Лекція 11.Методи оцінки відповідальної поведінки

План лекції.

1. Методи вимірювання та оцінки соціального, суспільного напрямків розвитку та рівня його комфортності (безконфліктності).

2. Корпоративний соціальний звіт та стандарти

1.Аналіз свідчить, що різні трактовки законодавчих та внутрішніх корпоративних норм компанії стають основою умисного створення корпоративних конфліктів для набуття ринкових переваг.

Ми вважаємо, що внутрішні документи компанії мають бути адаптовані до інституціональних корпоративних норм, суспільних принципів та орієнтирів розвитку держави аби утворити таким чином систему корпоративної взаємодії.

Документи з внутрішнього управління та менеджменту, прийняті в компанії формують корпоративні норми, обов'язкові для виконання усіма учасниками корпоративних стосунків у додаток до норм безпосереднього примусу, що є прерогативою держави. Це означає, що політики, прийняті на рівні Ради директорів, обов'язкові для виконання на всіх рівнях управління компанією, включаючи генерального директора. Таким чином, цей документ може розглядатись як критерій відповідності його особистих характеристик, вміння керувати персоналом.

Внутрішні документи з корпоративного управління та менеджменту є предметом аудиту на предмет оцінки вірогідності корпоративного конфлікту, об'єктивності представленої цифрової інформації, якісною стороною оцінки ступеню ринкової адаптації компанії у трансформаційних країнах. Впровадження корпоративних кодексів та регламентів має і суто технічну сторону: сприяє забезпеченню підвищення відповідності діяльності дочірніх, сателітних та пов'язаних компаній, спеціалістів із корпоративного управління.

Дослідження практики створення та використання кодексів корпоративного управління в розвиненому та трансформаційному ринковому просторі виявила наступне: ринково розвинені країни, ринкова діяльність яких уособлює квінтесенцію транснаціонального підходу декларують здебільшого гуманітарно-соціальні принципи стосунків та ринкової поведінки, направлені на підтримку іміджу, ринкових переваг за технологічною та собівартісною перевагою, а молоді ринкові країни або сліпо копіюють загальні установи (при цьому практика кардинально відрізняється від задекларованих напрямків), або створюють абстрактні теоретичні конструкції, які повністю віддалені від реального регулювання корпоративного простору. На наш погляд – це результат поєднання відсутності усвідомлення необхідності еволюційного підходу у регулюванні на законотворчому рівні та розуміння необхідності використання ситуації по створенню й закріпленню конкурентних переваг на управлінському рівні.

В розвиненому ринковому світі представлені декілька методичних підходів для вимірювання та оцінки соціального, суспільного напрямків розвитку та рівня його комфортності (безконфліктності). У даному дослідженні ми розглянемо найбільш вагомі з них.

Метод порівняльного аналізу, розроблений Лондонською групою порівняльного аналізу (London Benchmarking Group - LBG), яким обрано у якості головного чинника оцінки філантропічний напрямок діяльності компанії – благодійність. Модель порівняльного аналізу базується на показниках корпоративного інвестування у місцеві та регіональні спільноти. Ця модель побудована на гіпотезі, що уся благочинна та соціально направлена діяльність компанії є додатком до її основної діяльності. Основна бізнес діяльність та соціальні впливи та ефекти є ґрунтом для побудови стосунків та формування піраміди участі корпоративної компанії у вирішенні соціальних та суспільних завдань місцевої громади. У якості наступного щаблю розглядаються комерційні ініціативи, які фінансуються із бюджету маркетингу компанії і дають додаткові місцеві ефекти. На другому щаблі – спільне із партнерами корпорації доброчинне інвестування у проекти місцевої громади. На вершині піраміди ефектів знаходиться філантропічна діяльність компанії що фінансується із бюджету інвестицій. Остання є відгуком на запити місцевої громади. Запропонована LBG градація дозволяє чітко вимірювати фінансові, матеріальні та ресурсні витрати компанії, у тому числі і витрати робочого часу та інших видів соціально направленої діяльності. Наприклад, коли співробітники компанії добровільно витрачають свій час на соціальні проекти, їх внесок для компанії вимірюється як витрати робочого часу, погодинна ставка та накладні витрати. Означена модель дозволяє обґрунтувати мотивацію суспільної направленості та соціальної ефективності діяльності компанії.

Метод «збалансованої оцінки показників» (The Balanced Scorecard) використовується як ефективний засіб кількісної оцінки та управління цінностями компанії для акціонерів. Означена модель ґрунтується на врахуванні чотирьох факторів: фінансових показників, відносин з клієнтами, внутрішніх бізнес-процесів, інновацій та підвищення кваліфікації. Цей метод дозволяє врівноважити вплив короткострокових та довгострокових цілей компанії, а також балансу між фінансовими та нематеріальними оцінками.

Починаючи з 1997 р. цей метод використовує Citibank. В сучасному вигляді модель набула назви «Потрійного результату» (The Triple Bottom Line), за поданням британської консалтингової компанії, яка вперше використала цю назву. В основу методики покладено оцінку трьох факторів: економічні; екологічні та соціальні результати діяльності. Використання кількісних методів оцінки чистого впливу дозволяє компанії ставити наголос на соціальній та суспільній власній значущості, посилювати імідж у громаді та зменшувати ризики.

На наш погляд, обидві методики є неповними, оскільки лише фіксують наявний стан і повністю залежать від рівня свідомості менеджменту та власників. Використання кількісних оцінок не дозволяє зрозуміти рівень впливу та відвічальності відносно статків компанії та її навантаження на використання ресурсів суспільства. Тобто, постає питання виміру динамічних, відносних та якісних оцінок – ступеню соціальної та суспільної відповідальності. Для цього може бути використано декілька показників: створення додаткових робочих місць, рівень плинності кадрів та навантаження, рівень оплати праці, рівень гендерної рівності, рівень залучення осіб із особливими потребами, рівень підтримки соціальних програм місцевої громади, рівень фінансової дисципліни та сплати податків, рівень заборгованості (перед працівниками та контрагентами) і т.д.

На основі врахування означених показників доцільно відносити компанію до відповідного рівня соціальної та суспільної корисності. Усього їх запропоновано 6. Останній (6-й) рівень корисності віддзеркалює найвищий рівень відповідальності корпоративної компанії. Алгоритм оцінки рівня відповідальності компанії потребує впровадження у практику інтерв’ю та анкетування. Означена методика дозволяє не тільки оцінити рівень відповідальності компанії, але і обґрунтувати надання пріоритетів у регіоні та встановити динаміку та ступінь якісних змін, проводити порівняльний аналіз відповідальної поведінки декількох корпоративних структур. (Додаток 1).

Методика дозволяє побудувати еволюційний ланцюжок між сучасним ставлення розвинених ринкових країн до відповідальної поведінки корпоративних підприємств та відстороненням від соціальних та суспільних проблем, притаманного трансформаційним спільнотам. Починаючи із впровадження Концепції соціальної відповідальності на власному підприємстві (1 та 2 рівень), корпоративна структура розповсюджує її на свої постачальників та користувачів та започатковує участь у соціальних та суспільних програмах регіону (рівень 3 та 4) і, нарешті, переходить до системної співпраці із соціумом та суспільством (рівень 5 та 6).

 

2.В розвиненому ринковому світі, як зазначалось раніше, більше уваги приділено поширенню, перш за все, практики соціальної відповідальності корпоративного підприємства. Для уніфікації діяльності розроблено декілька показників та напрямків регулювання, включаючи і підходи до звітності. Всесвітня бізнес-рада зі сталого розвитку (WBCSD) називає соціальною звітністю інформування широких кіл суспільства щодо соціальної, економічної, екологічної результативності компанії. Деякі країни перетворили таку звітність у ефективний інструмент державного регулювання розвитку корпоративного сектору (Данія, Швеція, Великобританія, Норвегія, Голландія, Франція, Канада). Понад 3000 великих компанія у Європі щорічно звітують за цим стандартом.

Корпоративний соціальний звіт – це публічний інструмент інформування акціонерів, працівників, партнерів, клієнтів та громадськості про те, в який спосіб, як і якими темпами компанія реалізує закладені у своєму стратегічному плані цілі щодо економічної та екологічної стабільності, а також соціального добробуту, про реалізовані протягом року внутрішні та зовнішні соціальні проекти.

Для складання соціальних звітів використовуються такі міжнародні стандарти:

– Стандарт ISO 14000. В 1992 році Британський інститут стандартизації розробив стандарт в галузі систем екологічного менеджменту, який у 1996 році став основою для впровадження Міжнародною організацією із стандартизації (International Organization for Standardization) серії стандартів екологічного менеджменту. Ця серія стандартів допомагає компаніям ефективно вирішувати екологічні питання, проводити моніторинг та впроваджувати процедури виміру прямого чи непрямого впливу на оточуюче середовище;

– Стандарт SA 8000 був розроблений в 1997 році Агентством з акредитації Ради з економічних пріоритетів (Council on Economic Priorities Accreditation Agency). Цей стандарт встановлює нормативи поведінки роботодавця відносно до своїх працівників;

– Стандарт AA 1000 (AccountAbility) був розроблений в 1999 році Інститутом соціальної та етичної звітності (Institute of Social and Ethical AccountAbility). Дотримання цього стандарту передбачає взаємодію всіх заінтересованих сторін – інвесторів, кредиторів, співробітників, постачальників, споживачів, експертів, громадських організацій та державних структур з компанією, яка в свою чергу враховує їх думки при аналізі своєї діяльності. Згідно вимог цього стандарту основними етапами процесу соціальної звітності є планування (ідентифікація заінтересованих сторін, уточнення цінностей та завдань компанії), звітність (з’ясування актуальних питань, визначення індикаторів оцінки, збір та аналіз інформації), підготовка звіту та проведення аудиту зовнішньою організацією;

Стандарт GRI (Global Reporting Initiative) [16] – Некомерційна організація «Глобальна ініціатива зі звітності» в 2000 році підготувала першу версію «Рекомендацій зі звітності в галузі сталого розвитку» ("Sustainability Reporting Guidelines") на базі стандарту, який був розроблений Коаліцією за екологічно відповідальний бізнес (1997). Стандарт GRI весь час удосконалюється. Зараз діє третя його версія G3. В основу Рекомендацій покладена концепція сталого розвитку. Рекомендації містять набір Протоколів до показників і критеріїв, на яких будується звітність з економічної, екологічної та соціальної результативності компанії, Технічних протоколів та Галузевих додатків. В Україні 20 компаній звітують за форматом GRI.

Вибір компанією найбільш підходящого стандарту звітності залежить від її потреб. Рекомендації GRI сприяють підвищенню конкурентоспроможності компанії в галузі залучення інвестиції та участі в тендерах міжнародних організацій. Стандарт АА 1000 носить універсальний характер і підходить більше для компаній, діяльність яких суттєво впливає на суспільство. Стандарт SA 8000 орієнтований на дотримання трудового законодавства та більш підходить для компаній, які хочуть получити державне замовлення. Всі ці системи стандартів рухаються до взаємної згоди та уніфікації. Інвестиційні фонди США та Великобританії при формуванні своїх портфелів стали враховувати рівень соціальної відповідальності компаній-емітентів цінних паперів. З’явилися і фондові індексі для соціально орієнтованих компаній. Серед них: індекс Dow Jones Sustainability World Index (DJSI), серія індексів із соціально відповідального інвестування FTSE4 Good та інш.

У 2004 році Майерс через систему вимірів опортуністичності діяльності менеджера спробував створити вірогіднісну модель розкриття інформації, максимізації корисності, прибутку компанії та менеджерських бонусів. Проте розв'язання вірогідностних рівнях конгруентності продемонструвало лише тенденції та складність використаного математичного апарату. Аналогічним чином була описана поведінка власника, система таємної угоди менеджера та частини акціонерів. З використанням моделі Майерса в Росії було виконаний розрахунок із врахуванням даних по 39 великим компаніям в енергетиці, фінансово-банківській сфері, металургії та обробці деревини. Незважаючи на досить умовні стартові данні був отриманий цікавий результат: чим вище концентрація власності в компанії, тим нижче її просування до прозорості, виключення складають компанії, які впровадили GRI за міжнародним стандартом завдяки західному інвестору.

 

[1] Словник-довідник термінів з конфліктології / Під ред. проф. М. І. Пірен, проф. Г. В. Ложкіна. — Київ-Чернівці, 1995.

[2] Соціальна робота і програми відновного правосуддя: теорія та практика. Навч. посібн. – Видавець Захаренко В.О., 2009. – 216 с.

[3]Р. Коллинз. Предсказание в макросоциологии: случай Советского коллапса. – Альманах “Время мира”, Вып. 1, Новосибирск, 2000, с. 234-242 – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n31texts/zherebeckyj.htm

[4] Конфликтология / Под ред. Ратникова В. - М., 2007. - С.49

[5] Глазл Ф. Конфликтменеджмент. - Калуга, 2002. - С.129

[6] Я.Валюк Медіація – теорія та практика. Впровадження медіації в Польщі / Розвиток медіації в Україні. Польсько-українська співпраця: Збірник статей. Наук. редактор Войтюк І.А. – Київ, “Арт-Бюро”, 2004. – 228с.

[7] Соціальна робота і програми відновного правосуддя: ткорія та практика. Навч.посібн. – К.: Видавець Захаренко В.О., 2009. – 216 с.

[8] Чечетов М.В.Приватизація: теорія, методологія, практика. Моногорафія.- К.: ІВЦ Держкомстату України, 2005. – 645 с.

[9] Геєць В. М. Ринкова трансформація в 1991– 2000 роках: здобутки, труднощі, уроки / В.М. Геєць // Вісник НАН України, 2001. – № 2, Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/articles/vis-nanu/2001-2/4.htm

 

[10] Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436-IV // Голос Украины. – 2003. – 14 марта (№ 49–50). – С. 5–27

[11] Гайдар Е.Т. Власть и собственность: Смуты и институты. Государство и эволюция / СПб.: Изд-во “Норма”, 2009 – 336 с.

[12] What do men Think? – Paris, Mazars, 2013 – 47 p.

[13]The European Confederation of Directors Associations – Ел.ресурс – Режим доступу: www.ecoda.org/

[14] GUBERNA - Електронний сайт – Режим доступу: http://www.guberna.be/

[15] Квалифицированная рабочая сила – основа интенсивного, устойчивого и сбалансированного экономического роста. Группа G 20/ Москва, МОТ, 2011 – 55 с.

[16] Електронний сайт – Режим доступу: www.globalreporting.org