С/ ігри як засіб оздоровлення. Дозування навантаження в с/ іграх

 

С/ігри широко застосовуються в ОТр.

Волейбол характеризується нескладними технічними прийомами й тактичними діями, відсутністю безпосередньої боротьби за м¢яч. Інтенсивність рухів залежить від темпу гри, який може змінюватися відповідно до завдань, які вирішуються. Лікувально-оздоровчі можливості гри у волейбол значні, заняття пропонуються навіть хворим на атеросклероз та гіпертонію 1 ступеня. Результати досліджень свідчать про можливості волейболу щодо нормалізації артеріального тиску при гіпертонії та гіпотонії.

Бадмінтон легко засвоюється початківцями. Після 2-3 занять грі у бадмінтон навчається кожна людина. Заняття бадмінтоном можуть використовуватися навіть хворими із паралічем нижніх кінцівок. Оздоровчі заняття з бадмінтону проводяться за спрощеними правилами і без застосування сітки. Гра використовується як засіб активного відпочинку і розповсюджена в місцях та закладах відпочинку населення.

Теніс називають “природною руховою терапією”. Швидка зміна ситуацій, човниковість пересувань, вимоги до відчуття рівноваги роблять теніс корисним для осіб, які страждають неврозами, схильних до пригніченого стану, не впевнених у собі.

Під час гри показник ЧСС не перевищує 111 уд/хв, що дає змогу засто-сувати теніс особам, різного віку та РФС. Одначе теніс складний у технічному відношенні: щоб отримати тренувальне аеробне навантаження, необхідно довго тренуватися із кваліфікованим тренером на спеціальних кортах.

Н/теніс − менш складний та вибагливий у плані технічного оснащення. Якщо немає стола для гри, його можна змайструвати самому і встановити у кімнаті або на подвір’ї, спортивному майданчику. Правила гри в настільний теніс досить прості, тому ця гра доступна для всіх бажаючих.

Футбол − дуже поширена та популярна гра. Але він дає фізичне наван-таження, що у 2-3 рази перевищує навантаження у вищеназваних іграх. Саме тому футбол, а також баскетбол і хокей як оздоровчі засоби рекомендовані лише особам віком до 40р. з вище середнього і високим РФС, що добре володіють технікою гри. Після 50р. − колишнім спортсменам, що продовжують тренування і мають високий РФС.

В ОТр частіше використовуються окремі елементи футболу й баскетболу у вигляді спеціальних вправ для розвитку аеробних можливостей організму.

Дозування фізичного навантаження залежить від таких показників:

n складності техніки й тактики дій;

n тривалості гри;

n темпу гри;

n тривалості пауз для відпочинку під час гри;

n ступеня нервово-м’язової напруги;

n емоційного фактору;

n метеорологічних умов гри (якщо заняття проводяться просто неба).

Під час проведення оздоровчих занять с/іграми не завжди слід покладатися на показники самопочуття гравців. У зв’язку з високим емоційним фоном заняття, значне фізичне навантаження не відчувається. За свідченням дослідників, при хорошому самопочутті гравців та відсутності скарг можуть бути зареєстровані негативні зміни в ЕКГ (як правило, в осіб 40-50 рр.). Тому дуже важливим є контроль за рівнем фізичного навантаження під час занять.

За показниками ЧСС у заняттях аеробного режиму розрізняють навантаження трьох рівнів:

мале (при показниках ЧСС 80-100 уд/хв) - під час гри в теніс з інструктором, що подає м’яч під праву руку. Тривалість заняття − 30-40хв. з перервами через кожні 10-12 хв.

середнє (100-120 уд/хв) - під час гри у волейбол, без блокуючих та нападаючих стрибків. Допускається 2-3 партії з перервами після кожних 5-7хв. У бадмінтоні - гра впродовж 30-40хв, включаючи скорочені удари. У тенісі - гра біля стінки або парна гра з обмеженням швидких пересувань та віддалених пробіжок без скорочених та кручених ударів. Тривалість гри для тренованих осіб − 60-90 хв., для нетренованих − 30-40 хв.

велике (120-140 уд/хв) - досягається грою у волейбол на результат з повним складом команд; у бадмінтоні й тенісі − парною грою на результат.

Про надмірне фізичне навантаження в оздоровчих заняттях с/іграми свідчать: тремор рук та ніг, вираз втоми на обличчі, погіршення постави, зниження активності, скарги на втому та ін. Фахівцю, який проводить заняття, слід обов’язково брати названі ознаки до уваги й застосовувати різні методичні прийоми для оптимального дозування навантаження. До них належать:

n спрощення правил гри;

n скорочення тривалості проведення гри;

n зменшення розмірів ігрових майданчиків;

n зменшення ваги м’яча, розмірів воріт та ін.;

n збільшення кількості гравців у командах;

n вчасність пауз для відпочинку;

n послаблення емоційного фактору;

n врахування умов зовнішнього середовища (температури, вологості, тиску, сили вітру та ін.).

 

Слід приділяти увагу відновленню ЧСС після завершення ігрового заняття. У добре фізично підготовлених людей ЧСС знижується з 160-170 до 120-130 уд/хв за 60-80 с, у непідготовлених − за 2-3 хвилини і більше.