Казахстан в 1946-1990 гг

Планування розслідування не зводиться лише до складання письмового плану, що є тільки зовнішнім вираженням цього процесу. Зміст планування значно ширше і є організаційною і творчою стороною складної розумової роботи слідчого, що триває протягом розслідування.

Завдання планування розслідування:

1) визначення правильних шляхів розкриття злочину;

2) забезпечення об'єктивності, повноти та всебічності розслідування;

3) своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожного кримінального провадження;

4) забезпечення найбільш ефективного поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій при розслідуванні;

5) сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швидкість розслідування.

Принципи планування розслідування:

1) точне, неухильне дотримання законності при розслідуванні злочинів;

2) обґрунтованість плану розслідування (реальність висунутих слідчих версій та виведених із них наслідків);

3) індивідуальність планування, недопустимість схематичності, шаблону;

4) динамічність планування (своєчасне внесення до плану розслідування необхідних доповнень і змін з врахуванням нових даних та зміни слідчої ситуації);

5) конкретність планування (передбачає, по-перше, постановку чітких задач розслідування; по-друге, детальний аналіз змісту намічених версій і формулювання конкретних питань (обставин), що підлягають встановленню по кожній версії; по-третє, визначення конкретних заходів і умов їх виконання відповідно до кожної перевіряємої версії).

Планування розслідування включає:

1) Визначення задач розслідування. Вони намічаються з урахуванням особливостей вчиненого злочину і полягають у тому, щоб:

а) встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України);

б) з'ясувати місцезнаходження особи, яка вчинила злочин, припинити її злочинну діяльність і можливість ухилитися від слідства і суду;

в) вжити заходи до відшкодування заподіяного збитку і забезпечення можливої конфіскації майна;

г) здійснити міри профілактичного характеру, виявити й усунути обставини, що сприяли вчиненню злочину.

2) Аналіз змісту висунутих версій і визначення всіх обставин (питань), що випливають з них і підлягають перевірці.

3) Визначення слідчих (розшукових) дій та інших заходів, необхідних для дослідження висунутих версій, з'ясування питань, що випливають з них, встановлення предмета доказування у кримінальному провадженні і вирішення інших вищевказаних задач розслідування.

4) Визначення конкретних виконавців намічених заходів, термінів і черговості їх виконання.

Всі ці елементи знаходять своє конкретне вираження в плані досудового розслідування.

3. Техніка планування розслідування. Вимоги до плану розслідування. Допоміжна документація при плануванні

Найбільш важливим елементом техніки планування розслідування є розробка плану. За формою він може бути усним і письмовим. У слідчій практиці найчастіше використовується письмова форма як найбільш ефективна, що не вимагає від слідчого тримати в пам'яті зміст плану. Усним планом слідчий обмежується головним чином на самому початку розслідування, коли виконує невідкладні слідчі дії на місці події, коли ще не має можливості скласти письмовий план. У цей момент він також не може обійтися без планування розслідування і повинен із самого початку діяти за визначеним, нехай уявним, але продуманим планом з врахуванням перших висунутих ним версій, інакше його робота по справи відразу ж здобуває хаотичний характер і буде, як правило, малоефективною.

Виконавши всі невідкладні заходи, слідчий приступає до складання письмового плану розслідування, в якому повинні знайти відображення наступні розділи:

- висунуті версії;

- питання (обставини), що підлягають з'ясуванню по кожній з версій;

- слідчі дії й оперативно-розшукові заходи, необхідні для перевірки версій;

- терміни і черговість виконання запланованих заходів;

- конкретний виконавець (слідчий, оперативний працівник);

- відмітки про виконання.

Якщо злочин розслідується бригадою, керівник останньої за участю всіх її членів складає загальний план, а кожен слідчий, крім того, намічає свій, індивідуальний план розслідування. У практиці розподіл обов'язків відбувається по різному, в одних випадках робота групи будується за версіями, коли кожен слідчий здійснює перевірку однієї або декількох намічених версій; в інших – вона організується по епізодам, і кожному члену групи доручається досліджувати той або інший епізод або декілька взаємопов’язаних епізодів злочину; в третіх випадках, коли злочини вчинялися в декількох містах, регіонах, члени групи розподіляються за цими регіонами, виїжджають на місця і проводять розслідування. Іноді буває доцільним комусь із членів слідчо-оперативної групи доручити виконання певних слідчих дій, наприклад проведення обшуків і т.д. При розслідуванні злочинів, вчинених групою осіб, нерідко практикується розподіл роботи слідчо-оперативної групи в залежності від кількості підозрюваних, при цьому кожному слідчому доручається дослідження всіх фактів злочинної діяльності тієї або іншої особи, притягнутої до кримінальної відповідальності.

Структура і зміст індивідуальних планів розслідування у всіх приведених випадках будуть різні. При регіональному і поепізодному принципі розподілу роботи індивідуальні плани необхідно складати за вищевказаним зразком. Якщо ж слідчому або оперативному працівнику доручені тільки підготовка і проведення в справі якихось певних слідчих (або оперативно-розшукових) дій, то і його індивідуальний план буде обмежений рамками цих дій.

В плані слідчої дії повинні бути чітко визначені її мета, умови, місце і час проведення, зміст підготовчих заходів, конкретні учасники і їх обов'язки, тактичні прийоми і технічні засоби виконання, способи фіксації результатів.

По груповим і багатоепізодним кримінальним провадженням поряд із загальним і індивідуальним планами розслідування використовуються допоміжні засоби планування:

1) схеми структури злочинної групи, злочинних зв'язків співучасників, документообігу, руху матеріальних цінностей, структури підприємства (організації), технологічного процесу виробництва (переважно у провадженнях про посадові розкрадання і злочинні порушення правил охорони праці);

2) картки на підозрюваних (обвинувачених) із вказівкою інкримінованих кожному епізодів злочину, наявності доказів і ін.;

3) список "зв'язків" підозрюваних (обвинувачених);

4) сітковий графік розслідування.

Казахстан в 1946-1990 гг.