де Нпк=10%. Надалі з категорії «прикладних НДР» вони піднімаються у категорію «фундаментальних НДР» з більш високим прибутком на капітал [15, c.388]. Подібні нововведення потребують спеціалістів вищого класу і корінної трансформації професіосфери виробництва з включенням до неї наукових співробітників, володіючих методикою створення ПП ПК і ППК.

3). Інноваційні інвестиції, що пов’язані з півдищенням дохідності проектів в якості «інноваційних проектів» і ППК. Це перш за все інноваційні інвестиції у наукові дослідження за «категорією фундаментальних НДР» з нормою прибутку на капітал Нпк=20% [15, c.388-389]. Подібні інноваційні капіталовкладення повністю поглинають отримані кошти за ставкою дохідності HPR=21,6% (бо інвестиційні витрати співвідносні Нпк=HPR=20-21%) і тому інвестиції повністю спрямовуються на загальну модернізацію виробництва. Це може бути новий, 4-й рівень «четвертого» інформаційного виробництва. Підприємства, котрі здійснюють модернізацію цього рівня виробляють електронне обладнання і засоби інформаційно-комунікаційного зв’язку, здійснюють комп’ютерні послуги та ІТ-програми, розробляють інформаційні технології самої різної ІТ-спрямованості, виробляють інфомраційну електроніку з перспективою виробництва рідкоземельних елементів, електронних плат, створення процесорних технологій тощо. Зрозуміло, що для цього потрібні топ-фахівці, котрі здатні до співробітництва при проведенні фундаментальних НДР і ДКР та безпосереднього впровадження наукових результатів та інноваційних наукових продуктів у пришвидченому нарощенні ефективної відсоткової ставки зі значень r’еф=24% до r3еф=96% у використанні професійно-творчого ресурсу і розширеному продукуванні ІА, ІВ та СК. Проведення комплексних НДДКР зі створення ПП ПК і ППК значно розширює спектр інтелектуально-творчих розробок в діапазоні переходу від традиційного 1-2-го до інноваційного 3-4-го виробництва з появою синергетичної складової у професійно-творчій діяльності фахівців і всього персоналу («синергетичний ефект») «Заміщаючої інвестиції» у традиційних галузях виробництва поступово трансформується у «нові інвестиції» створення нових потужностей з машинобудування, електротехніки та їм подібних, а потім – в «інноваційні інвестиції» в електроніку і технології зв’язку, інформаційні технології і програмні комплекси (ПП та ПК), у сфери комерційно-банківської та фондової діяльності, прецизійного добування і переробки рідкоземенльних елементів, у створення інформаційно-матеріального виробництва на основі «наукового виробництва» з комплексних і системних розробок НДДКР. Проведенні НДДКР представляють собою високоліквідні наукові продукти: спочатку це структурні, контентні, алгоритмічні та ІТ-розробки професійних проектів та їх первинних програмних комплексів (ПП ПК), бізнес-плани інвестиційного забезпечення ПП і ППК, а потім – створення на основі НДДКР креативних техноцентрів і технопарків з професійно-творчих розробок успішних фахівців, технологічно завершеної інноваційної продукції, корисних моделей, промислових зразків тощо. Вони розраховані на безпосередні інвестиції з метою практичного впровадження, розширеного відтворення науково-інноваційних продуктів і навіть створення науково-виробничих комплексів, а з них – інноваційного територіального технополісу. Але подібне здійснюєтсья вже за подальшими соціотехнічними процедурами.

СТП-8. За соціотехнологічними регуляторами цієї процедури створенню ПП ПК та ППК надається відповідна організаційно-правова форма. Це дозволяє більш інтенсивно і впорядковано акумулювати інвестиційні кошти для модернізації виробництва з більш повним та ефективним використанням професійно-творчого ресурсу успішних фахівців. Цей модернізаційний процес починається, як раніше було показано, з загальної детермінації інноваційних об’єктів (ІО) у їх недетермінованому масиві з подальшим об’єктним орієнтуванням в «ціннісні і ІО» та ціннісним детектуванням-вибором ІО для їх практичного впровадження. Подібні соціотехнічні операції первинного детектування ІО та їх репрезентації в якості «ефективних ІО» для впровадження у професіосфері підприємства і професіосферної модернізації виробництва потребують відповідних організаційно-правових форм у вигляді внутрішньовиробничих професійно-творчих інжинірінгових груп (корпоративних бізнес-впроваджувальних груп), котрі здатні до іммобілізації фінансових ресурсів та інвестиційного капіталу. С початку - недетермінованому масиві інноваційних об’єктів та в різних варіантах з реалізації професійних проектів та ПП ПК на основі внутрішньофірмового інтрепренерства. А потім – вже шляхом об’єктного орієнтування та вибору-детекції ефективних ІО для впровадження на основі розроблених критеріїв ефективності використання інвестицій – детермінувати найбільш ефективні організаційно-правові форми акумулювання професійно-творчого ресурсу (ПТР) в ході впровадження ПП ПК та трансформації ПТР у фінансові активи для модернізації підприємств. Подібне практично здійснюють проектно-інжинірінгові творчі групи внутрішньовиробничого інтрапренерства. Логіка і механізм їх «проектно-інжинірінгових дій» відповідає логістиці об’єктного орієнтування з вибору і репрезентації ефективних ІО для успішного впровадження.

 

 

Опредмечення ПТР в ІА як фінансових активах для інвестицій в ПП ПК
Репрезентація ПП в організаційно-правових формах їх впровадження
Детекція-вибір ефективних ІО для реалізації в ПП
Загальна детермінація ІО професійних проектів (ПП)

 

 


 

 

Міжнародний досвід свідчить, що на початковому етапі розробки і впровадження ПП ПК найбіьлш прийнятна організаційно-правова форма – це проектно-інжинірінговий тип корпоративної організації [16, c.192]. В стратегічній перспективі подібна проектно-інжинірінгова креативна організація (ПІКО) з реалізації професійно-творчого ресурсу (ПТР) в програмному комплексі професійних проектів (ПІКО-ПТР) стає структурною складовою інноваційного інкубатора, кластера, малого інноваційного підприємства, інжинірінгового центру, технопарку, що самостійно розвиває свою професійно-творчу діяльінсть та самофінансує її. Конкретна форма ПІКО-ПТР це «інкубатор малого інноваційного бізнесу», з якого потім вже формуються «середні підприємства» [17, c.366]. Подібне реально можливе, бо головна мета бізнес-інкубатора – це «бізнес-процес інкубації нових підприємств для просування високотехнологічних ідей» [15, c.371]. Виходячи з цього, головні завдання інноваційного бізнес-інкубатора, котрий розвивається в організаційно-правовій формі ПІКО-ПТР і в напрямі створення кластеру, МІП і технопарку входять наступні [17, c.367]:

- бути інтелектуальним центром, у котрому відбувається обмін професійно-творчими ідеями, технічними й управлінськими ноу-хау, а також інтелектуальним бізнес-центром, у якому «зустрічаються продавці й покупці» як інвестори професіосферного розвитку виробництва;

- надавати інвесторам у здійсненні ПП ПК необхідний комплекс послуг, включаючи управлінські, юридичні, фінансові, маркетингові та інші консультації, а також сприяння у залученні фінансових коштів;

- надання малим новоствореним підприємствас (по типу МІП) інформації, в першу чергу з підбору кадрів та пошуку ділових партнерів;

- забезпечувати взаємодію між новоствореними малими інноваційними підприємствами (МІП), інвестиційними інкубаторами, кластерами, технопарком та іншими ПІКО-ПТР; це також налагодження взаємодії між малими інноваційними підприємствами, потенційними замовниками, інвесторами, представниками органів влади і управління та інші послуги;

- готувати малі новостворені інноваційні підприємства до самостійної діяльності поза межами інкубатора, переважно, на території технопарку в його ПІКО-ПТР утвореннях;

- сприяти створенню внутрішнього і зовнішнього територіального кластера наукомістких компаній, які розташовуватимуться у технопарку і впливатимуть на розвиток місцевої й регіональної технологічної бази та інфраструктури [17, c.367]; це територіальний професіосферний кластер, що здатний розширено генерувати і відтворювати професійно-творчі ресурси, котрі необхідні для модернізації виробництва.

Таким чином у першому програмно-проектному комплексі (ППК) необхідно впровадження організаційно-правової форми ПІКО-ПТР у первинному вигляді бізнес-інкубатора проекту (БІП), орієнтованого на подальше створення інноваційного кластеру, МІП, ПТР-технопарку, шляхом рефінансування інвестицій у професійні проекти, а потім в ПК з ПП. Головна мета БІП – в разі внутрішньої підприємницької діяльності на материнському підприємстві (інтрепренерство) створити і налагодити комплексну систему управлінського, організацйного і кадрового навчання персоналу для покращення його якості, підняття інтелектуального рівня та вироблення практичних навиків і вмінь компетенційних співробітників до розробки інноваційних технологій (когнітивних, креативних, реалізаційно-впроваджувальних, операційних), створення впроваджувальних інноваційних об’єктів (ІннОб). Вони повинні бути придатні до інвестицій та їх перетворення у високоліквідні об’єкти інвестицій (ІннОб→ ІнвОб), а потім – в ПТР-об’єкти інноваційних інвестицій (ОбПТРінв). Надалі саме ці ОбПТРінв стають професіосферними ІА та ІВ, формуючих професійно-творчий інтелектуальний ресурс (ПТР) у вигляді НМА, що кваліфікуються як інтелектуальні активи та соціопрофесійна власність. Характер 8-ої соціотехнічної процедури (СТП-8) змінюється і потребує вже інженерно-технологічних регуляторів реалізації професійних проектів та їх програмного комплексу (ПП ПК і ППК).

СТП-9. За цією соціотехнічною процедурою раніше утворенні професійно-творчі інжинірінгові групи (проектно-інжинірінгові креативні організації – ПІКО – з розробки та інвестування ПП ПК і ППК) набувають іншої організаційно-правової форми, котра процесно вийшла і сформувалась на основі бізнес-інкубатора проекту (БІП). Тут діють інженерно-технологічні регулятори з реалізації ПП ПК у їх інтегрованому проектно-програмному комплексі (ППК), а саме – технологічно-інжинірінгова організація цілих виробничих підприємств [16, c.192]. В нашому контексті, це така інжинірінгова технологія, що орієнтована на розширене відтворення професійно-творчого ресурсу (ПТР) в організаційно-правовій формі технологічно-інжинірінговій ресурсній організації (ТІРО) шляхом «іммобілізаційного рефінансування» вже вкладених коштів співробітників (в ПІКО-ПТР) та їх перевкладення в корпоративні акції нової емісії та задіяння акумульованого професіосферного ресурсу у новій організаційно-правовій формі ТІРО-ПТР. Головним завданням ТІРО-ПТР є пришвидчена акумуляція професійно-творчих ресурсів та їх іммобілізація в ресурсних технологіях, котрі генеруються відповідним технологічним комплексом, до якого можуть входити дочірні фірми, філії, відділення підприємства як його сервісні підрозділи. Вони можуть надавати широкий спектр різних послуг: інформаційні, юридичні, патентні, ліцензійні, інжинірінгові, маркетингові, фінансові, рекламно-видавничі та інші сервісно-технологічні послуги [17, c.366]. Всі вони суттєво підвищують ефективність ТІРО-ПТР підприємств, компаній та фірм і найбільший економічний ефект дають з прийняттям організаційно-правової форми кластеру. Саме в них, за думкою М.Портера, формуються і реалізуються «нові програми менеджменту» з таких «складовиї частин кластера» як «виділені організації, забезпечуючих для нього специфічні навики, технології, інформацію, капітал або інфраструктуру, а також любих групових створень, в котрі входять учасники кластеру» [18, c.206, 208]. Тому на цьому етапі здійснення ППК (у другому 3-х річному періоді) рекомендується перехід від внутрішньовиробничого кластеру до територіального кластеру в організаційно-правовій формі ТІРО-ПТР, що дає значну конкурентну перевагу в якості інноваційного організаційного угрупування, яке здатне здійснювати програмно-комплексну діяльність шляхом нагромадження ПТР і з подальшим розвитком ресурсних технологій. Кластерна організація дуже маневрова: «кластери спостерігаються в багатьох типах галузей, як у крупних, так і в більш вузьких областях діяльності… Вони присутні як у крупномасштабній, так і в малій економіці. «Кластери спостерігаються як в умовах розвиненої економіки, так і в економіці, що розвивається». «Кластери зазвичай складаються із комбінацій галузей, що випускають готовий продукт, механізми, матеріали, …галузей, виконуючих сервісне обслуговування… як традиційні галузі, так і ті, що належать до високих технологій» [18, c.212]. Подібні територіальні кластери в організаційно-правовій формі ТІРО-ПТР дозволять здійснити ефективний розвиток інноваційної соціально-виробничої інфраструктури з відповідною соціально-економічною організацією, що здатна до постійної ініціації та генерування професійно-творчих процесів, а також до безперервного відтворення ПТР на основі ресурсних технологій і підняття загального професіосферного ресурсу до рівня соціального капіталу підприємств. В системі сучасного «інноваційного виробництва» (5-го виробничого рівня) цей рівень акумуляції і реалізації ПТР розглядається як «організаційний капітал», в якому натуралізується ресурсний потенціал всього персоналу, їх «людський ресурс» і «людський капітал» у напрямі його перетворення в професіосферний соціальний капітал [19, c.64-65]. Подібне пов’язано з повною технологічною, організаційною і структурною модернізацією (і постмодернізацією) всієї системи виробництва на інноваційній основі.

СТП-10. За цією соціотехнічною процедурою професіосфера виробництва модернізується сферно-об’ємно, «повносферно» − як по горизонталі, так і по вертикалі у «завершених» організаційно-правових формах малих, середніх і великих інноваційних підприємств. Вони створюють власну інфраструктуру «сервісних підприємств та фірм» як самостійних, так і тих, котрі сприяють «створенню територіальних кластерів з наукомістких компаній, які розташовуються в технопарку і впливатимуть на розвиток місцевої і регіональної технологічної бази» [17, c.366-367]. На відміну від традиційної «U-подібної структури» (простої або утилітарної), «Н-подібної» структури (холдингової, «оболонкової») розвивається складна «М-подібна», «багатодивізіональна структура» з тенденцією до вертикальної інтеграції і створення науково-виробничого (територіально-виробничого) технополісу [20, c.282-283]. Ця велика і понадвелика господарча організація (корпорація – ВГК) з інформаційно-технологічним базисом і структурно-розподіленим управлінням в умовах формування «економіки знань» [21, c.347]. Подібна організаційно-правова форма «багатодивізіональної М-структури» дозволяє у своїй складній інфраструктурі розширено продукувати «М-подібні інновації» для «мультиподібних» («М-подібних») багатодивізіональних структур вертикальної інтеграції [20, c.277-278]. Надалі при наявності «М-інновацій» (наприклад, багатогалузевих «мультиінновацій»), що з’явились з єдиного «технологічного джерела походження», можуть вертикально інтегруватись у все більші підрозділи («прогресивна інтеграція в підрозділ») за двома основними принципами:

а) в американських корпораціях – це здійснюється на принципах «технологічного детермінізму», що є «організаційним засобом проектування, виробництва і ефективного виведення на ринок комплексних товарів та послуг» або «всезагальна інтеграція»; в цьому відношенні «стандартний приклад – інтеграція заліза і сталі» (ГМК) з технологічною метою «реалізації економії на теплових процесах» [20, c.120];

б) в японських компаніях («Toyota») – на принципах «нетехнологічного детермінізму» як «однакової долі» базової компанії, її філій і підрядників, котрі «приречені» до «довготермінових стосунків», що спонукають до «тривалого характеру відносин» і необхідності «поступового погодження відмінностей» [20, c.120-121].

Розрахунки показують, що подібні інноваційні «М-підприємства» мають великий і понадвеликий професіосферний ресурс. Так, за СТП-7 цей ресурс у вигляді добавленого повного прибутку зріс, як було показано, до П7пп.д=107,01 млн. грн. Якщо П7пп.д буде повністю рефінансований в разі «інвестиційної іммобілізації» в акціонерний капітал, то він буде спланований у розмірі АК7пл=107,01 млн. грн. При ефективній відсотковій ставці на розширене відтворення вкладеного капіталу (АК7пл), а саме r7еф=r6еф*1,5=2,16*1,5=3,24 реалізаційний прибуток (добавлений) складе: П7рд=АК7пл*r7еф=107,01*3,24=346,712 млн. грн. Позареалізаційний прибуток з урахуванням коефіцієнта резервування (Кр=30%) буде: П7прд=АК7плр= =107,01*0,3=32,103 млн. грн. Повний добавлений прибуток складе їх суму: П7пп.д7рд7прд=378,815 млн. грн. Тобто норма прибутку на капітал дає синергоефект з підвищенням Н7пк у 3,5 рази, а саме: Н7пк7пп.д/АК7пл= =378,815/107,01*100%=353,99%.

Це дуже великий результат, але він може бути ще більший, якщо ще значнішим, коли ще більше підняти ефективну відсоткову ставку використання професійно-творчого ресурсу в якості основного капіталу. А саме – при r7еф=r6еф*2,0= =2,16*2=4,32 повний надбавлений прибуток складе: П7пп.нб=494,38 млн. грн ≈ ≈500 млн. грн. Подібний прибуток можна порівняти з державним бюджетним асигнуванням, хоча він отриманий за рахунок власних сил підприємства шляхом рефінансування професіосферних інвестиційних коштів. Синергоекономічна ефективність здійснення професіосферних проектів (ПП) більш ніж очевидна. Зі стартового інвестиційного капіталу з 2 млн. грн на першому році реалізації 3-х річної програми з розроблення і впровадження ПП та їх проектно-програмного комплексу (ППС) отриманий прибуток, представлений в акціонерному капіталі на 3-му році, склав 20 млн. грн., − тобто підвищується в 10 разів, на цілий порядок. У другій 3-х річній «модернізаційній програмі» з розробки і реалізації програмного комплексу з професійних проектів (ПП ПК → ППК) отримані кошти за рахунок рефінансування акумульованих ресурсів та їх «іммобілізаційного інвестування» у професійно-творчу діяльність успішних фахівців отриманий прибуток та його спрямування в акціонерний капітал гіперболічно зростає з 20 млн. грн до 500 млн. грн. Тобто, у 25 разів, що й може стати «економічним чудом» для національного виробництва, якщо подібний досвід розповсюдити на більшість підприємств промислової інфраструктури України. Зрозуміло, що для цього необхідно мати відповідну національну Стратегію на державному рівні, Стратегічну програму з модернізації і постмодернізації суспільного виробництва та залучити для реалізації подібного масштабного плану кращих фахівців і креативних топ-спеціалістів, особисто здатних до найвищої професійно-творчої самореалізації.







Дата добавления: 2015-06-15; просмотров: 518. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Условия, необходимые для появления жизни История жизни и история Земли неотделимы друг от друга, так как именно в процессах развития нашей планеты как космического тела закладывались определенные физические и химические условия, необходимые для появления и развития жизни...

Метод архитекторов Этот метод является наиболее часто используемым и может применяться в трех модификациях: способ с двумя точками схода, способ с одной точкой схода, способ вертикальной плоскости и опущенного плана...

Примеры задач для самостоятельного решения. 1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P   1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P...

Классификация ИС по признаку структурированности задач Так как основное назначение ИС – автоматизировать информационные процессы для решения определенных задач, то одна из основных классификаций – это классификация ИС по степени структурированности задач...

Внешняя политика России 1894- 1917 гг. Внешнюю политику Николая II и первый период его царствования определяли, по меньшей мере три важных фактора...

Оценка качества Анализ документации. Имеющийся рецепт, паспорт письменного контроля и номер лекарственной формы соответствуют друг другу. Ингредиенты совместимы, расчеты сделаны верно, паспорт письменного контроля выписан верно. Правильность упаковки и оформления....

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия