ЗАДАЧА №1

Лікарське свідоцтво про смерть (медичне посвідчення причини смерті) є важливим юридичним і статистичним документом, видається родичам померлого під розписку. На основі нього ЗАГС видає посвідчення на право захоронення. Воно (або посвідчення ЗАГСу) є документом для родичів при отриманні ними пенсії, страхових сум, різних довідок і т. д. На основі цього документу статистичні органи ведуть облік летальності і її причин, що необхідно для вироблення заходів, які сприяють зниженню захворюваності і смертності.

Лікарське свідоцтво про смерть заповнює тільки лікар: патологоанатом, судово-медичний експерт, лікуючий лікар. Заповнення його фельдшером чи іншими особами категорично забороняється.

Якщо хворий помер вдома і не підлягає судово-медичній експертизі, лікарське свідоцтво про смерть видається, як правило, лікуючим лікарем після складання ним посмертного епікризу, або головним лікарем поліклініки, зав. поліклінічним відділом лікарем на основі записів в карточці, історії хвороби лікуючих лікарів.

У всьому світі прийнята єдина міжнародна форма лікарського свідоцтва про смерть, яка рекомендована Всесвітньою організацією здоровоохорони. Пункт 11 свідоцтва про смерть – “причина смерті”, (в ньому лікар визначає послідовність патологічних процесів (станів), що привели до смерті, і установ-лює причину смерті) складається з двох частин, які позначені римськими цифрами I і II.

Перша частина призначена для запису взаємозв’язаних етіологічно і патогенетично захворювань, що викликали смерть, і поділяються на три рядки (а. б, в).

В рядку “а” записується безпосередня причина смерті, тобто хвороба або ускладнення, яке безпосередньо привело до смерті. Під безпосередніми причинами смерті слід розуміти такі анатомічні зміни органів, які привели до функціональних порушень, несумісних з життям і не слід розуміти під ними механізм смерті, тобто припинення дихання, зупинку серця. Безпосередньою причиною смерті найчастіше є ускладнення основного захворювання, наприклад гнійний перитоніт, уремія, крововилив у мозок та ін.

В рядках “б” i “в” вказують ті захворювання або стани, які передують розвитку безпосередньої причини смерті в патогенетичному відношенні, тобто викликають виникнення стану, вказаного в рядку “а”. Причому першопочаткова причина (основне захворювання) вказується останньою (в рядку “в”) в ланцюзі подій, що привели до смерті, а стани, які виникли як наслідок першопочаткової причини (якщо вони мали місце) будуть заповнені вище, в висхідному порядку, по одному стану на рядках “б” і “a”, у відповідності з причинною послідовністю подій.

Тобто, основне захворювання (першопочаткова причина) – рядок “в” передує стану в рядку “б”, який є наслідком першопочаткової причини і в свою чергу, передує стану в рядку “a”, який є наслідком стану із рядка “б”.

Наприклад, уремія (рядок “а”) викликана амілоїдно-ліпоїдним нефрозом (рядок “б”), який в свою чергу розвинувся внаслідок фіброзно-кавернозного туберкульозу легень (рядок “в”).

Безпосередньою причиною смерті може бути основне захворювання, наприклад, дизентерія або крупозна пневмонія та ін. В цих випадках в свідоцтві про смерть заповнюється тільки рядок “а” п. І, а в інших рядках ставиться прочерк. Якщо ж до основного захворювання приєднується смертельне ускладнення, тоді в рядку “а” вказується безпосередня причина смерті, наприклад вогнищева пневмонія, а в рядку “б” — кір, що викликав її, тобто основне захворювання.

В кожному рядку (а,б,в) повинно бути записано тільки одне захворюван-ня, ускладнення або стан.

В другій частині п.11 лікарського свідоцтва про смерть, яка позначена римською цифрою ІІ, вказуються інші важливі захворювання, які не зв’язані з основною хворобою, її ускладненнями і безпосередньою причиною смерті ні етіологічно, ні патогенетично (супутні захворювання: виразкова хвороба шлунка, камені жовчного міхура). Не рекомендується називати хворобою патолого-анатомічні знахідки. Наприклад, виявлені на розтині камені жовчного міхура не слід називати жовчекам’яною хворобою, якщо вони не супроводжувались відповідною клінікою.

Лікарське свідотцтво про смерть (форма №106 У-84)
Міжнародна форма   І.Безпосередня причина смерті (захворювання,або ускладнення основного захворювання).	Приклади заповненя   І. а) Уремія б) Амілоїдоз в) Бронхоектатична хвороба ІІ. Камені жовчного міхура І. а) Крупзна пневмонія б) - в) - ІІ. Позіпоз товстої кишки
Захворювання яке викликало або зумовило безпосередню причину смерті (основне первинне захворювання) вказується останнім.	а)безпосередня причина смерті-наслідок стану із строки “б”; б)патологічний стан(ускладнення),який зумовив безпосередню причину смерті-наслідок стану із стрки “в” в)основна хвороба (нозлогічна одиниця) яка зумовила смерть;
І. а) Вогнищева пневмонія б) Кір в) - ІІ. Камінь правої нирки
ІІ. Інші важливі захворювання, що привли до смертельного нслідку, але не пов’язанні із захворюванням або його ускладненнями, які стали безпосредньою ричиою смерті.

ЗАДАЧА №1

К участковому терапевту обратилась пациентка 28 лет с жалобами на приступы удушья до 5-6 раз в сутки, кашель с трудноотделяемой слизистой мокротой в малом количестве.

С 16 лет отмечает периодические приступы удушья, купирующиеся ингаляцией вентолина, в течение последнего года приступы носят ежедневный характер с эпизодами затруднённого дыхания в ночное время более 1 раза в неделю. В качестве базисной терапии использует фликсотид в суточной дозе 500 мкг. Отмечает явления поллиноза (риноконьюнктивальная форма) в весеннее время, сенсибилазацию к домашней и библиотечной пыли, пыльце деревьев, шерсти кошки и собаки.

Ухудшение заболевания 5 дней назад, когда повысилась температура до 38,5; появилась заложенность носа, першение в горле, усилился кашель и через 2 дня от начала заболевания участились приступы удушья до 5-6 раз в сутки. Месяц назад самостоятельно прекратила приём фликсотида.

При осмотре состояние средней тяжести. Лёгкий цианоз кожных покровов. Речь больной затруднена из-за одышки экспираторного характера. Отёков нет. В лёгких большое количестворассеянных дискантовых хрипов.Частота дыханий 28 в мин. Сатурация О2-92%. Тоны сердца ритмичные. Пульс 110 в мин. АД 110/80 мм рт.ст. Живот мягкий, безболезненный. Пиковая скорость выдоха при пикфлоуметрии менее 50% от лучших показателей.

Вопросы:

1. Диагноз

2. С чем связано ухудшение состояния больной

3. Лечебные мероприятия

4. Дальнейшая тактика лечения больной

5. Показана ли госпитализация в отделение дыхательной реанимации

Ответы:

1. Бронхиальная астма, экзогенная форма, средней степени тяжести. ДН 2 ст. Поллиноз: риноконьюнктивальная форма. Сенсибилизация к домашней, библиотечной пыли, растительным и животным аллергенам.

2. Ухудшение состояния связано с перенесённой ОРВИ и отменой базисной терапии фликсотидом

3. Оксигенотерапия, сальбутамол или фенотерол через небулайзер, назначение системной (пероральной и внутривенной) терапии глюкокортикоидами

4. Показана госпитализация больной в пульмонологическое отделение

5. При нарастании явлений дыхательной недостаточности и появление аускультативной картины «немого лёгкого» показана госпитализация в отделение дыхательной реанимации.