Студопедия — Соціонічні методи створення інформаційно-креативного ресурсу для розвитку професійного світогляду студентів
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Соціонічні методи створення інформаційно-креативного ресурсу для розвитку професійного світогляду студентів






Важливу роль у формуванні науково-практичних засад з впровадження світоглядних практик в сучасний навчально-виховний процес має соціоніка, що виникла у 70-і роки минулого століття на перетині психології, соціології та інформатики. Під нею розуміється вивчення та створення ефективних «способів обміну інформацією між людьми» [1, с.7]. До базових положень соціоніки, котрі можуть бути продуктивно використані в професійно-світоглядних практиках в якості соціонічного навчально-виховного методу, можна віднести наступні:

1) Використання соціонічного підходу, методів і методик в процесах обміну навчальною інформацією: це повинно набувати характеру обмінних інтеркомунікативних дій студентів, котрі й ініціюють подібні інтерактивні комунікації. В навчально-виховному процесі подібне повинно фіксуватися в способах передачі інформації та її розповсюдженні, бо саме використання тих чи інших способів формує і відповідне навчально-виховне середовище: інформаційне, комунікативне, когнітивне, креативне, професійно-світоглядне.

2) Соціонічний вплив необхідно концентрувати на найсильніших сторонах особистості – перш за все на інтелектуально-психічних якостях студентів за їх антропо-типологічними характеристиками. Конкретно – на формування професійно-творчих здібностей як фізично та психічно здорових і повноцінних молодих людей. Світоглядні практики не повинні приймати характер «лікувальної терапії» слабких сторін, «контрзаходів», «клінічних обмежень», виховання з позицій «інтелектуальної слабкості» студентів або їхньої «низькокультурності», особистісної нерозвиненості, світоглядної звуженості тощо. Всі «анти-» і «контр-» повинні світоглядно долатися в самому навчально-виховному середовищі, до якого юнацька молодь, випускники шкіл, абітурієнти так прагнуть потрапити як до «вищого світу» омріяного вищого навчального закладу. Одна з фундаторів соціоніки та соціонічного методу Аушра Аугустинавічюте зазначала, що у виховному процесі за основу треба брати не психічні відхилення, а найсильніші сторони психіки людини. На відміну від концепції Е.Кречмера-У.Шелдона, вона пропонувала брати за основу не соматичні особливості людини, а її соціально-психологічні та емоційно-динамічні взаємодії з дійсністю та з іншими людьми, «інтертипні відношення» сильних і здорових особистостей які прагнуть до розвитку і самовдосконалення [2].

3) Соціонічний метод як безпосередньо практично-виховний виникає на стрижні педагогіки і психології, соціології та інформатики. На цьому напрямі А.Аугустинавічюте довела соціоніку до певної системи знаків і моделей, опису інформаційної структури людської психіки («я», «воно», «над-Я»), фіксації конкретно поведінкових особливостей екстравертів, інтровертів та їх проміжних типів. Польський вчений А.Кемпінський вже напряму пов’язав соціоніку з інформацією у своїй теорії «інформаційного метаболізму» і порівняв процес засвоєння та обробки інформації психікою людини з процесом обміну речовин в організмі людини. Подібний погляд А.Аугустинавічюте роз’яснює таким чином, що психіка людини нібито «харчується» інформацією і психічний стан людини залежить від кількості та якості цієї інформації [3]. Добре відомий термін «інформаційний голод», котрий необхідно задовольняти, і тому студента необхідно «насичувати» інформацією не тільки в навчально-виховному процесі, але й при проведенні світоглядних практик. Подібне й можна представити як інформаційно-соціонічний спосіб світоглядно-практичного навантаження, наприклад, шляхом проведення інформаційно-комунікативних, когнітивно-практичних і креативно-реалізаційних предметних тренінгів з вирішення конкретних завдань.В радянські часи це носило назву обов’язкового «суспільного навантаження», «суспільно-виховних практик», котрі носили ідеологічно-формальний характер і не мали дійсного інформаційно-інтелектуального навантаження та багато в чому залежали від партійної приналежності. Зараз це повинно стати «світоглядно-інформаційним навантаженням» у формах конкретних завдань-практик професійно-світоглядного спрямування і змісту, а поза ВНЗ – професійно-виробничі практики на підприємстві.

4) Навчально-виховне середовище ВНЗ повинно не встановлювати заборони тих чи інших «соціонічних дій» (або цілу «систему заборон» і табу), а функціонувати як «система фільтрів» про зовнішній світ і саме НВП-середовище поза його позитивного чи негативного впливу. Тобто автоматично, але таким чином, щоб «світоглядні фільтри» ВНЗ і його НВП-середовища «пропускали» всю світоглядно-позитивну інформацію і відфільтровували і блокували весь негатив. Для цього подібна інформація не повинна бути ідеально-утопічною, формальною, примусовою, авторитарною, поверхнево-поблажливою, але реальною, інтелектуально-зрозумілою, вмотивованою та виходила б із інтересів студентської молоді, перспектив професійного зросту та успішної кар’єри. З позицій соціоніки інформація повинна сприйматися всіма антропогенними типами студентів і трансформуватися в продуктивне інтертипне відношення, інтертипну дію і взаємодію. У практично-виховній діяльності викладачів та працівників ВНЗ цього добитися нелегко, тому що студенти мають різне інтелектуально-логічне сприймання і розуміння інформації, мають різні нахили та здібності [4]. Але саме таким повинно бути сучасне світоглядно-виховне завдання й відповідні підстави для його вирішення дають відповідні соціонічні методи навчальних світоглядних практик.

5) У соціонічних параметрах формування нових світоглядних практик у навчально-виховному середовищі сучасних ВНЗ їх базова основа створюється на дихотоміях двох юнгівських установок: «екстраверсія – інтроверсія», а також на чотирьох функціях, котрі К.Юнг охарактеризував як попарно альтернативні (дихотомічні). А саме:

МИСЛЕННЯ – ПОЧУТТЯ

ІНТУЇЦІЯ – ВІДЧУТТЯ

У сучасній соціоніці названі поняття було скореговано таким чином: «мислення → логіка», «почуття → етика», «відчуття → сенсорика», а поняття «інтуїція» залишилося без змін. К.Юнг також поділив типи людей на два класи: раціоналісти та ірраціоналісти, і ця класифікація збереглася і понині. На її основі було сформовано «соціонічну типологію» Майерс-Гріггс, яка будується на чотирьох парних альтернативних (дихотомічних) ознаках, виходячи з відповідного критерія, встановленого А.Аугустинавічюте. А саме: тип інтелекту визначає і спосіб, в котрий індивід сприймає інформацію із зовнішнього середовища, та як він проводить селекцію цієї інформації [5]. Остаточно «базис Юнга» набуває такого вигляду для вивчення «соціонічних типологій», що можна запровадити для розробки й проведення відповідних світоглядних практик [6; с.26-27]:

ЕКСТРАВЕРСІЯ – ІНТРОВЕРСІЯ

ЛОГІКА – ЕТИКА

НТУЇЦІЯ – СЕНСОРИКА

РАЦІОНАЛЬНІСТЬ – ІРРАЦІОНАЛЬНІСТЬ

6) На основі цього «базису Юнга» можна створювати найрізноманітніші «соціонічні моделі» навчально-виховного процесу, НВП-середовища, будувати тренінгові моделі професійно-світоглядних практик, виходячи з тих чи інших змодельованих типів «інформаційного метаболізму». Світоглядно-соціонічні функції подібних інформаційно-метаболічних типів можна спростити і звести до 4-х «юнгівських функцій»: логіка, етика, інтуїція та сенсорика і навпаки – ускладнити до 16-и основних «соціонічних типів» [6; с.28-31]. При цьому «екстраверти й інтроверти», «логіки та етики», «інтуїти й сенсорики», «раціонали та ірраціонали» можуть набувати різних перехідних модусів через «доповненість психологічних типів», «точку найменшого супротиву» в їх альтернації і через відповідну структуру інтертипних відносин, які можна звести навіть до «інтертипної таблиці» цих відносин. Більш того, відкривається можливість оцінити міру та якість світоглядно-інтелектуальної інтегрованості певного угрупування людей, наприклад, студентської академгрупи та будь-якої іншої творчої (креативної) групи студентів з виконання певного навчального, виховного, професійно-дослідницького та світоглядно-тренінгового завдання. Подібна інтегральна міра отримала назву «соціон», в якому інтегровано і сумісно діють усі 16 типів «соціонічних особистостей», серед яких провідну роль відіграють «квадри», або чотири найбільш сумісних соціонічних типів, пов’язаних соціонічно «комфортними відносинами» [6; с. 38-39].

Для сучасних навчально-виховних практик в їх професійно-світоглядному аспекті вкрай важливо знати загальну різницю між основними соціонічними типами, що відрізняються своїми особистісними світоглядами. Наприклад, світоглядна відмінність таких поширених у навчально-виховному середовищі ВНЗ типів як «логіки» та «етики». Вони розрізняються за такими 8-ма світоглядними ознаками:

хід мислення: у «логіків» він аналітично-безпристрасний, а в «етиків» − переважно оціночно-пристрасний;

· мета спілкування: у перших – донести істину й обмінятися інформацією, у других – донести відносини й обмінятися енергією;

· діяльність, що веде до успіху: у «логіків» − це організація процесів і структур, а також розробка схем і технологій, а в «етиків» – робота з людьми й налагодження людських відносин через почуттєво-емоційні контакти;

· мета діяльності: це якісно виконана робота у «логіків» та отримане задоволення від праці у «етиків»;

· характер оцінки людей в роботі: за кваліфікацією та результатом – у «логіків», за участю і виявленою старанністю – в «етиків»;

· орієнтація в життєдіяльності: у «логіків» - на справу, справедливість і закони, у «етиків» − на людей, гуманність й цінності;

· стиль: розсудливість і докази (аргументованість) у перших, емоційність і переконання (світоглядність) у других;

· пріоритети: у «логіків» − це, що сказано й наскільки змістовно, в «етиків» – ким сказано та у якій формі [6, с.62].

При проведенні виховних практик треба твердо знати, що соціонічні типи не існують «самі в собі», а повинні взаємодоповнюватися: оптимум – це «квадра» або чотири типи, що взаємно доповнюють одне одного, мінімум – «дуал» або два альтернативні типи, що взаємодоповнюються. Так, «логічний тип» потребує «етичного типу», щоб його переконувати, прихилити до себе, для бачення почуттів інших, підйому ентузіазму, популярності, реклами, для оцінки розсудливості «логіка». Зі свого боку, «етичний тип» потребує «логіка» для проведення аналізу, організаційної роботи, знаходження слабких місць у міркуваннях, для проведення реформаторських дій і підтримки послідовного курсу, щоб протистояти опозиції [6; с.63]. Подібні інтертипні розрізнення існують також між «раціоналістами» та «ірраціоналістами», «інтуїтами» та «сенситивами», «екстравертами» та «інтровертами». Але головна складність у розробці сучасних виховних практик полягає в розробці світоглядних методик і тренінгів для проміжних і «перехідних» типів.

Так, наприклад, існують проміжні соціонічні типи не загальної, а специфічної класифікації: екстравертовані та інтровертовані «логіки», екстравертовані та інтровертовані «етики» тощо. Вони специфічні в способах свого мислення та висловлюваннях, в конструкціях мови і дії, в позиції щодо об’єкта і предмета (в нашому контексті – навчання і виховання), соціальних меж дозволеного і недозволеного, в порівняннях і класифікаціях (наприклад, навчальних правил і процедур, виховних цінностей, їх смислу і значення), в сферах діяльності, в яких вони бажали б працювати і професійно розвиватися. Для «інтровертованих логіків» переважними сферами діяльності вважаються: окремі галузі наукового знання (переважно «точні науки»), формальні класифікації та систематизації (використання системних методів), картографічні та схематичні конструкції, організація формальних структур, чітке визначення посадових обов’язків, аналітична діяльність будь- якого роду, взаємодії з формальними структурами та організаціями тощо. Вони відрізняються своїми мовними конструкціями, які будують таким чином: «у відповідності до…», «на відміну від…», «за яким принципом?», «в чому різниця?», «за винятком…», «це дві різні речі», «у відповідному порядку», «в порядку виключення», «в порівнянні з…», «явища такого роду», «можна класифікувати» тощо [7; с.82-86]. Для «екстравертованих логіків» характерні інші переважні сфери діяльності: такі як оптимізація якихось дій і процесів, правильні дії в тій чи іншій ситуації (тобто коли є моменти невизначеності – ред.), уточнення інформації та здобуття нової, вдосконалення старих і винаходження нових методів і способів діяльності, нове конструктивне використання відомих предметів у нових конкретних ситуаціях. Характерні особливості мовних конструкцій: «треба викласти по порядку» або «треба змінити порядок», «перерахуйте по пунктах: по-перше, по- друге…» або без порядкового ранжування об’єктів, перефразування висловів із мовними повторами й уточнюючими запитаннями: «а як саме?» або «як насправді?», «в якому сенсі?», «звідки це відомо?», «що ви маєте на увазі?» або «що це означає?» тощо [7; с. 91-96].

Як видно, подібна світоглядно-типологічна навчальня практика, або соціонічно-інтертипне виховання потребує у викладачів і співробітників ВНЗ багато додаткових знань, що виходять за межі як самих нормативних навчальних дисциплін, так і наукових досліджень в контексті фахової спеціальності. Щоб отримати це знання, потрібне проведення психолого-педагогічних та світоглядно-когнітивних семінарів, світоглядне тренування самих викладачів, залучення до навчально-виховного процесу соціологів, психологів, системних аналітиків, спеціалістів із соціоніки, соціальної психометрії, соціометрії, практичної культурології та інших. Потрібне також створення спеціальних служб, центрів, підрозділів з світоглядного вдосконалення навчально-виховного процесу та створення креативного професійно-світоглядного НВП-середовища у сучасних ВНЗ.

5.4.4. Світоглядно-екзістенційний метод формування інтерактивного НВП-середовища на основі «фундаментальних цінностей»

Світоглядно-екзистенційний метод модернізації навчально-виховного процесу шляхом впровадження творчо-реалізаційних світоглядних практик у своїй основі має відповідну «екзистенційну типологію» людини. Вона виходить з фундаментальних людських життєдіяльнісних цінностей. Це свого роду «енергетична типологія» з відповідним розподілом життєвої екзистенційної енергії. «Енергокультуротипна» людина, а всього нараховується шість типів, може в разі культурно-ціннісних взаємодій та інтертипних відношень набуває додаткової енергії для свого розвитку [8, с.123-127]. Це такі екзистенційні людські культуротипи, що формуються на основі класичних розробок психологів-експериментаторів щодо психоенергетики людини Е. Кречмера і У. Шелдона, але суттєво оновлених. Автор цієї типології Рауф Махарам вважає, що «фундаментальні цінності» генетично обумовлені «природженою енергетикою» людини і на цій основі формуються 6 основних енерго-культуротипів людини, які «принципово розрізняються своїм світосприйняттям» [8; с.114-115]. Подібні «екзистенційні енерготипи» можна представити наступним чином (визначення культуротипів зроблено нами):

 

Екзистенційний енерготип Фундаментальні цінності Визначення культуротипу
  Любов, доброта Доброзичливий
  Гра, краса Діяльнісно-гармонійний
  Влада, обов'язок Владновпорядковуючий
  Свобода, воля Життєстверджуючий
  Істина, смисл Життєпізнавальний
  Життя, самовираження Життєдайний

 

В подібній культуротипній «енерго-ціннісній класифікації» головне полягає в тому, що вона відповідає духовній і соціальній природі людини. «Соціоприродна людина» постає не в карикатурно-деформованому вигляді, а «людиною, якою вона є»: «у кожної людини є свої найбільш значимі цінності. Для когось Любов важливіша за Свободу, а для когось навпаки. Для одних Гра важливіша за Владу, а для інших Влада – це найважливіше, що рухає їх по життю». Тому головна «мета екзистенційної типології – зрозуміти людину як людину». Зрозуміти не для того, щоб «пігулкою зняти гострий психотичний напад», не «для наукового опису й розкладання по поличках», не «для того, щоб визначити, чи годиться людина для певної посади, щоб ефективно працювала в команді» і «не для того, щоб «впарити» людині товар або ідею». Головне – «зрозуміти особливості кожної окремої людини заради самої людини» [8; с.112]. За нашою концепцією, в творчо-реалізаційному аспекті проведення навчальних світоглядних практик найбільш ефективно це можна зробити в репрезентації «антропо-типологічного комплексу», що й було раніше когнітивно-методично і показано.

В аспекті підвищення «енергоекзистенційності» молодих людей, проявлення і нарощення «життєвої енергії» майбутніх молодих фахівців для творчої самореалізації необхідно налагодження дієздатної системи «студент – НВП-середовище» з енергопідвищення творчого потенціалу локалізованого соціокультурного НВП-середовища даного ВНЗ. Саме для цього й необхідно виявляти висхідні фундаментальні цінності молодої людини, виявляти характерний саме для неї тип інформаційного метаболізму («ТІМ-психіки»). А потім на основі екзистенційної культури навчання й виховання підвищити цей первинний потенціал до рівня професійно-світоглядної культури молодого спеціаліста. Досліджено, що в системній взаємодії «людина і світ» світоглядно-екзистенційне формування повноцінної людини і спеціаліста відбувається в таких чотирьох навчально- виховних «суперблоках»: фізичний розвиток (Citae), індивідуальна життєдіяльність (Vitae), соціальна життєдіяльність (Mentae) і суперблок надсвідомості (Supermentae) або, за З.Фрейдом, ідеального «над-Я» [9; с.60-61]. Із виховних «екзистенційних блоків» вони перетворюються на «світоглядно-виховні суперблоки» психофізичного розвитку індивідуальної та соціальної життєдіяльності, піднімаючись до супраментального рівня «надсвідомості» в навчально- виховному середовищі. Тобто, коли НВП-середовище як соціокультурно- світоглядний феномен починає формуватися з первинних «діад» міжтипних відносин двох соціонічних типів як «однорідних», або «гомовертних». Вони й створюють «квадру» шляхом об’єднання двох однорідних типів «діад», котрі активізують одна одну (в квадрі) як два різних «однорідних типа».

Щоб відбувалася подальша інтеграція, «однорідні типи» поділяються на «неоднорідні дуали», які вступають у симетричні відношення дихотомії та альтернативності, що є взаємодоповнюючими. Однорідні «діади» та неоднорідні «дуали» й формують квадри, пов’язані симетричними відносинами дихотомії, а потім об’єднуються в «октаву». Тоді «соціон» визначається як системне об’єднання чотирьох квадр у відповідності до цінностей 16-ти соціонічних типів та їх «функціонально- аспектних характерів» ТІМ-психіки [10; с.7-14]. Все цілком з’ясовується в світоглядному вимірі: соціон – це такий «повний рівень» спільності, який моделює соціум, тобто «суспільство як цілісну соціальну систему», коли в цю цілісність входять однорідні й неоднорідні типи людей [9; с.218-219]. Тут яскраво виражена «соціонічна діалектика»: об’єднання та інтеграція людей у спільність через розбіжність і протилежність (закон діалектики про єдність і боротьбу протилежностей). Тоді вищеозначені «суперблоки» - це світоглядно-соціокультурний суперблок соціону як інтегративної моделі суспільства, коли наявне цілісне бачення і розуміння світу й соціальної реальності. В нашому контексті – начально-виховної соціокультурної реальності НВП-середовища творчо-реалізаційного типу як цінності для всіх, хто інтегрувався з нею і з’єднався в «інтертипну цілісність» особистостей без втрати власної особистості. Вже з’явилися перші твердження і докази того, що «соціонічна освіта» − це шлях до суспільства ХХІ століття [11].

Видатний вітчизняний учений П.С.Александров більш ніж 40 років тому виступив перед студентською молоддю з доповіддю «Про найважливіші предмети виховання» і висловив думку, актуальну й для сьогодення: «Вихованню студентства відводиться багато місця в сучасній педагогічній науці. Але не треба забувати про ті дивовижні якісні зміни, що відбуваються з вчорашнім учнем, коли він стає студентом, коли зненацька перед ним відкриваються зовсім нові можливості, коли людина вперше відчула себе дорослою, з новим почуттям відповідальності, з новими дружніми зв’язками, в новому середовищі, яке повинно стати для молоді дійсно вищою школою» [12, c.10-11]. Проблема тільки в тому, як процитував П.С.Александров вислів світового вченого Макса Борна, чи буде здатна молода людина, що стала студентом, «цю потребу, порив і прагнення до творчості узгодити й привести в гармонію з умовами соціального життя та етики професійної діяльності». Виходячи з цього, «головне завдання виховання полягає в тому, щоб переключити його на культуру і, відповідно, надати об’єктивну цінність людському суспільству» і власній професійній діяльності [12; с.13].

З рівня сучасного розуміння професійно-світоглядних практик випливає необхідність того, щоб світоглядна культура відкрилася перед студентами як яскравий інтелектуально-психологічний феномен, «психосинтез» і «креативний синтез» ідеальної моделі й реальної поведінки з вивільненням величезної творчої енергії. Вона трансформує «пригнічувальний аналіз» й «дезінтеграційні уявлення» про минуле середовище в творчу «реакцію синтезу» [13; с. 42-43]. В нашому контексті – в «психосинтез» творчої особистості студента ціннісної інтеграції з креативним навчально-виховним середовищем сучасного ВНЗ. Весь потік цієї творчої і життєвої енергії, що вивільняється у подібному «світоглядному психосинтезі», необхідно спрямувати на особистісно-світоглядну і культурно-професійну самореалізацію студентів. Це не просто «зріст свідомості», а усвідомленість та світоглядна впевненість в реальному «розширенні свідомості», в «самореалізації як осягненні «Я», «переживання й усвідомлення даності синтезуючого духовного Центру», як «духовне пробудження і духовне осягнення … змісту надсвідомого» [13; с.56]. Тобто супраментального «над-Я» в світоглядно-культурному «суперблоці» ТІМ-психіки й інтелекту студента як майбутнього фахівця.

 







Дата добавления: 2015-06-15; просмотров: 555. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Сущность, виды и функции маркетинга персонала Перснал-маркетинг является новым понятием. В мировой практике маркетинга и управления персоналом он выделился в отдельное направление лишь в начале 90-х гг.XX века...

Разработка товарной и ценовой стратегии фирмы на российском рынке хлебопродуктов В начале 1994 г. английская фирма МОНО совместно с бельгийской ПЮРАТОС приняла решение о начале совместного проекта на российском рынке. Эти фирмы ведут деятельность в сопредельных сферах производства хлебопродуктов. МОНО – крупнейший в Великобритании...

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЦЕНТРА ТЯЖЕСТИ ПЛОСКОЙ ФИГУРЫ Сила, с которой тело притягивается к Земле, называется силой тяжести...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Виды сухожильных швов После выделения культи сухожилия и эвакуации гематомы приступают к восстановлению целостности сухожилия...

КОНСТРУКЦИЯ КОЛЕСНОЙ ПАРЫ ВАГОНА Тип колёсной пары определяется типом оси и диаметром колес. Согласно ГОСТ 4835-2006* устанавливаются типы колесных пар для грузовых вагонов с осями РУ1Ш и РВ2Ш и колесами диаметром по кругу катания 957 мм. Номинальный диаметр колеса – 950 мм...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия