Тема 1. Українська термінологія в професійному спрямуванні

1. Перші спогади про готелі відносяться до стародавніх часів, коли активізація торгівлі та пов’язаних з нею подорожей зробила необхідною організацію місця для ночівлі.

2. Римляни створили ефективну систему поштових станцій.

3. В середні віки зі створенням професійної гільдії готелів гостинність набуває більш організованих форм. Більшість цінностей, започатковані в індустрії гостинності у середні віки, залишаються актуальними і сьогодні: дружелюбне обслуговування, приємна атмосфера та смачна їжа. Створюються спеціальні таверни для простих громадян та забезпечених.

4. Сучасний світ відчинений для кожного завдяки технічному прогресу та розвитку транспортних засобів. До послуг мандрівників широкий вибір місць розміщення.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте основні причини виникнення притулків для подорожніх у давні часи та особливості їх функціонуван­ня.

2. Охарактеризуйте заклади розміщення, що існували в державах Давнього Світу,

3. Дайте характеристику основним напрямам розвитку закладів розміщення в епоху Середньовіччя.

4. Що було характерно для розвитку готельної справи у ХVII-ХVIII ст.?

5. Чому XIX ст. можна назвати переломним періодом в іс­торії готельного господарства? Як розвивається у цей пе­ріод готельне господарство Європи і Америки?

 

Тема 1. Українська термінологія в професійному спрямуванні

1. Термінологія як система.

2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

3. Способи творення термінів.

4. Проблеми сучасного термінознавства.

1. Термінологія як система.

Відомо, що близько 90% нових слів, що з’явилися у мові – це терміни. В Україні поняття «термін» поширюється ще з 18 століття.

Термін (з латинської мови – межа, кінець) – слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.

Історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію вжитку, часто всупереч національним традиціям.

Аналіз термінів за походженням дав змогу мовознавцям зробити висновок, що близько 40% у різногалузевих мікросистемах – це слова, запозичені з інших мов.

З грецької мови прийшла частина медичних, природничих, суспільно-політичних термінів, хімічні назви, терміни математики, астрономії, фізики, географії, мовознавства: біологія, автономія, теорема, йод, озон тощо.

З латинської мови – терміни з біології, техніки, медицини, філософії, соціально-економічні: інфекція, оренда, гербарій, еволюція тощо.

З німецької мови – військові поняття, терміни торгівлі, техніки, виробництва: солдат, офіцер, шахта, акція, маклер, гвинт тощо.

З французької мови – терміни суспільно-політичного життя, мистецтва, військової галузі, техніки: парламент, бюро, сюжет, п’єса, армія, парашут, шасі тощо.

З англійської мови – терміни мореплавства, спортивні, технічні, економічні, інформаційних технологій: бюджет, спонсор, фініш, хокей, комбайн, ескалатор, менеджер, бартер, модем, принтер, файл тощо.

З голландської мови – морські терміни: боцман, каюта, трап, матрос тощо.

З італійської мови – музичні терміни: дует, соло, тенор, піаніно, опера тощо.

Номенклатура (з латинської мови – перелік, список).

В основі терміна – загальне поняття, а в основі номенклатури – одиничне. Номенклатурою є серійні назви машин, приладів, верстатів, продуктів, назв рослин, найменувань підприємств тощо.

Під номенклатурними назвами розуміють:

· сукупність назв;

· сукупність умовних символів, позначок;

· сукупність термінів без дефініцій;

· сукупність міжнародних назв (греко-латинських) на позначення видів та елементів у медицині, хімії, біології.

Система термінів кожної галузі складається з термінології та терміносистеми. Термінологія – розділ мовознавства, що вивчає терміни; сукупність термінів певної мови або галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, російську, українську термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну тощо.

Терміносистема – сукупність термінів конкретних галузей.

Основні функції термінології:

· позначає наукові поняття;

· задовольняє потреби спілкування фахівців (за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована).

Основні ознаки терміна:

системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення;

точність: термін повинен якнайточніше та найповніше передавати зміст поняття (неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями);

прагнення до однозначності: більшість термінів однозначні (хоча зустрічаються і двозначні терміни);

наявність дефініції: дефініція (означення), чітко окреслює обмежує значення.

Що таке кодифікація термінів?

Кодифікація – систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Види словників:

· словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів;

· словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

Перекладні словники – це найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників.

Енциклопедично-довідкові – фіксують терміни, подають пояснення наукових понять.

Тлумачно-перекладні словники – це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою і подають його тлумачення.

Електронний словник – комп’ютерна база даних, що містить закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.

Стандартизація термінології – це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов’язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

Теоретичні основи стандартизації розробив німецький учений В. Вюстер. В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець 19–початок 20 століття). У липні 1992 року створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

· систематизують поняття певної галузі науки чи техніки; переділяють їх з категоріями (предмети, процеси, якості, величини тощо);

· розмежовують родові та видові поняття;

· розподіляють терміни за групами: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові;

· добирають еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

· формулюють українською мовою означення (дефініції) поняття.

Стаття стандарту має таку будову:

· назва поняття українською мовою;

· скорочена форма терміна;

· недозволений (нерекомендований) синонім);

· родове поняття;

· видове поняття;

· еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами;

· дефініції;

· формула або схема.

2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни поділяються на три групи:

1. Загальнонаукові терміни – вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: теорія, аналіз, закон, система тощо. Такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, порівняймо: закони милозвучності – закон Ньютона, теорія походження мови – теорія ймовірності, мовна система – система водопостачання.

2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: екологічні витрати, технополіс, приватна власність).

3. Вузькоспеціальні терміни – це слова або словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: синонім, косинус, менеджер, юриспруденція тощо.

3. Способи творення термінів.

Співвідношення національного та міжнародного – каркас у підході до термінотворення.

Основні способи творення наукових термінів української мови.

1. Вторинна номінація – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: ринок праці, власний заголовок, водяний знак.

2. Словотвірний – утворення термінів за допомогою префіксів: між галузевий, суб ординація; суфіксів: маркув ан ня, оборотн ість, підсилюв ач, законодав ств о; складанням слів і основ: держава-монополія, літературознавство; скороченням слів: АЕС, АН.

3. Синтаксичний – використання словосполук для називання наукових понять: професійне спрямування, академічне видання, ринкові відносини.

4. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом: алгоритм, біг-борд, дивіденд.

Причини запозичення термінів:

· запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус – додаткова винагорода, асиміляція – уподібнення;

· паралельне використання власного і запозиченого терміна: екзамен – іспит, комунікація – спілкування;

· пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно існують запозичення і власні терміни: тенденція – розвиток, алфавіт – абетка, адекватний – відповідний;

· відсутність досконалого терміна, який би відповідав сучасним вимогам: ліквідат – юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв’язку з її ліквідацією.

За структурними моделями терміни поділяють на:

· однокомпонентні: прерогатива, брифінг;

· двокомпонентні: ратифікація договору (іменник + іменник), універсалії культури (іменник + прикметник); цивільне право (прикметник + іменник);

· трикомпонентні: вільна економічна зона (прикметник + прикметник + іменник), пасивний словник мовця (прикметник + іменник + іменник), категорія роду іменників (іменник + іменник + іменник);

· багатокомпонентні: реєстрація актів громадянського стану.

4. Проблеми сучасного термінознавства.

Узагалі вся історія українського термінотворення пов’язана з вирішенням проблеми відбору національної чи чужоземної назви для того, щоб позначити конкретне наукове поняття. Один із авторів журналу «Основа» (1861р.) М. Левченко свого часу писав, що терміни наукові треба складати в дусі народної мови. Він пропонував словничок кількох десятків інтернаціональних слів та їх україномовний переклад, наприклад: арифметика – щотниця, астрономія – зірниця, автомат – самодрук, амплітуда – розмах.

Існувала й інша думка, що опора на власні мовні ресурси не може відбуватися ізольовано від міжнародної практики термінотворення. Інтернаціоналізація термінологічних систем є одним із природних і вагомих шляхів їх самобутнього розвитку. «Сучасна українська термінологія, – на думку М. Жовтобрюха, – розвивається і нормалізується з урахуванням її національних та інтернаціональних функцій. Ігнорування однією із цих функцій може негативно вплинути на нормалізацію термінології і стати гальмівним чинником у розвитку наукового стилю літературної мови».

У 1918 році українська мова стояла перед сумним фактором впливу російської мови. В умілих руках русифікаторів вона ставала часто макаронічною у науковій термінології та фразеології. Як відповідь на русифікацію виникає пуризм – російські слова замінюють на питомо українські, наприклад: маятник – хитун, басейн – водозбір, прес – чав, масштаб – мірило.

З російської мови українська перейняла слова-терміни, які вживають у невідповідному значенні, наприклад: рос. лошадиная сила – це робота, а не кінська сила. З’являються кальки, побудовані з відхиленням від норм українського словотворення, наприклад: лісовод замість лісівник, вітролом замість вітровал.

Вплив росіянізмів та англіцизмів на сучасну українську термінологію.

· Українська технічна інтелігенція активно відкидає від дієслів назви опредметнених дій з суфіксом –к(а): ковка, рубка, штамповка. Такі росіянізми переважно замінюють іменниками на –анн(я): кування, рубання, штампування. Це суперечить давній українській традиції використовувати суфікс –к(а) для називання дії, а не тільки її наслідків.

· У російській мові багато термінів утворюються за допомогою іншомовних суфіксів –аль, –ир, –ич, –он, –ональ + російських прикметникових суфіксів –н–, –ск–. Такий спосіб словотворення не відповідає нормі української мови, за якою до кореня додають суфікс –н–, без збереження прикметником іншого суфікса. Порівняємо:

рос.	укр.
функциональный тенденциозный синусоидальный	функційний тенденційний синусоїдний

· Протягом останнього десятиріччя активізують корінь гін як засіб заміни запозиченого з російської провід: водогін, газогін – водопровід, газопровід.

· Українською термінотворчою традицією передбачено замінювати російський кореневий елемент -образный, -видный, -подобный суфіксом -уват: газуватий, а не газоподібний; зіркуватий, а не зіркоподібний.

Крім зросійщення, в українському науковому мовному середовищі виникла нова загроза, яку В. Радчук назвав укрлиш, тобто український варіант англійської мови.

Англіцизм доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній доречний відповідник. У науковій сфері англіцизми найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше природничих. Так вживають, наприклад: концепт замість поняття, брокер – посередник, менеджер – управлінець, дистриб’ютор – розподілювач, голкіпер – воротар, рефері – суддя на лінії, мас-медіа – ЗМІ, креативний – творчий, біг-борд – стенд, респект – пошана, генерація – покоління, імплементація – впровадження, внесення.

Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізаційні процеси висунули на перше місце в світовій комунікації мову англійську, яка не тільки збагачує словник українського науковця, а й витісняє з нього питомі слова і вирази. Так формується почуття меншовартості рідної мови, її неспроможності обслуговувати наукову сферу.

Українська економічна термінологія перебуває у процесі відпрацювання та розвитку. Упорядкування системи понять і термінів пов’язане з об’єктивною потребою трансформації економіки, прискореного формування ринкової інфраструктури, формуванням та використанням грошових фондів. В українській термінографії з’явилася за останній час чимала кількість спеціальних словників, довідників, які сприяють врегулюванню процесів термінотворення. Фіксуючи у словнику реальний стан сучасної економічної термінології, автори намагаються, не порушуючи змісту понять, коригувати окремі терміни і терміносполуки, узгоджувати їх зі словотвірними засобами української мови, уникати недоречних росіянізмів чи інших чужомовних впливів.

З 90-х років в українській економічній термінології діють такі активні процеси:

1) концептуально змінюються поняття у пізнавальному процесі: замість сфери «Планове народне господарство» провідною в українській термінології стала сфера «Ринкова економіка»;

2) відбулася системна перебудова економічної термінології: замість термінів народне господарство, соціалістичне виробництво, госпрозрахунок ядро терміносистеми стали займати терміни ринкові відносини, акція, інфляція, прибуток, менеджер, маркетинг;

3) значно розширився спектр лексико-граматичної сполучуваності багатьох економічних термінів з термінами інших галузей та загальновживаними словами, наприклад: температура ринку, коливання цін, фінансова криза, банківська таємниця тощо;

4) з’явилася велика кількість нових економічних термінів, переважно запозичень з англійської мови: маркетинг, лізинг, демпінг, спред тощо.

Багато запозичених економічних термінів мають невідмінювану граматичну форму, зокрема у банківській сфері, наприклад: авізо, банко, ембарго, сальдо, альпарі тощо. Важливо правильно узгоджувати з цими словами означення.

Точність терміна зумовлюється і дотриманням орфографічних і морфологічних норм. Потрібно передусім правильно писати вживані сьогодні терміни, наприклад: дивіденд, кон’юнктура ринку, рантьє; ставити правильну відмінкову форму: банку, продажу, фонду, але векселя, цінника, відсотка.

Знання конкретного значення допомагає чітко розрізняти терміни одного широкого тематичного поля, наприклад: дилер – брокер – маклер; монополія – синдикат – консорціум – корпорація – концерн – холдинг.

Спостерігаються терміни-антоніми – протилежного значення їм часто надають префікси, наприклад: валютний – безвалютний, монопольний – антимонопольний, приватизація – реприватизація; чи суфікси, наприклад: адресат – адресант, жират – жирант.

Знання економічної термінології – умова високої професійності економістів різних профілів. Українська економічна термінологія становить чутливу, динамічну, широко розгалужену терміносферу, що, з одного боку, перебуває під впливом загальномовних тенденцій, а з іншого – має свої специфічні особливості.