Побудова алгоритму діагностування фактичного і майбутнього стану використання інноваційних процесів

 

Розробка та виведення інновацій на ринок підприємством потребувають попереднього стратегічного аналізу із використанням наукових методів і підходів для прийняття аргументованого рішення. З врахуванням усіх існуючих методик та підходів до формування стратегії, нами визначено структурно-логічний алгоритм формування та диагностування інноваційної стратегії розвитку підприємства. Даний алгоритм побудовано відповідно основних стадій прийняття стратегічного рішення: стратегічний аналіз, стратегічний вибір, реалізація та оцінка стратегії (рис. 2.1).

Рис. 2.1 - Алгоритм формування та діагностування інноваційної стратегії промислового підприємства

Інноваційна стратегія має ряд специфічних особливостей, а також визначену цільову установку, в зв'язку із чим виникає необхідність конкретизації кожного етапу процесу розробки стратегії.

Вибір стратегії здійснюється за кожним напрямком, який виділявся при формуванні цілей інноваційної політики. Зазначимо, що постановка цілей інноваційної політики має враховувати фактори, що визначаються стадіями життєвого циклу розвитку промислового підприємства (зародження, росту, зрілості чи спаду) [17, с.156].

Формуючи стратегію інноваційного розвитку, сучасне підприємство використовує комплексний підхід на основі двох складових [27, с.56].

- ринкової складової, яка передбачає всебічний аналіз зовнішнього середовища підприємства та врахування макрофакторів; за орієнтації на ринок, підприємство чітко націлене на ринки збуту своєї продукції та пошук нових комерційно привабливих сегментів ринку;

- ресурсної складової, яка головний фактор успіху вбачає в ефективному використанні ресурсів підприємства і передбачає оцінку його сильних та слабких внутрішніх сторін. Ефективне поєднання інтелектуальних і матеріальних ресурсів дозволяє зберегти чи розвинути конкурентні переваги на цільових ринках, а відповідно впливає на результативність господарської та фінансової діяльності.

Ринкова складова орієнтує підприємство на розробку нових продуктових інновацій, тоді як ресурсна складова орієнтує підприємство на пошук нових технологій виробництва та пошук альтернативних джерел сировини, матеріалів та енергії. Ефективним є їх раціональне поєднання, яке забезпечить підприємству інноваційний шлях розвитку та досягнення конкурентних переваг. Відтак зазначені складові можуть розглядатися лише як цілісний механізм інноваційної стратегії.

Ринкове середовище формує загальні умови бізнесу, визначаючи загальні тенденції економічної динаміки, сприятливі для розширення діяльності підприємств чи її згортання. Чинники зовнішнього середовища мають об’єктивний характер: відображають дію економічних законів і не залежать від діяльності підприємства, але мають суттєвий вплив на неї. Тому розгляд їх з позиції ідентифікації та прогнозування надає їм суб’єктивного характеру. Саме тому в процесі аналізу визначають чинники макросередовища, які найбільше впливають на діяльність підприємства, а також, які з них є потенційними носіями загроз або можливостей [24].

До основних чинників макрооточення відносять: стан галузі і економіки країни, політичну ситуацію; зовнішньоекономічну, фінансово-кредитну політику, інноваційну політику, податкове і господарське законодавство, демографічні тенденції, купівельну спроможність населення, рівень інфляції, темпи науково-технічного прогресу і т.п.

Ще однією складовою зовнішнього середовища є мезооточення (структура галузі та ринку), яке включає елементи бізнес-контактів підприємства - існуючі і потенційні конкуренти; покупці, їх смаки, звички, традиції; постачальники, які забезпечують виробників необхідними ресурсами. Таким чином, аналіз зовнішнього оточення передбачає виявлення тих чинників, які є незалежними від діяльності підприємства, однак впливають на ефективність його роботи підприємства.

На вибір інноваційної стратегії підприємства здійснюють вплив параметри його внутрішнього середовища чи інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал виражає можливості підприємства до створення та комерціалізації наукових знань та ефективного використання нових технологій в практичній діяльності. До таких параметрів внутрішнього середовища ресурсів, необхідних для ведення інноваційної діяльності:

- інтелектуальні ресурси у формі технічних рішень, технічної документації, винаходів, патентів, ліцензій, ноу-хау, промислових зразків та корисних моделей;

- матеріальні ресурси, необхідні для забезпечення інноваційних розробок;

- фінансові ресурси у формі грошових коштів, анонсованих на створення інноваційного продукту чи прогресивної технології;

- кадрові ресурси у формі кваліфікованого, освіченого та креативного персоналу, менедженрів-новаторів, спеціалістів в сфері маркетингу, ринкового прогнозування та споживацької поведінки;

- інфраструктурні ресурси у вигляді раціональної управлінської структури, що заохочує інноваційний пошук власних інноваційних підрозділів, конструкторських бюро та лабораторій.

В сучасних умовах інтенсивність інноваційного оновлення пропонованої на ринку продукції весь час зростає. За цих умов інноваційність визначає приналежність підприємства до групи технологічних лідерів своєї галузі, а не монопольне право на певний інноваційний продукт. Інноваційна рента також розподіляється між групою найбільш активних і успішних в науковому пошуку учасників ринку, а тому усереднюється. Це можна розглядати і як позитивну тенденцію, так як у виробників виникає додаткова необхідність в якісному покращенні товару і, як наслідок, підвищуються стандарти конкурентоспроможності. Так уже сама конкуренція виступає стимулом інноваційного розвитку. Таким чином, формування інноваційної стратегії і визначення інноваційного потенціалу підприємства має враховувати не тільки інноваційні можливості, але і оцінювати достатність ресурсів для розширеного відтворення на основі інновацій [11, с.11].

На основі аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства визначаються та оцінюються індикатори інноваційної активності підприємства, після оцінки яких формуються стратегічні альтернативи, із яких згідно з критеріями вибирається оптимальна інноваційна стратегія розвитку підприємства, що відповідає встановленій стадії життєвого циклу підприємства.

 

Обираючи ту чи іншу стратегію, керівництво підприємства має встановити відповідність її критеріям вибору:

- ризик – який рівень ризику підприємство вважає допустимим для кожного із управлінських рішень;

- досвід минулих стратегій і результатів їх реалізації, дозволить уникнути типових помилок та більш успішно приймати нові;

- фактор часу – своєчасність виходу на ринок з інноваційною продукцією, збалансування етапів інноваційної стратегії;

- реакція власників. Стратегічний план розробляється менеджерами організації, що часто може викликати конфліктність інтересів власників / акціонерів та управлінців. З метою уникнення опору змінам та силового тиску стратегія має оцінюватись і з позицій власників.

Завершальним етапом є реалізація обраної інноваційної стратегії та її оцінка. Оцінка полягає в порівнянні досягнутих значень цільових показників із запланованими. За результатами оцінки реалізації інноваційної стратегії розвитку підприємства керівництво може прийняти рішення не лише стосовно коректування цілей інноваційної політики, але і в разі необхідності, коректування місії підприємства.

 

2.2. Розробка та обґрунтування вибірки аналітичних показників та аналізу ефективності інноваційних процесів на підприємстві ВАТ «ЕКО»

 

Прийняттю рішення про інвестування інновацій передує всебічний економічний аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства, дослідження ринкової кон’юнктури та розгляд альтернативних інноваційних проектів. Інноваційними інвестиціями, прийнято вважати вкладення в нововедення, які сприяють кількісному та/або якісному покращенню виробничо-господарської діяльності підприємства.

Методика розрахунку економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти базується на дисконтуванні потоку платежів на певний момент часу і враховує альтернативні можливості інвестування.

Загальноприйнятим є визначення ефективності інноваційних інвестицій за допомогою показників внутрішньої норми дохідності (прибутковості), терміну окупності та рентабельності, які розраховуються з урахуванням чистого зведеного доходу (Net Present Value — NPV) за певної ставки дисконту, скоригованої на індекс інфляції [10].

(Internal Rate of Return — IRR) полягає в тому, що вона є граничною ставкою позичкового процента.

Значення коефіцієнту дисконтування, за якого NPV дорівнює нулю відповідатиме IRR, що обчислюється методом ітерацій за формулою:

 

(2.1)

 

де d — коефіцієнт дисконтування;

Pt — надходження потоку платежів в році t;

PVt — інвестиційні витрати у році t;

T — рік закінчення інвестиційного циклу.

Термін окупності (Payback Period) інноваційних інвестицій визначається як період часу, протягом якого інвестиції будуть повернуті за рахунок доходів, одержаних від реалізації інноваційного проекту:

 

, (2.2)

 

де h — термін окупності;

PV — сумарні інвестиційні витрати.

Показник рентабельності (Benefitcost Ratio — BCR) являє собою співвідношення доходів і витрат з урахуванням коефіцієнту дисконтування:

 

, (2.3)

 

де tn, tc — рік початку експлуатації (виробництва продукції) та рік закінчення інвестиційного періоду відповідно.

Вибір ефективного варіанту реалізації інноваційного проекту за наведеними показниками потребує їх зіставлення до порівняльного вигляду (наприклад, методом «еквівалентних річних грошових потоків»).

Оцінка рівня економічної ефективності інноваційної діяльності базується на побудові формул, що відображають співвідношення дисконтованих потоків прибутку та інноваційних інвестицій.

У загальному вигляді річний економічний ефект від впровадження інновацій розраховується за формулою:

 

, (2.4)

де Пін — прибуток за рахунок впровадження інновацій;

Іін — обсяг інноваційних інвестицій.

З ускладненням умов, оцінки ефективності інновацій уточнюються залежно від періоду часу між моментом вкладання коштів і початком одержання прибутку; періоду освоєння продукції; характеру інноваційних інвестицій (одноразові або протягом декількох років); змін собівартості і ціни продукції з плином часу.

На оцінку ефективності також впливає фактор інвестиційного ризику, що розраховується здебільшого показником середньоквадратичного відхилення, і виявляється у вигляді можливого зменшення реальної прибутковості інноваційного проекту порівняно з очікуваною.

Крім того, специфіка розрахунків економічної ефективності визначається різновидами інновацій та інноваційної діяльності підприємства. Так, при впровадженні нових видів продукції необхідним є розрахунок обсягу інноваційних витрат на одиницю відвантаженої інноваційної продукції (співвідношення обсягу відвантаженої інноваційної продукції і інноваційних витрат, пов’язаних з розробкою нового виду продукції, її впровадженням, виробництвом і реалізацією).

Для розрахунку ефективності інноваційної діяльності, пов’язаної з придбанням об’єктів промислової власності, додатково розраховується показник прибутку на один факт використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка. Цей показник розраховується як співвідношення приросту прибутку від використання об’єкту промислової власності і витрат на придбання права власності або ліцензії на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

 

2.3. Вибір та обґрунтування методів прогнозування ефективності інноваційних процесів на підприємстві ВАТ «ЕКО»

 

У класичному менеджменті вважається, що прогнозування — це метод, в якому використовуються як накопичений в минулому досвід, так і поточні припущення відносно майбутнього в цілях його визначення. В результаті отримують картину майбутнього, яку можна використовувати як основу в процесі планування. Прогноз в управлінні являє собою розробку моделей розвитку керованого об'єкта [7].

Мета прогнозування — отримати науково обґрунтовані варіанти тенденцій розвитку (зміни) керованого об'єкта (показників його стану) в часі і просторі. Джерелами інформації для прогнозів являються вербальні і письмові тексти, що отримуються в процесі комунікацій між людьми або у відкритому друці. Інформацію з відкритого друку отримують, використовуючи методи: структурно-морфологічний, визначення публічної активності, виявлення груп патентних документів, аналізу показників, термінологічного і лексичного аналізу, які будуть розглянуті далі [7].

Показники прогнозу (числові характеристики об'єкта, обсяги і терміни робіт і т. п.) мають ймовірнісну природу. На основі прогнозів здійснюється передбачення і приймаються управлінські рішення.

Для прогнозування в практичній діяльності застосовуються різні кількісні і якісні методи.

Кількісні методи базуються на інформації, яку можна отримати, на основі вивчення тенденцій зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності, що характеризують виробничу діяльність об'єкта управління. Як приклади таких методів можуть виступати: аналіз тимчасових рядів, каузальне (причинно-наслідкове) моделювання.

У основу якісних методів покладені експертні оцінки фахівців в сфері прийняття рішень: наприклад, методи експертних оцінок, висновок, моделі очікування споживача (опитування клієнтів).

Складні об'єкти прогнозуються з використанням різних кількісних і якісних методів. Наприклад, прогноз економічної кон'юнктури (сукупність ознак, що характеризують стан економіки в певний період) базується на прогнозах у сфері обмежень по захисту навколишнього середовища, міжнародної торгівлі, попиту на продукцію, пропозиції продукції та їх співвідношень. При цьому кожний з вказаних прогнозів, у свою чергу, ґрунтується на проміжних прогнозах різних процесів. Відпрацьованими методами прогнозування економічної кон'юнктури є: "мозкова атака", метод Дельфі, екстраполяції тенденцій, морфологічний аналіз, імітаційне динамічне моделювання, структурний аналіз і ін. Однак існують і інші класифікації методів прогнозування, які визначені особливостями прогнозів (табл. 13.2).

Цілі, час, умови прогнозу і специфіка його вироблення визначають комплекс методів і прийомів прогнозування. При цьому різні методи можуть використовуватися в розробці різних прогнозів.

Приведемо коротку характеристику методів прогнозування, які використовуються частіше за інших, із вказівкою джерел, в яких їх суть викладена в розгорненому вигляді (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Класифікація прогнозів [7]

Класифікаційний признак	Роль і місце прогнозу в управлінському рішенні
Цільовий	Визначення можливості реалізації цілі управління. Дозволяє уточнити ціль організації і сформулювати її місію. Визначаються критерії досягнення мети
Пошуковий	Виявлення закономірних тенденцій у розвитку керованого об'єкта. Встановлення стану прогнозованого об'єкта в сьогоденні і майбутньому. Враховується в процесі розробки стратегічних рішень
Нормативний	Визначення шляху, етапів реалізації цілей управлінського рішення. На його основі рекомендується використовувати відповідні методи управління: планові, програмні і т. п.
Програмний	Дослідження впливу чинників на різних етапах досягнення мети організації. Формулювання гіпотези взаємовпливу різних факторів на об'єкт прогнозування і визначення Ймовірнісних термінів досягнення проміжних цілей в процесі досягнення головної
Проектний	Отримання матеріалу, що забезпечує цільову спрямованість концепцій проектів, їхнього життєвого циклу, критеріїв оцінки інвестиційних проектів. Результати проектного прогнозу використовуються при розробці інвестиційних і фінансових рішень
Час (період) упередження	Оперативні, коротко-, середньо- і довгострокові прогнози, спрямовані на забезпечення, розробку, прийняття і реалізацію управлінських рішень: тактичних, оперативних і стратегічних

 

Продовження табл.2.1

Умови взаємозв'язку факторів	Прогнози формуються з урахуванням детермінованих, ймовірнісних взаємозв'язків факторів і об'єкта прогнозування, а також невизначених умов. Умови визначають специфіку використання методів прогнозування і розробки прийняття рішення
Специфіка обробки інформації особою, що приймає рішення	Моделі прогнозування можуть бути описані за допомогою математичних залежностей (формалізовані, що дозволяють здійснювати прогнозування і прийняття рішення з використанням ЕОМ) або у вигляді письмових або усних текстів. Інформація, що переробляється (усвідомлено або неусвідомлено), визначає назву частини прогнозів і рішень, наприклад як інтуїтивні прогнози

 

При вирішенні задач прогнозування і прийняття рішень суттєвою проблемою є кількість і якість обробки необхідної інформації. Нижче наведено декілька методів, що дозволяють особам, що приймають рішення мінімальними матеріальними і організаційними затратами наповнювати інформаційну базу даних (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Коротка характеристика методів прогнозування [7]

Область застосування	Призначення, вирішувані задачі	Особливості застосування
Експертні методи
Економічна кон'юнктура. Розв'язання проблем науково-технічного прогресу. Розвиток об'єктів великої складності	Для об'єктів, розвиток яких не піддається предметному опису, математичній формалізації. В умовах відсутності достовірної статистики, що характеризує об'єкт управління, в умовах великої невизначеності, за відсутності ЕОМ, в екстремальних ситуаціях	За експертними оцінками 7-9 фахівців. Вироблення колективної думки групи експертів. Потребує багато часу для опитування і обробки даних.

 

 

Продовження табл. 2.2

 

Метод евристичного прогнозування
Науково-технічні об'єкти і проблеми, розвиток яких погано піддається формалізації	Знаходження оптимальних способів створення проектованих систем (модернізованих). Прогнозування великих і складних систем. Виявлення об'єктивізованого уявлення про перспективи розвитку вузької області	Математичний апарат (метод) непридатний. Спеціально обробляються прогнозні оцінки об'єкта шляхом систематизованого опитування експертів у вузькій сфері науки, техніки, виробництва. Інформаційний масив створюється із заповнених експертами таблиць.
Колективна генерація ідей
Отримання блоку ідей з прогнозування і прийняття рішень прогнозу.	Визначення всього можливого кола варіантів розвитку керованого об'єкта. Визначення альтернативного кола чинників, що впливають на об'єкт Отримання сценарію розвитку об'єкта управління	Синтез об'єкта прогнозу, мультифакторний аналіз подій, аналіз подій зі сторони детермінуючих чинників
Морфологічний аналіз
В умовах малого обсягу інформації про проблему, що вивчається, для отримання систематизованої інформації по всіх можливих варіантах її рішення	Прогнозування можливого результату фундаментальних досліджень. При відкритті нових ринків, формуванні нових потреб	Структурні взаємозв'язки між об'єктами, явищами і концепціями. Загальність припускає їй використання повної сукупності знань про об'єкт. Необхідною вимогою є повна відсутність попередніх думок. Містить такі етапи: формулювання проблеми; аналіз параметрів; побудова морфологічного ящика", що включає всі рішення; вивчення всіх рішень
Прогнозні графи і "дерево рішень"
Структурне прогнозування (знаходження розв'язання проблеми при збереженні функцій, але зміною структури об'єкта)	Прогноз розвитку об'єкта в цілому. Формулювання сценарію досягнення прогнозованої мети, рівня мети, критерію	Вибір графи, що визначається сутністю відносин, які вона повинна виразити

Продовження табл. 2.2

 

Математичні методи параметричного прогнозування
Визначення тенденцій розвитку об'єктів, що мають кількісні статистичні дані, які характеризують їх минулий і сьогоднішній стан	Задачі прогнозної екстраполяції	Можуть застосовуватися:   * за умов, коли вихідні статистичні дані відповідають вимогам, пред'явленим де конкретних математичний методів;   * за наявності кількісної інформації;   * якщо значення часу (глибини) упередження укладаються в рамках одного з циклів об'єкта прогнозування
Задачі методу найменших квадратів	Застосування можливе, якщо за час упередження функціональна структура об'єкта прогнозування не змінюється (можуть змінюватися тільки значення параметрів)
Прогноз процесів, динаміка яких містить коливальні або гармонійні складові	Спектральний аналіз	До об'єкта прогнозування відносяться: • сезонні коливання попиту; • макроекономічні процеси; • енергоспоживання
Максимально можливий облік і сукупності змінних, що характеризують об'єкт і їх взаємозв'язки	Факторний аналіз	Являє собою розділ математичної статистики і включає велику кількість методів
Прогнозування за аналогією
Розв'язання проблемних ситуацій, звичних для осіб, що 3 приймають рішення	Рішення ситуаційних управлінських задач	Використання методу за наявності аналогів об'єктів, процесів, ситуацій. Застосування методу вимагає спеціальних навичок.

 

Під методом прогнозування необхідно розуміти "сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірювань в межах розглянутого явища або процесу вивести судження про ймовірності його (об'єкта) майбутнього розвитку" [13].

 

Аналіз [13, 14, 19] дозволив визначити наступні методи прогнозування інноваційних процесів:

Методи індивідуальних експертних оцінок, засновані на використанні думок фахівців у певній сфері незалежно один від одного. До них можна віднести метод "інтерв'ю", аналітичний метод, метод розробки сценаріїв. Істотним недоліком методу індивідуальних експертних оцінок є те, що не кожен експерт бере на себе відповідальність самостійно дати оцінку складним явищ (процесів) без урахування думки інших експертів. Тому при необхідності прогнозної оцінки складних проблем застосовують групові (колективні) методи эксперных оцінок, наприклад, метод комісій, метод Делфі.

До переваг методу комісії можна віднести:

- сукупність інформації, якою володіють всі члени групи експертів, щонайменше не менше обсягу інформації, якою володіє найбільш досвідчений експерт;

- кількість факторів (напрямів), що визначає розвиток процесу (явища, об'єкта), і які розглядаються всіма членами групи, щонайменше не менше тієї, яку може визначити, який щось член групи.

- група експертів бере на себе відповідальність за ухвалення важливих, ризикованих рішень, а не окремий фахівець.

Разом з тим метод комісії має ряд недоліків:

- частина групи може мати певний вплив на інших членів групи;

-можливі випадки коли на думку групи серйозний вплив має фахівець, наприклад, великий учений;

-група експертів, як і будь-яка група, є самостійним організмом і функціонує за певними законами.

На відміну від традиційного підходу для досягнення узгоджених думок експертів шляхом відкритої дискусії (методом комісії) метод Дельфи заснований на колективне обговорення. Проте недоліком цього методу є те, що многотуровый опитування продовжує процедуру складання прогнозу багато часу і нерідко "дратує" експертів.

Методи прогнозної екстраполяції такі як: метод експоненціального згладжування, метод ковзних середніх використовуються в управлінні виробництвом, оскільки мають ряд переваг:

- досить простий апарат дослідження;

- використання для розрахунків нескладних обчислювальних засобів;

- швидкість виконання розрахунків в оперативному режимі

-наявність відносно невеликого масиву інформації.

Экономико-математичне моделювання, будучи одним з ефективних методів опису складних соціально - економічних об'єктів і процесів у вигляді математичних моделей, перетворюється тим самим у частину самої економіки, вірніше, в сплав економіки, математики та кібернетики.

Моделі, як правило, будуються на основі статистичних даних.

Статистика дозволяє компактно описати дані, зрозуміти їх структуру, провести класифікацію, побачити закономірності в хаосі випадкових явищ. Дивно, що навіть найпростіші методи візуального і розвідувального аналізу даних дозволяють істотно прояснити складну ситуацію, спочатку вражаючу нагромадженням цифр.

В економічних дослідженнях часто вирішують завдання виявлення факторів, що визначають рівень і динаміку економічного процесу. Така задача найчастіше вирішується методами кореляційного, регресійного, факторного і компонентного аналізу.

До складу економіко-математичних методів прийнято відносити статистичні методи, методи прогнозної екстраполяції, кореляційний і регресійний аналіз, метод найменших квадратів та інше. У свою чергу розрізняють - детерміновані та стохастичні моделі. Детермінований факторний аналіз - методика дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер, тобто результативний показник може бути представлений у вигляді добутку, приватного або алгебраїчної суми факторів. Стохастичний аналіз - вивчення масових емпіричних даних шляхом побудови моделей зміни показників за рахунок факторів, що знаходяться не в прямих продажах, в прямій взаємозалежності і взаємозумовленості. Кореляційний (стохастична) зв'язок - це неповна, ймовірна залежність між показниками, яка проявляється лише в масі спостережень. Для коректного використання методів математичної статистики бажана перевірка нормальності законів розподілу змінних.

При вирішенні оптимізаційних задач і завдань оцінки залежності необхідно розрізняти лінійні і нелінійні моделі. Під лінійними розуміються моделі, в яких зв'язок між обмеженнями на невідомі і цільової осередком описується лінійними функціями. Загальний вигляд лінійної функції: Y=AX1+BX2+...+CXn, де A, B, C - константи, X1, X2, X3 - змінні, Y - результуючі значення.

Лінійне програмування - найбільш просунутий розділ математичного програмування, обчислювальні засоби якого дозволяють знаходити глобальний оптимум лінійної задачі оптимізації.

На щастя, більшість економічних і управлінських завдань добре описуються лінійними моделями - саме цією обставиною пояснюється успіх практичного використання лінійних моделей та алгебраїчних методів для вирішення великих за розмірами завдань планування та управління на рівні окремих організацій, підприємств і навіть галузей виробництва.

Лінійні моделі використовують таке прекрасне властивість лінійних задач оптимізації, як лінійні рівняння або нерівності на невідому і цільову функцію. Це означає, що область допустимих рішень - опуклого багатокутника одна з вершин якого і є оптимальне рішення.

Таким чином, на підприємстві ВАТ "ЕКО" було б доцільним для оптимізації структури ОПР використовувати методи економіко-математичного моделювання, зокрема корреляционно-регресійний аналіз.

Кінцева мета корреляционно-регресійного аналізу - дослідження стохастичної залежності результативного ознаки (У - рентабельність випуску продукції, %) від декількох факторних (Х1 - РСЭО, (тис.грн), Х2 - оплата праці апарату управління цехом з відрахуваннями (ОТУ) цех, (тис.грн). Для цього застосовується математичний апарат багатовимірного кореляційного аналізу.

Таким чином, можна зробити висновок про різноманітті методів прогнозування, але з них необхідно вибрати такий метод, який би найбільшою мірою відповідав принципам прогнозування даного явища (об'єкта). Вибір методу прогнозування багато в чому залежить від застосовуваного прогностичного підходу, що у свою чергу дозволить отримати значний ефект від інноваційної діяльності як окремого об’єкта, так і багатьох підприємств України. Аналіз можливих методів прогнозування, який показав що доцільніше за всього використання методів корреляционно-регресійного аналізу