Особливості православ'я

1. Віровчення ґрунтується на двох головних джерелах – Святому Письмі та Священному Переказі, куди входять рішення Вселенських і помісних соборів (IV-VIII століття), а також працях Святих Отців.

2. Догматику православ'я викладено в Нікео-Константинопольському символі віри (IV ст.), який визнає триєдність Бога, боговтілення, загробну віддяку, єдину Апостольську церкву та одне хрещення, "воскресіння мертвих" і "життя майбутнього віку". Що стосується сходження Святого Духа, то церква визнає лише "від Бога Отця", як це було канонізовано двома першими Вселенськими соборами (325 і 381 рр.).

3. Разом із запереченням філіокве ("і від Сина") віровчення не визнає догмату про непогрішимість папи римського.

4. Центральне місце в культі посідають сім християнських таїнств. На противагу католицизму, для священиків немає канонічного застереження про целібат (обов'язкову безшлюбність).

5. Важливу роль відведено культу святих, іконам, церковним святам, що є специфічною рисою віровчення та обрядових дій.

6. З часів Візантійської імперії збереглися складові частини ритуального одягу духовенства, який уподібнений шатам "цезаря-папи", а також провідна функція церкви у встановленні правил особистої поведінки віруючих у храмі та за його межами щодо кількості та якості поклонів, змісту й послідовності молитов, дотримання постів тощо. Це стосується передусім візантійського та московського православ'я.

7. На відміну від римо-католицької церкви з її суворо централізованою владою на чолі з папою римським, якого католики вважають намісником Христовим на землі, Вселенська православна церква не має єдиного центру та єдиного церковного уряду. З православного погляду єдиним Главою церкви є Ісус Христос, а оживляється вона Духом Святим. Вселенська православна церква – це родина церков-сестер, повністю незалежних, в усьому рівноправних автокефальних церков, яких єднають православна віра, канони Вселенської церкви та спільність богослужбового чину.

Сьогодні діють 15 автокефальних, тобто незалежних (Константинопольська, Александрійська, Єрусалимська, Антіохінська, Російська, Грузинська, Сербська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська (або Грецька), Албанська, Польська, Чехословацька, Американська),
і 5 автономних – незалежних у питаннях внутрішнього самоуправління (Синайська – в юрисдикції Єрусалимського патріархату, Фінляндська і
Критська – в юрисдикції Константинопольського патріархату, Українська та Японська – в юрисдикції Московського патріархату) церков. Не маючи на те жодних канонічних, історичних та моральних підстав, Російська церква над усе прагне бути "першою серед рівних", перешкоджає відродженню та об'єднанню українського православ'я.