Стилі роботи

Стиль роботи – почерк організатора.

В психології розроблені доволі чіткі риси соціально-психологічного портрету різних типів керівників.

Авторитарний стиль – орієнтується на себе. Він одноособно визначає напрямки діяльності групи, вказує, хто з ким разом повинен працювати, перекреслюючи будь-яку ініціативу, вважаючи її самоволием.Він замикає інформацію на собі; підлеглі живуть у світі здогадок і чуток. Завдання дає поетапно, не пояснюючи показання цієї операції і її зв’язку з наступними.

Основні форми зв’язку з членами групи – наказ, вказівка, інструкція, вдячність (більшість способів спілкування з членами групи носять характер команд і відкритих наказів). Виявивши помилку, висміює винуватця, найчастіше не пояснюючи, як її можна виправити. За його відсутності робота уповільнюється і часто зупиняється.

Цікаві і такі риси поведінки: лаконічність у звернені до підлеглих, переважання керуючого тону, нетерпіння до заперечень; він рідко посміхається, хмуриться.

Демократичний стиль – прислуховується до думки колективу. Керівник старається довести цілі діяльності до свідомості групи, підключає її до активної участі в обговоренні ходу роботи. Керівник бачить свою ціль не тільки в контролі і координації, але і в вихованні членів групи, тому завдання мотивуються, зусилля кожного учасника заохочуються. В результаті в учасників формується впевненість в собі, розвивається самоуправління.

Демократичний керівник старається найбільш оптимально розподілити навантаження, враховуючи індивідуальні нахили і здібності учасників. Заохочує активність, лідерство інших, розвиває їх ініціативу, делегує свої повноваження іншим членам. Основні способи спілкування з членами групи у такого керівника: прохання, порада, інформація.

«Повертаючимся бумерангом» називають таких керівників. Організатор перш ніж прийняти важливе рішення, пускає своє припущення, свій варіант по колу, радиться з помічниками, з учасниками організуючого діла. Вислухавши думки учасників роботи, а вони можуть бути протилежними, враховуючи ці думки організатор приймає рішення і починає діяти.

Ліберальний стиль (анархічний, попустительський) – старається не вмішуватися в життя колективу, не проявляє активності, питання розглядає формально, легко піддається сторонньому впливу. Фактично він самовідсторонюється від відповідальності за те що відбувається.

Кожен стиль своєрідно відображається на характері взаємовідносин в колективі, поведінки школярів, формуванні їх ціннісних установок, результатах діяльності, що організовується.

Усі дослідження стерджують, що найгіршим стилем керівництва є ліберальний стиль. При його переважанні виконується найменша кількість роботи з низькою якістю виконання.

Демократичний – найкращий стиль керівництва. Хоча кількісні показнаки роботи можуть бути і нижчі, ніж при авторитарному стилі, але бажання працювати сильніше. Робота триває і при відсутності керівника, підвищуючи рівень прояву творчих здібностей, розвивається гордість за свій колектив. Головна специфіка демократичного стилю керівництва – більш чи менш рівномірне розподілення інформації і участі у вирішенні завдань всередині групи.

Авторитарний стиль керівництва в рядівипадків забезпечує найвищу ефективність групової діяльності, але створює неблагополучний психологічний клімат. Авторитарний підхід породжує неадекватну самооцінку учнів, затримує становлення колективних тенденцій, прививає культ сили, формує невротиків: у школярів виникає неадекватний рівень домагань в спілкуванні з людьми. Авторитаризм обумовлюється низьким рівнем культури педагога. «Вольовий» керівник розвиває у взаємовідносинах з дітьми культ сили, лицемірства, приспособленства, пригнічуючи дитячу активність.